Ухвала суду № 113863661, 02.10.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18042/23

У Х В А Л А

26 вересня 2023 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Дробченко К.С.,

представника позивача:Гранкіної А.В.,

представника відповідача:Франчука Я.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Шляховик-97 до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №324/04-02-04 від 16.06.2022 року та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про зобов`язання до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняти уточнений розрахунок за грудень 2021 рік,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа Товариства з обмеженою відповідальністю Шляховик-97 до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №324/04-02-04 від 16.06.2022 року та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про зобов`язання до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняти уточнений розрахунок за грудень 2021 рік.

Ухвалою від 15.08.2023 року відкрито загальне позовне провадження.

31.08.2023 року (вх. №ЕП/39222/23) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про залишення позову без розгляду в частині зобов`язання до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняти уточнений розрахунок за грудень 2021 рік.

В підготовче судове засідання сторони по справі з`явились.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку про необхідність частково його задоволення виходячи з наступного.

Предметом позову в даній справі є, зокрема зобов`язання Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняти уточнений розрахунок за грудень 2021 рік, який було направленто ТОВ «Шляховик-97» до контролюючого органу 11.07.2022 року.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/16010/20 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляховик-97" залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року залишити без змін.

Таким чином, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції щодо правомірності винесення відповідачем оскаржуваного ППР від 16 червня 2022 року №324/04-02-04, яким визнано суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3463520,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові)санкції у сумі 865880,00 грн., прийнятого на підставі акта «Про результатами камеральної перевірки задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Шляхович-97» за звітний податковий період грудень 2021 року.

Зазначене вище рішення суду апеляційної інстанції є таким, що вступило у законну силу та на даний час не скасоване, в межах адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення, а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Пропуск звернення до суду з позовною заявою Позивач вказав, що на момент подання першого позову про оскарження податкових повідомлень-рішень від 06.04.2021 № 243618280706 та № 1235/25010705 існувала практика Верховного Суду, в якій суд касаційної інстанції висловив позицію відповідно до якої, окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки, не повинні розглядатися як підстава для визнання спірного наказу протиправним. При цьому, під час розгляду справи і ухвалення рішення у справі № 812/4921/17 ВС зробив висновок, для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів.

Окрім того, позивач зазначає, що вирішив звернутись з даним позовом після набрання законної сили рішення ООАС у справі №420/1610/22, тобто після 27.06.2023 року. Як причину пропуску строку звернення з позовом до суду представник позивача зазначає череї розгляд справи №420/16010/22, оскільки у разі скасування ППР від 16.06.20222 року у відповідача були б відсутні для відхилення уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2021 року, який було направлено ТОВ «Шляховик-97» до контролюючого органу 11.07.2022 року.

Водночас, позивач не зміг пояснити, чому такий позов не було подано поралельно з розглядом справи №420/16010/22.

У відповідності до ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України, Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Чинне законодавство обмежує право позивача на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов`язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно- правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббіигс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податку не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС та становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 січня 2022 року

По справі № 160/11673/20. Судова палата Верховного Суду по справі № 160/11673/20 зауважила, що вищезазначений висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Необхідно зазначити, що пропуск строку передбаченого ч.5 ст. 122 КАС України не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.

З урахуванням наявності судового провадження у справі № 420/16010/22, очевидно, що Позивачу стало відомо про обставини відхилення відповідачем уточнюючого розрахунку у липні 2022 року.

Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов`язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї підлягають застосуванню відповідні правові наслідки встановлені законом, в даному випадку статтею 123 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

23 грудня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 360/4485/19 зазначив, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Існує також презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) - кожен вважається таким, що знає закони.

Правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.

З приводу поновлення строку звернення до суду у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов проти України»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа «Сутяжник проти Росії», п. 38).

Верховний Суд безальтернативно вказує, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, у разі оскарження рішення суб`єкта владних повноважень зі спливом періоду часу, позивачем мають бути наведено переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

Тобто, тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про залишегнння позовної заяви ТОВ «Шляховик-97» в частині зобов`язання УМУ ДПС по роботі з ВПП прийняти уточнюючий розрахунок за грудень 2021р.

Окрім того, у судовому засіданні представник позивача підтвердив, що позивач був обізнаний про прийняте рішення відповідача про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку ще у липні 2022 року, проте з відповідним позовом до суду не звернувся вчасно, оскільки на розгляді у суді перебувала справа 420/16010/22.

Відтак, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні поважні причини пропуску строку звернення з позовом до суду.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" визначено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з ч. 3 ст. 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 250, 256, 294, 295-297 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви в частині позовних вимог про зобов`язання УМУ ДПС по роботі з ВПП прийняти уточнюючий розрахунок за грудень 2021р. без розгляду задовольнити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Шляховик-97 до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №324/04-02-04 від 16.06.2022 року та зобов`язання вчинити певні дії в частині зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про зобов`язання до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняти уточнений розрахунок за грудень 2021 рік в частині позовних вимог про зобов`язання УМУ ДПС по роботі з ВПП прийняти уточнюючий розрахунок за грудень 2021р залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскаржується в порядку та строки ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.10.2023 р.

Суддя О.М. Тарасишина