Рішення № 113862665, 28.09.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2023 року м. Київ№ 320/2615/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідмолення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України, Міністерство інфраструктури України, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприемства обслуговування повітряного руху України, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168);

зобов`язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 починаючи з 24.02.2022.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач перебуває на військовій службі у Збройних Силах України (відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України) та має право на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168, яка, на думку позивача, протиправно не була йому нарахована і виплачена.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідмолення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України, Міністерство інфраструктури України.

07.06.2023 до суду від Державного підприємства обслуговування повітряного руху України надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказав на те, що виплати щомісячної додаткової винагороди, відповідно до Постанови № 168 здійснюється за рахунок бюджетного фінансування, водночас, Украерорух є державним комерційним підприємством, яке не отримує фінансування з державного бюджету, а джерелом отримання доходу є надходження за надані послуги. Крім того, щомісячна додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168, не є грошовим забезпеченням військовослужбовців, виходячи з абз. 2 п. 1 Постанови № 168, не передбачена Порядком № 260 і не здійснюється у порядку, встановленому постановою від 07.02.2001 № 104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій".

Відповідач вважає, що додаткова винагорода відрядженим до Украероруху військовослужбовцям може бути виплачена лише при наявності певних підстав та передумов, а саме: внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 104 від 07.02.2001 та постанови Кабінету Міністрів України № 1281 від 19.07.1999, що регулювали б порядок та підстави виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, що відряджаються до державних підприємств, установ та організацій;

наявності відповідного фінансування із державного бюджету України для здійснення даних виплат; наявності відповідного наказу військового командира, начальника структурного підрозділу про виплату такої винагороди, як того вимагає п. 1 Постанови № 168; інформації щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, в даному випадку щодо позивача, повинна міститись у спеціальних державних реєстрах.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підполковник ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України. Між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 було укладено контракт на проходження військової служби у Збройних силах України.

Наказом Міністра оборони України по особовому складу від 23.07.2009 № 589, ОСОБА_1 був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі у Збройних Силах України.

Дана обставина підтверджується копією витягу з наказу Міністра оборони України по особовому складу від 23.07.2009 № 589, копією довідки Украерорух № 1-24.2/2429/22 від 01.08.2022 та копією листа-відповіді Украероруху №1-17.2/3458/22 від 07.11.2022.

Наразі підполковник ОСОБА_1 займає посаду заступника начальника зміни (заступника оперативного чергового) відділу управління використання повітряного простору Украероцентру Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Згідно листа-відповіді Украероруху № 1-17.2/3458/22 від 07.11.2022 та даних по фактичним виплатам, грошове забезпечення (грошове утримання військовослужбовця) ОСОБА_1 не містить такої складової, як додаткова винагорода.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач не виплачує додаткову винагороду, передбачену п. 1 Постанови № 168, за період дії воєнного стану на території України, тобто з лютого 2022 року.

Також, позивач акцентує увагу на тому, що на підставі наказу Украероруху від 14.07.2022 № 38/22ДСК, позивача було відряджено до ОКП ОТУ «Лиман» (м. Краматорськ) на період з 15.07.2022 по 28.08.2022 для виконання бойових завдань із забезпечення планування та координації бойового застосування тактичної авіації ПС ЗС України в інтересах ОТУ «Лиман» та безпеки польотів у відповідній смузі.

Згідно посвідчення про відрядження від 14.07.2022 № 12, ОСОБА_1 вибув із Украероруху 15.07.2022, прибув до ОТУ «Лиман» 16.07.2022, вибув із ОТУ «Лиман» 31.08.2022 та прибув до Украероруху 31.08.2022.

Згідно витягу із наказу Командира оперативно-тактичного угрупування «Лиман» від 16.07.2022 № 34/дск та витягу із наказу Командира оперативно-тактичного угрупування «Лиман» від 30.08.2022 № 81/дск, позивач вважається військовослужбовцем Збройних Сил України, який входив до складу сил та засобів, та брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення наиіональної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федераиїї в Донецькій та Луганській областях, з метою виконання бойових завдань у період з 16.07.2022 по 31.08.2022, після чого вибув до пункту постійної дислокації.

Зважаючи на ненарахування і невиплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснюється Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон № 2232-XII).

Відповідно до норм ч. 1, 2 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2011-XII.), за змістом ст. 1 якого, соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим відповідним Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого не одноразово було продовжено.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 за № 168 було прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 вказаної постанови, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гргрнивень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби) , а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 (п. 5 Постанови № 168).

У подальшому, до вказаної постанови Кабінетом Міністрів України були внесені зміни.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач вказує на те, що оскільки він перебуває на військовій службі в Збройних Силах України і був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі, то відповідачем повинна була здійснюватися виплата додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 за спірний період.

Крім того, позивач наголошує на тому, що на підставі наказу Украероруху від 14.07.2022 № 38/22ДСК, позивача було відряджено до ОКП ОТУ «Лиман» (м. Краматорськ) на період з 15.07.2022 по 28.08.2022 для виконання бойових завдань із забезпечення планування та координації бойового застосування тактичної авіації ПС ЗС України в інтересах ОТУ «Лиман» та безпеки польотів у відповідній смузі.

Згідно посвідчення про відрядження від 14.07.2022 № 12, ОСОБА_1 вибув із Украероруху 15.07.2022, прибув до ОТУ «Лиман» 16.07.2022, вибув із ОТУ «Лиман» 31.08.2022 та прибув до Украероруху 31.08.2022.

Згідно витягу із наказу Командира оперативно-тактичного угрупування «Лиман» від 16.07.2022 № 34/дск та витягу із наказу Командира оперативно-тактичного угрупування «Лиман» від 30.08.2022 № 81/дск, позивач вважається військовослужбовцем Збройних Сил України, який входив до складу сил та засобів, та брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення наиіональної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федераиїї в Донецькій та Луганській областях, з метою виконання бойових завдань у період з 16.07.2022 по 31.08.2022, після чого вибув до пункту постійної дислокації.

Втім, суд наголошує на тому, що Постанова № 168 передбачає виплату щомісячної додаткової винагороди за певних обставин, зокрема, нею визначено чіткий перелік осіб, яким може бути виплачена щомісячна додаткова винагорода і цей перелік не передбачає її виплату військовослужбовцям, які перебувають на службі в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України.

Підлягає врахуванню й те, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 № 1281 «Про створення об`єднаної цивільно-військової організації повітряного руху України» та затверджено Положення про об`єднану військово-цивільну систему організації повітряного руху України, а також погоджено пропозицію Міністерства транспорту та Міністерства оборони України про утворення у складі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України таких структурних підрозділів, в тому числі регіональних структурних підрозділів на базі цього підприємства.

Відповідно до п. 4 цієї постанови, грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001№ 104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ".

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій», встановлено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

У той же час, п. 1 містить застереження, що виплата одноразової грошової винагороди за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов`язків і бездоганну дисципліну відрядженим військовослужбовцям не провадиться.

Тож, з наведеного слідує, що інші виплати (надбавки, доплати та винагороди), що встановлюються військовослужбовцям, відрядженим до державних органів не здійснюються.

Позивачем було додано до позовної заяви копії наказів про направлення позивача у липні та серпні 2022 року у відрядження до ОКП ОТУ «Лиман» для виконання бойових завдань із забезпечення планування та координації бойового застосування тактичної авіації ПС ЗС України.

Як вбачається із змісту даних наказів, направлення у відрядження відбувалось згідно рішень та розпоряджень Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, а також розпорядження заступника директора - начальника Украероцентру генерал-майора О.Волкова.

Окільки Міністерство економіки України є головним розробником проектів актів Кабінету Міністрів України з питань умов і розмірів грошового забезпечення військовослужбовців, то саме воно повинно внести в установленому порядку пропозиції щодо визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, що відряджені до державних органів. Оскільки позивач був направлений у відрядження саме згідно розпорядження Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, то, в даному випадку, позивачу слід було б звертатись із заявою про виплату додаткової винагороди безпосередньо до Міністерства оборони України, однак не з 24.02.22, а виключно за ті місяці, коли позивач перебував у відрядженні, тобто за липень і серпень 2022 року, проте Міністерство оборони України не є відповідачем у даній справі, вимог до даного органу заявлено не було.

Зважаючи на зміст постанови Кабінету Міністрів України № 104, а також вимоги Постанови № 168, суд вважає, що додаткова винагорода відрядженим до Украероруху військовослужбовцям може бути виплачена лише при внесенні змін до даних постанов, які б регулювали порядок та підстави виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, що відряджаються до державних підприємств, установ та організацій, а також, наявності відповідного фінансування із державного бюджету України для здійснення даних виплат та видання відповідного наказу військового командира, начальника структурного підрозділу про виплату такої винагороди.

Підсумовуючи, суд висновує, що: 1) Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не входить до переліку міністерств та державних органів, зазначених в пункті 1 Постанови № 168; 2) Постановою № 168 не передбачена виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, а відтак, останнє не має підстав для нарахування та виплати щомісячної додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168; 3) упродовж спірного періоду, описаний вище абзац перший пункту 1 Постанови № 168 неодноразово зазнавав змін згідно з Постановами Кабінету Міністрів України: № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1146 від 08.10.2022, при цьому, ні у первинній редакції, ні після внесення змін зазначеними постановами в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168, працівників Украероруху не було включено до переліку осіб, яким виплачується додаткова винагорода; 4) суд погоджується із запереченнями сторони відповідача про те, що передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода не підлягає виплаті позивачу, як військовослужбовцю, відрядженому до Украероруху, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення; 5) позовних вимог до Міністерства оборони України щодо нарахування додаткової грошової винагороди за період відрядження до ОКП ОТУ «Лиман» за період 15.07.2022 по 28.08.2022 позовна заява не містить.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження під час розгляду спору, а тому, задоволенню не підлягають.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України, Міністерство інфраструктури України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.