Рішення № 113860756, 20.09.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 р. Справа № 120/9973/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Філіппова Ю.Ю.

представників позивача: адвокатів Піпко А.М. та Слободянюка М.В.

представника відповідача:Македонського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Вінницької митниці

про: визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Вінницької митниці (далі також митний орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 31.05.2023 № UA401000/2023/000052/2, яким позивачеві відмовлено у застосуванні митної вартості, заявленої за першим методом митної оцінки, - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а також картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2023/000817 від 31.05.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що до митного оформлення товару, а саме синтетичних рукавичок, ввезеного на підставі контракту №3426/РВ, укладеного з фірмою "SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD" Китай, та інвойсу № 2934, позивач подав до Вінницької митниці електронну митну декларацію №23UA401020028274U6 від 31.05.2023 та необхідний пакет документів, що зазначений в додатках до МД. Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена за першим методом, за ціною договору. Водночас відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2023/000052/2 від 31.05.2023 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/000817 від 31.05.2023.

Позивач вважає, що вказані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Зазначає, що для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подано повний пакет документів, визначений Митним кодексом України (далі - МК України). Позивач переконаний, що ним було надано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а в митного органу навпаки були відсутні підстави для відмови позивачеві в митному оформленні товару за основним методом і переходу до інших.

Ухвалою від 12.07.2023 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання. Цією ж ухвалою встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

21.07.2023 від Вінницької митниці надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. Доводячи правомірність оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідач зазначає що за ЕМД №23UA401020028274U6 до митного оформлення було заявлено товар: рукавички синтетичні з білими ПВХ крапками розмір 8 та подано документи, що містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, що документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару. Зокрема відповідач наголошує, що надана разом із ЕМД довідка про транспортні витрати № 160 від 26.05.2023, видана ТОВ «АГТ ЛТД», проте згідно товаротранспортних документів ТОВ «АГТ ЛТД» не здійснювало перевезення задекларованого товару, а також, згідно наданих документів, не надавало експедиторських послуг ФОП ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, декларанту було направлено лист щодо надання документів, зазначених в ч.3 ст.53 МК України. Втім, декларант листом від 31.05.2023 відмовився від надання додаткових документів, що унеможливлює перевірити достовірність задекларованих витрат понесених за транспортування.

Таким чином відповідач вважає, що оскільки використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, тому відповідно до пп.2, 3 статті 58 МК України митним органом застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. За таких обставин джерелом числового значення митної вартості є оформлена МД від 21.04.2023 № UA401020/2023/020743, за якою було випущено у вільний обіг товар «Рукавички трикотажні, машинного в`язання без внутрішньої підкладки - являють собою виріб, яким укривають частково передпліччя, долоню руки і п`ять пальців, кожний окремо. Долоні рукавичок мають крапкове покриття - ПВХ крапка» який надійшов на адресу ФОП ОСОБА_1 від цього ж самого виробника та відправника (SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD), з рівнем митної вартості 4,407$ за кг.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням інших визначених законодавством принципів, строків, та урахуванням прав суб`єкта ЗЕД, а тому просить суд відмовити у задоволення даного позову, посилаючись на його безпідставність.

25.07.2023 представник позивача подав відповідь на відзив Вінницької митниці, в якій зазначає, що відповідач не надав доказів дотримання перерахованих ним же нормативних документів, які чітко регламентують дії посадових осіб митного, недотримання яких могло (або навіть призвело) до обмеження прав позивача. Вказує, що відповідач не спростував доводи позовної заяви щодо незаконності й необґрунтованості оскаржуваних рішень та не довів, яким чином ці обставини впливають на митну вартість.

Відтак, на переконання сторони позивача, відповідач не виконав свого обв`язку доведення обґрунтованості і законності свого рішення, наведені ним у відзиві на позов заперечення є формальними і навіть шаблонними, не містять спростування конкретних доводів позовної заяви з посиланням на обставини, що підтверджені матеріалами даної справи.

Письмових заперечень на відповідь на відзив зі сторони відповідача подано не було.

Ухвалою від 09.08.2023, із занесенням до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 06.09.2023.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві та відповіді на відзив. Просили суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача, у свою чергу, проти задоволення вимог адміністративного позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Наголосив, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у митному оформленні товарів винесені правомірно, обґрунтовано з дотриманням вимог чинного законодавства.

Також в процесі розгляду справи 12.09.2023 представниками позивача адвокатом Піпко А.М. та адвокатом Слободянюком М.В. (кожен окремо) подані заяви про розподіл судових витрат у справі. За змістом даних заяв представники позивача просять стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України понесені витрати на правничу допомогу адвоката Піпко А.М. в сумі 17177,60 грн. та адвоката Слободянюка М.В. в сумі 17177,60 грн. Всього ж на суму 34355,20 грн.

З метою надання можливості відповідачу висловити свої міркування чи заперечення щодо заявлених до стягнення сум судових витрат на правничу допомогу, в судовому засіданні 13.09.2023 за клопотанням представника відповідача суд оголосив перерву до 20.09.2023.

У зв`язку із цим 15.09.2023 представником відповідача до суду подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Такі доводи мотивовані тим, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу в загальному розмірі 34355,20 грн. не відповідають критеріям співмірності характеру та складності справи з обсягом виконаних юридичних послуг, є не тільки абсолютно не обґрунтованими, а і надміру завищеними. За таких обставин представник відповідача просить суд у випадку задоволення позовних вимог зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розумних розмірів.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.08.2021 між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та фірмою SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD" Китай (Продавець) було укладено контракт № 3426/РВ, згідно з яким продавець продав, а покупець купив товар: Рукавички, країна походження: Народна Республіка Китай, кількість: згідно інвойсу, ціна: згідно інвойсу, додатки, термін поставки: 2021-2025 роки, порт відвантаження: згідно інвойсу.

Відповідно до п. 17.1 контракт набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діятиме до 31.12.2025.

Відповідно до п. 4.1 контракту термін доставки товару протягом 45 днів після отримання 30% депозиту від покупця (тільки після отримання 50% оплати, продавець може організувати доставку товару).

Умови поставки визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (п.4.2 контракту).

Загальна сума контракту становить 1 000 000,00 доларів США (п. 5.2 контракту).

Вартість контракту визначається після взаємних консультацій та домовленостей між сторонами (п. 5.3 контракту).

Завантаження товарів на судно, включаючи укладання в трюмі (стивідорні роботи), ліхтеровка, інформація про відвантаження товару, видача коносаментів, інші супровідні витрати виконуються та оплачуються за рахунок продавця (п.5.4 контракту).

Платіж за поставленим за цим контрактом виробами здійснюється покупцем на рахунок продавця наступним чином: Визначаються для кожної окремої партії і вказуються в інвойсах (рахунках- фактурах) (п. 6.1 контракту).

Як свідчать матеріали справи, відповідно до Інвойсу № 2933 від 23.12.2022 позивач придбав у покупця наступний товар:

- рукавички сині синтетичні з білими ПВХ крапками, 69057, розмір 8 (70% поліестер, 30 % ПВХ) в кількості 198000 пар, загальною вартістю 15048,00 дол. США;

- рукавички сірі синтетичні з білими ПВХ крапками, 69054, розмір 8 (70% поліестер, 30 % ПВХ) в кількості 270000 пар, загальною вартістю 20520,00 дол. США;

- рукавички чорні синтетичні з білими ПВХ крапками, 69723, розмір 8 (70% поліестер, 30 % ПВХ) в кількості 120000 пар, загальною вартістю 9120,00 дол. США.

В Інвойсі № 2933 від 23.12.2022 сторони погодили основні умови доставки та оплати товару, а саме: пункт навантаження: QINGDAO, CHINA; торговий термінал: FOB QINGDAO / FOB CHINA; умови оплати: 30% - передоплата; 20% - та момент готовності товару до відвантаження; 20% - протягом 30 днів після відвантаження товару, після отримання даної оплати продавець зобов`язаний відправити оригінали документів; 30% протягом 30 днів після того як товар прибуде до порту призначення в Україні. Гарантом платежів є оплата попередніх чи наступних замовлень; - термін поставки - 60 днів.

На виконання своїх зобов`язань позивачем здійснено часткову оплату законтрактованого товару в сумі 31281,60 дол. США, а саме: 30.12.2022 13406,40 дол. США, 28.02.2023 8937,60 дол. США, 28.04.2023 8937,60 дол. США, що підтверджується відповідними платіжними банківськими документами.

В подальшому, до митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеною контракту та Інвойсу № 2933 від 23.12.2022, позивач подав до Вінницької митниці ЕМД №23UA401020028274U6 від 31.05.2023 з відповідним пакетом документів, що включав в себе: пакувальний лист № 2934 від 23.12.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 2934 від 23.12.2022, коносамент SZX230401 від 30.04.2023, автотранспортну накладну б/н від 26.05.2023, сертифікат про походження товару 23С3728А2140/00005 від 24.04.2023, платіжні доручення в іноземній валюті від 30.12.2022 № NJBKLMCU06W1RX3, від 28.02.2023 № NJBKLN2S073TUP7, від 28.04.2023 № NJBKLN4S07CJA9A, висновок ДЗІ № 113/288 від 22.05.2023, зовнішньоекономічний договір № 3426/РВ від 02.08.2021, договір (контракт) на перевезення № 14/12 від 14.12.2022, договір (контракт) на перевезення № 151221 від 15.12.2021, договір (контракт) на перевезення № 211.2605/23 від 26.05.2023, договір (контракт) на перевезення № 2703/23 від 27.03.2023, копію митної декларації країни відправлення 421320230000051895 від 03.04.2023, довідку про транспортні витрати № 160 від 26.05.2023. Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена за першим методом, за ціною договору.

За результатами розгляду поданої декларантом ЕМД №23UA401020028274U6 від 31.05.2023 та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 31.05.2023 № UA401000/2023/000052/2.

У цьому рішенні, з посиланням на ч. 1 ст. 337, п. 5 ст. 54, п. 2 ст. 52 МК України, зазначено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідач вказує, що надана разом з ЕМД довідка про транспортні витрати № 160 від 26.05.2023, видана TOB «АГТ ЛТД», проте згідно з товаротранспортних документів TOB «АГТ ЛТД» не здійснювало перевезення задекларованого товару, а також, згідно наданих документів, не надавало експедиторські послуги ФОП « ОСОБА_1 ». Крім того на вимогу митного органу такі документи також не було надані, що унеможливлює перевірити достовірність задекларованих витрат понесених за транспортування.

Далі у оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Натомість, на переконання відповідача, жоден з вищенаведених документів до митного оформлення не надано, що ним розцінено як не підтвердження декларантом заявленої митної вартості. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МК України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Митна вартість може бути визначена з урахуванням вимог ст. 59 МК України. Отже, джерелом числового значення митної вартості є оформлена МД від 21.04.2023 №UA401020/2023/020743, за якою було випущено у вільний обіг товар «Рукавички трикотажні, машинного в`язання без внутрішньої підкладки - являють собою виріб, яким укривають частково передпліччя, долоню руки і п 'ять пальців, кожний окремо. Долоні рукавичок мають крапкове покриття - ПВХ «крапка», який надійшов на адресу ФОЛ «Шевченко Вячеслав Михайлович» від цього ж самого виробника та відправника («SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD») з рівнем митної вартості 4,407 $ за кг. В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МК України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби: у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МК України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України Також, роз`яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.

Також, у зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів від 31.05.2023 № UA401000/2023/000052/2, Вінницькою митницею прийнято картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2023/000817 від 31.05.2023.

Не погоджуючись із рішенням Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує наступне.

Так, положеннями Митного кодексу України (далі МК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулюються відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Виходячи із положень статтей 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).

Так, стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої-восьмої та десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16.

При цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, ненаведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 у справі №21-127а15, від 30.06.2015 у справі № 21-591а15 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 № 826/997/16, від 20.02.2015 № 826/8799/16, від 17.04.2018 № 815/329/17, від 14.09.2018 №821/1617/17.

Аналізуючи вищезазначені положення МК України, слід відмітити, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №826/18258/13-а.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зважає на те, що основні мотиви, які лягли в основу прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 31.05.2023 № UA401000/2023/000052/2 є те, що на думку відповідача надані разом з ЕМД додаткові документи не підтверджують обставини понесення витрат на транспортування. Зокрема, відповідач звертає увагу, що надана разом із ЕМД довідка про транспортні витрати № 160 від 26.05.2023 видана ТОВ «АГТ ЛТД», проте згідно товаротранспортних документів ТОВ «АГТ ЛТД» не здійснювало перевезення задекларованого товару, а також, згідно наданих документів, не надавало експедиторських послуг ФОП ОСОБА_1 , і на вимогу митного органу такі документи надані не було, що унеможливлює перевірити достовірність задекларованих ним витрат, понесених на транспортування.

Натаючи оцінку таким доводам відповідача суд зважає на таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №23UA401020028274U6 від 31.05.2023 митної вартості товарів, були подані наступні документи, що стосуються транспортних витрат, зокрема:

- довідка TOB «АГТ ЛТД» про транспортні витрати № 160 від 26.05.2023;

- копія договору № 151221 транспортного експедирування від 15.12.2021, укладеного між позивачем та TOB «АГТ ЛТД» (далі - Договір № 151221);

- копія договору № 14/12 про організацію перевезення вантажу від 14.12.2022, укладеного між TOB «АГТ ЛТД» та TOB «ЛЮКС ЛОДЖИСТИКС» (далі -Договір № 14/12);

- копія договору № 2703/23 про організацію перевезення вантажу від 27.03.2023, укладений між TOB «ЛЮКС ЛОДЖИСТИКС» та TOB «ДАВАР ІНВЕСТ» (далі - Договір № 2703/23);

- договір № 211.2605/23 на надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 26.05.2023 року, укладений між TOB «ДАВАР ІНВЕСТ» та Tylko Legal Michal Malee (далі - Договір № 211.2605/23).

Про те, що усі вказані документи були в наявності у відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення підтверджується як відомостями, що зазначені в картці відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2023/000817 від 31.05.2023, так і наданими представнику позивача згідно листа Вінницької митниці № 7.12-1/15-02/8.19/4516 від 20.06.2023 копіями матеріалів, на підставі яких були винесені оскаржувані рішення.

Так, досліджуючи зміст Договору № 151221 від 15.12.2022 транспортного експедирування, укладеного між позивачем та TOB «АГТ ЛТД», TOB «АГТ ЛТД», іменоване надалі Експедитор, зобов`язується за плату й за рахунок Клієнта, яким є ФОП ОСОБА_1 , надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням морським, наземним транспортом експортно-імпортних і транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доправлення вантажу. За умовами цього Договору Експедитор має права, зокрема: укладати договори й угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/ її агентами, експедиторськими й іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання своїх обов`язків за цим Договором (п. 2.1.1); представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах із перевізниками, портами та іншими організаціями (п.2.1.2); залучати до виконання своїх обов`язків за Договором інші організації та особи (п.2.1.3).

Експедитор зобов`язаний, зокрема, забезпечувати якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів Клієнта різними видами транспорту на території України й за її межами відповідно до заявки Клієнта (п.2.2.1). Розрахунки за виконані Експедитором послуги сплачуються безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку Клієнта на рахунок Експедитора (п.3.1).

Отже, для забезпечення виконання умов Договору № 151221, TOB «АГТ ЛТД» (далі Замовник), 14.12.2022 уклало з TOB «ЛЮКС ЛОДЖИСТИКС» (далі Виконавець), договір №14/12, згідно з яким Замовник доручає організацію перевезення вантажів, а Виконавець зобов`язується організувати доставку наданих Замовником вантажів власними або залученими транспортними засобами до пункту призначення (п. 1.1).

В подальшому, 27.03.2023 TOB «ЛЮКС ЛОДЖИСТИКС» (далі Замовник) укладає Договір № 2703/23 з TOB «ДАВАР ІНВЕСТ» (далі - Виконавець), за яким Замовник доручає організацію перевезення вантажів, а Виконавець зобов`язується організувати доставку наданих Замовником вантажів власними або залученими транспортними засобами до пункту призначення (п.1.1).

У свою чергу TOB «ДАВАР ІНВЕСТ» (далі-Замовник/Експедитор) 26.05.2023 уклав Договір № 211.2605/23 з Tylko Legal Michal Malee (далі - Перевізник), за яким Перевізник за дорученням Замовника/Експедитора та за його рахунок зобов`язується надати транспортні послуги, уклавши один або декілька договорів перевезень в міжнародному автомобільному сполучення та/або в межах України (п. 1.1).

Як з`ясовано судом, на міжнародній товарно-транспортній накладній CMR, яку було надано відповідачу, стоїть інформація про перевізника - Tylko Legal Michal Maiec.

Із вищевикладеного підтверджується, що доставку контейнера позивача за коносаментом 292161134 (SZX230401) за маршрутом Циндао, Китай - Гданськ, Польща здійснювало TOB «АГТ ЛТД», інформація про яке вказано в нижній лівій частині коносамента, а подальшу доставку з Гданська, Польща - п/п Шегині, Україна здійснив перевізник Tylko Legal Michal Malee.

Таким чином TOB «АГТ ЛТД» довідкою № 160 від 26.05.2023 підтвердив, що транспортні витрати на перевезення контейнера 1*40 HQ MRKU2629763 за коносаментом 292161134 (SZX230401) за маршрутом Циндао, Китай-Гданськ, Польща, включно ВРР, склали 56 466,20 грн. Автодоставка за маршрутом Гданськ, Польща-п/п Шегині, Україна склала - 88 000,00 грн. Страхування вантажу не проводилось.

Відповідно саме з TOB «АГТ ЛТД» було підписано акт надання послуг № 959 від 19.05.2023 про надання послуг: морський фрахт ЦиндаоДитай - Гданськ,Польща на суму 56466,20 грн., та здійснено оплату за вказані послуги відповідно: платіжною інструкцією № 1293 від 23.05.2023 на суму 56466,20 грн.

Враховуючи вищевикладене в судовому засіданні підтверджено ті обставини, що надана позивачем разом із ЕМД довідка про транспортні витрати № 160 від 26.05.2023 видана ТОВ «АГТ ЛТД» стосується спірного товару та визначення складових його вартості. Тобто суд вважає, що в цьому випадку позивачем було надано повну та достовірну інформацію про вартість перевезення.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

При цьому, посилаючись на дану норму в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідач застосовує вказаний перелік документів як виключний і безальтернативний, не зважаючи що це лише можливий перелік документів.

Натомість, на підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати надані позивачем документи (довідки, договори, акти виконаних робіт тощо).

Верховний Суд в постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 сформував правову позицію, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Позивач у позові наголошує, що з жодним іншим суб`єктом господарювання, окрім як ТОВ «АГТ ЛТД» він договорів на перевезення товару не укладав та актів надання послуг стосовно доставки поданого до розмитнення товару не підписував, що є очевидним з тих документів, наданих Вінницькій митниці для митного оформлення товару.

Таким чином, твердження відповідача про те, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності є безпідставними. Як є безпідставною і його вимога про надання декларантом додаткових документів згідно ч. 3 ст. 53 МК України, позаяк усі необхідні документи уже були в наявності в митного органу.

Також суд враховує, що позивачем надано експертний висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу у зовнішніх товарних ринках (ДП «Держзовнішінформ») від 22.05.2023 № 113/288, яким підтверджено, що за результатами проведеної цінової експертизи рукавичок синтетичних з ПВХ крапкою в асортименті, що постачаються згідно з інвойсом № 2934 від 23.12.2022 до контракту № 3246/РВ від 02.08.2021, укладеного між фірмою SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD (Китай) та ФОП ОСОБА_1 (Україна) відповідають цінам, зазначеним в інвойсі № 2934 від 23.12.2022 і становить 44688,00 доларів США за умов постачання FOB Qingdao.

Проте такий експертний висновок митним органом не був врахований, при цьому відповідач не навів аргументів про причини його відхилення.

Отже, дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем у митній декларації, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Що ж до висновків відповідача, відображених у спірному рішенні, про врахування джерелом інформації про числове значення митної вартості оформленої МД від 21.04.2023 №UА401020/2023/020743, за якою було випущено у вільний обіг товар «Рукавички трикотажні, машинного в`язання без внутрішньої підкладки - являють собою виріб, яким укривають частково передпліччя, долоню руки і п`ять пальців, кожний окремо. Долоні рукавичок мають крапкове покриття - ПВХ «крапка», який надійшов на адресу ФОП « ОСОБА_1 » від цього ж самого виробника та відправника («SHANDONG TAIMU COMMOTIDY CO., LTD») з рівнем митної вартості 4,407 $ за кг.

Так, в спірному випадку суд вважає, що МД від 21.04.2023 №UА401020/2023/020743 не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки відповідачем не враховано усі індивідуальні ознаки товару, адже товар, зазначений у МД від 21.04.2023 №UА401020/2023/020743, не є ідентичним товару, який подавався для митного оформлення позивачем, оскільки виготовлений з різних матеріалів (рукавички трикотажні і рукавички синтетичні). Вочевидь, що рукавички із синтетичного матеріалу є дешевшими від трикотажних рукавичок, а тому їх порівняння в цьому випадку є абсолютно безпідставним.

До того ж вищезазначена декларація (на яку посилається відповідач) не розкриває умов поставки товару, розмір партії та умови оплати, що безпосередньо впливає на митну вартість під час розмитнення товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Також Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

У свою чергу формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

За наведених вище підстав суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України. Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що рішення про коригування митної вартості від 31.05.2023 № UA401000/2023/000052/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/000817 від 31.05.2023, то суд зазначає таке.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 5368,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд враховує наступне.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги. При цьому на суд покладається обов`язок перевірити розмір цих витрат на предмет їх обґрунтованості та пропорційності.

Так, як з`ясовано судом із матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, яка надавалась двома професійними адвокатами: адвокатом Піпком Андрієм Миколайовичем в сумі 17177,60 грн. та адвокатом Слободянюком Миколою Володимировичем в сумі 17177,60 грн.

На підтвердження цих витрат стороною позивача надано:

-копію договору про надання правової допомоги від 08.06.2023 № 1 укладеного між Адвокатським бюро «Піпко і Партнери» в особі керуючого адвоката Піпко А.М. та ФОП ОСОБА_1 , рахунок від 12.09.2023 № 12/09/23/1 на суму 17177,60 грн., акт прийому передачі наданих послуг від 12.09.2023, детальний опис робіт від 12.09.2023 № 12/09/23/1Р, платіжну інструкцію №2381 від 12.09.2023 на суму 17177,60 грн. (що стосується оплати послуг адвоката Піпко А.М.);

-копію договору про надання правової допомоги від 08.06.2023 № 1 укладеного між адвокатом Слободянюком М.В. та ФОП ОСОБА_1 , рахунок від 08.06.2023 № 08/06/23/1 на суму 17177,60 грн., акт прийому передачі наданих послуг від 12.09.2023, детальний опис робіт від 12.09.2023 № 12/09/23/1ДОР, платіжну інструкцію №1508 від 15.06.2023 на суму 17177,60 грн. (що стосується оплати послуг адвоката Слободянюка М.В.).

Таким чином, із долучених матеріалів слідує, що загальна вартість наданих двома адвокатами послуг становить 34355,20 грн. (17177,60 + 17177,60).

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

В той же час з огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі N 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268). Відповідно до іншого рішення ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

В даному випадку суд вважає, що загальна сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу двох адвокатів у цій справі в розмірі 34355,20 грн. не є співмірною з обсягом та характером наданих послуг та складністю справи.

Так, суд враховує, що незважаючи на участь у цій справі двох адвокатів, якими надавалась професійна правнича допомога позивачу, проте обсяг і характер наданих адвокатами послуг по своїй суті є дублюючим один одного. Суд не оспорює права позивача отримувати правничу допомогу від різних адвокатів як і самостійно визначати та погоджувати вартість наданих послуг, однак у даному випадку не може вважати, що у цій справі була виключна необхідність надавати подібні послуги обома адвокатами одночасно (наприклад складання позовної заяви).

Більше того, згідно з інформацією, що міститься у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", з січня 2022 року до Вінницького окружного адміністративного суду подано близько 12 позовних заяв фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про оскарження рішень Вінницької митниці. Такі позовні заяви були подібними за своїм змістом та характером спірних правовідносин та подавалися в інтересах позивача тими ж самими адвокатами: ОСОБА_2 та Слободянюком М.В.

На переконання суду, наявність такої кількості схожих за своїм змістом позовних заяв, які подані одними і тими самими адвокатами в інтересах одного і того ж позивача, безпосередньо впливає як на час, який необхідно витратити на оформлення позовної заяви так і на вартість наданих послуг.

За таких обставин суд за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом цієї справи через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, керуючись принципом справедливості та виходячи із фактичного обсягу наданих адвокатами послуг правової допомоги, характером та предметом даного спору, приходить до висновку про можливість зменшення розміру витрат в даній справі до 10000 грн. Суд вважає, що така сума компенсації судових витрат в повній мірі відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 5368,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Вінницької митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72, 77, 90, 94, 139, 195, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2023/000052/2 від 31.05.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2023/000817 від 31.05.2023.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення згідно ч. 3 ст. 243 КАС України складено 02.10.23.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Вінницька митниця (місцезнаходження: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ ВП: 43997544).

СуддяСлободонюк Михайло Васильович