Рішення № 113857587, 20.09.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року Справа № 925/572/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Король В.Л. представник за довіреністю,

Біда О.В. представник за довіреністю,

Плаха О.В. - адвокат,

від відповідача Войцеховський М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно,

м. Черкаси,

до комунального підприємства теплових мереж

Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради, м. Черкаси

про стягнення 13 847 584 грн. 34 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось приватне акціонерне товариство Черкаське хімволокно до комунального підприємства теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради про стягнення з відповідача 13 847 584 грн. 34 коп. боргу, а саме: 13 463 655 грн. 30 коп. вартості фактично використаної теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії позивача у теплових мережах відповідача, яка поставлялася у відповідності до договору №54-Т про постачання теплової енергії від 29 травня 2020 року споживачам відповідача за період з 01 січня 2020 року по 30 листопада 2022 року, а також 86 314 грн. 94 коп. 3% річних та 297 614 грн. 10 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10 год. 30 хв. 25 травня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 25 травня 2023 року суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 04 липня 2023 року та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 04 липня 2023 року, суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 10 год. 30 хв. 24 липня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 24 липня 2023 року суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 11 вересня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 11 вересня 2023 року суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 20 вересня 2023 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримували та просили суд позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач з посиланням на п. 40 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги, а також умов договору №100-ТР/2 на транспортування теплової енергії, договору про постачання теплової енергії №54-Т зазначав, що відповідач не виконав свої зобов`язання та не компенсував позивачу 13 463 655 грн. 30 коп. вартості втрат теплової енергії позивача у теплових мережах відповідача, яка поставлялася споживачам відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначав, що на підставі договору №100-ТР/2 на транспортування теплової енергії (укладеного між сторонами в судовому порядку) відповідач надавав позивачу послуги із транспортування теплової енергії протягом трьох років (2020 2022) та компенсував втрати теплової енергії позивача у теплових мережах відповідача.

При цьому, позивачу компенсувалася вартість теплової енергії, яка була втрачена під час її транспортування споживачам позивача.

Спору між сторонами з цього приводу немає.

Сторони своєю угодою від 25 листопада 2022 року припинили дію договору на транспортування теплової енергії з 01 січня 2023 року.

Разом з тим, 29 травня 2020 року між сторонами було укладено також договір про постачання теплової енергії №54-Т.

На підставі цього договору позивач поставляв відповідачу теплову енергію у спірний період за тарифами позивача для надання в подальшому відповідачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів відповідача.

При цьому, транспортування придбаної відповідачем у позивача теплової енергії відповідач здійснював власними мережами, і вартість такого транспортування мала компенсуватися позивачем, який до складу свого одноставкового тарифу включав вартість транспортування теплоенергії мережами відповідача та отримував компенсацію таких витрат від відповідача при розрахунку за покупну теплову енергію.

Тому умовами договору про транспортування сторонами було визначено, що до обсягу теплової енергії, яка транспортується за цим договором, входить також обсяг теплової енергії, що постачається за договором про постачання.

Під час затвердження тарифів у 2020- 2022 роках, відповідач не закладав у свій тариф на транспортування теплової енергії позивача розміру витрат, пов`язаних із компенсацією позивачу втраченої теплової енергії під час її транспортування до споживачів відповідача за договором про постачання.

Відсутність у складі тарифу відповідача на транспортування теплової енергії вартості теплової енергії позивача, втраченої при її транспортуванні до споживачів відповідача, унеможливлює компенсацію таких втрат за рахунок тарифу, а тому не підлягає компенсації позивачу в силу п. 40 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869, який є імперативним та не передбачає альтернативних джерел для такої компенсації.

За договором про постачання відповідач придбав у позивача теплову енергію згідно тарифів, які установлені для кінцевих споживачів (п. 1.4 договору про постачання).

Такий тариф є відображенням всіх планових економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії суб`єкта господарювання у сфері теплопостачання, які в свою чергу відшкодовуються споживачем, що і було вказано у листі НКРЕКП від 10 лютого 2023 року №1591/18.2-7-23, копію якого позивач направляв відповідачу.

Відтак, формуючи свій одноставковий тариф на теплову енергію, позивач заклав у його структуру витрати на транспортування цієї теплової енергії, у тому числі, вартість втраченої теплової енергії при її транспортуванні відповідачем для своїх споживачів.

Розраховуючись із позивачем за покупну теплову енергію згідно тарифів, установлених для кінцевих споживачів, відповідач уже компенсує позивачу всі його планові економічно-обґрунтовані витрати, у тому числі, вартість втраченої ним теплової енергії на цих ділянках тепломережі.

Крім того, сторони у договорі про транспортування погодили, що грошове зобов`язання відповідача із компенсації втраченої теплової енергії позивача виникає на підставі накладної прийому-передачі фактичних витрат теплової енергії, яку позивач зобов`язаний надати відповідачу після закінчення поточного календарного місяця.

Позивач під час дії договору надавав відповідачу накладні прийому-передачі фактичних витрат теплової енергії після кожного місяця виконання договору на транспортування протягом 2020 - 2022 років, у яких не було зазначено витрат у тепломережі, по якій транспортується покупна теплова енергія до споживачів відповідача. Такі накладні були прийняті відповідачем і на їх підставі відповідач оплатив позивачу понесені ним витрати, що не заперечується останнім.

Водночас, нові накладні (накладна), які на думку позивача, є підставою для стягнення із позивача 13 463 655,30 грн., були надані ним лише 20 січня 2023 року, тобто, уже після припинення дії договору.

Після припинення дії договору у відповідача не могли виникнути жодні нові обов`язки перед позивачем на підставі договору про транспортування.

У позивача відсутні правові підстави вимагати компенсації втраченої теплової енергії, яка не була врахована при установлені відповідачу тарифу на транспортування теплової енергії, а у відповідача не виникало прострочених грошових обов`язків перед позивачем протягом строку дії договору про транспортування.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просиву суд у задоволенні позву відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач вказував, що витрати на транспортування теплової енергії та витрати для компенсації втраченої теплової енергії, що є складовою тарифу на теплову енергію, відшкодовується не позивачем під час оплати вартості транспортування теплової енергії, а безпосередньо споживачами відповідача під час оплати за отримані ними від відповідача послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

При цьому, в тарифі на транспортування теплової енергії, що затверджений для відповідача, та за яким позивач сплачує відповідачу вартість транспортування теплової енергії як до своїх споживачів так і до споживачів відповідача, закладено складову на компенсацію втрат виробнику теплової енергії.

Листом від 10 лютого 2023 року №1591/18.2-7-23 НКРЕКП були надані роз`яснення на звернення позивача, в яких, зокрема, було вказано, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії формуються для споживачів на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов`язаних із провадженням певного виду ліцензованої діяльності.

До прямих матеріальних витрат на виробництво теплової енергії включаються, зокрема витрати на придбання теплової енергії в інших суб`єктів господарювання (плануються відповідно до укладених договорів виходячи з необхідного обсягу покупної теплової енергії, передбаченого річним планом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, і діючих цін суб`єктів господарювання - постачальників).

Згідно з методиками тарифоутворення до інших витрат повної собівартості, що включаються до тарифів на транспортування теплової енергії, належать, зокрема, витрати на відшкодування втрат. У разі коли виробництво і транспортування теплової енергії здійснюється окремими ліцензіатами, виробнику теплової енергії компенсуються витрати, пов`язані з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах.

Розрахунок тарифів на транспортування теплової енергії проводиться шляхом ділення суми планованих річних витрат, що включаються до повної собівартості, витрат на відшкодування втрат та річного планованого прибутку від ліцензованої діяльності з транспортування теплової енергії на суму планованих річних обсягів протранспортованої теплової енергії (реалізації теплової енергії власним споживачам, корисного відпуску з власних мереж теплової енергії інших ліцензіатів).

Обсяги транспортування власної теплової енергії та теплової енергії інших власників включаються в річний план виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг із постачання теплової енергії та постачання гарячої води. При розрахунках тарифів на теплову енергію суб`єктами господарювання у сфері теплопостачання в балансах на теплову енергію мають бути узгоджені об`єми, зокрема покупної, протранспортованої теплової енергії та втрати в теплових мережах підприємств.

Враховуючи вищенаведене, позивач зазначав, що тариф на теплову енергію є відображенням всіх планових економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії суб`єкта господарювання у сфері теплопостачання, які в свою чергу відшкодовуються споживачем.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказував, що для даних правовідносин сторін не мають значення правовідносини та взаєморозрахунки між відповідачем та його споживачами, оскільки платником за договором про постачання є лише відповідач, і сплата ним вартості покупної теплової енергії за тарифами, установленими для споживачів, свідчить про компенсацію позивачу усіх його витрат, у тому числі, вартості втраченої теплової енергії при її транспортуванні.

Вказане, на думку відповідача, узгоджується із позицією НКРЕКП, викладеною в листі від 10 лютого 2023 року №1591/18.2-7-23, згідно якою тариф є відображенням всіх планових економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії суб`єкта господарювання у сфері теплопостачання, які в свою чергу відшкодовуються споживачем.

Відповідач вказує, що у розумінні НКРЕКП, відшкодування витрат споживачем полягає у компенсації суб`єкту господарювання усіх його витрат, пов`язані із виготовленням, транспортуванням та поставкою теплової енергії за рахунок сплати споживачем установленого для нього тарифу.

Враховуючи, що відповідач платив позивачу за покупну теплову енергію згідно тарифів, установлених для кінцевих споживачів, він компенсував йому усі витрати, у тому числі, вартість втраченої теплової енергії у процесі її транспортування.

Крім того, у цьому ж листі НКРЕКП зазначено, що при розрахунках тарифів на теплову енергію суб`єктами господарювання у сфері теплопостачання в балансах на теплову енергію мають бути узгоджені об`єми, зокрема покупної, протранспортованої теплової енергії та втрати в теплових мережах підприємств.

Аргументи відповіді позивача на відзив відповідача не спростовують доводів, покладених в основу заперечень проти позовних вимог щодо їх невідповідності п. 40 Порядку №869, постановам Верховного Суду від 04.04.2023 року у справі №916/1349/21, від 14.02.2023 року у справі №924/471/21, від 10.02.2021 року у справі №910/288/20, а тому на думку відповідача не доводять наявність підстав для задоволення вимог позивача.

В судовому засіданні, яке відбулося 20 вересня 2023 року згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/572/23.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Судом враховано, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 12 січня 2021 року зі справи №925/822/20 визнано договір №100-ТР/2 від 29 травня 2020 року на транспортування теплової енергії укладеним між комунальним підприємством теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради та приватним акціонерним товариством Черкаське хімволокно.

В рішенні місцевого господарського суду вказано, що при укладанні договору сторони не дійшли згоди щодо умов, викладених в п. 2.7, 3.13 договору, а тому комунальне підприємство теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради звернулося до суду.

Рішення суду зі справи №925/822/20 набрало законної сили 20 грудня 2021 року.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Рішенням суду визначено день укладення договору - 29 травня 2020 року.

Водночас, в п. 6.2. договору на транспортування теплової енергії встановлено, що умови цього договору поширюється на правовідносини між сторонами, що виникли з 17 січня 2020 року (відповідно до п. 3 статті 631 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору комунальне підприємство теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради (теплотранспортуюча організація) зобов`язується надати послуги по транспортуванню теплової енергії приватному акціонерному товариству Черкаське хімволокно (теплопостачальна організація) по теплових мережах, які перебувають на балансі теплотранспортуючої організації, а теплопостачальна організація зобов`язується оплатити на умовах, передбачених цим договором послуги по транспортуванню теплової енергії.

Пунктом 1.3. договору №100-ТР/2 від 29 травня 2020 року визначено, що до обсягу теплової енергії, яка транспортується за цим договором входить також обсяг теплової енергії, що постачається за договором про постачання теплової енергії, укладеного між сторонами.

Теплопостачальна організація зобов`язана до 25 числа місяця, наступного за звітним, за тарифом встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту НКРЕКП) провести оплату за надані послуги по транспортуванню теплової енергії, яка постачається населенню, бюджетним установам, іншим споживачам та релігійним організаціям на умовах, передбачених цим договором (п. 2.1. договору).

Теплотранспортуюча організація зобов`язана до 25 числа місяця, наступного за звітним, оплатити теплопостачальній організації фактично використану теплову енергію для компенсації втрат теплової енергії теплопостачальній організації у теплових мережах теплотранспортуючої організації за встановленими тарифами НКРЕКП теплопостачальній організації на виробництво теплової енергії за категоріями споживачів (п. 3.2. договору).

Згідно п.2.7 договору після закінчення поточного календарного місяця, але не пізніше 10 (десятого) числа наступного місяця, теплопостачальна організація зобов`язана надати теплотранспортуючій організації для підписання накладну прийому-передачі фактичних витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії теплопостачальної організації у теплових мережах теплотранспортуючої організації, розраховану відповідно до п. 4.3 даного договору. Зазначена накладна є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Вартість витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії теплопостачальної організації у теплових мережах теплотранспортуючої організації визначаються шляхом множення обсягу теплової енергії, визначеного у довідці згідно п. 3.13 даного договору на тариф на виробництво теплової енергії теплопостачальної організації (по категоріям споживачів), затверджений для теплопостачальної організації чинною постановою НКРЕКП, яка діяла протягом терміну надання послуг з транспортування теплової енергії (п.4.3 договору).

Відповідно до пункту 3.13. договору теплотранспортуюча організація зобов`язана надавати до 8 числа місяця наступного за звітним теплопостачальній організації у вигляді довідки підписаної директором або уповноваженою особою теплотранспортуючої організації розрахунок обсягу теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії теплопостачальної організації у теплових мережах теплотранспортуючої організації по групам споживачів за звітний місяць.

Обсяг теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії теплопостачальної організації у теплових мережах теплотранспортуючої організації розраховується наступним чином:

1. на ділянках тепломережі, обладнаних приладами обліку на вхід в мережу теплотранспортуючої організації визначається як різниця між показниками приладу комерційного обліку на межі балансової належності між сторонами договору та сумарних показників комерційних приладів обліку всіх споживачів теплопостачальної організації до яких транспортування теплової енергії здійснювала теплотранспортуюча організація на цій ділянці мережі плюс розрахунковий обсяг теплової енергії, що виставлений до сплати теплопостачальною організацією споживачам, які не мають комерційного приладу обліку (чи комерційний прилад обліку непрацездатний);

2. на ділянках тепломережі, не обладнаних приладами комерційного обліку на межі балансової належності між сторонами договору обсяг теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії теплопостачальної організації у теплових мережах теплотранспортуючої організації по групам споживачів визначається шляхом - ділення вартості витрат на теплову енергію для компенсації втрат теплової енергії теплопостачальної організації у теплових мережах теплотранспортуючої організації на тариф теплопостачальної організації на виробництво теплової енергії по категоріям споживачів, що затверджений постановою НКРЕКП.

В свою чергу, вартість витрат на теплову енергію для компенсації втрат теплової енергії теплопостачальної організації (позивача) у теплових мережах теплотранспортуючої організації (відповідача) визначається шляхом множення об`ємів теплової енергії, спожитої споживачами теплопостачальної організації в звітному періоді (відповідно до даних довідки, передбаченої п. 2.5 цього договору) на затверджені НКРЕКП для теплотранспортуючої організації витрати на теплову енергії для компенсації втрат теплової енергії теплопостачальної організації у теплових мережах теплотранспортуючої організації (як складова частина структури тарифу на транспортування теплової енергії теплопостачальної організації у тепловими мережами теплотранспортуючої організації, що затверджена постановою НКРЕКП).

Сторони під час розгляду справи надали суду усні пояснення та вказали, що ділянки тепломережі не обладнані приладами комерційного обліку на межі балансової належності.

В свою чергу п. 2.5 договору передбачено, що теплопостачальна організація зобов`язується надавати теплотранспортуючій організації інформацію щодо об`ємів протранспортованої теплової енергії мережами теплотранспортуючої організації, спожитої споживачами в розрізі кожної будівлі у звітному періоді до 5 числа місяця, наступного за звітним, у вигляді довідки сформованої за показами вузлів комерційного обліку споживачів теплопостачальної організації (які прийняті на абонентський облік відповідно до вимог Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання) та нормами споживання в розрізі кожної будівлі в звітному періоді, підписаною головою правління або уповноваженою особою.

Пунктом 4.8. договору встановлено, що оплата витрат на теплову енергію для компенсації втрат теплової енергії в теплових мережах теплотранспортуючої організації проводяться щомісяця, шляхом перерахування теплотранспортуючою організацією грошових коштів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації.

14 грудня 2020 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору про транспортування теплової енергії, якою, з-поміж іншого, продовжено дію договору до 31 грудня 2021 року.

В подальшому 30 грудня 2021 року сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору, якою продовжено дію договору до 31 грудня 2022 року.

Цією ж додатковою угодою №2 сторони виклали п. 6.1. договору про транспортування у новій редакції наступного змісту: 6.1. Договір набуває чинності з дня підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2022 року. У випадку, якщо жодна із сторін цього договору не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону про намір припинити його дію, договір вважається автоматично пролонгованим на той самий строк на тих самих умовах.

25 листопада 2022 року позивач направив відповідачу лист №1023 Про припинення дії договору (вх. №1906 від 25 листопада 2022 року), яким запропонував припинити дію договору про транспортування з 01 січня 2023 року та врегулювати правовідносини, що виникатимуть у процесі діяльності сторін у майбутньому, шляхом укладення нового договору.

25 листопада 2022 року між сторонами було укладено угоду, якою припинили дію договору з 01 січня 2023 року.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що 29 травня 2020 року між приватним акціонерним товариством Черкаське хімволокно (теплопостачальна організація) та комунальним підприємством теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради (покупець) було укладено також договір про постачання теплової енергії №54-Т.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору постачання теплової енергії здійснюється теплопостачальною організацією до місця передачі теплової енергії покупцю вводи зовнішніх інженерних мереж до об`єктів споживачів покупця.

Теплопостачальна організація зобов`язується у 2020 році поставити покупцю теплову енергію (товар) для надання в подальшому покупцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів покупця, а покупець - прийняти і оплатити поставлену теплову енергію (товар) (п. 1.2. договору).

Договір було укладено на строк до 31 грудня 2020 року (п. 9.1. договору)..

У подальшому, сторони уклали додаткову угоду №1 від 24 грудня 2020 року, якою продовжили строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

Крім того, пунктом 5.1.5. договору №54-Т від 29 травня 2020 року визначено, що покупець протягом 5 днів з моменту підписання даного договору зобов`язаний надати письмово теплопостачальній організації розрахунок технологічних втрат теплової енергії (затверджених НКРЕКП) на ділянках теплових мереж покупця від межі балансової належності теплових мереж сторін до межі продажу теплової енергії - вводів зовнішніх інженерних мереж об`єктів споживачів покупця, яким надаються послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води покупцем з використання теплової енергії поставленої теплопостачальною організацією за даним договором.

Отже, позивач за договором постачання та договором транспортування є теплопостачальною організацією.

Водночас, відповідач за договором транспортування є теплотранспортуючою організацією, що транспортує (надає відповідні послуги) теплову енергію для споживачів позивача, а за договором постачання - покупцем теплоенергії як товару для надання в подальшому комунальних послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для своїх споживачів.

Позивач вважає, що оскільки п.1.3 договору про транспортування теплової енергії до обсягу теплової енергії, яка транспортується відповідачем, також включено обсяг теплової енергії, яка ним купується за договором поставки, то останній має також компенсувати позивачу вартість енергії, що була втрачена під час її транспортування відповідачем до споживачів відповідача.

Саме з цього приводу виник даний спір.

Спору щодо компенсації позивачу втрат теплової енергії в теплових мережах відповідача, що поставлялася до споживачів позивача немає.

Даний факт підтверджується копіями накладних прийому-передачі фактичних витрат теплової енергії для компенсації втрат підписаних сторонами на виконання п.2.7 договору (а.с. 130-164 т.1), а також не заперечується сторонами.

Судом враховано, що, пунктом 40 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги встановлено, що до інших витрат повної собівартості, що включаються до тарифів на транспортування теплової енергії, належить решта прямих витрат (крім зазначених у пунктах 35 і 39 цього Порядку), загальновиробничі витрати, що включаються до виробничої собівартості, адміністративні витрати, інші операційні витрати, витрати на відшкодування втрат та фінансові витрати, що плануються для включення до тарифів на транспортування теплової енергії відповідно до цього Порядку. Витрати на збут не плануються.

У разі коли виробництво і транспортування теплової енергії здійснюється окремими ліцензіатами, виробнику теплової енергії компенсуються витрати, пов`язані з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах (з урахуванням понаднормативних втрат).

Відповідна компенсація здійснюється згідно з договором між виробником теплової енергії та суб`єктом господарювання, що здійснює транспортування теплової енергії, за рахунок тарифу на транспортування теплової енергії.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи із змісту п. 40 Порядку №869 зобов`язання щодо компенсації виникає саме на підставі договору; компенсація здійснюється спеціальному суб`єкту правовідносин - виробнику теплової енергії; компенсація здійснюється спеціальним суб`єктом правовідносин - транспортувальником теплової енергії; компенсація здійснюється за рахунок тарифу на транспортування теплової енергії.

Крім того, п.п.4 п.4.2 глави 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25 червня 2019 року №1174 регулює питання планування витрат, що включаються до повної собівартості транспортування теплової енергії та жодним чином не визначає, яке зобов`язання виникає у відповідача по відношенню до позивача.

Тобто, ані зазначені п.40 Порядку №869, ані п.п.4.2 п.4.2 глави 4 Порядку №1174 не містять приписів про наявність у відповідача господарського зобов`язання щодо компенсації витрат, яке випливає з цих нормативно-правових актів.

Окремого договору про компенсацію витрат, пов`язаних з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах між виробником теплової енергії та суб`єктом господарювання, що здійснює транспортування теплової енергії укладено не було.

Дане питання сторони врегулювали в договорі про транспортування, що був укладений в судовому порядку.

Отже, даний договір є змішаним.

Як зазначалося вище, рішення суду про укладання договору від 29 травня 2020 року набрало законної сили 20 грудня 2021 року, а спірним періодом є 01 січня 2020 року 30 листопада 2022 року.

Позивач вказує, що вартість фактично використаної теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії позивача у теплових мережах відповідача, яка поставлялась у відповідності до договору №54-Т про постачання теплової енергії від 29 травня 2020 року споживачам відповідача за період з 01 січня 2020 року по 30 листопада 2022 року склала 13 463 655,30 грн. з урахуванням ПДВ (т.1 а.с.167-171).

Проте, судом враховано, що незважаючи на умови п.1.3 договору про транспортування, п. 3.13 даного договору встановлює, що вартість витрат для компенсації втрат теплової енергії позивача у теплових мережах відповідача визначається шляхом множення об`ємів теплової енергії, спожитої лише споживачами позивача в звітному періоді (а не споживачами відповідача) на затверджені НКРЕКП для відповідача витрати на теплову енергію.

З актів про надання послуг з транспортування теплової енергії за червень 2021 року листопад 2022 року (а.с. 107-129 т.1) вбачається, що сторони в цих актах розмежовували надання відповідних послуг з транспортування теплової енергії до споживачів позивача та окремо до споживачів відповідача.

Крім того, судом враховано, що лише 20 січня 2023 року, тобто вже після припинення дії договору на транспортування теплової енергії позивач супровідним листом вих. №56 направив відповідачу накладну прийому-передачі витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно у теплових мережах комунального підприємства теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради за період 01 січня 2020 року 31 грудня 2022 року в частині відшкодування втрат теплової енергії, яка поставлялась споживачам відповідача.

15 лютого 2023 року позивач звернувся до відповідача із листом №130 (вх. №236 від 16 лютого 2023 року), яким також запропонував підписати вищезгадану накладну прийому-передачі витрат теплової енергії, до якого долучив копію листа НКРЕКП від 10 лютого 2023 року №1591/18.2-7-23.

03 березня 2023 року відповідач своїм листом вих. №11/434 повідомив позивача про відсутність підстав для погодження, підписання та оплати накладних прийому-передачі теплової енергії.

Отже, позивач в порушення умов п.2.7 договору транспортування під час його дії не виконував свій обов`язок та не направляв (не надавав) відповідачу після закінчення поточного календарного місяця, але не пізніше 10 (десятого) числа наступного місяця для підписання накладну (накладні) прийому-передачі фактичних витрат теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії теплопостачальної організації у теплових мережах теплотранспортуючої організації, розраховану відповідно до п. 4.3 даного договору при постачанні теплової енергії споживачам відповідача.

Саме ці накладні могли бути підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Згідно ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Крім того суд вважає, що оскільки позивач підписував накладні (а.с.130-164 т.1), то з урахуванням умов п.1.3, п. 2.7 договору транспортування не був позбавлений можливості (у разі якщо позивач вважав, що поставка теплової енергії відповідачу, як покупцю товару мала ту саму правову природу в розумінні п.3.13 договору, що і поставка теплової енергії та її транспортування відповідачем споживачам позивача) включити до цих накладних для розрахунку та відшкодування втрат ті об`єми теплової енергії, що купував відповідач за договором поставки.

Проте, під час дії договору позивач відповідні накладні не складав та компенсації не вимагав.

Верховний Суд, а саме Касаційний цивільний та Касаційний господарський суди, в своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud. Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Суд вважає, що в даному випадку вже після припинення дії договору позивач зайняв іншу позицію щодо розміру компенсації йому втрат під час транспортування теплової енергії мережами відповідача.

Також суд погоджується з доводами відповідача, що після припиненні дії договору у відповідача не виникло нових зобов`язань перед позивачем за цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не спростовано доводи відповідача стосовно того, що останній не закладав у свій тариф на транспортування теплової енергії розміру витрат, пов`язаних із компенсацією позивачу втраченої теплової енергії під час її транспортування до споживачів відповідача за договором поставки.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для стягнення основного боргу.

Як наслідок, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем за ст.625 ЦК України.

Отже, в задоволенні позову суд відмовляє повністю.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Ухвалою суду від 20 вересня 2023 року призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 14 год. 30 хв. 03 жовтня 2023 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 02 жовтня 2023 року.

Суддя А.В. Васянович