Рішення № 113856706, 27.09.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2023 Справа № 914/458/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: ОСОБА_1 , м. Дніпро

до відповідача: ОСОБА_2 , м. Дніпро

за участю третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 м.Дніпро

Третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_4 , м. Дніпро

Третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технікс Капітал Менеджмент", м. Дніпро

Третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дрогобицький завод автомобільних кранів", м. Дрогобич Львівської області

Третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національного антикорупційного бюро України, м. Київ

Про: розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі

Представники сторін:

від позивача: Науменко С.Б. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1026 від 13.09.2001 р.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи-1: Науменко С.Б. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1026 від 13.09.2001 р.

від третьої особи-2: Науменко С.Б. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1026 від 13.09.2001 р.

від третьої особи-3: Науменко С.Б. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1026 від 13.09.2001 р.

від третьої особи 4: Науменко С.Б. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1026 від 13.09.2001 р.

від третьої особи 5: Максим`як А.В. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ОСОБА_1 до відповідача - ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі, стягнення частини частки та визначення розміру статутного капіталу та розміру частки учасника.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2023 р., справу № 914/458/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Разом із позовною заявою, позивачем подано на адресу суду заяву про забезпечення позову за вх. № 477/23 від 06.02.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2023 р., відмовлено у задоволенні заяви представника позивача - ОСОБА_1, про вжиття заходів забезпечення позову за вх. № 477/23 від 06.02.2023 р. у справі № 914/458/23.

07.02.2023 р. судом було здійснено запит до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Дніпровської міської ради у відповідності до частин 6 та 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем у справі зазначена фізична особа - ОСОБА_2 , а Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, зазначено - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (лист за вих. № 914/458/23/1/22 від 07.02.2023 р.).

16.02.2023 р. на електронну адресу суду надійшла відповідь від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за вх. 4111/23.

06.03.2023 р. на адресу надійшла відповідь на запит суду від Дніпровської міської ради за вх. № 5518.

Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду, судом встановлено наявність підстав для її залишення без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.03.2023 р., позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача - ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі, стягнення частини частки та визначення розміру статутного капіталу та розміру частки учасника залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

21.03.2023 року позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 08.03.2023 р., подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву з додатками за вх. № 7127/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.04.2023 р. Крім того, 27.03.2023 року судом постановлено викладене у позовній заяві клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача задоволити. Залучити ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до участі у справі в якості Третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача; залучити ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до участі у справі в якості Третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача; залучити Товариство з обмеженою відповідальністю «Технікс Капітал Менеджмент» (49000, м. Дніпро, вул. В. Вернадського, буд. 37, кімн. 302; код ЄДРПОУ № 39844563) до участі у справі в якості Третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача; залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Гайдамацька, буд.22; ідентифікаційний код: 39527406) до участі у справі в якості Третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

07.04.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" клопотання про долучення доказів з додатками за вх. № 8766/23.

10.04.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" клопотання про долучення доказів з додатками за вх. № 8822/23.

17.04.2023 р. від представника відповідача на адресу суду в систему "Електронний суд" надійшла заява про визнання позову з додатками за вх. № 9393/23.

В судовому засіданні 26.04.2023 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 24.05.2023 р.

24.05.2023 р. на адресу суду в систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі № 914/458/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національного антикорупційного бюро України за вх. № 2054/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 р., підготовче судове засідання призначено на 21.06.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 р., постановлено заяву представника відповідача- Кривого Сергія Олександровича за вх. № 2054/23 від 24.05.2023 р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача задоволити. Залучити до участі у справі № 914/458/23 Національне антикорупційне бюро України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, строк впродовж 5 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для надання пояснень у справі. Підготовче засідання відкладено на 19.07.2023 р. на 10:30 год.

22.06.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" додаткові пояснення у справі з додатками за вх. № 15648/23.

Крім того, 23.06.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" клопотання про долучення доказів з додатками за вх. № 15720/23, зокрема докази на підтвердження скерування матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 на адресу третій особі -5 - Національному антикорупційному бюро України.

10.07.2023 р. представником третьої особи 5 подано на адресу суду письмові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 16989/23, відповідно до яких третя особа 5 просить ухвалити рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

11.07.2023 р. від представника третьої особи 5 на адресу суду надійшло клопотання за вх. № 17196/23, в якому третя особа 5 просила суд забезпечити проведення судового засідання 19.07.2023 року та усіх наступних судових засідань у справі № 914/458/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.07.2023 р., постановлено клопотання представника Національного антикорупційного бюро України за вх. № 17196/23 від 11.07.2023 р. про проведення судового засідання 19.07.2023 року та усіх наступних судових засідань у справі № 914/458/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити. Проведення судового засідання 19.07.2023 року та усіх наступних судових засідань у справі № 914/458/23 здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https:/easycon.com.ua/).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.07.2023 р., відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову. Закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/458/23 до судового розгляду по суті. Призначено судове засідання з розгляду спору по суті на 13.09.2023 р.

31.07.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" відповідь на пояснення третьої особи за вх. № 18768/23.

Крім того, 31.07.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" клопотання про долучення доказів з додатками за вх. № 18771/23.

31.07.2023 р. представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" зауваження з приводу неправильності чи неповноти запису фіксування судового засідання технічними засобами за вх. № 18856/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.08.2023 р., заяву представника позивача в частині поновлення позивачу строку на подання зауважень на протокол судового засідання від 19.07.2023 р. у справі № 914/458/23 задоволено. Поновлено представнику позивача строк на подання зауважень на протокол судового засідання від 19.07.2023 р. у справі № 914/458/23. Судом враховано зауваження представника ОСОБА_1 за вх. № 18856/23 від 31.07.2023 р. з приводу неповноти відомостей, вміщених (зазначених) у протоколі судового засідання від 19.07.2023 р. у справі № 914/458/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.09.2023 р., судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 27.09.2023 р.

31.07.2023 р. від представника позивача та третіх осіб 1, 2, 3, 4 на адресу суду в систему "Електронний суд" надійшла заява за вх. № 18771/23, в якій позивач просив суд забезпечити проведення судового засідання, яке призначено на 13.09.2023 р. на 10:30 год. та усіх наступних судових засідань у справі № 914/458/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.08.2023 р., заяву представника позивача та третіх осіб 1, 2, 3, 4 за вх. № 18666/23 від 28.07.2023 р. про проведення судового засідання 13.09.2023 року та усіх наступних судових засідань у справі № 914/458/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Судом постановлено проведення судового засідання 13.09.2023 року та усіх наступних судових засідань у справі № 914/458/23 здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https:/easycon.com.ua/).

Рух справи та причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

27.09.2023 р. представник позивача та третіх осіб 1,2,3,4, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на пояснення третьої особи за вх. № 18768/23 від 31.07.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості в частині оплати відчужених корпоративних прав згідно з договором купівлі - продажу частини частки у статутному капіталі, у зв`язку з чим позивач просить суд розірвати договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі, стягнути частину частки та визначити розмір статутного капіталу і розміру частки учасника.

27.09.2023 р. відповідач явки свого представника в судове засідання з розгляду справи по суті не забезпечив, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвала Господарського суду Львівської області від 13.09.2023 р. у даній справі скеровувалась відповідачу за адресою, яка була зазначена у відповіді Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за вх. 4111/23 від 16.02.2023 р. та у відповіді Дніпровської міської ради за вх. № 5518 від 06.03.2023 р. - 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 2н, кв. 221.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 060045937868, ухвалу суду від 13.09.2023 р. про призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні на 27.09.2023 р., відповідачем отримано 19.09.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвала Господарського суду Львівської області від 13.09.2023 р. скеровувалась представнику відповідача - адвокату Сербіну А.А. на його адресу, яка була зазначена ним у поданих на адресу суду документах - АДРЕСА_3 та на електронну адресу представника відповідача - bam.serbin@gmail.com.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/458/23 Господарським судом Львівської області.

17.04.2023 р. від представника відповідача на адресу суду в систему "Електронний суд" надійшла заява про визнання позову з додатками за вх. № 9393/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.07.2023 р. постановлено відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову.

27.09.2023 р. представник третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, зокрема, наведених у поданому до суду 10.07.2023 р. за вх. №16989/23 поясненні на позову заяву. Як зазначає представник третьої особи на стороні відповідача, детективами Національного бюро проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 26.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 28, ч.2 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України. 21.01.2023 ОСОБА_2 затримано детективами Національного бюро у порядку ст. 208 КПК України.

В межах вказаного кримінального провадження досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 , діючи у складі організованої групи, діяльність якої спрямована на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, направлених на заволодіння бюджетними грошовими коштами шляхом здійснення поставок товарів по державних закупівлях за завідомо завищеними цінами, спільно з іншими, на час повідомлення про підозру, особами надав неправомірну вигоду службовій особі в загальній сумі 400 000 доларів США, що згідно з офіційно встановленим НБУ курсом станом на 21.01.2023 становило 14 627 440 грн, що є особливо великим розміром.

Так, детективом Національного бюро 22.01.2023 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду та в інтересах третіх осіб, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненої організованою групою, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України.

01.02.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Шкодіна Я.В. (справа № 991/650/23) накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2 , у тому числі арештовано належні йому корпоративні права в статутному капіталі ТОВ "ВКФ Дрогобицький завод автомобільних кранів" в розмірі 50%.

В ухвалі від 01.02.2023 у справі № 991/650/23 слідчий суддя звернув увагу зацікавлених осіб, що у разі спричинення їх правам необґрунтованого обтяження цим арештом, останні не позбавлені можливості звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту повністю або частково.

Враховуючи викладене, накладений в межах кримінального провадження арешт на майно є в будь-якому випадку перешкодою для відчуження такого майна (аналогічною є позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 20.10.2020 у справі № 4/5007/33-Б/11).

Таким чином, арештованим у кримінальному провадженні майном, зокрема, і корпоративними правами заборонено розпоряджатися до його скасування в порядку, визначеному ст. 174 КПК України.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі у справі № 914/458/23.

В судовому засіданні 27.09.2023 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення учасників справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

Як встановлено матеріалами справи, 20 листопада 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі.

Договір підписаний від імені продавця ОСОБА_1 його представником Корінчук Тетяною Валеріївною , що діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М. 18 листопада 2019 року, зареєстровано в реєстрі за № 3811. а від імені покупця ОСОБА_2 його представником Бартошем Святославом Богдановичем , що діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скорик О.М.. 20 листопада 2019 року, зареєстровано в реєстрі за № 1005.

Відповідно до зазначеного Договору, продавець (позивач ОСОБА_1 ) передає, а покупець (відповідач ОСОБА_2 ) приймає та оплачує частину частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дрогобицький завод автомобільних кранів".

Розмір частини частки, яка передається за Договором, становить 17.1 %, номінальною вартістю 11 624 323,50 грн.

Вартість частини частки, яка передається за Договором, складає 11 624 323,50 грн., які покупець ОСОБА_2 мав сплатити в наступні строки: суму коштів в розмірі 6 250 000,00 грн. - протягом грудня 2019 року; суму коштів в розмірі 5 374 323.50 грн. - протягом січня 2020 року.

20 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складено акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі Товариства.

В той же день, інші учасники Товариства, треті особи 1, 2, 3 в даній справі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та TзOB "Технікс Капітал Менеджмент", також уклали з ОСОБА_2 договори купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства та склали відповідні акти приймання-передачі частин часток у статутному капіталі Товариства ( 5,7 %, 3,7 % та 23,5 %, відповідно).

Внаслідок укладення вищезазначених договорів та складення вищезазначених актів приймання-передачі частин часток у власність ОСОБА_2 перейшла частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дрогобицький завод автомобільних кранів", ідентифікаційний код 39527406, в загальному розмірі 50,0 % загальною номінальною вартістю 33 989 250,00 грн.

27 листопада 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні відомості про зміну складу учасників Товариства та розміру часток учасників. Станом на сьогодні в ЄДР міститься інформація про те, що ОСОБА_2 є власником корпоративних права в Товаристві - частки в статутному капіталі в розмірі 50,0 %, до складу якої входить і частина частки в статутному капіталі, яку ОСОБА_2 придбав за договором купівлі-продажу у ОСОБА_1 - в розмірі 17,1 %.

Цінним листом (з описом та повідомленням про вручення) від 09 грудня 2019 року продавець ОСОБА_1 повідомив покупця ОСОБА_2 про реквізити, за якими необхідно здійснити платежі, та нагадав про суми і строки платежів, передбачені Договором.

Відповіді на зазначений лист ОСОБА_1 не отримав. Оплата за відчужені корпоративні права (частину частки у статутному капіталі Товариства) згідно з договором, не надійшла. Відсутність проведення відповідачем оплати за частину частки (відчужені позивачем корпоративні права), підтверджується довідкою від 15 листопада 2022 року банківської установи про рух коштів на рахунку позивача (відсутність операцій).

Згідно з пунктом 2.6 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 30 березня 2020 року), у випадку несплати покупцем ОСОБА_2 коштів до 01 червня 2020 року він зобов`язується протягом 3 (трьох) календарних днів повернути неоплачену частину частки у статутному капіталі Товариства, підписати акт приймання-передачі цієї неоплаченої частини частки продавцю та укласти з продавцем додаткову угоду про внесення змін до Договору.

Як зазначає позивач, станом на день подання даного позову до суду, покупець ОСОБА_2 оплати придбаної частини частки не здійснив, неоплачену частину частки продавцеві не повернув, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду з матеріально - правовими вимогами про розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі від 20 листопада 2020 року; стягнення з (витребування з володіння) ОСОБА_2 частини частки у статутному капіталі Товариства в розмірі 17.1 % статутного капіталу, номінальною вартістю 11 624 323,50 грн.; визначення розміру статутного капіталу Товариства та визначення розмірів часток учасників у Товаристві.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

За змістом ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням, слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого, суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого, реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина 1 статті 2 ГПК України).

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем, і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до частини першої статті 162 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права, є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (пункт 5.6. постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20).

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Відсутність порушеного права, невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством чи обрання невірного способу захисту встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Так, звертаючись до суду з відповідною позовною заявою, позивач обрав способом захисту порушених, на його думку, прав - розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Дрогобицький завод автомобільних кранів" від 20.11.2019 р., що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так, обраний позивачем спосіб захисту, шляхом розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору.

Водночас, глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем.

Відповідно до ч. 4 ст. 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Зміст наведеної норми свідчить, що продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар.

Поведінка покупця, пов`язана з невиконанням останнім обов`язку щодо оплати товару, а також з відмовою прийняти такий товар, що згідно положень ст.692 ЦК України, є підставою для розірвання договору, свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору.

Продавець, в свою чергу, також може втратити інтерес до договору, при цьому він залишається володільцем товару і має можливість розпорядитися ним, зокрема, продати його іншій особі, аби отримати покупну ціну.

Отже, продавець теж вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця, за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням.

Натомість, у даній справі, покупець отримав товар (частку у статутному капіталі товариства), що жодною стороною Договору не заперечується та визнається, водночас оплату отриманої частки покупець не здійснив.

За переконанням суду, в такому випадку, застосуванню підлягають положення ч. 3 ст. 692 ЦК України, відповідно до яких, у разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідні положення Закону не передбачають можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема, не передбачають можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від покупця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення суми неотриманих коштів.

Такі висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/667/18 від 08.09.2020.

При цьому, приймаючи у справі №916/667/18 відповідну постанову, Верховний Суд також звернув увагу на те, що виконання судового рішення про стягнення за розірваним судом договором може бути складнішим, ніж виконання судового рішення про стягнення коштів. Зокрема, майно може бути вже відчуженим добросовісній третій особі, щодо якої рішення суду про повернення майна від покупця не матиме значення, і від якої це майно не можна буде витребувати в іншому судовому процесі. Натомість, застосування способу захисту, встановленого ч. 3 ст. 692 ЦК України, призводить до повного поновлення порушеного права продавця.

Суд зауважує, що загальні положення Цивільного кодексу України про розірвання договору, які містяться в ст. 653 названого Кодексу, говорять про неможливість повернення того, що було виконане сторонами за зобов`язанням до моменту розірвання договору, оскільки розірвання договору на відміну від визнання договору недійсним передбачає наслідки лише з моменту розірвання договору, при цьому розірваним договір є з моменту набрання рішенням законної сили.

Враховуючи наведене у сукупності, суд зауважує, що у даній справі позивач, пред`явивши позовну вимогу про розірвання спірного договору, котрий вже частково виконаний, обрав неналежний спосіб захисту, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що обґрунтовуючи необхідність розірвання договору у зв`язку з істотним його порушенням, позивач стверджував, що умовами договору сторонами було визначено строк оплати переданої частки у статутному капіталі товариства до 01.06.2020 (згідно з пунктом 2.6 договору та з урахуванням додаткової угоди №1 від 30.03.2020), а також те, що відповідачем відповідний платіж здійснено не було.

У пунктах 7.40 - 7.52 Постанови у справі №916/667/18 від 08.09.2020, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що позивач, пред`явивши позовну вимогу про розірвання договору на підставі статті 651 Цивільного кодексу України, обрав неналежний спосіб захисту свого права, і у такому разі слід застосувати ч. 3 ст. 692 цього Кодексу, відповідно до якої, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами і не може вимагати розірвання договору.

Частиною 4 ст. 692 ЦК України, передбачено, що якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

В даному випадку, покупець прийняв частку, однак не розрахувався за неї у встановлений строк, що дає підстави для продавця вимагати такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В спірному договорі купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі відсутні умови щодо продажу товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу.

Позивач у позовній заяві, посилаючись на приписи ст.ст. 651, 692, 694 ЦК України, просить стягнути з відповідача (витребувати з володіння) частину частки.

Вказана вимога заявлена позивачем на підставі ч. 4 ст. 694 ЦК України, відповідно до якої, покупець має право вимагати повернення неоплаченого товару проданого в кредит.

Відповідно до ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Умова про відстрочення або розстрочення платежу за договором купівлі-продажу, може бути передбачена договором незалежно від складу суб`єктів такого договору та виду договору купівлі-продажу.

Загальне правило про наслідок прострочення виконання покупцем обов`язку оплатити товар установлюється ч. 3 ст. 692 ЦК України.

При продажі товарів у кредит наслідки по відношенню до покупця полягають у тому, що продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару, що не виключає пред`явлення замість цієї вимоги вимог, передбачених частиною третьою статті 692 ЦК України з урахуванням ч. 5 ст. 694 ЦК України.

Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. (ст. 695 ЦК України).

Прострочення покупцем будь-якого чергового платежу, дає продавцю право розірвати договір купівлі-продажу шляхом односторонньої заяви про відмову від договору і одночасно, або в розумний строк пред`явити вимогу про повернення переданого товару.

Тобто, положення ст. 694 ЦК України, які надають право кредитору звернутись з вимогами до боржника про повернення неоплаченої частини проданого товару, застосовуються виключно у випадку прострочення покупцем за договором купівлі-продажу в кредит, при цьому, в такому випадку кредитор не обмежений в праві звернутись з загальною вимогою в порядку ст. 692 ЦК України.

З аналізу спірного договору слідує, що він не містить умов про продаж товару в кредит, тому відсутні підстави для застосування приписів ч. 4 ст. 694 ЦК України.

Умови договору про оплату вартості частки частинами узгоджуються з нормою ч. 2 ст. 692 ЦК України, котра передбачає можливість розстрочення платежу.

Не підлягають до задоволення також позовні вимоги, спрямовані на повернення позивачу частки у статутному капіталі шляхом стягнення (витребування з володіння) частини частки у статутному капіталі товариства, а також про визначення розміру частки учасника у статутному капіталі товариства та визначення розміру статутного капіталу товариства з огляду на те, що такі є похідними від вимоги про розірвання договору.

При цьому, суд враховує також, що долучена до матеріалів справи копія ухвали Вищого антикорупційного суду від 01.02.2023, яку постановлено з метою забезпечення можливої конфіскації майна у майбутньому, набрала законної сили, не була скасована та виконується негайно.

Враховуючи висновки суду щодо обрання позивачем неналежного способу захисту, з огляду на вищезазначене, та те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності підстав для розірвання договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі товариства, позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Окрім того, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись, як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Судові витрати, на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір залишається за позивачем у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 20, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, ч. 1 ч. 3 ст. 202, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та в строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, згідно ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 02.10.2023 р.

Суддя Долінська О.З.