Рішення № 113856066, 15.09.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/115/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2023 Справа № 908/1231/23

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 35571472

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2», код ЄДРПОУ 31802271

про стягнення суми 805933,27 грн та витребування об`єкта лізингу з чужого незаконного володіння

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Чередніченко М.М.;

від відповідача: Ковальов Д.В.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (документ сформований в системі «Електронний суд») про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю АРСЕНАЛ-2 суми 805933,27 грн, яка складається з: суми 491262,81 грн заборгованості по лізинговим платежам, суми 8260,57 грн пені (п. 8.2 договору), суми 2563,10 грн 3% річних, суми 6011,35 грн інфляційних втрат та суми 297835,44 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування об`єктом лізингу; про витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» (72319, місто Мелітополь, вулиця Героїв України, будинок 48, ідентифікаційний код юридичної особи 31802271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» автомобіль Аudi SQ8 TDI quattro, номер шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , рік виробництва - 2020, реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір - сірий.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне тривале невиконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасного внесення лізингових платежів в рамках договору про фінансовий лізинг № 00021290 від 01.10.2020 відповідно до Графіку платежів, внаслідок чого виникла заборгованість. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивач, враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства, нарахував до стягнення з відповідача також пеню, 3% річних та інфляційні втрати, окрім того заявив до стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування об`єктом лізингу. Позов обґрунтовано ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 316, 387, 509, 651, 806, 1212 ЦК України, ст.ст. 17, 20 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 14.04.2023 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1231/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 20.04.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1231/23, присвоєний номер провадження 9/115/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 18.05.2023 постановлено про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання. Ухвалою суду від 19.07.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/1231/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, зазначивши, зокрема, про наступне. Внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг №00021290 від 01.10.2020, у період з березня 2022 по грудень 2022 року, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 491262,81 грн. У зв`язку з порушення строків внесення лізингових платежів позивач 26.12.2022 направив на електронну адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору. Вважає, що договір фінансового лізингу №00021290 від 01.10.2020 є розірваним в односторонньому порядку з 26.12.2022, з настанням для сторін відповідних наслідків, зокрема, щодо повернення предмета лізингу. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства, нарахував до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 8260,57 грн за період прострочення з 16.09.2022 по 06.04.2023, суму 3% річних в розмірі 2563,10 грн за період з 16.09.2022 по 06.04.2023 та суму інфляційних втрат в розмірі 6011,35 за загальний період з жовтня 2022 по лютий 2023. Посилаючись на положення ст. 785 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача також неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення за період січень-березень 2023, яка складає 297835,44 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Товариство відповідача розташовано у місті Мелітополі Запорізької області, яке з 24.02.2022 окуповано військами Російської Федерації. Ці обставини в розумінні чинного законодавства є форс-мажорними (обставинами непереборної сили) та підтверджені Торгово-промисловою палатою України. Після початку окупації міста Мелітополя фактична господарська діяльність товариства була неможлива, у зв`язку з чим було призупинення дії трудових договорів. Також було неможливо здійснення платежів та користування інтернетом для повідомлення лізингодавця про настання форс-мажорних обставин. Таким чином зобов`язання за договором фінансового лізингу не можуть бути виконані відповідачем до моменту деокупації міста Мелітополя. Зауважив, що позивачем при зверненні з позовом до суду не у повному обсязі надані докази, що свідчать не тільки про неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором, а й про вжиття відповідачем всіх можливих дій щодо виконання договору в частині повернення автомобіля позивачу та про прострочку позивача як кредитора. Вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є необґрунтованими та заявлені передчасно у період дії обставин непереборної сили.

15.09.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

01 жовтня 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (лізингодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2» (лізингоодержувач, відповідач у справі) укладено Договір про фінансовий лізинг № 00021290 (з додатками), за умовами якого лізингодавець зобов`язався передати лізингоодержувачу об`єкт лізингу транспортний засіб типу Аudi SQ8 TDI quattro, номер шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 .

Відповідно до абз. 3 розділу «Придбання об`єкта лізингу» Договору, підписанням зазначеного Договору про фінансовий лізинг, лізингоодержувач приєднався до Загальних умов внутрішнього фінансового лізингу (які є публічною частиною договору), які застосовуються до Договорів про фінансовий лізинг з юридичними особами/фізичними особами-підприємцями з визначенням зобов`язань в гривні та розміщенні на офіційному веб-сайті Лізингодавця за адресою: www.porschefinance.ua.

За змістом п.п. 3.1 та 3.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Додаток до Договору про фінансовий лізинг), лізингодавець прийняв на себе зобов`язання придбати у власність Об`єкт лізингу, який був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача.

В розділі договору «Умови лізингу», зокрема, зазначено:

- Вартість об`єкта лізингу: еквівалент 3 405 532,00 грн;

- Авансовий платіж: 1 532 489,40 грн

- Обсяг фінансування: 1 873 042,60 грн;

- Кількість лізингових платежів: 60;

- Строк лізингу (місяців): 60;

- Лізинговий платіж: сплатити до 15 числа відповідно до Графіку в розмірі 73 651,40грн;

- Адміністративний платіж: 46 826,06 грн.

Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях відповідно до пунктів 6.3 та 6.4.1, 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Відповідно до п. 5.1 Загальних умов, об`єкт лізингу буде доставлений та переданий ТОВ «Порше Лізинг Україна» або належним чином уповноваженою особою (Дилером-продавцем) безпосередньо лізингоодержувачу відповідно до умов контракту.

Лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об`єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та лізингодавцем акта прийому-передачі (надалі Акт приймання-передачі). Будь-які дефекти об`єкта лізингу фіксуються в Акті приймання-передачі. Якщо з боку лізингоодержувача немає заперечень в акті приймання-передачі, об`єкт лізингу вважається таким, що був прийнятий лізингоодержувачем в ідеальному стані та відповідно до вимог останнього (п. 5.4 Загальних умов).

В п. 6.3 Загальних умов, визначено, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» відображають справедливу вартість об`єкта лізингу. Розмір Лізингових платежів та інших платежів, що підлягають сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця, визначається в українських гривнях на день укладення контракту та зазначається у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування). При цьому діють положення щодо порядку зміни розміру лізингових платежів відповідно до умов контракту.

В п. 6.4 Загальних умов, зокрема, визначено, що у виключних випадках Лізингодавець має право погодити з Лізингоодержувачем збільшення діючої процентної ставки, передбаченої контрактом, за умови настання під час дії цього контракту будь-якої з наступних (наведених нижче в Загальних умовах) подій.

Лізингодавець має право запропонувати Лізингоодержувачу фінансового лізингу нові умови фінансового лізингу щодо розміру процентів, передбачених цим контрактом; в такому випадку Лізингодавець направляє письмове повідомлення-пропозицію Лізингоодержувачу, в якому зазначаються конкретні обставини, що є підставою збільшення процентної ставки та нові умови фінансового лізингу та дату, з якої такі умови фінансового лізингу набирають чинності.

Сторони домовились, що у разі незгоди Лізингоодержувача з новими умовами фінансового лізингу (незгодою також буде вважатися ненадання Лізингодавцю підписаних Лізингоодержувачем у строки, передбачені цим пунктом, всіх або будь-якої додаткової угоди до цього Контракту), строк розрахунків за контрактом вважається таким, що настав у день, який зазначений у письмовому повідомленні Лізингодавця як день набрання чинності новими умовами фінансового лізингу.

Згідно з п. 6.5 Загальних умов, лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ «Порше Лізинг Україна» у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Відповідно до п. 8.4 Загальних умов, Лізингоодержувач погоджується, що всі строки, зазначені в цьому контракті, є прийнятними для виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору лізингу, позивачем за договором купівлі-продажу автомобіля № 386966 від 01.10.2020 був придбаний автомобіль марки Аudi SQ8 TDI, номер шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , рік виробництва - 2020, реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір сірий.

08.10.2020 об`єкт лізингу (автомобіль моделі Аudi SQ8, номер шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , рік виробництва - 2020, реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір - сірий) був переданий позивачем відповідачу на підставі Акту прийому-передачі.

25.08.2022 позивач на електронну адресу відповідача, яка зазначена в договорі фінансового лізингу, направив лист-повідомлення від 15.08.2022, відповідно до якого, з посиланням на п. 6.4.2 Загальних умов, проінформував відповідача про те, що починаючи з 01.10.2022 діятиме нова процента ставка за контрактом, а саме 17,32%. У зв`язку з цим, було направлено новий Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), відповідно до якого лізинговий платіж з 01.10.2022 становить 49639,24 грн.

Позивач у позові посилається на те, що починаючи з березня 2022 відповідач припинив сплачувати лізингові платежі, внаслідок чого у період з березня 2022 по грудень 2022 року відповідачу були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 491 262,81 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного внесення лізингових платежів, позивач надіслав відповідачу (на електронну адресу) вимогу №00021290 від 19.12.2022 про погашення суми боргу протягом десяти робочих днів з дня відправлення вимоги. Також відповідача було повідомлено про відмову позивача від договору про фінансовий лізинг та викладено вимогу про повернення об`єкта лізингу.

Як зазначив позивач, вимога залишена відповідачем без відповіді, заборгованість та додаткові витрати в добровільному порядку не сплачені, об`єкт лізингу не повернуто.

Порушення виконання відповідачем зобов`язань за договором про фінансовий лізинг №00021290 від 01.10.2020 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/1231/23.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши сторін, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 7 статті 292 ГК України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч.1, ч. 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції чинній на час укладення договору) встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», в редакції чинній на час укладення договору).

Відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), перший лізинговий платіж підлягав сплаті 01.10.2020, останній 15.09.2025. Чергові лізингові платежі сплачуються щомісячно на відповідну дату поточного місяця, що погоджена сторонами у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

За змістом п. 6.5 Загальних умов, лізингові платежі перераховуються не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Згідно нового графіку покриття витрат та виплат (Плану відшкодування), який було надіслано відповідачу листом-повідомленням від 15.08.2022, дата сплати чергового лізингову платежу 15 числа відповідного місяця.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору виставляв відповідачу рахунки на сплату лізингових платежів відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування).

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача зі сплати чергових лізингових платежів становить 491 262,81 грн за період з 01.03.2022 по 15.12.2022.

Відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати лізингових платежів, не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості з лізингових платежів в сумі 491 262,81 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

За порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати лізингових платежів позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача суму 8260,57 грн пені, суму 2563,10 грн 3% річних та суму 6011,35 грн інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.

Позивачем вимога про стягнення 8260,57 грн. пені заявлена за загальний період з 16.09.2022 по 06.04.2023 на підставі п. 8.2.1 Загальних умов, відповідно до якого у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Оскільки пунктом 8.2.1 Загальних умов сторонами передбачено період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання до повної виплати платежу, норми п. 6 ст. 232 ГК України застосуванню не підлягають.

Перевіривши розрахунок пені за заявлений позивачем загальний період 16.09.2022 по 06.04.2023, суд встановив, що розрахунок позивача є правильним, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Факт порушення грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи та є доведеним. Розрахунки інфляційних втрат та 3% річних перевірені судом та визнані правильними, а тому позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявлених позивачем розмірах.

Також позивач, враховуючи положення ст. 785 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, яка складає 297835,44 грн.

Обґрунтовуючи дану вимогу позивач зазначив, що Договір №00021290 фінансового лізингу від 01.10.2020 розірвано в односторонньому порядку лізингодавцем з 26 грудня 2022 року, з настанням для сторін відповідних наслідків, зокрема щодо повернення предмета лізингу (відповідно до п. 4 частини 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Розрахунок неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення позивачем здійснено за період січень-березень 2023 року, виходячи з умов нового графіку покриття витрат та виплат (Плану відшкодування), який було надіслано відповідачу листом-повідомленням від 15.08.2022, якими встановлений лізинговий платіж за грудень 2022 року в розмірі 49639,24 грн. Загальний розмір неустойки за три місяця згідно розрахунку позивача складає 297 835,44 грн. (49 639,24 грн х 2 (подвійна плата за користування річчю) х 3 місяці користування (січень-березень 2023).

Здійснивши аналіз умов договору та доводів позивача щодо заявленої вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, за період січень-березень 2023, в сумі 297 835,44 грн, суд дійшов до висновку про часткове її задоволення з наступних підстав.

Статтею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції чинній на час укладення договору) визначено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Аналогічні положення щодо застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду) містяться у статті 806 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

За умовами абз. 2 п. 6.18 Загальних умов внутрішнього фінансового лізингу, сторони погоджуються, що у випадку припинення Контракту/відмови від Контракту за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до пункту 12 Контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу.

Відповідно до п. 8.3.2 Загальних умов, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг»), ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право припинити контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Підпунктом 12.6.1 пункту 12.6 Загальних умов встановлено, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право в односторонньому порядку припинити цей контракт/відмовитися від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об`єкта лізингу, зокрема, у разі якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Факт порушення виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасного та повного внесення лізингових платежів підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

День, що вважатиметься датою припинення/відмови від контракту, визначається ТОВ «Порше Лізинг Україна» у відповідному повідомленні/вимозі. ТОВ «Порше Лізинг Україна» надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про припинення/відмову від контракту та, за можливості, зв`язується з ним доступними засобами зв`язку для повідомлення про припинення/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається ТОВ «Порше Лізинг Україна» на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)/місцем реєстрації (для фізичних осіб). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою УДППЗ «Укрпошта» про прийняття повідомлення для відправки (п. 12.7 Загальних умов).

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань позивач на підставі Закону України «Про електронний документ та електронний документообіг» 26.12.2022 надіслав на електронну адресу відповідача, яка зазначена в преамбулі Договору про фінансовий лізинг, вимогу №00021290 від 19.12.2022 про сплату суми заборгованості та інші витрати. Повідомив про відмову лізингодавця від договору та зобов`язав відповідача протягом 10 робочих днів з дати припинення контракту повернути об`єкт лізингу.

Зазначена вимога підписана електронним підписом представником позивача, про що свідчить протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Виходячи з наявних доказів, слідує про обізнаність відповідача про розірвання лізингодавцем контракту в односторонньому порядку та необхідність повернення об`єкта лізингу в установлені строки.

В той же час, суд не погоджується з твердженням позивача про те, що договір про фінансовий лізинг № 00021290 від 01.10.2020 припинився саме з 26.12.2022 року.

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається припиненим на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13 Загальних умов).

Оскільки вимога була надіслана 26.12.2022 року, то з урахуванням наведеної вище умови договору, строк припинення правочину припадає на 10 календарний день з дня відправлення такого повідомлення. Таким чином 9 січня 2023 року є датою припинення господарських правовідносин між сторонами, які регулюються умовами договір про фінансовий лізинг №00021290 від 01.10.2020.

Положеннями ст. 785 ЦК України встановлений обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у зв`язку з припиненням договору найму.

Разом з тим, за змістом п. 13.1 Загальних умов, лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені ТОВ «Порше Лізинг Україна», повернути об`єкт лізингу ТОВ «Порше Лізинг Україна» в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення Контракту… Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримки повернення об`єкта лізингу, ТОВ «Порше Лізинг Україна» має право вилучити (повернути) об`єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку.

Тобто учасники правочину на власний розсуд узгодили строки повернення об`єкта лізингу, а саме - у строк, який встановлений ТОВ «Порше Лізинг Україна».

У вимозі № 00021290 від 19.12.2022 позивач, зокрема, вимагав від ТОВ «АРСЕНАЛ-2» повернути автомобіль (об`єкт лізингу) на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» впродовж десяти робочих днів з дати припинення контракту.

Таким чином, останнім днем строку повернення об`єкта лізингу є 23.01.2023, прострочення виконання зобов`язання починається з 24.01.2023.

За таких обставин, застосування положення ч. 2 ст. 785 ЦК України у вигляді стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення є правомірним за період прострочення з 24.01.2023 по 31.03.2023 (31.03.2023 останній день на який позивач здійснює відповідні нарахування), у розмірі 220 974,68 грн.

Так, за січень 2023 6 днів прострочення, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення складає 22417,72 грн ((49639,24 грн х 2) : 31 (кількість днів в січні) х 6 (кількість днів прострочення у січні)). За лютий 2023 (за повний місяць, що складається з 28 календарних днів), неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення складає 99 278,48 грн. Так само за березень 2023 (за повний місяць, що складається з 31 календарного дня) неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення складає 99 278,48 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 220 974,68 грн. В іншій частині вимог про стягнення неустойки суд відмовляє внаслідок їх безпідставності.

Щодо вимоги позивача про витребування об`єкта лізингу суд зазначає про наступне.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору про фінансовий лізинг припинив сплачувати лізингові платежі, вимогу позивача про їх сплату залишив без задоволення, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом, передбаченим п. п. 8.3.2., 12.6 Загальних умов на відмову від договору в односторонньому порядку.

За визначенням п. 13.1 Загальних умов Лізингодавець зобов`язаний у строки, встановлені ТОВ «Порше Лізинг Україна» повернути об`єкт лізингу Лізингодавцю в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення контракту, крім випадку, коли Лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту.

Відповідно до частин 2, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Тобто, у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкта лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача, у зв`язку з припиненням зустрічного зобов`язання лізингодавця по переданню у майбутньому об`єкта лізингу у власність.

Як вже зазначалось вище, відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України та статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» на правовідносини, що склалися між сторонами з приводу користування об`єктом лізингу поширюються загальні положення про оренду (найм). Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, встановлений обов`язок наймача негайно повернути об`єкт оренди у разі припинення договору.

З урахуванням викладеного, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється неправомірно. Отже, як було встановлено судом вище, з 24.01.2023 відповідач є таким, що прострочив повернення об`єкта лізингу.

Станом на час вирішення даного спору, матеріали справи не містять доказів добровільного повернення відповідачем об`єкта лізингу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ 2» автомобіля Аudi SQ8, номер шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , рік виробництва - 2020, реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір сірий та передання транспортного засобу Товариству з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна».

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини та перебування відповідача на тимчасово окупованій території і, як наслідок, відсутності правових підстав вважати договір про фінансовий лізинг розірваним, відсутності підстав для нарахування штрафних та компенсаційних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Разом з тим, відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Таким чином, за загальним правилом, зацікавленій стороні по кожному конкретному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов`язання саме у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Належних та допустимих доказів настання форс-мажорних обставин та наявність правових підстав для звільнення лізингоодержувавча від відповідальності за порушення зобов`язання відповідач суду не надав.

Крім того, в пункті 17.1 Загальних умов встановлено, що у разі якщо внаслідок форс-мажорних обставин будь-яка сторона не може виконувати або затримує виконання будь-яких своїх зобов`язань за цим контрактом та негайно інформують про це іншу сторону, зазначаючи обставини, що становлять форс-мажор із тими доказами, які можливо надати, а також приблизний строк, протягом якого виконання своїх зобов`язань за цим Контрактом такою стороною буде унеможливлене або відстрочене. Сторона, яка зазнала впливу таких форс-мажорних обставин, звільняється від відповідальності перед іншою стороною за невиконання або відстрочення виконання своїх зобов`язань за цим Контрактом.

Отже, виходячи з наведеної умови, сторони узгодили, що у випадку настання форс-мажорної обставин учасник правочину негайно повідомляє про це іншу сторону та надає відповідні докази, що становлять форс-мажор.

Однак відповідач лише 20.04.2023 повідомив позивача про настання для лізингоодержувача під час виконання зобов`язань за договором № 00021290 від 01.10.2020 форс-мажорних обставин.

Суд також зазначає, що введення на території України воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ «Порше Лізинг Україна») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому лізингових платежів та інших, визначених договором та законом нарахувань, як способу захисту своїх майнових прав, передбаченого законом.

Надані відповідачем листи №29 від 14.09.2022 та №31 від 24.01.2023, в яких відповідач просив позивача надати довіреність на представника лізингоодержувача з правом виїзду на автомобілі (об`єкті лізингу) на підконтрольну територію України через територію Російської Федерації з метою збереження об`єкта лізингу та забезпечення подальшого виконання зобов`язань за договором, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором фінансового лізингу, оскільки умовами договору фінансового лізингу (загальними умовами) не передбачена видача лізингодавцем лізингоодержувачу довіреності для подальшого вчинення будь-яких дій стосовно об`єкта лізингу, в т.ч. підстави/порядок/строки її надання. Крім того, з вказаних листів не вбачається намагання відповідача повернути об`єкт лізингу внаслідок припинення договору, а навпаки зазначено про звільнення відповідача від відповідальності (фінансових санкцій, штрафів, пені або припинення договору, як виду відповідальності) внаслідок форс-мажорних обставин.

На підставі усього вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Витрати зі сплати судового збору відповідності до приписів статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2», код ЄДРПОУ 31802271 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 48) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 35571472 (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В) суму 491262 (чотириста дев`яносто одну тисячу двісті шістдесят дві) грн 81 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів, суму 8260 (вісім тисяч двісті шістдесят) грн 57 коп. пені, суму 2563 (дві тисячі п`ятсот шістдесят три) грн 10 коп. 3% річних, суму 6011 (шість тисяч одинадцять) грн 35 коп. інфляційних втрат та суму 220974 (двісті двадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн 68 коп. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2», код ЄДРПОУ 31802271 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 48) та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 35571472 (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В) автомобіль Аudi SQ8 TDI quattro, номер шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , рік виробництва - 2020, реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір - сірий.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ-2», код ЄДРПОУ 31802271 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 48) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 35571472 (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В) суму 13620 (тринадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 09 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 02.10.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва