Рішення № 113856050, 21.09.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/130/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2023 Справа № 908/1680/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

За участю представників сторін:

від позивача Безуєвський Ю.М., договір б/н від 23.08.2023

від відповідача Молотильников Ю.С., трудовий договір № 2 від 01.01.2020, наказ № 393-к від 13.05.2013

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1680/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Нива (вул. Миру, буд. 42, с. Новокраснівка, Нікольський район, Донецька область, 87022)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Моліс (бул. Шевченка, буд. 31, м. Запоріжжя, 69001)

про стягнення 2 047 307,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

19.05.2023 до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд надійшла позовна заява (вих. № б/н від 19.05.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Нива до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Моліс про стягнення 1464313,44 грн. заборгованості по договору № 20-01/31 від 20.01.2020; 322881,11 грн. пені; 53076,35 грн. 3% річних; 395200,73 грн. інфляційних збитків.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором № 20-01/31 від 20.01.2020, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини за період з 17 по 24 лютого 2022 включно. Разом з тим, прийомну квитанцію на закупівлю молочної сировини за лютий 2022 відповідачем позивачу надано не було. Позивач самостійно вживав заходів для додаткового оформлення поставок молочної сировини на користь відповідача, зокрема, шляхом надіслання відповідачу листом № 1 від 05.01.2023 видаткової накладної № 27 від 28.02.2022. Однак, документи відповідачем підписано не було, причини відмови невідомі.

У відповіді на відзив відхилено заперечення відповідача, викладені у відзиві. Усі додатки до позову, у тому числі електронні копії первинних документів, було подано позивачем до суду через підсистему обміну процесуальними документами «Електронний суд» з накладенням електронного підпису директора та електронної печатки підприємства, що свідчить про дотримання позивачем встановленого законодавством порядку подання процесуальних документів та доказів. Договір № 20-01/31 від 20.01.2020 та додаткова угода № 12 від 15.09.2021 з боку відповідача були підписані зазначеною у договорі посадовою особою з накладанням відбитку печатки. У подальшому відповідач неодноразово вчиняв дії, спрямовані на визнання та виконання договору, зокрема, підписував первинні документи на отримання за договором молочної сировини та здійснював її оплату відповідно до умов договору, підписував акти звірки взаємних розрахунків. Товарно-транспортні накладні, які було складено позивачем, повністю відповідають формі, затвердженій Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Постачання молочної сировини, згідно п. 1.2 договору, відбувалося на умовах самовивозу, що підтверджується змістом складених ТТН, в яких зазначено автомобільного перевізника - ТОВ «ВО «Моліс». Факт надіслання відповідачем на адресу позивача відповіді на претензію без вжиття будь-яких заходів задля врегулювання спору свідчить про ігнорування відповідачем викладених в претензії вимог і жодним чином не спростовує вимог позивача в даній справі.

17.08.2023 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача 1464313,44 грн. заборгованості по договору № 20-01/31 від 20.01.2020; 134716,84 грн. пені; 53076,35 грн. 3% річних; 395200,74 грн. інфляційних збитків.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач у відзиві проти позову заперечив. Позивач до позовної заяви додав додатки, які не засвідчені належним чином, не відповідають вимогам п. 5.26 ДСТУ 4163:2020. Договір № 20-01/31 від 20.01.2020 укладений, як зазначено в його преамбулі, від імені відповідача генеральним директором Лебідь М.С. Генеральним директором товариства з 01.04.2009 по 28.04.2022 був Лебідь М.С., а починаючи з 29.04.2022 генеральним директором є Сокура В.М. У поданій позивачем копії договору відсутній підпис генерального директора Лебідь М.С., натомість присутній підпис невстановленої неуповноваженої особи. Вважає надану копію договору неналежним доказом. Перелічені відповідачем товарно-транспортні накладні та спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини не відповідають ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та затвердженій наказом Міністерства аграрної політики № 457 від 01.12.2015 формі. Вважає, що позивачем не надано відповідних копій первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства та документально не доведено та не підтверджено утворення та існування заборгованості в заявленому розмірі. 09.03.2023 відповідач дійсно отримав претензію позивача № 7 від 02.03.2023. Відповідь на претензію була надіслана 06.04.2023. Однак, поштове відправлення з даною відповіддю повернуто позивачу за закінченням терміну зберігання. У задоволенні позову просив відмовити.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 19.05.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1680/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 24.05.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

02.06.2023 позивачем в системі Електронний суд сформовано позовну заяву про стягнення заборгованості (уточнена), до якої додано документи на усунення недоліків позовної заяви. Згідно з уточненою позовною заявою вих. № б/н від 02.06.2022, позивач просив стягнути з відповідача 1464313,44 грн. заборгованості по договору № 20-01/31 від 20.01.2020, 134716,84 грн. пені, 53076,35 грн. 3% річних, 395200,73 грн. інфляційних збитків.

Відтак, позивачем було фактично зменшено розмір позовних вимог, що є процесуально необґрунтованим, оскільки таке зменшення можливо лише, згідно з відповідною письмовою заявою, після відкриття провадження у справі (ст. 46 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.06.2023 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/1680/23 за позовною заявою (вих. № б/н від 19.05.2023) про стягнення з відповідача 1464313,44 грн. заборгованості по договору № 20-01/31 від 20.01.2020, 322881,11 грн. пені, 53076,35 грн. 3% річних, 395200,73 грн. інфляційних збитків. Ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.06.2023.

Суд в ухвалі роз`яснив позивачу приписи п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, якими встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 29.06.2023 суд застосував до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Моліс захід процесуального примусу - попередження за невиконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 07.06.2023 у справі № 908/1680/23 в частині обов`язкової явки до суду. На підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 06.09.2023 включно. Підготовче засідання відкладено на 29.08.2023.

Ухвалою від 29.08.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог; відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів, що подано у підготовчому засіданні 29.08.2023.

Таким чином, предметом розгляду даної справи є позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1464313,44 грн. заборгованості по договору № 20-01/31 від 20.01.2020; 134716,84 грн. пені; 53076,35 грн. 3% річних; 395200,74 грн. інфляційних збитків.

Ухвалою суду від 29.08.2023 підготовче провадження у справі № 908/1680/23 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 21.09.2023. Зобов`язано позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінали: договору № 20-01/31 на закупівлю молока від 20 січня 2020 року, ТТН та спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини, згідно переліку.

У судове засідання 21.09.2023 з`явилися представники сторін.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні після його ознайомлення з оригіналами витребуваних у позивача доказів, для можливого реагування на них.

У задоволенні клопотання судом відмовлено. Згідно ч. 2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Представником відповідача не наведено обставин щодо неможливості розгляду справи в даному судовому засіданні 21.09.2023.

Представником позивача на виконання ухвали суду від 29.08.2023 надано для огляду оригінали витребуваних документів.

Представник відповідача ознайомився з поданими позивачем оригіналами документів в залі судового засідання, для чого судом оголошувалась перерва в судовому засіданні з 13:05 год. до 13:20 год. 21.09.2023.

У судовому засіданні 21.09.2023 судом справу розглянуто по суті, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

20.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Нива» (виробник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Моліс (заготівельник, відповідач у справі) укладено договір на закупівлю молока № 20-01/31.

Згідно п. 1.1 договору, виробник зобов`язався передавати у власність заготівельнику молоко коров`яче цільне (далі продукція) партіями в порядку і на умовах, визначених цим договором, а заготівельник зобов`язався прийняти такі партії продукції та оплатити їх.

Місцем передання виробником продукції заготівельнику, згідно п. 1.2, є: приміщення молочно-товарної ферми ТОВ «Нова Нива», с. Новокраснівка Нікольського району Донецької області. Місце прийняття продукції за кількісними і якісними показниками є: приміщення молочно-товарної ферми ТОВ «Нова Нива», с. Новокраснівка Нікольського району Донецької області.

Згідно п. 1.4, сторони погодили наступні строки передання продукції виробником заготівельнику та приймання продукції заготівельником: щоденно (або з іншою періодичністю) в межах об`ємів, передбачених цим договором.

У підпункті 2.1.3 пункту 2.1 визначено обов`язок виробника надати представнику заготівельника при передачі продукції товарно-транспортну накладну (ТТН), яка має бути належним чином оформлена відповідно до вимог чинного законодавства та містити інформацію, визначену в даному підпункті.

Заготівельник зобов`язався: здійснювати оплату продукції не пізніше як через три календарних дні за минулий календарний тиждень (з понеділка по неділю включно) із дня одержання продукції; після закінчення місяця на підставі приймальної квитанції провести остаточні розрахунки не пізніше 3-х календарних днів після звітного періоду (місяця) (п.п. 2.2.3, 2.2.4).

За умовами п. 3.4 договору, у випадку несвоєчасного здійснення заготівельником розрахунків за прийняту продукцію, виробник вправі стягнути з заготівельника суму платежу і пеню у розмірі 0,05% від суми прострочення за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, договір набирає чинності з 01.02.2020 і діє безстроково.

Додатковою угодою № 12 від 15.09.2021 сторони погодили наступну вартість продукції за договором: ціна 1 тн молока базисних норм вмісту жиру 3,4% та білку 3,0% згідно п. 1.6 договору по ґатунках згідно п. 1.7 договору складає: 12000,00 грн. з ПДВ. Ця додаткова угода набирає чинності з 20.09.2021.

Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивач поставив, а покупець прийняв продукцію на загальну суму 1506756,00 грн., на підставі:

- Товарно-транспортної накладної № 1549 від 17.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 17.02.2022 (12500 кг);

- Товарно-транспортної накладної № 1551 від 18.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 18.02.2022 (12740 кг);

- Товарно-транспортної накладної № 1553 від 19.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 19.02.2022 (13080 кг);

- Товарно-транспортної накладної № 1554 від 20.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 20.02.2022 (13740 кг);

- Товарно-транспортної накладної № 1556 від 21.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 21.02.2022 (13120 кг);

- Товарно-транспортної накладної № 1558 від 22.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 22.02.2022 (13720 кг);

- Товарно-транспортної накладної № 1560 від 23.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 23.02.2022 (13640 кг);

- Товарно-транспортної накладної № 1562 від 24.02.2022, спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини від 24.02.2022 (13440 кг).

Як зазначив позивач, відповідач за поставкою по товарно-транспортній накладній № 1549 від 17.02.2022 сплатив частково суму 42442,56 грн., згідно платіжного доручення від 23.02.2022 на суму 577911,32 грн., у призначенні платежу якого зазначено про здійснення оплати за молоко згідно договору № 20-01/31 від 20.01.2020 (копія реєстру документів з 01.01.2022 по 28.02.2022 міститься в матеріалах справи). Таким чином, заборгованість становить 131749,44 грн.

Листом від 05.01.2023 вих. № 1 позивач надіслав відповідачу для підписання, зокрема, видаткову накладну № 27 від 28.02.2022 у двох примірниках та реєстр товарно-транспортних накладних на відвантажену продукцію за період з 01.02.2022 по 24.02.2022.

Отримання вказаних документів відповідачем 10.01.2023 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач надіслав відповідачу претензію від 02.03.2023 вих. № 7, якою вимагав оплати заборгованості по договору.

У відповіді на претензію від 06.04.2023 вих. № 06-04 відповідач зазначив про необґрунтованість суми претензії. Зазначив про знаходження виробничих потужностей товариства на тимчасово окупованих територіях (Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне) та призупинення господарської діяльності. Вказав на оформлення наданих ТТН з порушенням ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Пропонував повернутися до вирішення ситуації після завершення воєнного стану на території України, відновлення роботи підприємства після окупації території, відновлення доступу до всієї первинної документації.

Поштове відправлення з вказаною відповіддю повернуто відповідачу без вручення позивачу за закінченням терміну зберігання.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договору поставки, укладеного в письмовій формі.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності на договорі № 20-01/31 від 20.01.2020 підпису генерального директора Лебідь М.С., як вказав відповідач, на договорі присутній підпис невстановленої, неуповноваженої особи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами підписання договору № 20-01/31 від 20.01.2020 невстановленою, неуповноваженою особою з боку відповідача. Зокрема, відповідачем не надано відповідного висновку експерта; відповідач не звертався до суду з клопотанням щодо призначення почеркознавчої експертизи в даній справі. Також, у матеріалах справи відсутні докази щодо викрадення чи підроблення печатки юридичної особи-відповідача, якою скріплено підпис генерального директора Лебідь М.С. на договорі. Свого примірнику договору № 20-01/31 від 20.01.2020, який би відрізнявся від примірника договору, копія якого наявна в матеріалах справи, відповідач не надав. Доказів визнання в судовому порядку недійсним договору № 20-01/31 від 20.01.2020 матеріали справи не містять та відповідачем не подані.

Оригінал договору оглядався судом у судовому засіданні 21.09.2023.

Судом прийнято до уваги, що договір № 20-01/31 від 20.01.2020 виконувався відповідачем, була здійснена часткова оплата за отриману продукцію, що підтверджується матеріалами справи.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач у відзиві не заперечив поставку товару на підставі договору, однак зазначив, що позивачем не надано відповідних копій первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства та документально не доведено і не підтверджено існування заборгованості у розмірі 1464313,44 грн.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно п.п. 11.1, 11.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Товарно-транспортні накладні, що перелічені вище, відповідають формі додатку 7 до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні; усі накладні підписано представниками сторін, міститься прямокутний штамп з написом: «ДВ ТОВ ВО «Моліс» Огляд проведено службою охорони, дата». Перевезення продукції здійснювалося автомобільним транспортом відповідача.

Такі реквізити в товарно-транспортній накладній як: місце складання ТТН, коди ЄДРПОУ автомобільного перевізника, замовника та вантажовідправника не передбачені додатком 7 до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Щодо не зазначення в накладних номеру посвідчення водія суд враховує, що перевезення здійснювалося саме автомобільним перевізником: ТОВ ВО «Моліс», тобто, номери посвідчень водіїв були відомі саме відповідачу та останній не був позбавлений можливості зазначити їх номери в накладних.

У матеріалах справи наявна копія довіреності № ПОД00000026 від 01.01.2020 на отримання цінностей від ТОВ «Нова Нива», в якій зазначені прізвища водіїв, що здійснювали перевезення молочної сировини згідно спірних накладних.

Згідно пункту 1 розділу І Інструкції щодо заповнення спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС)), затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01.12.2015 № 457, ця Інструкція встановлює порядок заповнення Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС)) (далі - накладна), яка додається до товарно-транспортної накладної за типовою формою № 1-ТН, встановленою додатком 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, разом з накладною є первинними документами, які є підставою для списання молочної сировини суб`єктом господарювання або фізичною особою, що здійснили відправлення цієї сировини, а також прийняття її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством. Ця накладна оформлюється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо.

Згідно пункту 1 розділу ІІ даної Інструкції, накладна складається з двох частин, одна з яких містить відомості про вантаж, інша - про відповідальних осіб, реквізити, підписи осіб, які беруть участь у процесі переміщення молочної сировини, та оформлюється на кожну партію вантажу: 1) відомості про вантаж; 2) відомості про відповідальних осіб, реквізити та підписи осіб, які беруть участь у процесі перевезення молочної сировини: у лівій частині накладної вказуються посада, прізвище, ім`я, по батькові, особистий підпис відповідальної особи: особи, яка дозволяє відвантаження молочної сировини від суб`єкта господарювання або молокоприймального пункту; особи, яка зробила аналіз молочної сировини; вантажовідправника, який здав молочну сировину;

вантажоодержувача, який отримав матеріальні цінності на підставі довіреності (серія, №, дата видачі), яка видана суб`єктом господарювання, із зазначенням найменування підприємства. Ці дані можуть за наявності завірятися печаткою; у правій частині накладної вказуються посада, прізвище, ім`я, по батькові та особистий підпис відповідальної особи: особи, яка здала молочну сировину; особи, яка прийняла молочну сировину, із зазначенням найменування підприємства; особи, яка зробила аналіз молочної сировини на цьому підприємстві. Ці дані можуть за наявності завірятися печаткою підприємства, яке прийняло молочну сировину.

Наявні в матеріалах справи копії спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини відповідають вказаній Інструкції. Відсутність деяких реквізитів суд вважає незначними, приймає до уваги підписання відповідачем товарно-транспортних накладних, які разом з спеціалізованими товарними накладними є первинними документами.

Твердження відповідача про розбіжності даних щодо зазначення в товарно-транспортних накладних маси брутто не знайшли свого підтвердження, а саме: зазначення даних в графах «маса брутто» співпадає з даними маси брутто у розділі «вантажно-розвантажувальні роботи».

Крім того, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав від позивача для підписання видаткову накладну № 27 від 28.02.2022 та реєстр товарно-транспортних накладних на відвантажену продукцію за період з 01.02.2022 24.02.2022. У матеріалах справи відсутнє листування з боку відповідача, яке б свідчило, що відповідач не погоджується з зазначеними в реєстрі товарно-транспортними накладними.

Оригінали товарно-транспортних накладних та спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини, що покладені в підставу позову, оглядалися судом у судовому засіданні 21.09.2023.

Суд вважає підтвердженим належними доказами розмір основного боргу в сумі 1464313,44 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1464313,44 грн. основної заборгованості по договору № 20-01/31 від 20.01.2020.

Щодо додання до позовної заяви додатків, які, на думку відповідача, не засвідчені належним чином, суд зазначає, що позовна заява разом із доданими до неї документами надійшла до господарського суду шляхом їх формування в системі «Електронний суд». Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 42 ГПК України, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 25 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21, визначено, що процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом справ у суді можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми "Електронний суд".

Отже, надсилання процесуальних документів до Господарського суду Запорізької області в електронному вигляді передбачає використання сервісу Електронний суд, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Позивач нарахував 3% річних за загальний період з 04.03.2022 по 18.05.2023 включно та інфляційні втрати за загальний період з березня 2022 по квітень 2023 включно.

Суд перевірив подані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та визнає їх арифметично правильними.

Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 53076,34 грн. 3% річних та 395200,74 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Сторонами у пункті 3.4 укладеного договору № 20-01/31 сторонами не визначено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Позивач здійснює нарахування пені, виходячи з розміру 0,05% від суми прострочення, що є правильним, оскільки загальний розмір пені, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, є значно більшим (259564,60 грн.).

Розрахунок пені, зроблений позивачем, перевірений судом та визнається правильним. З відповідача на користь позивача стягується 134716,84 грн. пені.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.

6. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у сумі 30709,61 грн. стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог, за наявності відповідного клопотання позивача, судовий збір у сумі 2822,46 грн. буде повернутий позивачу з державного бюджету ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Моліс (бул. Шевченка, буд. 31, м. Запоріжжя, 69001; код ЄДРПОУ 32835306) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Нива (вул. Миру, буд. 42, с. Новокраснівка, Нікольський район, Донецька область, 87022; код ЄДРПОУ 00694824) 1464313 (один мільйон чотириста шістдесят чотири тисячі триста тринадцять) грн. 44 коп. заборгованості по договору № 20-01/31 від 20.01.2020, 134716 (сто тридцять чотири тисячі сімсот шістнадцять) грн. 84 коп. пені, 53076 (п`ятдесят три тисячі сімдесят шість) грн. 34 коп. 3% річних, 395200 (триста дев`яносто п`ять тисяч двісті) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 30709 (тридцять тисяч сімсот дев`ять) грн. 61 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 02 жовтня 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко