Рішення № 113856043, 21.09.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/134/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2023 Справа № 908/1717/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Шолоховій С.В.

За участю представників сторін:

від позивача Діордієв О.С., ордер АР № 1125885 від 01.04.2023

від відповідача не з`явився

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1717/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Днепрпроменерго (вул. Північне шосе, буд. 4, офіс 204, м. Запоріжжя, 69006)

до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991)

про стягнення 40 581 393,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

23.05.2023 до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд надійшла позовна заява (вих. № б/н від 22.05.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Днепрпроменерго про стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації збитків у розмірі 40581393,05 грн.

Для здійснення господарської діяльності в сфері виробництва паперу та картону, паперової та картонної тари, позивач використовував належне йому на праві власності нерухоме майно за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, вул. Українська, 2б. 20.09.2022, внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, було пошкоджено вказаний об`єкт приватної власності, зокрема, будівлі та приміщення, та знищено складське приміщення. Було складено відповідний акт про пожежу. 26.09.2022 знову було пошкоджено даний об`єкт, зокрема, частину загорожі території та частково будівлю, що завдало позивачу шкоди. За вказаним було відкрито кримінальне провадження № 220222080000001761 від 21.09.2022. 14.10.2022 було складено експертний звіт № 2022-56 технічного обстеження пошкоджених будівель та споруд. Згідно договірної ціни на будівництво: Реконструкція будівель та споруд, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що розташовані за адресою: вул. Українська № 2-Б, смт. Комишуваха, Запорізького району, Запорізької області, що здійснюється в 2023 роцi, підсумкової відомості ресурсів та локальних кошторисів, розраховано загальну суму завданих позивачу збитків. Загальна сума збитків, завданих військовими діями РФ проти майна позивача, склала 40 581 393,05 грн.

15.09.2023 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, згідно яких договірну ціну на будівництво: Реконструкція будівель та споруд, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що розташовані за адресою: вул. Українська № 2-Б, смт. Комишуваха, Запорізького району, Запорізької області, локальні кошториси на будівельні роботи, які додано до матеріалів справи, було виготовлено ТОВ «ТЕС-Інжиніринг» на замовлення позивача.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач письмовий відзив на позов не подав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1717/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 01.06.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

05.06.2023 позивачем в системі Електронний суд сформовано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.06.2023 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1717/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.06.2023.

Відповідно до ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено альтернативну підсудність (підсудність за вибором позивача), а саме наведеною нормою процесуального закону встановлено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно правових висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року по справі № 428/11673/19, загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування), що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.

За таких умов, наведений спір підсудний господарському суду за місцем заподіяння шкоди, а саме Господарському суду Запорізької області.

Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 367 ГПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану», з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

АТ «Укрпошта» з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Відтак, у зв`язку з війною, суд не здійснює повідомлення відповідача про розгляд даної справи засобами поштового зв`язку та не звертається до суду держави відповідача з судовим дорученням про вручення документів.

За наведених обставин, відповідача про дату, час і місце підготовчого засідання повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що розміщено 08.06.2023.

Ухвалою суду від 28.06.2023 на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 06.09.2023 включно, підготовче засідання відкладено на 31.08.2023.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.08.2023 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 21.09.2023.

Відповідач про дату, час і місце підготовчого засідання та судового засідання з розгляду справи по суті, повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, розміщені 05.07.2023 та 05.09.2023, відповідно.

Відомості про судовий розгляд справи та зазначені процесуальні рішення своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого є загальнодоступними, та у мережі Інтернет на офіційному сайті Судова влада України.

У судове засідання 21.09.2023 у приміщення суду з`явився представник позивача.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Причини неявки представника відповідача суду невідомі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача, учасникам справи судом були створені належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

07.09.2023 через «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, згідно якого просив долучити до матеріалів справи докази на підтвердження суми збитків, завданих майну позивача. Як зазначено в даному клопотанні, клопотання було надіслано на електронну адресу суду 16.08.2023, що підтверджується скріншотом повідомлення на електронну адресу суду. Однак, суд, згідно ухвали від 31.08.2023, не взяв дане клопотання до уваги. Як з`ясувалося через «гарячу» лінію суду, клопотання, ймовірно, по технічній причині не було доставлено до суду.

Враховуючи наведене, оскільки, як вбачається з поданих позивачем доказів, клопотання про долучення доказів було надіслано на електронну пошту суду 16.08.2023, тобто, до закриття підготовчого провадження у справі, однак на електронну пошту суду з технічних причин не доставлено, суд долучає до матеріалів справи докази, подані позивачем 06.09.2023.

Судом долучено до матеріалів справи докази, подані на виконання ухвали суду від 31.08.2023, що додані до додаткових пояснень по справі.

У судовому засіданні 21.09.2023 судом справу розглянуто по суті, підписано та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.04.2012, виданого Виконавчим комітетом Комишуваської селищної ради, Товариству з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Днепрпроменерго належить на праві приватної власності цех по переробці паперової продукції потужністю 1000 штук тари в зміну за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, вул. Крупської, буд. 2б.

20.09.2022 представниками ЗРУ ГУ ДСНС у Запорізькій області складено акт про пожежу, що виникла 20.09.2022 о 19.20 год. на об`єкті: складське приміщення за адресою: смт. Комишуваха, вул. Українська, буд. 2Б, власник ТОВ «ВП Днепрпроменерго; місце виникнення пожежі: дах будівлі. Згідно акту, пожежею знищено вироби з картону, приладдя для здійснення виробів з гофрокартону, дерев`яні піддони, складська будівля. Ймовірна причина пожежі: потрапляння боєприпасів, їх уламків внаслідок бойових дій.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 21.09.2022 до ЄРДР внесено відомості про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 438 КК України. Відповідно до даного Витягу, 20.09.2022 невстановлені особи з числа військовослужбовців збройних сил Російської Федерації в порушення законів та звичаїв війни, використовуючи артилерійську зброю, реактивні системи залпового вогню здійснили обстріл смт. Комишуваха Запорізької області, внаслідок чого були пошкоджені та зруйновані об`єкти цивільної інфраструктури, а саме: цех готової продукції ТОВ Виробниче підприємство Днепрпроменерго, вул. Українська (Крупської), буд. 2Б, та ділянка місцевості поблизу житлових будинків.

Згідно звіту № 2022-56 від 14.10.2022, складеного експертом з технічного обстеження будівель і споруд Редькиним Ю.М., про стан основних будівельних конструкцій охоронно-пропускного пункту літ. «Б», будівлі водозабірного колодязю літ. В, убиральні літ. Г, адміністративнопобутового приміщення літ. Д, цеху по виробництву паперової продукції літ. Е, навісу літ. Ж, складу літ. З, цеху по виробництву картону літ. И, навісу літ И1, будівлі клеєвої котельні літ. К, трансформатору Тр паркану № 1, ворота № 2, які розташовані за адресою: Запорізька обл., Запорізький район, смт. Комишуваха, вул. Українська, 2 б:

- охоронно-пропускний пункт літ. «Б», адміністративнопобутове приміщення літ. Д, цех по виробництву паперової продукції літ. Е, навіс літ. Ж, цех по виробництву картону літ. И, навіс літ И1, будівля клеєвої котельні літ. К знаходяться у непридатному до нормальної експлуатації стані, що показує неможливість гарантувати цілісність їх конструкцій, та вони непридатні до експлуатації без проведення ремонтно-відновлювальних робіт;

- склад літ. З знаходиться в аварійному стані, що показує, що він непридатний до експлуатації та потребує нового будівництва.

Відповідно до договірної ціни на будівництво: Реконструкція будівель та споруд, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що розташовані за адресою: вул. Українська № 2-Б, смт. Комишуваха, Запорізького району, Запорізької області, та локальних кошторисів, складених ТОВ «ТЕС-Інжиніринг», всього договірна ціна склала 40581393,05 грн.

Згідно Звіту від 08.08.2023, складеного ФОП-незалежним оцінювачем Стрижаком Д.Є., збитки, завдані будівлям та спорудам ТОВ Виробниче підприємство Днепрпроменерго, пошкодженим внаслідок збройної агресії Російської Федерації, за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт. Комишуваха, вул. Українська, буд. 2Б, склали 40581393,05 грн.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Відповідно ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право», права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Відповідно ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу, зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Відповідно ч.ч. 1, 2, 6 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За приписами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.ч. 1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Як слідує з ст. 1166 Цивільного кодексу України, відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними. 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду. При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини. Для виникнення обов`язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Таким чином, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава вцілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

У пункті 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії Російської Федерації проти України в порушення пункту 2 4) статуту ООН та звернено до Росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування Російської Федерації з України.

Постановою Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року «Про Заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України, в розумінні частини третьої статті 75 ГПК України, є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Агресивна війна проти України є консолідованою політикою Російської Федерації та реалізується через увесь відповідний апарат, до якого належать різнорідні органи, установи, організації, у тому числі і юридичні особи, які формально хоч і є відокремленими суб`єктами господарювання, але фактично повністю контролюються державою Росія та використовуються нею у тому числі для реалізації чисто державних функцій.

Відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року), кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 № ETS N 009 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).

За таких умов, знищення та пошкодження належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку з цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Згідно поданих позивачем доказів, суд приходить до висновку, що належне позивачу майно було пошкоджено саме внаслідок протиправних дій військових формувань Російської Федерації та в результаті військової агресії останньої.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач пошкодженням майна завдав позивачу збитки в розмірі 40581393,05 грн., позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

6. Судові витрати

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, з урахуванням ціни позову у цій справі розмір судового збору за його подання становить 608720,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, тому судовий збір у розмірі 608720,90 грн., за розгляд даної справи, підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Днепрпроменерго (вул. Північне шосе, буд. 4, офіс 204, м. Запоріжжя, 69006, код ЄДРПОУ 36835823) 40581393 (сорок мільйонів п`ятсот вісімдесят одна тисяча триста дев`яносто три) грн. 05 коп. збитків.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991) на користь Державного бюджету України 608720 (шістсот вісім тисяч сімсот двадцять) грн. 90 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 02 жовтня 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко