Рішення № 113853591, 29.09.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2023 Справа №607/11371/22

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі : головуючого В.М. Братасюка

за участі секретаря Є.І.Тинкалюк

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції до ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), назву якої змінено на Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі західного міжрегіонального управління міністерства юстиції звернувся в суд з позовними вимогами до ОСОБА_3 про стягнення коштів в розмірі 69554,64 грн., з яких 3% річних в розмірі 14722,29грн. та 54832,35грн. інфляційні втрати за період з 29.08.2019року по 28.08.2022року. В обґрунтування вимог зазначає, що дані кошти нараховані як відповідальність за неналежне виконання зобов`язань щодо повернення безпідставно збережених коштів, та як рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08.02.2022 у справі 607/10971/21 ухвалено задовольнити частково позов Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення коштів, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) грошові кошти в розмірі 163581,52 грн. та судовий збір в розмірі 2453,87 грн.

З моменту прийняття рішення, яке набрало законної сили 13.07.2022року, після розгляду справи в апеляційній інстанції до теперішнього часу відповідач борг не погасив, а тому в силу вимог ст. 625 ЦК України, зобов`язаний сплатити 54832,35грн інфляційних втрат та 14722,29грн. 3% річних від простроченої суми, однак в добровільному порядку відмовляється сплатити такі суми, що порушує права позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позову не визнав, просив задовольнити частково вимоги з підстав зазначених у відзиві, зазначив, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.02.2022 року по справі №607/10971/21 набрало законної сили 13.07.2022 року після його перегляду Тернопільським апеляційним судом, тому розрахунок потрібно починати з 14.07.2022 року, а не з дати вказаній у позові.

Треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, хоча про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Всесторонньо, повно та об`єктивно дослідивши докази у справі, суд встановив наступні обставини.

Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.01.2017року у справі 07/18080/15-ц позовні вимоги задоволено повністю, визнано електронні торги, проведені 31.08.2015 року Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України щодо реалізації реєстраційного номера лота 90440 - квартири АДРЕСА_1 - недійсними. Скасовано протокол проведення електронних торгів № 112704 від 31 серпня 2015 року. Скасовано Акт про проведені електронні торги від 10 листопада 2015 року щодо реалізації реєстраційного номера лота 90440 - квартири АДРЕСА_1 . Скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 70 від 27 січня 2016 року, видане приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л.В. на ім`я ОСОБА_5 щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 03.05.2017 у справі 607/18080/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 січня 2017 року залишено без змін.

Постановою від 15.11.2019 Верховного суду України у справі №607/18080/15-ц рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської бласті від 03 травня 2017 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2017 року.

04.05.2020 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області отримано заяву про перегляд рішення №607/18080/15-ц у зв`язку з нововиявленими обставинами Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.08.2020 по справі №607/18080/15-ц у задоволенні заяви Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про перегляд за нововиявленими обставинами рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.01.2017 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, ОСОБА_5 з участю третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведе електронних торгів, скасування акта про проведені електронні торги, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів-відмовлено залишено в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільське області від 10.01.2017, яке ухвалене у цивільній справі №607/18080/15-ц з позовом ОСОБА_3 до Тернопільського міського відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Тернопільській області, ОСОБА_5 за участю третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів, скасування акта про проведені електронні торги, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. 25.09.2020 у Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного х міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надійшла ухвала №607/18080/15-ц від 08.09.2020 Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про виправлення описки допущеної в ухвалі Тернопільського міського суду Тернопільської області від 10.08.2020, яка постановлена за результатами розгляду заяви Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального за управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.01.2017 у цивільній справі №607/18080/15-ц, вказавши дату постановлення вказаної ухвали - 12 серпня 2020 року, замість 10 серпня 2020 року.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 25.11.2020 апеляційну скаргу Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) залишено без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2020 року залишено без змін.

02.02.2021 у Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надійшла ухвала №607/18080/15 від 18.01.2021 Верховного Суду України у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного від цивільного суду, згідно якої відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у справі за заявою Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , про визнання електронних торгів недійсними, скасування протоколу проведення електронних торгів, скасування акта про проведені електронні торги, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/5644/20 від 16.12.2020 ухвалено позов задовольнити частково. Стягнено з Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 285 045,60 грн., переданих на виконання недійсного правочину. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнено з Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в користь ОСОБА_5 2850,45 грн. сплаченого судового збору та 5700 грн. витрат на правничу допомогу адвоката. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26.02.2021 апеляційну скаргу Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 грудня 2020 року залишити без змін. Поновлено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 грудня 2020 року. Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 17.03.2021 заяву представника ОСОБА_5 адвоката Вароди Павла Борисовича про ухвалення додаткового рішення задоволено. Доповнено резолютивну частину постанови Тернопільського апеляційного суду від 26 лютого 2021 року абзацом наступного змісту. Стягнути з Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14 ЄДРПОУ 40330167) в користь ОСОБА_5 3000 (три тисячі) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

28.04.2021 у Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) надійшла ухвала №607/5644/20 від 08.04.2021 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, якою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 грудня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про стягнення коштів, переданих на виконання недійсного правочину відмовлено.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08.02.2022 у справі 607/10971/21 ухвалено задовольнити частково позов Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення коштів. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) грошові кошти в розмірі 163581,52 грн. та судовий збір в розмірі 2453,87 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Відмовити у задоволенні позову Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення коштів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

Постановою №607/10971/21 від 13.07.2022 Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08.02.2022 залишено без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Згідно до ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/5644/20 від 16.12.2020 ухвалено позов задовольнити частково. Стягнено з Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 285 045,60 грн., переданих на виконання недійсного правочину. Вказаним судовим рішенням застосовано наслідки недійсності правочину відносно ОСОБА_5 та Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Водночас, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08.02.2022 у справі 607/10971/21 ухвалено задовольнити частково позов Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення коштів. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (мі Івано-Франківськ) грошові кошти в розмірі 163581,52 грн. та судовий збір в розмірі 2453,87 грн.

У відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного зі недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його з себе за рахунок іншої особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язані повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17 та постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №757/42443/15-ц (провадження № 61- 38890св18).

Згідно статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.?

Відповідно до ч.1 2 ст.216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституції (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до статті 509 ЦПК зобов`язанням є правовідпошення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статтей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити грошові кошти на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника такої сплати коштів. Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц.

Також, Великою Палатою Верховного Суду України у постановах від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц зроблено висновок про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Отже, положення даної статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Поряд з тим, згідно за ч.2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатитисуму боргуз урахуваннямвстановленого індексуінфляції завесь часпрострочення,а такожтри процентирічних відпростроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 2 вересня 2015 року у справі № 6-369цс15, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме, зокрема суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Станом на дату розгляду справи сторонами не подано, а судом не здобуто доказів повернення коштів.

Керуючись п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» 31.12.2015 державним виконавцем винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень №44185608, №47940767, з примусового виконання виконавчого листа №607/4591/13-ц від 22.07.2014 Тернопільського міськрайонного суду та виконавчого листа від 10.06.2015 №607/1322/15-ц Тернопільського міськрайонного суду, оскільки борг, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій на загальну суму 306192,08 грн. сплачено в повному обсязі згідно платіжних доручень №678 від 15.04.2015, №1047 від 10.06.2015, №1537 від 27.08.15, №1536 від 27.08.15, №2202 від 05.11.2015, №2189 від 05.11.2015, №2515 від 09.12.2015.

Залишок коштів в сумі 163 581,52 грн., за заявою ОСОБА_3 щодо повернення грошових коштів в сумі 163 581,52 грн., що знаходилися на депозитному рахунку відділу ДВС після розподілу стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням №48552800 грошових сум, перераховано на рахунок ОСОБА_3 згідно платіжного доручення №1182 від 16.08.2016.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08.02.2022 у справі 607/10971/21 стягнуто з ОСОБА_3 на користь Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) грошові кошти в розмірі 163581,52 грн. та судовий збір в розмірі 2453,87 грн.

Для стягнення індексу інфляції та 3% річних застосовується загальна позовна давність в 3 роки (ст. 257 ЦК України). Отже із врахуванням того, що рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08.02.2022 у справі 607/10971/21, набрало законної сили 13.07.2022, позов подано 30.08.2022року, з ОСОБА_3 підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних за період з 29.08.2019року по 28.08.2022року.

З урахуванням зазначеного позивачем проведено розрахунок суми інфляції, яка становить 54832,35грн. та 3% річних що складає 14722,29грн., з розрахунку наведеному у позові.

Твердження представника відповідача ОСОБА_2 , що розрахунок індексу інфляції та 3% річних потрібно починати з 14.07.2022року, так як рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі №607/10971/21 набрало законної сили 13.07.2022 року після його перегляду Тернопільським апеляційним судом, суд до уваги не приймає, оскільки воно є помилковим та не узгоджується з нормами права, що підлягають застосуванню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

До сьогоднішнього дня судова практика щодо стягнення сум за ст. 625 ЦК України та застосування позовної давності до таких вимог є здебільшого доволі однозначною: у разі подання відповідачем заяви про застосування позовної давності, суд задовольняє вимоги кредитора лише в частині сум нарахованих за останні три роки до пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що відповідач зобов`язаний, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, сплатити позивачу інфляційні втрати, 3% річних, а тому позов підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів в розмірі 69554,64 грн., з яких 14722,29грн. 3% річних та 54832,35грн. інфляційні втрати за період з 29.08.2019року по 28.08.2022року.

Крім того, в силу вимог ст.141 ЦПК України, із відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 2481 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 223, 263, 265, 352, 354, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції кошти в розмірі 69554,64 грн., з яких 14722,29грн. 3% річних та 54832,35грн. інфляційні втрати , а також 2481 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня з дня складання повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, Код ЄДРПОУ 40330167, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяВ. М. Братасюк