Рішення № 11385304, 27.09.2010, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №2-287/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2010 року м.Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Тураша В.А.

секретаря - Колодій Т.Й.

адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Долина справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія» про стягнення заробітної плати, суд-

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Галицька торгова компанія», в якому просив суд постановити рішення, яким: визнати незаконним та скасувати п.2 наказу від 23.08.2008 р. №б/н , стягнути з відповідача на його користь заробітну плату в сумі 6908.40 гривні. Поновити строк для оскарження наказу ТзОВ «Галицька торгова компанія» від 23.08.2008 року №б/н в частині відсторонення його від займаної посади на час службового розслідування. Стягнути з відповідача на його користь всі судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що згідно з наказом №95/к від 26.11.2007 р., він прийнятий на роботу в ТзОВ «Галицька торгова компанія» на посаду торгового агента. На даній посаді він працював до 21.11.2008 року. Наказом №303/к від 21.11.2008 року його звільнено з роботи на підставі п.2 ст. 41 КЗпПр « у звязку з втратою довіри до матеріально-відповідальної особи».

Згідно з наказом директора ТзОВ «Галицька торгова компанія» від 23.08.2008 р. №б/н «Про службове розслідування по факту виявлення нестачі, що виникла в результаті трудової діяльності торгового агента ОСОБА_2», на час проведення службового розслідування, виявлення причин та обставин, що спричинили факт недостачі, його відсторонено від займаної посади без збереження заробітної плати.

Вважає, що наказ відповідача від 23.08.2008 р. №б/н в частині відсторонення його від роботи на період службового розслідування та невиплати йому заробітної плати за період з 23.08.2008 року по 21.11.2008 року є незаконним, виходячи з наступного:

Підстави відсторонення працівника від роботи, визначені ст.46 КЗпПУ, яка не передбачає такої підстави для відсторонення працівника від роботи, як «проведення службового розслідування» . Чинним законодавством також не передбачено права керівника підприємства позбавляти працівника заробітної плати на час проведення службового розслідування, яке проводиться на підставі наказу керівника підприємства.

Згідно з довідки про доходи від 25.07.2008 р. його заробітна плата за два місяці становила 4785.68 грн. Таким чином його середня заробітна плата за місяць становить 2392.84 грн. Середня заробітна плата за один день становить 79.76 грн.

Таким чином відповідач незаконно не виплатив йому заробітну плату за період з 23.08.2008р. по 21.11.2008 року (90 днів) в сумі 6908.40 грн за період незаконного відсторонення його від роботи у зв»язку з службовим розслідуванням.

Для захисту своїх порушених трудових прав, він неодноразово звертався до відповідача з проханням надати йому документи, якими встановлено факти, що стали підставою для звільнення його з роботи у зв»язку з втратою довіри, а також довідку про заробітну плату за останні місяці роботи. Однак, таких документів йому ніхто не надавав. 04.12.2009 р. він направив відповідачу письмове звернення про надання йому таких документів, яке відповідачем залишилося без задоволення. Таким чином строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права, в частині скасування незаконного відсторонення його від роботи на час службового розслідування, пропущено з обєктивних причин, які не залежали від нього, а тому повинен бути поновлений.

У судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги, та просив суд:

1. Поновити строк для звернення до суду за захистом своїх порушених трудових прав.

2.Визнати недійсним запис у його трудовій книжці за №24 від 21.11.2008 року «Звільнений з роботи на підставі п.2 ст. 41 КЗпПр України- втрата довіри до матеріально-відповідальної особи»

3.Змінити формулювання причини звільнення в записі №24 і вказати «Звільнений з роботи за власним бажанням, у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю , ч.3 ст. 38 КЗпПр України».

4.Стягнути з відповідача:

Заборгованість по заробітній платі за період роботи в ТзОВ «Галицька торгова компанія» з 23.08.2008 року по 21.11.2008 року з урахуванням індексації та компенсації заробітної плати в сумі 9887.38 грн.

Його середній заробіток за період вимушеного прогулу пов»язаного з затримкою у видачі трудової книжки від дати звільнення по дату прийняття судового рішення в сумі 39948.14 грн.

Заборгованість по заробітній платі у вихідні(святкові) дні , з урахуванням індексації та компенсації в сумі 1010.24 грн.

Вихідну допомогу під час звільнення за порушення власником законодавства про працю в сумі 5217.20 грн.

Моральну шкоду в сумі 1500 грн. Всі понесені ним судові витрати по даній справі: державне мито в сумі 17 грн., та витрати по наданню йому правової допомоги адвокатом в сумі 1216.60 грн., зіславшись на викладених в позовній заяві, та заявах про збільшення позовних вимог, обставинах. Представник відповідача Медвідь О.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що ТзОВ «Галицька торгова компанія» трудові права позивача не порушувало. П.2 наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія» від 23.08.2008 р. №б/н в частині невиплати позивачу заробітної плати за період службового розслідування з 23.08.2008 р. по 21.11.2008 р., та запис у трудовій книжці позивача за №24 від 21 листопада 2008 року «Звільнений з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України втрата довіри до матеріально-відповідальної особи», є законними. Договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 26.11.2007 року та 5.05.2008 року є законними. Заробітна плата за період з 23.08.2008 р. по 21.11.2008 р. позивачу не виплачувалася, оскільки наказом від 23.08.2008 р. №б/н, позивач був відсторонений від роботи без збереження заробітної плати. Нарахована заробітна плата за серпень 2008 р. та листопада 2008 р. позивачу не виплачена, оскільки за нею він не звертався, вона депонована на рахунку. Трудову книжку позивач не бажав отримати. У відділ кадрів підприємства за трудовою книжкою, до 28.04.2009 року, ОСОБА_2 не звертався. Робота у святкові та вихідні дні не оплачувалася, оскільки позивача у ці дні ніхто до роботи не залучав, табель обліку робочого часу за ці дні не вівся, у звязку з цим, підстави для стягнення в користь позивача зазначених позивачем виплат відсутні. Враховуючи, що відповідач не порушував щодо позивача законодавство про працю, підстави для зміни формулювання причини звільнення, виплати вихідної допомоги та стягнення моральної шкоди також відсутні. Просив відмовити у позові.

Суд вислухавши пояснення сторін, розглянувши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності , вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, а саме трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с.6-10), згідно з наказом №103/к від 05.05.2008 року ОСОБА_2 прийнятий в ТзОВ «Галицька торгова компанія» на посаду торгового агента. 05.05.2008 р. позивач ознайомився з своєю посадовою інструкцією (а.с.147) та підписав з відповідачем Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.148).

Згідно з п.2 наказу від 23.08.2008 р. №б/н «Про службове розслідування по факту виявлення нестачі, що виникла в результаті трудової діяльності торгового агента ОСОБА_2» (а.с.11), на час проведення службового розслідування виявлення причин та обставин, що спричинили факт недостачі, позивача відсторонено від займаної посади без збереження заробітної плати.

Згідно трудової книжки позивача ОСОБА_2, наказом №303/к від 21.11.2008 р. він звільнений з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпПУ «У звязку з втратою довіри до матеріально-відповідальної особи».

Відповідно до ст.46 КЗпПУ відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Факт незаконного відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати в період з 23.08.2008 р. по 21.11.2008 р., підтверджується також листом Т ериторіальної державної інспекції з праці у Івано-Франківській області від 23.02.2010 р. №01-04/238 (а.с.41).

Оскільки чинним законодавством не передбачено права керівника підприємства позбавляти працівника заробітної плати на час проведення службового розслідування, яке проводиться на підставі наказу керівника підприємства у звязку з «проведенням службового розслідування», то п.2 наказу від 23.08.2008 р. №б/н «Про службове розслідування по факту виявлення нестачі, що виникла в результаті трудової діяльності торгового агента ОСОБА_2» є неправомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати відбулося незаконно.

Враховуючи, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою видати трудову книжку та інші документи про зарплату, посаду, а відповідач незаконно їх не видавав, то строк для судового оскарження п.2 наказу від 23.08.2008 р. №б/н, підлягає поновленню.

В ході судового засідання встановлено і підтверджено належними доказами, що позивач 25.02.2010 р. отримав лист Територіальної державної інспекції з праці в Івано-Франківській області від 23.02.2010 року №10-045/238 (а.с.41), з якого йому стало відомо, що відповідач не провів з ним повний розрахунок при звільненні, що також підтверджується довідкою Долинської оДПІ від 15.02.2010 р. №3355 (а.с.40), довідкою управління Пенсійного фонду України в Долинському районі від 16.03.2010 р.(а.с.42), довідками ТОВ «Галицька торгова компанія» від 29.03.2010 р. №289 та №290 (а.с.151-152).

Розрахунок середньоденної заробітної плати позивачем проведено у відповідності до Постанови КМУ від 08.02.1995 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до ст.95 КЗпПУ з аробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

При розрахунку заборгованості позивачем правомірно враховано вимоги Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078, Законів України «Про Державний бюджет на 2008 рік» «Про державний бюджет на 2009 рік», «Про Державний бюджет на 2010 рік», правильно враховано індекси інфляції та індекси споживчих цін за 2008-2010 р.р.

Відповідно до ст.47 КЗпПУ в ласник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Суд приходить до висновку, що позивачем правильно розраховано розмір середньоденної заробітної плати (а.с.188), який становить 74,53 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути невиплачений середній заробіток за період з 23.08.2008 р. по 21.11.2008 р., який з урахування індексації , становить 8663. 54 грн.

В ході судового засідання встановлено та підтверджено належними доказами факт незаконної невидачі позивачеві наказу про звільнення, що також підтверджується листом Територіальної державної інспекції з праці в Івано-Франківській області від 23.02.2010 року №10-045/23825 .

На переконання суду, відповідач такими діями допустив порушення вимог ст.47 КЗпПУ, якою встановлено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

В ході судового засідання судом достовірно встановлено та підтверджено належними доказами, що під час звільнення позивача з роботи, відповідач безпідставно не видав своєчасно позивачу трудову книжку. Трудова книжка йому фактично була видана тільки 28.04.2009 року, про що підтвердила в судовому засіданні , допитана в якості свідка інспектор з кадрів ТзОВ «Галицька торгова компанія» ОСОБА_7

Факт незаконної невидачі позивачу трудової книжки підтверджується листом Територіальної державної інспекції з праці в Івано-Франківській області від 23.02.2010 року №10-045/23825 .

В судовому засіданні позивачем доведено, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням видати йому трудову книжку, оскільки неодноразово в період після свого звільнення був в бухгалтерії відповідача і вносив готівкові кошти в касу підприємства, що підтверджується Довіреністю від 20.11.2008 р. від ОСОБА_8 (а.с.43), звітом про виконання довіреності від 29.04.2009 р. (а.с.43), касовими чеками №5208 за 21.02.2009 р., №9186 за 21.03.2009 р., №4081 за 29.04.2009 р. (а.с.44), а також показами свідка ОСОБА_9, яка суду пояснила, що 21.12.2008 року вона разом з позивачем, була у адміністративному приміщенні відповідача, і при ній позивач звертався до працівника який відповідає за видачу трудової книжки з вимогою видати його трудову книжку, оскільки після звільнення пройшло уже багато часу. У відповідь цей працівник пояснила, що трудову книжку йому видати не може, так як на це є заборона керівника підприємства..

Відповідно до ст.47 КЗпПУ, Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" від 29.07.1993, № 58, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Суд вважає непереконливими твердження відповідача про те, що позивач відмовлявся від отримання трудової книжки, оскільки таке заперечення не підтверджується належними та достовірними доказами, і спростовується матеріалами справи.

Судом встановлено, що неправильний запис в трудовій книжці « Звільнений з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України втрата довіри до матеріально-відповідальної особи», протягом тривалого часу були причиною того, що позивач не міг влаштуватися на роботу після звільнення. Зазначене підтверджується листом ТОВ «ТрансІнвес» від 30.04.2009 року №30-04/09/01(а.с.150), яким позивачу відмовили у прийнятті на роботу з підстави відсутності довіри.

Обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню є вимоги позивача про те, що за незаконну затримку у видачі йому трудової книжки, відсутність якої позбавила його можливості влаштуватися на роботу та отримувати заробітну плату в іншому місці, відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення 21.11.2008 р. по 28.04.2009 року, по день фактичного отримання позивачем трудової кижки.

Відповідно до ст.116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпПУ в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" від 29.07.1993, № 58 при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Відповідно до ст.97 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

В судовому засіданні встановлено, що станом на дату прийняття судом рішення по справі, відповідач не погасив заборгованість по заробітній платі, а навпаки, при наявності підтверджуючих доказів заперечує таку заборгованість. У звязку з наведеним, суд вважає, що з відповідача слід стягнути заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 22.11.2008 року по 28.04.2009 року, що становить 9912.42 гривень.

Згідно з умовами трудового договору позивач працював на умовах повного шестиденного робочого тижня (понеділок-субота), і саме за роботу в ці дні отримував заробітну плату. Судом встановлено, що позивач з відома керівника відповідача виконував свої трудові обовязки у святкові та вихідні дні 20.01.2008 р. (неділя), 27.01.2008 р. (неділя), та святкові дні 09 травня та 28 червня 2008 р., і при цьому відповідачем незаконно не виплачувалася позивачу заробітна плата у подвійному розмірі, та не надавався інший день відпочинку, чим порушено право позивача на оплату праці, закріплене в ст.43 Конституції України, ст.72,94,107 КЗпПУ.

Згідно з п.3.6 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ «Галицька торгова компанія» на 2008-2011 роки, схваленого 28.01.2008 р. та зареєстрованого Управлінням праці та соціального захисту населення Долинської РДА 30.05.2008 року (а.с.153), робота у святкові, неробочі та вихідні дні, якщо вона не компенсується іншим часом відпочинку, а також в понадурочний час оплачується у подвійному розмірі. При вирішенні питань оплати праці, адміністрація керується положеннями статей КЗпПУ і Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ст.107 КЗпПУ робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі.

Відповідно до ст.72 КЗпПУ робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Відповідно до ст.73 КЗпПУ 9 травня - День Перемоги, та 28 червня день Конституції належать до святкових днів.

Сума невиплаченої заробітної плати за роботу у святкові та вихідні дні становить 596,24 грн., а з урахуванням індексації становить 782.27 гривень.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем 5.05.2008 року укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 05.05.2008 року. (а.с.148).

Обґрунтованими та переконливими є твердження позивача про те, що відповідач уклав з ним зазначений договір без достатніх на те правових підстав, коло трудових обовязків за цими договором значно розширене в порівнянні з трудовими обовязками позивача, зазначеними в його посадовій інструкції (а.с.147), умови зазначеного договору не відповідають чинному законодавству, оскільки займана позивачем посада, та його трудові обовязки, не відносяться до посад та робіт, внесених до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. N 447/24.

Зазначене також підтверджується розясненнями Долинського районного управління юстиції від 07.05.2010 р. №10-02/125 (а.с.143), Головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 21.05.2010 р. №Ф/42-02-28 (а.с.142), Долинської РДА від 25.05.2010 р. №Ф-176 (а.с.144), Міністерства праці та соціальної політики України від 14.06.2010 р. №111/06/187-10 (а.с.181), Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 06.07.2010 р. №04-9/13-316 (а.с.180).

Відповідно до ст.31 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Відповідно до ст.9 КЗпПУ у мови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Конституційний Суд України у рішенні від від 09.07.1998, № 12-рп/98 "Справа за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство") зазначив, у мови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 Кодексу законів про працю України).

Таким чином суд приходить до висновку про те, що зазначений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 05.05.2008 р. не в повній мірі відповідає чинному законодавству про працю, а також суперечать трудовим обовязкам позивача, зазначеним в його посадовій інструкції.

В судовому засіданні здобуто достатньо належних доказів того, що відповідач неодноразово порушував щодо позивача законодавство про працю. У звязку з цим, є правомірною і підлягає задоволенню вимога позивача про визнання недійсним запису у його трудовій книжці за номером 24 від 21 листопада 2008 року «Звільнений з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України втрата довіри до матеріально-відповідальної особи», і зміну цього запису на «Звільнений з роботи за власним бажання, у звязку з невиконанням власником законодавства про працю, ч.3 ст.38 КЗпП України».

У звязку з цим, з відповідача слід стягнути вихідну допомогу під час звільнення за порушення власником щодо позивача законодавства про працю у розмірі 5217,10 грн., згідно з наданим розрахунком (а.с.192).

Згідно із ст.44 КЗпПУ при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Правомірною, на думку суду, є також вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди. Позивачем в судовому засіданні доведено, що в результаті тривалого та численного порушення щодо нього законодавства про працю зі сторони відповідача, він зазнав моральної шкоди, обґрунтування якої наведено в позові, у звязку з цим, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, з відповідача слід стягнути в користь позивача 700 гривень моральної шкоди.

Оскільки відповідач допустив незаконне відсторонення від роботи, незаконну невиплату заробітної плати, та інші порушення законодавства про працю, суд вважає, що з ТзОВ «Галицька торгова компанія» слід також стягнути на користь позивача всі судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 17 грн., витрати на адвокатські послуги в сумі 1216,60 грн. Розмір адвокатських витрат підтверджується адвокатською угодою від 15.01.2020 р. (а.с.20-21), звітом про адвокатські послуги від 09.06.2010 р. (а.с.207), квитанцією до прибуткового касового ордеру (а.с.209).

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.1, 9, 38, 47, 48, 49, 97, 107, 110, 115, 116, 117, 141, 149, 233, 235 КЗпП України, Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 р., Постанови КМ України від 20 грудня 1997 р. N 1427 «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 р. № 1282-XII, «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затверджений Постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078, Закону України «Про оплату праці», керуючись ст..ст . 88 208,209,215,218,367 ЦПК України, суд,-

РІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

1. Поновити ОСОБА_2 строк для звернення до суду за захистом своїх порушених трудових прав.

2. Визнати незаконним та скасувати п.2 наказу від 23.08.2008 р. №б/н «Про службове розслідування по факту виявлення нестачі, що виникла в результаті трудової діяльності торгового агента ОСОБА_2».

3. Визнати недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_2 за №24 від 21 листопада 2008 року «Звільнений з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України втрата довіри до матеріально-відповідальної особи».

4. Змінити формулювання причини звільнення в записі за №24 у трудовій книжці ОСОБА_2 на: «Звільнений з роботи за власним бажання, у звязку з невиконанням власником законодавства про працю, ч.3 ст.38 КЗпП України».

5. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія» вул.Торгова,6, м.Долина, Івано-Франківської обл., Код ЄДРПОУ 34535868 на користь позивача ОСОБА_2 :

- нараховану але невиплачені заробітну плату за серпень 2008 року з урахуванням індексації та компенсації в сумі 1069.18 грн.

- нараховану, але невиплачену заробітну плату за листопад 2008 року (компенсація за невикористану відпустку) з урахуванням індексації та компенсації в сумі 1184.98 грн.

- середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи з 24.08.2008р. по 21.11.2008 року з урахуванням індексації: серпень(24-31 число) 640.66 грн., вересень 2139.33 грн., жовтень -2195.30 грн., листопад (1-21 число) 1434.09 гр. Разом 8663.54 грн.

- заборгованість по зарплаті за час вимушеного прогулу та затримку видачі трудової книжки за період з 22.11.2008 року по 28.04.2009 року в сумі 9912.42 грн.

- заборгованість по зарплаті за роботу у вихідні (святкові) дні в сумі 782.27 грн.

- вихідну допомогу під час звільнення за порушення власником законодавства про працю в сумі 5217.10 грн.

- моральну шкоду в сумі 700 грн.

7. Стягнути з відповідача на користь позивача 17 гривень сплаченого судового збору та 1216.60 гривень витрат за надання правової допомоги адвокатом .

8. Стягнути з відповідача ТзОВ «Галицька торгова компанія» на користь держави 268.73 гривні судового збору.

9. Рішення суду в частині стягнення з відповідача заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Долинський районний суд.

Суддя:

Повний текс рішення виготовлено 24 вересня 2010 року.