Ухвала суду № 113849999, 02.10.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5191/23

Провадження № 1-кс/346/758/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 р.м. Коломия

Слідчий суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні зали судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області клопотання слідчого СВ Коломийського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області: ОСОБА_3 , погоджене прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури: ОСОБА_4 , про арешт майна фізичної особи, по кримінальному провадженню №42023092780000115, з правовою кваліфікацією: частина 1 статті 263 КК України,

в с т а н о в и в :

До Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області 29 вересня 2023 року, із клопотанням про арешт майна фізичної особи, звернувся вказаний слідчий, додавши до нього матеріали, якими обґрунтовується клопотання та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Аргументи слідчого.

28.09.2023 року в період часу з 21:17 год. по 23:01 год. на підставі ухвали слідчого судді Коломийського міськрайонного суду проведено обшук у квартирі та господарських приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого вилучено мобільний телефон «Redmi Note 9 Pro», із сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , колбу із картоном із слідами нагару, пластикову пляшку із слідами нагару та зіп-пакет із кристалічною речовиною білого кольору.

Наведені обставини підтверджуються: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 42023092780000115 (а.с.4); ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2023 року (а.с. 8); протоколом обшуку від 28.09.2023 року (а.с. 9-10); постановою про визнання речовими доказами від 29 вересня 2023 року (а.с.11).

І оскільки на думку слідчого, наведені обставини вказують на те, що могло бути вчинено кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 263 КК України, а вилучений мобільний телефон, колбу із слідами нагару, пластикову пляшку із слідами нагару та зіп-пакет із кристалічною речовиною білого кольору відповідають ознакам речових доказів, з метою їх збереження, на ці речі слід накласти арешт із повною забороною ОСОБА_5 розпоряджатися, відчуджувати і користуватись ними. Позаяк, якщо цього не зробити, з огляду на властивості вказаних речей та їх правову цінність, як майбутнього доказу вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, ОСОБА_5 може з легкістю їх приховати чи знищити.

Оцінка суду.

Слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (пункт 18 частини 1 статті 3 КПК України).

І розглядаючи клопотання про арешт майна фізичної особи, зокрема: колби із слідами нагару, пластикову пляшку із слідами нагару, зіп-пакет із кристалічною речовиною білого кольору та мобільний телефон, марки «Redmi Note 9 Pro» із сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , які було вилучено під час обшуку у квартирі та господарських приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , в гр. ОСОБА_5 , суд виходить із того, що тут має місце вирішення питання про втручання держави у право власності імовірно саме цієї особи на вказані речі. Що потім, звичайно, може бути спростовано під час досудового розслідування.

В силу положень статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Також суд застосовує і враховує положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за якими, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тож, з огляду на викладене, право власності не є абсолютним і може зазнавати втручання держави, в тому числі шляхом позбавлення особи такого права, але тільки в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

А тут суд враховує, що положеннями частини 1 статті 16 КПК України передбачено, що на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку передбаченому цим кодексом, під час кримінального провадження допускається позбавлення або обмеження права власності. І згідно з положеннями частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України у зміст права власності, яке може бути обмежено або якого може бути позбавлено під час кримінального провадження, входять всі три правомочності: володіння, користування і розпорядження майном.

В силу положень частини 1 статті 16, з урахуванням норм статті 131 та частини 1 статті 170 КПК України, під час кримінального провадження, з метою досягнення його дієвості, позбавлення або обмеження права власності будь-якої особи може мати місце при застосуванні арешту, як одного із заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьомустаття 170КПК Україниуточнює,що арештоммайна єтимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомкримінального правопорушення,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна (частина1);завданням арештумайна єзапобігання можливостійого приховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення,відчуження (частина1);арешт майнадопускається зметою забезпечення збереженняречових доказівза наявностідостатніх підставвважати,що воновідповідає критеріям,зазначеним устатті 98цього кодексу(частина2і 3) .

Клопотання обґрунтовано тим, що вилучені у ОСОБА_5 речі, а саме: колба із слідами нагару, пластикову пляшку із слідами нагару, зіп-пакет із кристалічною речовиною білого кольору та мобільний телефон, марки «Redmi Note 9 Pro» із сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , можуть бути речовими доказами кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, оскільки відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, і тому може бути предметом арешту.

Положення частини 1 статті 263 КК України передбачають, що носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

При цьому суд враховує, як це вказано у частині 1 статті 98 КПК України, що речові докази це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

А тому, з огляду на викладене, суд погоджується із аргументами слідчого про те, що вилучені у ОСОБА_5 речі, можуть бути предметом арешту, оскільки є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям речового доказу, зазначеним у статті 98 КПК України та можуть бути використані, як речові докази по кримінальному провадженню щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України.

Також, з огляду на властивості цих речей та їх правову цінність, як доказу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, суд погоджується із тим, що ці речі, якщо вони будуть знаходитись у вільному обігу чи повернуті ОСОБА_5 , можуть бути з легкістю приховані або знищені будь-якою людиною, в тому числі й самим ОСОБА_5 , і тому з метою запобіганню цьому, на вказані речі слід накласти арешт. Внаслідок чого та з огляду на додані до клопотання матеріали, у їх сукупності, суд вважає доведеним необхідність застосування арешту, із вказаних вище правових і фактичних підстав, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (запобігання можливості приховання чи знищення речей).

В силуположень частини3статті 132КПК України,застосування заходівзабезпечення кримінальногопровадження (азначить іарешту майна)не допускається,якщо слідчий,дізнавач,прокурор недоведе,що: існуєобґрунтована підозращодо вчиненнякримінального правопорушеннятакого ступенятяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; потребидосудового розслідуваннявиправдовують такийступінь втручанняу праваі свободиособи,про якийідеться вклопотанні слідчого,дізнавача,прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Суд вважає, що доданими до клопотання матеріалами, у їх сукупності, слідчий дійсно доводить наявність підстав вважати, що: існує обґрунтована підозра вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 263 КК України, і ступінь його тяжкості є підставою для застосування арешту речей, які можуть бути доказом і предметом цього правопорушення; потреби досудового розслідування, зокрема збір доказів та недопущення їх приховування чи знищення, виправдовують повний арешт речей, які за своїми властивостями можуть бути легко приховані або знищені, якщо не заборонити користування, відчудження і розпорядження цими речами; і саме завдяки арешту може бути виконано таке завдання, як запобігання приховуванню чи знищенню доказів.

Також, з метою повного виконання положень частини 2 та частини 4 статті 173 КПК України суд враховує і відзначає, що необхідність виконання доведеного слідчим завдання кримінального провадження, зокрема забезпечення інтересів досудового розслідування в аспекті збирання і збереження речового доказу, виправдовує той ступінь втручання у право власності ОСОБА_5 про який просить слідчий (повна заборона користування, відчуження і розпорядження); такий спосіб втручання є розумним, співрозмірним із вказаним завданням, а його наслідки є допустими і не суттєвими, а сам спосіб арешту є необхідним.

Таким чином, на підставі усього вище викладеного, вважаю, що слідчий довів перед судом наявність усіх підстав, з наявністю яких закон дозволяє втручання у право власності людини тією мірою, тим способом і для тієї мети, для яких це просить слідчий. А тому, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Отже, на підставі наведеного та керуючись статтями 2,3,7-33,36-40-1,84-99,103-117,131-132,167-175, 214-219,298-301,309-310,369-372,376,532 КПК України слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого СВ Коломийського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області: ОСОБА_3 , погоджене прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури: ОСОБА_4 , про арешт майна - задовольнити.

Накласти арештна майношляхом заборони ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ),розпоряджатися,користуватись івідчужувати:колбу ізслідами нагару,пластикову пляшкуіз слідаминагару,зіп-пакетіз кристалічноюречовиною білогокольору тамобільний телефон,марки «RedmiNote9Pro»із сім-картоюоператора мобільногозв`язку «Київстар» НОМЕР_1 ,ІМЕІ 1: НОМЕР_2 ,ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , вилучення яких оформлено протоколом обшуку від 28 вересня 2023 року, з метою їх збереження, як речових доказів.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає безумовному негайному виконанню дізнавачем, слідчим, прокурором до скасування арешту, у встановленому кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Про інформуватизаінтересованих осібпро ухвалушляхом врученняабо надсиланняїї копії.

Слідчий суддя: ОСОБА_1