Ухвала суду № 113847274, 22.09.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11162/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

22 вересня 2023 року суддя Подільського районного суду м.Києва Скрипник О. Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Київської міської ради, Гаражного автокооперативу «Вікторія» про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, Гаражного автокооперативу «Вікторія» про визнання пава власності на земельну ділянку за набувальною давністю, в якому просить суд визнати за ним право власності на частину земельної ділянки площею 18,0 кв.м., обліковий код 91:066:0005, яка знаходиться у користуванні відповідача та має загальну площе 14547,93 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:066:0005, на якій знаходиться гараж позивача, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1158781880000.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам статей 175 та 177 ЦПК України.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст.177 цього Кодексу.

При зверненні до суду з позовом в порядку цивільного судочинства, відповідно до положення ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити в тому числі найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін (позивач, відповідач, третя особа (якщо є), їх місцезнаходження або місце проживання, зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство на підставі якого подається позов.

Позивач також повинен викласти обставини (підстави позову), якими він підтверджує кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Згідно із нормами матеріального права, позивач повинен визначити правові підстави позову (обставини, які мають місце у диспозиції норми матеріального права і мають бути доведені суду) та на підтвердження цих підстав позову він повинен навести фактичні обставини справи.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги; позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України та ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника, крім випадків, визначених частиною 3 ст. 344 ЦК України. Отже, встановлення власника майна і його волі щодо передачі майна у володіння є обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору у справі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, і підлягає доведенню під час ухвалення судового рішення (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №924/925/17 та від 22.05.2018 у справі №922/1574/17).

За змістом ст. 344 ЦК України при набувальній давності тягар доказування лягає на позивача.

З огляду на положення статті та роз`яснення, викладені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю здійснюється за умови, що річ, яка опинилася у володінні особи, є об`єктивно чужою, володілець суб`єктивно вважає майно своїм, володілець майна має бути добросовісним набувачем, володіння здійснюється протягом усього строку відкрито та продовжувалось безперервно, строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років.

Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не повинен знати і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, а також обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна. Позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником (Постанова Верховного суду від 19.09.2018р., по справі № 296/6949/17).

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 27.09.2018р., по справі № 571/1099/16-ц та Постанові від 31.10.1018р., по справі № 683/2047/16-ц.

З наведеного можна зробити висновок, що встановлюючи, чи є володіння добросовісним, насамперед слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна та, окрім цього, застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 по справі №910/17274/17).

ОСОБА_1 у позовній заяві вказує, що ГК «Вікторія» є користувачем земельної ділянки, а не її власником.

Разом з цим, у позовній заяві не зазначено з огляду на приписи ч.1 ст.2, ч.1 ст.4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України, як, яким чином і коли відповідач ГК «Вікторія» порушив, не визнав чи оспорив права позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

В порушення вказаної норми позивачем до другого екземпляру позовної заяви не додано додатків для направлення відповідачу-2.

Однак ч. 4 ст. 177 ЦПК України чітко передбачено, що копія позовної заяви з додатками надається суду, для її подальшого направлення відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження заяви до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали судді.

Враховуючи викладене та керуючись статями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, Гаражного автокооперативу «Вікторія» про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі, інакше заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СуддяО. Г. Скрипник