Ухвала суду № 113846914, 02.10.2023, Оболонський районний суд міста Києва

02.10.2023 Справа № 756/4425/22

Справа №756/4425/22

Провадження №6/756/345/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Тихої О.О.,

за участю секретаря Кренджеляк А.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Конопліцького І.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в. м. Києві заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28.11.2022 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Конопліцького І.В., звернувся до суду із заявою про розстрочення заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28.11.2022.

В обґрунтування вказаної заяви зазначив, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28.11.2022 позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.10.2018 року у розмірі 203 443,32 грн., яка утворилась станом на 31.05.2022, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3051,00 грн.

На підставі вказаного рішення Оболонським районним судом м. Києва було видано виконавчі листи, на підставі яких приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Борейком М.В. відкрито виконавче провадження № 71990926.

ОСОБА_1 зазначає, що не має можливості сплати заборгованість у повному обсязі, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, оскільки повномасштабне вторгнення російської федерації значно вплинуло на рівень його доходів.

Враховуючи наведене, просив розстрочити виконання заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28.11.2022 у цивільній справі №756/4425/22 рівними частинами терміном на один рік з дня постановлення ухвали.

У судовому засіданні заявник та його представник підтримали вказану заяву та просили задовольнити з викладених у заяві підстав. Крім того, заявник зазначив, що виконавцем накладено арешт на усе наявне в нього рухоме та нерухоме майно, у зв`язку з чим він позбавлений можливості реалізуватийого части з метою погашення кредитної заборгованості, яка стягнута з нього за рішенням суду.

Представник АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд, вислухавши заявника та його представника, дослідивши заяву про розстрочення виконання рішення суду та додатки до неї, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Судом встановлено, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28.11.2022 позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.10.2018 року у розмірі 203 443,32 грн., яка утворилась станом на 31.05.2022, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3051,00 грн. Вказане рішення набрало законної сили 29.12.2022.

Як зазначає заявник, на теперішній час рішення перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Борейка М.В. (ВП № 71990926).

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.

При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; суми щомісячного платежу, наявність яких має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вилив на виконання судового рішення.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19).

Положення статті 435 ЦПК України не містить вичерпного переліку підстав для відстрочення (розстрочення) виконання рішення, а тому суду надана можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, з урахуванням усіх обставин справи.

Як зазначається в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року по справі № №2а-25767/10/0570, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Суд оцінює надані заявником доказі у сукупності як такі, що підтверджують обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, та які є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними, тобто такими, які не залежать від волі відповідача, а отже, мають виключний характер.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що саме погіршення матеріального стану, пов`язаного зі збройною агресією рф, веденням воєнного стану на всій території України, що вплинуло на рівень його доходу, є обставинами, які ускладнюють виконання відповідачем заочного рішення від 28.11.2022.

Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо причин невиконання рішення суду, суд погоджується із тим, що таке невиконання могло бути наслідком поважних та навіть об`єктивних причин, як ведення бойових дій та військова агресія проти України з боку російської федерації. Суд також враховує, що такі обставини офіційно визнані форс-мажорними (непереборними обставинами), які сторони не могли передбачити.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін та неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлює виконання на підставі вимог законодавства.

Крім того, суд зазначає, що обставини непереборної сили, відповідно до статті 617 ЦК України, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов`язання та наслідків його припинення.

У той же час, жодних документів на підтвердження свого матеріального стану заявником не надано.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності виняткових обставин, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вищенаведені заявником обставини не є підставою для розстрочення виконання рішень в розумінні статті 435 ЦПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 435 ЦПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду, у зв`язку з відсутню належних та допустимих доказів, які мали підтвердити позицію заявника та можуть брати враховані судом при вирішенні питання розстрочки виконання судового рішення.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи з принципів верховенства права, обов`язковості виконання судових рішень, відсутності виключних обставин для розстрочення виконання рішення, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви щодо розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст. 16, 259, 260, 261, 263, 353, 354, 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28.11.2022 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09.10.2018 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дата виготовлення повного тексту ухвали - 02.10.2023.

Суддя О.О. Тиха