Рішення № 113846593, 26.05.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/12743/15-ц

Провадження № 2/752/665/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26.05.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ящук Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання зобов`язання за договором поруки припиненим,

в с т а н о в и в:

у серпні 2015 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 552991,98 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.06.2015 р. складає 11651541,02 гривні за кредитним договором № К2Х6GK00260087 від 26.03.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.03.2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № К2Х6GK00260087, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 132000,00 доларів США на термін до 25.03.2027 р., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач-1 повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, відповідач-1 сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Позивач посилається на те, що Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу-1 кредит у розмірі, 132000,00 доларів США, в свою чергу відповідач -1 порушив свої зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 03.06.2015 року має заборгованість 552991,98 доларів США, яка складається з: 133177,28 доларів США - заборгованість за кредитом; 121273,95 долари США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 36590,40 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 261950,35 долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

В забезпечення виконання зобов`язання за договором К2Х6GK00260087 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були укладені договори поруки, відповідно до яких вони несуть солідарну відповідальність за невиконання боржником своїх зобов`язань.

Позивач посилається на те, що на адресу поручителів були надіслані вимоги про виконання зобов`язань та наявність простроченої заборгованості, однак такі вимоги залишилась без задоволення.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідачів суму боргу за кредитним договором № К2Х6GK00260087 від 26.03.2007 року. в судовому порядку.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Ладиченка С.В. від 18.08.2015 р. відкрито провадження у справі.

26.10.2015 р. Голосіївським районним судом м.Києва ухвалено заочне рішення у даній справі про задоволення позову.

На підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва від 20.01.2020 р. заочне рішення від 26.10.2015 р. скасовано, справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження, відповідачам встановлено строк для подання відзиву.

10.01.2020 р. ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання зобов`язань за договором поруки № К2Х6GK00260087 від 26.03.2007 р. припиненими, посилаючись на те, що Банк самостійно без згоди поручителя змінив розмір зобов`язання за договором, а також звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості після закінчення строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України, наслідком чого є припинення поруки.

10.01.2020 р. відповідачем ОСОБА_1 через представника подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, оскільки Банк не надав належних доказів на підтвердження видачі ОСОБА_1 кредитних коштів в іноземній валюті, а також просив застосувати положення ст.261 ЦК України щодо пропуску позивачем строків звернення до суду з даним позовом, враховуючи, що Банк 09.09.2009 р. звертався до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ з вимогами про дострокове стягнення суми боргу за кредитним договором, а також 10.09.2012 р. до Подільського районного суду м.Києва з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

12.02.2020 р. відповідач ОСОБА_3 через свого представника подала письмовий відзив на позовну заяву, у задоволенні якої просила відмовити, посилаючись на нікчемність договору поруки № К2Х6GK00260087 від 26.03.2007 року в силу того, що він не був нею підписаний, що встановлено в ході проведення почеркознавчої експертизи.

25.03.2020 р. ОСОБА_4 подала заяву про поворот виконання заочного рішення у даній справі, оскільки в ході виконавчого провадження на виконання заочного рішення від 26.10.2015 р. на користь приватного виконавця Кузь О.Р. перераховано грошові кошти в розмірі 25294,30 гривень, однак, в подальшому заочне рішення було скасовано.

07.05.2020 р. позивач подав заяву про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути солідарно з відповідачів суму боргу за кредитним договором станом на 19.02.2020 р. в розмірі 1087833,75 доларів США, що еквівалентно 26590029,13 гривень, яка складається з наступного: 108555,41 доларів США - заборгованість за кредитом; 168257,47 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 59115,82 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 751905,05 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором.

16.10.2020 р. відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 подані відзиви на заяву про зміну розміру позовних вимог, відповідно до яких відповідачі просять відмовити у задоволенні зазначеної заяви, з підстав викладених у відзивах на первісний позов.

25.01.2021 р. судом задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу.

01.12.2022 р. позивачем подана заява про застосування наслідків пропуску відповідачем ОСОБА_4 строків позовної давності при зверненні до суду з зустрічним позовом.

01.12.2022 р. судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження.

Представник позивача в ході судового розгляду підтримала позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просила його задовольнити, посилаючись на порушення зобов`язань за кредитним договором, просила застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до вимог відповідача за зустрічним позовом про припинення поруки, оскільки про порушення свого права відповідач була обізнана і зверталась до суду з відповідним позовом.

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову, просив застосувати до вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки Банк вже двічі в 2009 р. та 2012 р. звертався до суду з вимогами про стягнення заборгованості, а також просив задовольнити вимоги за зустрічним позовом, оскільки Банк без згоди поручителя змінив розмір відсоткової ставки, чим збільшив обсяг відповідальності поручителя.

Крім того, представник відповідачів просив вирішити питання про поворот виконання рішення суду.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання повторно не з`явилась, про місце і час судового розгляду була повідомлена належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи не зверталась, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справи у її відсутність.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

Відповідно до статей 2, 4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що 26.03.2007 р. між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № K2X6GK00260087, відповідно до якого відповідач отримав кредит на придбання квартири у сумі 132000 дол. США., та сплату страхових платежів у сумі 26993 дол. 60 центів США, зі сплатою процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0% у момент надання кредиту, 0,36% щомісяця в період сплати з «20» по «25» число кожного місяця, з кінцевим терміном повернення коштів 25.03.2027 р.

Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості за цим договором здійснюється щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1768 дол. 33 центи США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотками, винагороди.

Відповідно до п. 2.1.3. договору позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договору страхування, і доручає щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів.

Згідно з п. 2.3.1 Кредитного договору Банк має право у односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон`юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд тощо, при цьому надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

При порушенні зобов`язань щодо погашення кредиту, передбачених п. п. 1.1., 2.2.4., 2.3.3. цього договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі, зазначеному у п. 7.4. зміненої частини договору на місяць (2.52%), розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом, понад зазначену в п. 1.1. суму щомісячного платежу за кредитним договором ( п. 3.2. ).

При непогашенні кредиту в строки, зазначені в п.п. 7.1, 2.3. цього договору, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування здійснюється згідно п. 3. 2. даного договору з дати виникнення простроченої заборгованості ( п. 3.8).

При порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, передбаченого п. п. 2.2.2., 2.2.3. даного договору банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочення. Якщо кредит видається в іноземній валюті пеня, сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати (п. 4.1. ).

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, несвоєчасно та не в повному розмірі сплачував кредит, проценти і винагороду.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до. ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При порушенні зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В зв`язку з порушенням позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором Банк 09.09.2009 р. звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

25.01.2012 р. зазначений позов був залишений без розгляду на підставі заява ПАТ КБ «ПриватБанк».

В подальшому, 07.09.2012 р. Банк звернувся до Подільського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 26.03.2007 р., що укладений в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором № K2X6GK00260087, в рахунок погашення заборгованості в розмірі 287456,15 доларів США, з яких за тілом кредиту 132532,01 доларів США, за процентами в розмірі 79799,54 доларів США, комісію в сумі 25185,60 доларів США, пеню в розмірі 50140,74 доларів США.

Оскільки розмір заборгованості не був погашений за рахунок предмета іпотеки Банк 03.08.2015 р. звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу за кредитним договором.

Відповідно до наданого Банком розрахунку сума боргу за кредитним договором станом на 19.02.2020 р. становить 1087833,75 доларів США, що еквівалентно 26590029,13 гривень, яка складається з наступного: 108555,41 доларів США - заборгованість за кредитом; 168257,47 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 59115,82 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 751905,05 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором.

Зазначений розмір заборгованості визначений з врахуванням всіх в подальшому внесених платежів після ухвалення рішення Подільським районним судом м.Києва від 10.12.2014 р., яким звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Представник відповідача ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування наслідків пропуску позивачем строків звернення до суду з вимогами до позичальника про стягнення заборгованості, враховуючи те, що такий строк був вже пропущений при зверненні до Подільського районного суду м.Києва з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строків звернення до суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Положеннями ч.1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3. ч. 4 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення ЄСПЛ від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Як було встановлено судом в ході розгляду справи Банк 09.09.2009 р. звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, які 25.01.2012р.залишені без розгляду.

В подальшому, 07.09.2012 р. Банк звернувся з позовом до Подільського районного суду м.Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

03.08.2015 р. АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з вимогами про стягнення суми боргу за кредитним договором, оскільки рішення Подільського районного суду м.Києва не було виконано.

Тобто, Банком дотримано вимоги закону в частині звернення до суду в межах трирічного строку позовної давності і такі строки не були пропущені.

Однак, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу, включаючи відсотки, комісію та пеню, що нараховані після звернення до Подільського районного суду м.Києва з вимогами про дострокове стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як встановлено при розгляді справи Подільським районним судом м.Києва 05.07.2012 р. Банк надіслав відповідачу письмову вимогу від 13.06.2012 р. про усунення порушення зобов`язання за кредитним договором та погашення всієї суми боргу протягом тридцятиденного строку, яку позичальник отримав 09.07.2012 р., тобто Кредитор змінив строк виконання зобов`язань, пред`явився вимогу про дострокове погашення суми боргу.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, штрафи, комісії за кредитом припиняється зі спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс 18) та в постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 108555,41 доларів США (згідно розрахунку, наданого до заяви про зміну розміру позовних вимог), а також відсотки за користування кредитом в розмірі 79799,54 доларів США, комісії в розмірі 25185,60 доларів США, пені в сумі 50140,74 доларів США, які визначені відповідно до розміру заборгованості, встановленого Подільським районним судом м.Києва в рішенні від 10.12.2014 р. при зверненні Банку з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором.

Отже вимоги позивача до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Крім того, звертаючись до суду Банк просить стягнути заборгованість за кредитним договором солідарно також з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зазначаючи про наступне.

26.03.2007 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено Договір поруки, відповідно до якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Пунктом 16 Договору поруки сторони погодили особливі умови, відповідно до яких визначили обсяг зобов`язань поручителя в сумі кредиту 158993,60 доларів США, сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 0,84 за місяць у період сплати з 20 по 25 числа кожного місяця, щомісячного у період сплати платежу в розмір 1768,33 доларів США, сплати відсотків за користування кредитом при порушення зобов`язання по погашенню кредиту в розмірі 2,52% за місяць від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом, сплату винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,36% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.

Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема, й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.

У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання.

Договором поруки, укладеним з ОСОБА_4 не передбачено порядку зміни розміру зобов`язань поручителя.

Натомість, умовами Кредитного договору визначено, що у разі зміни Банком в односторонньому порядку відсоткової ставки він надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме наданого розрахунку, позивач з листопада 2008 року змінив розмір поточної процентної ставки, збільшивши її до 12,2 % річних, а також розміру процентної ставки за прострочення виконання зобов`язань, встановивши її в розмірі 34,28% річних.

Однак, незважаючи на заперечення відповідача з боку позивача суду не надано доказів на підтвердження дотримання умов зміни процентної ставки з боку АТ КБ «ПриватБанк».

Тобто, Банк змінив розмір процентної ставки, що впливає на зобов`язання поручителя без дотримання процедури, визначеної договором.

Також, частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачені три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позов до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 року у справі № 61-5541св18.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Як встановлено судом Банк, надіславши вимоги позичальнику від 13.06.2012 р. про дострокове погашення заборгованості протягом тридцяти денного строку змінив строки виконання основного зобов`язання.

Така вимоги була отримана позичальником 09.07.2012 р., тобто з 09.08.2012 р. Банк набув право звернутись з вимогою до поручителя протягом шести місяців про виконання зобов`язань за кредитним договором.

Натомість 07.09.2012 р. Банк звернувся до Подільського районного суду м.Києва з позовом лише до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 3, 4 ст.12 ЦПК України).

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно статей 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З боку позивача суду не надано доказів на підтвердження того, що Банк звернувся з вимогою до ОСОБА_4 у строки, встановлені ст.559 ЦК України.

Враховуючи викладене, в зв`язку із збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а також недотримання строків пред`явлення вимог до поручителя, визначених ст.559 ЦК України, порука ОСОБА_4 за договором поруки від 26.03.2007 р. є припиненою, а отже у задоволенні вимог за зустрічним позовом необхідно відмовити, а вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими і підлягають задоволенню судом.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості суд зазначає наступне.

Банк посилається на те, що 26.03.2007 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладено Договір поруки, відповідно до якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором K2X6GK00260087 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Однак, відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 11046-11048/21-32 від 01.10.2021 р. підпис від імені ОСОБА_5 , який міститься праворуч від друкованого запису « ОСОБА_5 » у графі «19.2.ПОРУЧИТЕЛЬ: ОСОБА_5 » у розділі «19. Юридичні адреси і реквізити сторін» у договорі поруки K2X6GK00260087 від 26.03.2007 р., виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів і виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою.

В силу положень ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки ОСОБА_6 не підписувала Договір поруки, такий договір не є укладеним, а отже не тягне виникнення зобов`язань, як поручителя, у останньої.

З огляду на викладене, вимоги Банку до ОСОБА_6 не підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог.

Також з позивача на користь відповідача ОСОБА_5 підлягає стягненню сума витрат, понесена відповідачем на проведення судової експертизи, та сума судового збору на користь ОСОБА_4 , сплачена останньою за подання зустрічного позову.

Крім того, суд вважає за необхідне вирішити питання про поворот виконання заочного рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 26.10.2015 р.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть зводиться до повернення стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року, особливістю ухвал суду щодо повороту виконання рішення є те, що вони приймаються на стадіях виконання судового рішення і оскаржити їх одночасно з рішенням суду неможливо.

Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

За змістом частин першої - третьої статті 444 ЦПК України, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

В силу положень ч.9 ст.444 ЦК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як встановлено судом в ході виконання заочного рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 26.10.2015 р. з ОСОБА_4 були стягнути грошові кошти в розмірі 25294,30 копійок, а з ОСОБА_3 стягнуто грошові кошти в сумі 740 гривень.

Заочне рішення від 26.10.2015 року було скасовано на підставі ухвали суду від 20.01.2020 р.

З огляду на викладене, стягнуті грошові кошти в рахунок виконання рішення суду, яке в подальшому скасовано судом і у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 за результатами повторного судового розгляду було відмовлено, підлягають стягненню з Банку.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, М.Київ, вул.Грушевського, 1-д) заборгованість за кредитним договором від 26.03.2007 р., що складається з тіла кредиту в розмірі 108555 доларів США 41 цент, відсотки за користування кредитом в розмірі 79799 доларів США 54 центи, 25185 доларів США 60 центрів, пеня 50140 доларів США 74 центи.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м.Київ, вул.Грушевського, 1-д) судовий збір в розмірі 885 гривень 70 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м.Київ, вул.Грушевського, 1-д) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) витрати за проведення експертизи в розмірі 7036 гривень 01 копійка.

В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання зобов`язання за договором поруки припиненим задовольнити.

Визнати припиненими зобов`язання ОСОБА_4 за договором поруки № К2Х6GK00260087 від 26.03.2007 р., укладеним з Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк».

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м.Київ, вул.Грушевського, 1-д) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 840 гривень.

В порядку повороту виконання заочного рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 26.10.2015 р. стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м.Київ, вул.Грушевського, 1-д) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) грошові кошти в розмірі 25294 гривні 30 копійок.

В порядку повороту виконання заочного рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 26.10.2015 р. стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м.Київ, вул.Грушевського, 1-д) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) грошові кошти в розмірі 740 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя