Рішення № 113838832, 29.09.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2023 Справа №607/12127/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванко О.М.

за участю секретаря с/з Медвідь О. А.

учасників справи

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України, Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_5 звернулася в суду із позовом до Державної казначейської служби України, Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 18.09.2017 вона була незаконно затримана як особу підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 386 КК України, а 19.09.2017 їй безпідставно було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, відомості про яке внесене до ЄРДР за 42017210000000213 від 14.09.2017, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 386 КК України. 20.09.2017 року, відносно позивача обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та відсторонено від займаної посади. Також, було накладено арешт без права на відчуження.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суд від 03 червня 2022 року апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисників Янцеловського М.Ф. та Когута О.В. на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 17 серпня 2020 року - задоволено. Вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 17 серпня 2020 року щодо ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 368 КК України - скасовано. Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 368 КК України закрито, на підставі п. 3 ч. 1 ст.284 КПК України.

Отже, весь цей час з 18 вересня 2017 року по 03 червня 2022 року, позивач перебувала під слідством і судом, під підозрою та обвинуваченням, що загалом становить - 56 місяців, і вона має право на мінімально гарантований законодавством розмір моральної шкоди, який підлягає виплаті позивачу.

Також, позивач вважає за можливе просити суд провести збільшення мінімально гарантованого до відшкодування розміру моральної шкоди у зв`язку з настанням певних процесуальних подій, оцінки їх законності та наслідків для Позивача. Зокрема, відносно позивача проводились негласні слідчі (розшукові) дії, під час проведення яких були тимчасово обмежені її конституційні права. Кінцеве рішення, прийняте у кримінальному провадженні, свідчить про незаконне проведення таких дій, Відповідно всі оперативно-розшукові заходи, проведенні щодо позивача, є незаконними, а це дає підстави збільшити розмір моральної шкоди. Орган досудового розслідування провів огляд (обшук) службового приміщенні позивача та вилучив особисті речі позивача, на які згодом було накладено арешт.

Стосовно позивача застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що суттєво обмежувало її конституційні права, призводило до суттєвих незручностей та спричиняло сором серед знайомих та рідних. Позивач, будучи головою селищної ради, незаконно відсторонювалась від посади, що викликало суттєвий резонанс як серед її співробітників, так і жителів с. Глибочок, Борщівського району, жителі якого знайомі між собою.

Ще один факт, який є підставою для збільшення мінімально гарантованого до відшкодування розміру моральної шкоди, - це незаконне позбавлення позивача прав на розпорядження своїм рухомим та нерухомим майном, що також дає підстави збільшити розмір моральної шкоди.

У зв`язку з не досягненням згоди, щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові та тим що положеннямичинного законодавства України передбачено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі відшкодування моральної шкоди, позивач просила стягнути з Державного бюджету України на її користь завдану моральну шкоду в розмірі 2000 000,00 грн.

У судовому засіданні позивач та її представник зміст позовних вимог підтримали, з підстав та обґрунтувань, викладених у позові та просили його задовольнити.

Представник Державної казначейської служби України подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивачем на відшкодування моральної шкоди не надано жодних доказів того, які вона вживала заходи, зокрема: придбавала медикаменти, проходила лікування в медичних закладах, чи реабілітацію. Також позивач вважає, що через тривогу, неспокій та переживання померла її мати - ОСОБА_6 , однак происть врахувати, що ОСОБА_6 була людиною похилого віку та померла від серцево - судинної недостатності і позивачем не надано належних доказів, які б могли підтвердити, що смерть матері пов`язана з проведенням досудового розслідування щодо неї. Крім того, ОСОБА_6 померла у віці 91 рік. Також, позивач не оскаржувала ухвали про застосування запобіжного заходу або арешту майна.

Тому, представник Державної казначейської служби України, вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, у встановленому ЦПК України порядку, наявність правових підстав відшкодування заявленої до стягнення моральної шкоди. А заявлені вимоги є необґрунтовані, документально не підтверджені, не базуються на вимогах чи чинного законодавства та не підлягають до задоволення.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України, у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав та обґрунтувань викладених в позові.

Представник Тернопільської обласної прокуратури подав відзив, в якому зазначив, що Тернопільська обласна прокуратура є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки в прохальній частині відсутня будь яка позовна вимога до них. Крім того, вважає, неправильне визначення суб`єктів, які мають відповідати за позовом, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Також, зазначив, що позов не підлягає задоволенню та він не доведений належними та достовірними доказами оскільки, право на відшкодування шкоди нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією. Право на відшкодування у розумінні закону це процесуальна можливість ставити питання та довести наявність шкоди за допомогою відповідних доказів, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

Позивач перебувала під слідством та судом з 18.09.2017 по 03.06.2022. Однак, у позовній заяві ОСОБА_5 та доданих до неї документах не наведено належного обґрунтування спричинення моральної шкоди, не розкрито зміст заподіяної шкоди, не вказано та не надано жодного доказу, який міг би це підтвердити. Також, твердження позивача не доводять, що негативні явища у її житті (моральна шкода), настали саме внаслідок її кримінального переслідування, а не залежали від інших чинників. Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував причинно - наслідкового зв`язку між діями чи рішеннями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду та понесеними моральними стражданнями. Сума моральної шкоди також є необґрунтованою. Відтак просив у задоволені позову відмовити.

Представник Тернопільської обласної прокуратури у судовому засідання підтримав заперечення викладені у відзиві на позов, та просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Позивач не подала відповідь на відзив.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов до наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що слідчими слідчого управління ГУНП в Тернопільській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017210000000213 від 14.09.2017 стосовно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.

У межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 , 18.09.2017 затримано та 19.09.2017 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.09.2017, повідомленням про підозру від 19.09.2017.

Відповідно до ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.09.2017, справа 607/11731/17-к, відносно ОСОБА_5 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави.

Також, згідно із ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.09.2017, справа 607/11731/17-к, ОСОБА_5 , було відсторонено від посади Глибочецького сільського голови Борщівського району Тернопільської області, строком на два місяці.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.09.2017, справа 607/11731/17, на нерухоме майно ОСОБА_5 , накладено арешт без права на відчуження.

За результатами досудового розслідування, 16.11.2017 на розгляд до Борщівського районного суду скеровано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.

Вироком Борщівського районного суду від 17.08.2020 ОСОБА_5 визнано винною за частиною 3 статті 368 КК України та призначено їй покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування на 1 рік з конфіскацією майна, який ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 03.06.2022, скасовано, а кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК України.

Отже, ОСОБА_5 незаконно перебувала під слідством та судом з 18.09.2017 по 03.06.2022, тобто 56 місяців і 18 днів.

Також,на утриманні ОСОБА_5 перебувала її мати ОСОБА_6 , 1928 року народження, яка померла у віці 91 рік, внаслідок серцево-судинної недостатності, що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 від 12.08.1969, довідкою Глибочецької сільської ради №1082 від 19.09.2017, довідкою зав. ФАПом с. Глибочок ОСОБА_7 , свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2 від 09.09.2019.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що у зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням, позивач перебувала під слідством та судом з 18.09.2017 по 03.06.2022, і їй спричинено моральну шкоду,яку слід стягнути з держави на її користь в розмірі 2000000,00 грн.

Суд частково погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

За частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Устатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04листопада 1950року тапротоколи донеї (далі-Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, частини п`ятоїстатті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави закріплено також устатті 56 Конституції України.

Статтею 56 Конституції Українипередбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Зап. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Отже, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормамистатті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставіЗакону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до положеньстатті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктом 5статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

За змістомстатті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

У частинах четвертій та п`ятій статті 4 указаного Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Згідно з частинами другою-третьоюстатті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкодиЗаконом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»не передбачено.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 591/6892/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 515/211/15-ц, від 12 серпня 2020 року у справі № 308/11115/16-ц.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Статтею 81 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно достатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновком експерта, показами свідків.

За змістом п. п. 19, 24, 26ст. 3 КПКсудове провадження - кримінальне провадження, в тому числі з перегляду судових рішень в касаційному порядку, а учасниками судового провадження є сторони кримінального провадження, до яких відносяться з боку захисту, зокрема, засуджений та виправданий.

На підставі переліченого вбачається, що притягнення до кримінальної відповідальності охоплює також стадію перегляду судових рішень в касаційному порядку відносно засуджених та виправданих.

Отже, ОСОБА_5 незаконно перебувала під слідством та судом з 18.09.2017 по 03.06.2020, тобто 56 місяців і 18 днів, а тому у відповідності статті 13 Закону УкраїниПро порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і судувідшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством і судом провадиться з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.

Згідно ізст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»з 01.01.2023, розмір мінімальної заробітної плати в Україні дорівнює 6700,00 грн на місяць.

Виходячи з терміну перебування позивача під слідством та судом, що становить 56 місяців і 18 днів, мінімальний розмір моральної шкоди не може бути меншим ніж 6 700,00 грн * 56 місяців і 18 днів.

Допитана у судовому засіданні позивач ОСОБА_5 як свідок підтвердила обставини викладені в позовній заяві та зазначила, що вона внаслідок кримінального переслідування понесла тяжкі душевні і психічні страждання, принижено честь та гідність, відбулися зміни у її житті, вона витратила багато часу та коштів на перебування під слідством та судом, також докладала багато зусиль для відновлення свого фізичного та психічного здоров`я та ділових стосунків з друзями, знайомими та родичами. Також вона трагічно пережила смерть її матері, внаслідок цих подій.

Суд визнає обґрунтованими доводи позивача щодо порушення її честі, гідності та ділової репутації, що відбувалось внаслідок тривалого кримінального провадження. За виниклих обставин твердження позивача щодо порушення соціальних зв`язків, в тому числі, із друзями, близькими, знайомими внаслідок поширення інформації про можливість вчинення особою кримінального правопорушення є зрозумілими та виправданими.

Як суттєві обставини на підтвердження змін у звичайному способі життя позивача слід визнати не лише об`єктивні фактори у вигляді значної кількості судових засідань та супроводжуючих процедур, пов`язаних з необхідністю поновлення порушених прав, але й інші, як суб`єктивні, що виявляються через психоемоційне усвідомлення особою можливих наслідків у вигляді засудження за вчинення кримінального правопорушення з передбаченою мірою покарання.

Враховуючи характер, обсяг і тривалість страждань, яких позивач зазнала у зв`язку з тривалим перебуванням під слідством та судом, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, порушення сімейних зв`язків і стосунків з іншими людьми, негативні впливи, що було пов`язано із необхідністю докладати значних зусиль для відновлення та організації свого життя, погіршення стану здоров`я, а тому визначаючи позивачу розмір моральної шкоди, суд вважає, що мінімальний розмір моральної шкоди гарантований державою, а самеЗаконом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,тобто із розрахунку мінімальної заробітної плати за кожен місць перебування позивача під вартою, не буде враховувати усю глибину понесених нею моральних страждань, а тому, суд виходячи із принципу розумності та справедливості, визначає розмір моральної шкоди в сумі 470 000,00 грн, яка відповідатиме принципам розумності, виваженості та справедливості.

Також, згідно зістаттею 25 Бюджетного кодексу УкраїниКазначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Положеннями п.1 ст.35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 3 серпня 2011 року визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Вище зазначене свідчить, що Казначейство України наділено повноваженням, за вимогою Департаменту Державної виконавчої служби здійснювати відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду, в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету та в певному порядку.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути 470 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу досудового розслідування та прокуратури.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.

Згідно частин 1, 6, 13статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно п.13 ч.2ст. 3 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 рокусудовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду;

Тому, суд вважає, що судовий збір слід компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково позов ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України, Тернопільської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 470 000,00 грн (чотириста сімдесят тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646;

Тернопільська обласна прокуратура, місцезнаходження: вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 02910098.

Повний текст рішення судускладено та підписано 02 жовтня 2023 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко