Рішення № 113835231, 19.09.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3391/23

2/308/596/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

представника позивача - Шкорка І.М.,

представника відповідача Департаменту патрульної поліції - Черкасов М.М.,

представника Державної казначейської служби - Лешанич А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

Департаменту патрульноїполіції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, та

Державної Казначейської служби України, код ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6,

про стягнення моральної шкоди, завданої державним органом внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції та Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої державним органом у зв`язку із незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13 квітня 2022 року о 20 год. 04 хвилин відносно ОСОБА_1 винесено постанову, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Окрім цього, того ж дня поліцейські склали відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 червня 2022 року справа № 308/5153/22 постанову серії ЕАО № 5355669 від 13.04.2022 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП скасовано, справу про адміністративне правопорушення закрито.

Водночас, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2022 року провадження у справі про адміністративне правопорушення № 308/4898/22 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке розпочате на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 13.04.2023, закрито за відсутністю в діях позивача cкладу адміністративного правопорушення.

Окрім цього, 13.04.2022 працівники поліції незаконно зупинили та фактично затримали позивача на декілька годин, чим обмежили його право на вільне пересування.

На переконання позивача, здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушенн, яке в подальшому закрите судом за відсутністю складу адміністративного праовпорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Свою позицію позивач підкріплює релевантною судовою практикою Верховного Суду.

Водночас, позивач вважає, що розмір відшкодування за незаконне переслідування та притягнення до адміністративної відповідальності за 8 місяців та 18 днів повинен бути не менший ніж 90 000,00 грн, а за незаконну зупинку та затримання на декілька годин - 10 000,00 гривень.

На підставі вищенаведеного представник позивача просить стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн моральної шкоди, шляхом списання зазначених коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби.

16 березня 2023 року представник відповідача - Департаменту патрульної поліції подав відзив у справі, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечення представника відповідача зводяться, зокрема, до того, що до даних правовідносин не підлягають застосуванню норми Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". У рішеннях, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог, дії працівників патрульної поліції не визнані незаконними чи протиправними. Жодного доказу наявності моральної шкоди позивачем не надано. Позивач не описав у позовній заяві, у чому полягає завдана йому шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди. Сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне за собою обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Четвертого квітня 2023 року позивач подав відповідь на відзив Департаменту патрульної поліції, у якій додатково покликається на практику Європейського суду з прав людини як на підтвердження необхідності застосування у даній справі наведених ним норм національного законодавства та оцінки можливості відшкодування шкоди, завданої неправомірним притягненням особи за вчинення адміністративного правопорушення.

Двадцятого липня 2023 року від представника відповідача - Державної Казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позову та одночасно звертає увагу на те, що Казначейство не несе відповідальності за дії органів державної влади, та зазначає, що на підлягає до застосування до спірних правоввідносин Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а також зауважує, що доказів завдання позивачу моральної шкоди діями відповідачів не надано.

У відповіді на відзив Державної Казначейської служби України представник позивача навів додаткові обгрунтування розміру стягнення моральної шкоди та способу виконання такого засобу захисту.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Пояснив, що 13.04.2022 близько 20 год працівники патрульної поліції винесли

відносно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, якою наклали на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Під час розгляду даної справи про адміністративне правопорушення йому не було роз`яснено прав та обов`язків. Крім цього, відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП нібито за те, що він відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Після пропозиції працівників поліції пройти огляд, він одразу погодився. У медичній установі в туалет сходити не зміг, оскільки нещодавно ходив у туалет, але погодився здати кров. Суддя за результатом розгляду справи про адміністратитвне правопорушення провадження у справі закрив за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанову працівника патрульної поліції також скасовано. Відповідальність за незаконне переслідування за вчинення адміністративного правопорушення, прирівнюється до кримінального переслідування. У результаті його незаконного переслідування з боку держави, а саме незаконного притягення до адміністративної відповідальності, позивач зазнав моральних страждань, які полягають у стражданнях та незручностях, які він витримав через порушення сні та необхідності протягом часу тривалістю 8 місяців і 18 днів з`являтися до суду з метою оскраження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача Департаменту патрульноїполіції у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову з підстав, наведених у раніше поданому відзиві. Акцентував увагу на тому, що дії працівників поліції не були визнані неправомірними. У даній справі є юридичний факт - скасування постанови, який сам по собі не є безпосередньою підставою для стягнення моральної шкоди. У кожному конкретному випадку суд повинен встановлювати неправомірність дій, факт завдання реальної шкоди та причинного зв`язку між такими діями та наслідками у виді шкоди. Патрульна поліція не здійснює оперативно-розшукову діяльність, а тому закон, на який посилається позивач, не підлягає застосуванню. На переконання пердставника відповідача, позивачем не доведено завдання моральної шкоди. Звернув увагу, що позивач не був затриманий, його свобода не була порушена. На підставі вищенаведеного, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник Державної Казначейської служби України у судовому засіданні також просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у раніше поданому відзиві на позов. Звернув увагу на особливості способу викладення резолютивної частини рішення суду про стягнення коштів з державного органу.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 15 квітня 2023 року інспектор взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Закарпатській області старший лейтенант поліції Пацкан Олександр Вікторович склав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 518518, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно з яким, останній 13 квітня 2022 року о 18 год. 48 хв. в місті Ужгороді по вул. Заньковецькій, 5, керував транспортним засобом Daewoo Nexia, номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей звужені та не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2022 рокупровадження в справі про адміністративне правопорушення № 308/4898/22

відносно ОСОБА_1 , яке розпочате на підставі даного протоколу про адміністративне правопорушення, закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Дана постанова набрала законної сили 14 жовтня 2022 року.

Також встановлено, що 13 квітня 2022 року інспектор УПП в в Закарпатській області Пацкан Олександр Вікторович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5355669, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 червня 2022 року в справі № 308/5153/22, позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції задоволено, вищевказну постанову скасовано. Рішення набуло законної сили 01.07.2022.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України та в інших випадках заподіяння шкоди цими органами, діють правила ч. 6 цієї статті: така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 ЦК України).

Як встановлено судом, підставою вимоги позивача про відшкодування шкоди є незаконне притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, а також здійснення провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Дані випадки не охоплюються ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а отже у даному випадку шкода, у разі доведення її наявності, відшкодувується на загальних підставах.

Таким чином, у даному випадку підлягають застосуванню норми ст. 1174 ЦК України.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з пунктом 5 статті 3 вищезазначеного Закону, у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Такого висновку дійшов Верховний Суду, зокрема, в постановах від 18 травня 2022 року в справі № 158/272/21 та від 31 серпня 2022 року в справі № 289/865/21.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного

цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), викладений правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядалася, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Також в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не врахували, що дії працівників поліції щодо затримання позивача та складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування такої шкоди здійснюється незалежно від вини.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 09 червня 2021 року в справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21), від 29 вересня 2021 року в справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21), від 26 січня 2022року в справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21), від 16 лютого 2022 року в справі № 522/10241/19 (провадження № 61-18178св21).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначена практика Верховного суду, в тому числі, спростовує доводи представників відповідачів, про те, що оскільки територіальний підрозділ - УПП в Закарпатській області ДПП не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органом досудового розслідування, прокуратурою чи судом, тому норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не підлягають застосуванню у даних правовідносинах.

На підставі вищенаведеного, заперечення відповідачів з цього приводу не приймаються до уваги судом, як такі, що суперечать актуальній практиці Верховного Суду, яка обгрунтовує іншими нормами захист порушених прав позивачів у аналогічних справах.

Позивач, на підтвердження факту наявності шкоди покликається на те, що він поніс моральні страждання під час його переслідування державою внаслідок притягення до адміністративної відповідальності, які полягають у стражданнях та незручностях, які він витримав протягом періоду часу тривалістю 8 місяців і 18 днів через необхідність з`являтися до суду з метою оскраження постанов поліцейських та розгляду справи про адміністративне правопорушення. Окрім цього, позивач вказує, що за цей період період погано спав.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд, в контексті спірних правовідносин, звертає увагу на те, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані

Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

При цьому, суд відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд дійшов висновку, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, є, зокрема, необхідність доведення своєї невинуватості, відчуття несправедливості, викликане постановленням незаконної постанови про притягнення до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, витрати зусиль, спрямованих на захист своїх прав і свобод, в тому числі пов`язаних з здійсненням провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а тому наявні правові підстави для відшкодування позивачеві завданої моральної шкоди, відповідно до вимог статей 23, 1174 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Суд не бере до уваги твердження позивача, що внаслідок протиправних дій посадової особи відповідача, він втратив сон, оскільки дана теза нічим не підтверджена, і на переконання суду, свідчить про бажання позивача отримати більше відшкодування шляхом штучного збільшення обсягу номінально понесених душевних страждань.

Разом з цим, визначаючи розмір такого відшкодування, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд наголошує, що, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на

те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Крім цього, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 752/17832/14-ц.

Таким чином, визнання суддею за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення факту відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, інкримінованого йому, а також скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, спрямовані на відновлення порушених прав позивача та свідчать про часткове отримання позивачем справедливої сатисфакції та згладження понесених ним душевних страждань.

Разом з цим, суд вважає безпідставним розрахунок позивача щодо відшкодування шкоди, на підставі ст.ст. 12, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Зокрема, статтею 12 Закону визначено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура

і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Відповідно до ст. 13 Закону, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Разом з цим, у пунктах 1, 3, 4 статті 3 даного Закону визначено види відшкодування шкоди у вигляді заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок незаконних дій; штрафів, стягнутих на виконання вироку суду, судових витрат та інші витрат, сплачених громадянином; сум, сплачених громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Водночас, статі 12 та 13 даного Закону не підлягають застосуванню до даних випадків відшкодування моральної шкоди, з огляду на те, що даний вид шкоди визначений п. 5 ст. 3 Закону, на який відсутнє посилання у статті 12.

З врахуванням наведеного, керуючись принципом розумності та справедливості, враховуючи характер, тяжкість,тривалість і глибину моральних страждань позивача, яких він зазнав у зв`язку із вчиненням щодо нього протиправних дій, характер протиправних дій, суд дійшов до висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн, що відповідатиме з врахуванням всіх обставин справи тим моральним стражданням, яких зазнав позивач.

У постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 346/5428/17 зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 49, 76, 79, 141, 211, 228, 258, 259, 264, 265, 279, 354 ЦПК України, ст.ст.23, 1167, 1173, 1174, 526, 549-551,611, 612, 625,651,1048-1050,1052,1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.) на відшкодування моральної шкоди, завданої державним органом внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення за результатами апеляційного розгляду.

Повне рішення складене 25.09.2023 року.

Суддя Н.І. Зарева