Рішення № 113834521, 28.09.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12899/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

28 вересня 2023 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді: Бойко О.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність «СЕРПА» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 13.09.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність «СЕРПА» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України задовольнив, а саме вирішив:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2023/000069/1 від 28.03.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2023/000147 від 28.03.2023, прийняті Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРПА» судовий збір в розмірі 5368 (п`ять тисяч шістдесят вісім),00 грн.

18.09.2023 від представника позивача надійшла заява про стягнення судових витрат, в якому він просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати вартість професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення може за заявою учасника чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно з ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви представника позивача щодо стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги по справі № 420/12899/23 у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, суд встановив, що позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача випрати на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн. При цьому, у зв`язку із ненаданням до суду детального опису робіт (наданих послуг), суд у рішенні від 13.09.2023 залишив клопотання про розподіл судових витрат без розгляду.

При цьому, суд встановив, що разом із позовною заявою на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, позивач до суду надав:

- договір № 2 про надання правничої допомоги від 01.06.2023, укладений між позивачем (клієнт) та адвокатом Левітом Віктором Семеновичем (адвокат), відповідно до п.1.1 якого адвокат зобов`язується вчинити від імені та за рахунок клієнта певні юридичні дії або надати клієнту за його дорученням інші послуги юридичного характеру, що зазначені нижче та разом і незалежно від їх змісту іменуються в тексті договору «послугами» або «дорученням», а клієнт зобов`язується сплатити за них відповідну плату;

- ордер на надання правової допомоги;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

18.09.2023 разом із заявою про стягнення судових витрат представник позивача надав:

- Акт № 1 приймання-передачi послуг від 15.09.2023 за договором про надання правничої допомоги вiд 01.06.2023 /детальний опис робiт/, підписаний між позивачем та адвокатом Левітом Віктором Семеновичем про наступне:

- Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги вiд 01.06.2023 адвокат надав, а клiєнт прийняв наступнi послуги iз надання правничої допомоги:

1.1.Вивчення первинних документiв Клiєнта, якi пiдтверджують правову позицiю Клiєнта стосовно визнання протиправними та скасування рiшення про коригування митної вартості товарів № UА500020/2023/000069/1 вiд 28.03.2023 та картку вiдмови в прийняттi митної декларацiї, митному оформленнi випуску чи пропуску товарів, транспортних засобiв комерцiйного призначення за № UА500020/2023/000147 вiд 28.03.2023, прийнятi Одеською митницею як вiдокремленим пiдроздiлом Державної митної служби України;

1.2.Пошук та аналiз практики Верховного суду з розгляду аналогiчних справ та формування правової позицiї у справi;

1.3.Складання та подання до Одеського окружного адмiнiстративного суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування рiшення про коригування митної вартості товарів та картки вiдмови в прийняттi митної декларацiї, митному оформленнi випуску чи пропуску товарів, транспортних засобiв комерцiйного призначення;

1.4.Складання та подання до Одеського окружного адмiнiстративного суду заяви про усунення недолiкiв позовної заяви по справi № 420/12899/23;

1.5.Ознайомлення з матерiалами справи за допомогою електронного cepвicy «Електронний суд» по справі № 420/12899/23;

1.6.Ознайомлення з вiдзивом на позовну заяву вiдповiдача та доданими доказами по справi № 420/12899/23. Аналiз правової позицiї вiдповiдача, яку викладено у вiдзивi на позовну заяву;

1.7.Складання та подання до Одеського окружного адмiнiстративного суду вiдповiдi на вiдзив по справi № 420/12899/23;

1.8.Ознайомлення iз запереченнями вiдповiдача на вiдповiдь на вiдзив по справi № 420/12899/23. Аналiз правової позицiї вiдповiдача, яку викладено у запереченнях вiдповiдача на вiдповiдь на вiдзив;

1.9.Наради з Клiєнтом iз питань провадження у справі: 1.9.1. Наради в офiсi Адвоката; l.9.2. Наради по телефону.

Щодо порядку оплати послуг, то суд встановив, що відповідно до п.5.1 договору № 2 про надання правової допомоги від 01.06.2023 клієнт сплачує адвокату плату (гонорар) у сумі 20000,00 грн. Згідно з п.5.2 вказаного договору визначена п.5.1 плата сплачується адвокату в наступному порядку протягом 30 календарних днів з дня постановлення рішення судом пеншої інстанції по судовій справі, яка визначена п.1.2 цього договору.

Таким чином, кінцевий строк для сплати позивачем грошових коштів адвокату в межах укладеного договору про надання правової допомоги припадає на 13 жовтня 2023 року.

Так, Європейський суд з прав людини у п.115 рішення по справі «Бєлоусов проти України», №4494/07, від 07.11.2013, зазначає що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними».

Крім того, домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такою, що склалася між адвокатом та клієнтом в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

27.09.2023 від відповідача надійшли заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення, в яких представник зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що належать сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Відповідно до ч. 3 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п. 1, 2, 6 ч. 1, 2 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

У відповідності з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підставі викладеного, суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами.

Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує лише обсяг наданих послуг і виконаних робіт адвоката, які підтверджені детальним описом, а не фіксований розмір гонорару адвоката, який залежить від результату розгляду справи.

Суд також враховує, що стягнення витрат у заявленому розмірі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку із чим суд вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання правової допомоги у цій справі є сума 5000, 00 грн., оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час.

На підставі викладеного, враховуючи досліджені докази, вимоги чинного процесуального законодавства щодо справедливого вирішення спорів та дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 252, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Ухвалити по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність «СЕРПА» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання противоправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, додаткове рішення.

2.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальність «СЕРПА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч), 00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО