Постанова № 11383171, 21.09.2010, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 2-а-492/2010 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2010 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

В складі головуючого: Чемолосової С.П.

при секретарі : Імановій В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гуляйполе справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Гуляйпільському районі Запорізької області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

03.06.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення податкового боргу, штрафних санкцій в сумі 699 грн. 78 коп., в зв'язку з тим, що відповідачу ОСОБА_1 було видано акт про право власності на земельну ділянку загальною площею 10,04 га в населеному пункті Новозлатопільської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області. Починаючи з 2002 року відповідач самостійно здійснював обробіток зазначеної земельної ділянки з метою отримання доходу.

У відповідності із п. 4.1.4 ст.4 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р., № 2181, п. 8.1.3 Закону України № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб”, платник податку з доходів фізичних осіб надає до податкової інспекції декларацію про одержані протягом звітного календарного року доходи до 1 квітня року наступного за звітним.

Відповідачем 22.02.2009 року до ДПІ в Гуляйпільському районі подано декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року, в якій було зазначено доходи, отримані за цей період, що становить 2500 грн.

Як вказав далі в позові позивач, згідно ч.2 ст. 14 Декрету № 13-92 він здійснив оподаткування доходу відповідача на підставі поданої ним декларації та визначив податкове зобов'язання в розмірі 375 грн.

Податок визначено за ставкою, встановленою п. 7.1 ст.7, п. 22.3 ст.22 Закону України від 22.05.2003 року, №889 15 відсотків від об'єкта оподаткування, про що винесено податкове повідомлення № 0003041700/0 від 03.04.2009 р.

У відповідності із Законом України від 21.12.2000 року, № 2181 (п.5.2.1 ст.5) податкове зобов'язання платника, визначене контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання податкового повідомлення. Це податкове зобов'язання платником не оскаржено ні в адміністративному порядку, ні в судовому порядку. Згідно п. 5.3.1 ст.5 Закону України № 2181 платник податку зобов'язаний сплатити таке податкове зобов'язання протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Відповідач повинен був сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим повідомленням № 0003041700/0 від 03.04.2009 р., та отримане платником 16.04.2009 року в строк до 18.05.2009 року. До теперішнього часу відповідач не сплатив податкове зобов'язання. Не сплачене у встановлений строк узгоджене податкове зобов'язання визнається податковим боргом.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці більше ніж 90 календарних днів у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу. Це також встановлено Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій ОДПС,

2.

затвердженою Наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110. Як зазначив позивач, у зв'язку із несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання ним було застосовано штрафну санкцію та направлено податкове повідомлення-рішення № 0002311700/0 від 05.02.2010 р., яке було особисто вручено платнику 12.02.2010 р. згідно поштового повідомлення, яке до цього часу не сплачене та є податковим боргом.

На виконання вимог ст. 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 боржнику було вручено першу податкову вимогу № 1/12 від 14.04.2006 року. У зв 'язку з непогашенням податкового боргу напротязі місяця боржнику вручено другу податкову вимогу № 2/165 від 22.05.2006 року, у пункті 2 якої, позивач вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, однак даних вимог відповідач не виконав, тобто безпідставно ухилився від сплати податкового боргу. Як вказав позивач, на новостворений борг податкові вимоги не направлялися.

У зв 'язку з цим, по особовій карточці ОСОБА_1 рахується 699 грн. 78 коп. податкової заборгованості, в тому числі боргу в сумі 375 грн., штрафної санкції 131 грн. 57 коп. та пені у сумі 193 грн. 21 коп. Тому позивач прохає стягнути вищевказану заборгованість на його користь.

В судовому засіданні представник позивача Помилуйко О.В. на заявлених позовних вимогах наполягає.

В судовому засіданні відповідач позов визнав, суду пояснив, що борг не сплатив у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.

Суд, вислухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до слідуючого: в судовому засіданні було встановлено, що відповідачу було видано акт про право власності на земельну ділянку загальною площею 10,04 га в населеному пункті Новозлатопільської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області. Починаючи з 2002 року відповідач самостійно здійснював обробіток зазначеної земельної ділянки з метою отримання доходу.

Відповідно до п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 ЗУ від 22.05.2003р. № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включаються і не підлягають відображенню безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної ним на земельних ділянках наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі земельної ділянки, земельної частки; будівництва і обслуговування житлового будинку, господаських будівель і споруд, ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

При цьому Законом не робляться будь-які застереження щодо джерел збільшення розмірів земельної частки або щодо шляхів її отримання в натурі.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України. Передача земельних ділянок громадян із земель державної і комунальної власності оформлюється Державним актом на право власності або постійного користування на землю. Згідно зі ст.ст. 22, 121 Земельного кодексу України земля сільськогосподарського призначення передається у власність та користування фізичним особам для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га (для ведення садівництва не більше 0,12 га, для індивідуального дачного будівництва не більше 0,1 га) для виробництва на ній, переробки та споживання сільськогосподарської продукції з метою задоволення особистих потреб.

За рішенням місцевих рад розмір одержаних згідно з Державним актом земельних часток може бути збільшено. Крім переданих за рішенням місцевої ради земельних ділянок, громадяни відповідно до норм Цивільного кодексу України можуть додатково одержати у власність будь-які земельні ділянки на умовах купівлі-продажу, дарування, успадкування.

Таким чином, незважаючи на те, яким чином було збільшено розмір земельної ділянки, наданої платнику податку для ведення особистого селянського господарства,

3.

вартість відчуженої ним власної сільськогосподарської продукції є оподаткованим доходом.

У відповідності із п. 4.1.4 ст.4 ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р., № 2181, п. 8.1.3 Закону України № 889 “Про податок з доходів фізичних осіб”, платник податку з доходів фізичних осіб надає до податкової інспекції декларацію про одержані протягом звітного календарного року доходи до 1 квітня року наступного за звітним.

Відповідачем 22.02.2009 року до ДПІ в Гуляйпільському районі подано декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року, в якій було зазначено доходи, отримані за цей період, що становить 2500 грн.

Як вказав далі в позові позивач, згідно ч.2 ст. 14 Декрету № 13-92 він здійснив оподаткування доходу відповідача на підставі поданої ним декларації та визначив податкове зобов'язання в розмірі 375 грн.

Податок визначено за ставкою, встановленою п. 7.1 ст.7, п. 22.3 ст.22 Закону України від 22.05.2003 року, №889 15 відсотків від об'єкта оподаткування, про що винесено податкове повідомлення № 0003041700/0 від 03.04.2009 р.

У відповідності із Законом України від 21.12.2000 року, № 2181 (п.5.2.1 ст.5) податкове зобов'язання платника, визначене контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання податкового повідомлення. Це податкове зобов'язання платником не оскаржено ні в адміністративному порядку, ні в судовому порядку. Згідно п. 5.3.1 ст.5 Закону України № 2181 платник податку зобов'язаний сплатити таке податкове зобов'язання протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Відповідач повинен був сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим повідомленням № 0003041700/0 від 03.04.2009 р., та отримане платником 16.04.2009 року в строк до 18.05.2009 року. До теперішнього часу відповідач не сплатив податкове зобов'язання. Не сплачене у встановлений строк узгоджене податкове зобов'язання визнається податковим боргом.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці більше ніж 90 календарних днів у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу. Це також встановлено Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій ОДПС, затвердженою Наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110. Як зазначив позивач, у зв'язку із несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання ним було застосовано штрафну санкцію та направлено податкове повідомлення-рішення № 0002311700/0 від 05.02.2010 р., яке було особисто вручено платнику 12.02.2010 р. згідно поштового повідомлення, яке до цього часу не сплачене та є податковим боргом.

На виконання вимог ст. 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 боржнику було вручено першу податкову вимогу № 1/12 від 14.04.2006 року. У зв 'язку з непогашенням податкового боргу напротязі місяця боржнику вручено другу податкову вимогу № 2/165 від 22.05.2006 року, у пункті 2 якої, позивач вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, однак даних вимог відповідач не виконав, тобто безпідставно ухилився від сплати податкового боргу. Як вказав позивач, на новостворений борг податкові вимоги не направлялися.

У зв 'язку з цим, по особовій карточці ОСОБА_1 рахується 699 грн. 78 коп. податкової заборгованості, в тому числі боргу в сумі 375 грн., штрафної санкції 131 грн. 57 коп. та пені у сумі 193 грн. 21 коп.

Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню і з відповідача необхідно стягнути заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 699 грн. 78 коп. на користь ДПІ в Гуляйпільському районі, отримувач: місцевий бюджет Гуляйпільського району Новозлатопільська сільська рада, банк одержувача ГУДК у Запорізькій області, р/р №33218800700113, МФО 813015, ОКПО 34676890.

4.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-161-163 КАС України, Законом України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. № 1251, ст.ст. 2, 16, 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181, Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889, Інструкцією “Про порядок застосування штрафних санкцій” затвердженою Наказом державної податкової адміністрації від 17.03.2001 р. № 110, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 699 грн. 78 коп. на користь Державної податкової інспекції в Гуляйпільському районі Запорізької області, отримувач: місцевий бюджет Гуляйпільського району Новозлатопільська сільська рада, банк одержувача ГУДК у Запорізькій області, р/р №33218800700113, МФО 813015, ОКПО 34676890.

Стягнути з ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. державного мита в дохід держави.

З повним текстом постанови сторони можуть ознайомитись 27.09.2010 року.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання її у повному обсязі.

Суддя: