Рішення № 113830980, 15.08.2023, Оболонський районний суд міста Києва

15.08.2023 Справа № 756/10590/20

Справа № 756/10590/20

Провадження № 2/756/200/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарях Шершньові В.О., Колядінцевій П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до головного редактора інтернет-газети «ІНФОРМАЦІЯ_6» ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кореспондент» про захист честі гідності та ділової репутації, визнання недостовірною інформації та зобов`язання її спростувати,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до головного редактора інтернет-газети «ІНФОРМАЦІЯ_6» ОСОБА_2 , ТОВ «Кореспондент» про захист честі гідності та ділової репутації, визнання недостовірною інформації та зобов`язання її спростувати.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі інтернет на сайті інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_6» опублікована стаття за посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_5» з новиною про те, що суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_3 відмовила перевести ОСОБА_1 з Торецької виправної колонії № 2 до СІЗО СБУ. У заголовку цієї статті викладено недостовірну інформацію, а саме «Титушковода ОСОБА_13, отбывающего срок за убийство журналиста ОСОБА_9, отказались перевести из колонии в изолятор СБУ». В статті також вказано: «В другом деле - об убийстве журналиста Вячеслава ОСОБА_9 - Шевченковский районный суд Киева 22 декабря признал виновным фигуранта дела ОСОБА_4 - ему назначили наказание в виде четырех лет лишения свободы с испытательным сроком два года. Генеральная прокуратура просила для него шесть лет лишения свободы. ОСОБА_13 признал себя виновным в хулиганстве».

Оскільки дані вислови є недостовірною інформацією, яка принижують честь, гідність та ділову репутацію, ОСОБА_1 просить суд визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, принижує честь і гідність ОСОБА_1 , поширену відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію про те, що ОСОБА_1 відбуває строк за вбивство журналіста ОСОБА_5 , та, що у другій справі - про вбивство журналіста ОСОБА_12 Шевченківський районний суд міста Києва 22 грудня визнав винним фігуранта справи ОСОБА_6 ; зобов`язати відповідача у строк 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати поширену відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 недостовірну інформацію шляхом опублікування на веб-сайті інтернет газети «ІНФОРМАЦІЯ_6» в мережі інтернет наступного спростування: « ОСОБА_1 не є вбивцею журналіста ОСОБА_5 , та не відбуває строк за вбивство журналіста ОСОБА_5 у Шевченківському районному суді міста Києва не розглядалась справа про вбивство журналіста ОСОБА_5 , а ОСОБА_1 не був її фігурантом. Також ОСОБА_1 ніколи не визнавав себе винним у вбивстві журналіста ОСОБА_5 ».

Представник ТОВ «Кореспондент» у відзиві на позовну заяву заперечує проти позову, зазначивши що предметом позову є публікація від ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_6» до якого ТОВ «Кореспондент» не має жодного відношення, не є та ніколи не був його володільцем, реєстратором та/або розпорядником.

ОСОБА_2 у письмових поясненнях просить відмовити в частині позовних вимог до нього, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. В обґрунтування своє позиції зазначає, що він не є автором розміщеної на сайті інформації, а є лише особою, яка поширила раніше опубліковану інформацію, а відтак не зобов`язаний спростовувати таку інформацію та не несе відповідальності за її поширення. Крім того, оскаржувана інформація є вираженням суб`єктивної думки і поглядів, направлених на критичну оцінку певних дій, тобто є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню стосовно їх правдивості та по своїй суті стосується інформування громадськості про суспільно значиму подію.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини.

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у позові.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Судом установлено, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 22.12.2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Цим вироком установлено, що ОСОБА_7 разом з іншими невстановленими слідством особами, виявляючи явну неповагу до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, використовуючи малозначний привід - відео зйомку, яку проводив ОСОБА_5 на свій мобільний телефон, без видимих на те причин, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, тобто з хуліганських мотивів, наніс множинні удари дерев`яним кийком (битою) ОСОБА_5 по тулубу та ногах. В подальшому, невстановленою особою, без попередньої домовленості із ОСОБА_1 , здійснено постріл з вогнепальної зброї у ОСОБА_5 , від якого останній помер. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю (т. 1 а.с. 6-15).

Вироком апеляційного суду міста Києва від 13.06.2018 року вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 22.12.2017 року в частині призначення покарання ОСОБА_1 скасовано та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років (т. 1 а.с. 16-25).

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17 год. 40 хв. в мережі інтернет на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_7» розміщена стаття під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_8», в якій серед іншого вказано наступну інформацію (далі - мовою оригіналу): «Дарницкий районный суд Киева отказал в переводе «титушки» ОСОБА_11 из Торецкой исправительной колонии в следственный изолятор СБУ в Киеве. Как передает корреспондент УНИАН, сегодня прокурор ОСОБА_8 заявила ходатайство о переводе ОСОБА_10 на время судебного следствия по делу о противодействии активистам Евромайдана и пытках. », «В другом деле - об убийстве журналиста ОСОБА_14 - 22 декабря 2017 года Шевченковский райсуд Киева приговорил ОСОБА_13 к 4 годам лишения свободы с отсрочкой наказания на 2 года. ОСОБА_13 обвиняли в нападении вместе с другими лицами на ОСОБА_9. 13 июня 2018 года Апелляционный суд Киева изменил приговор суда первой инстанции и назначил Крысину новое наказание - 5 лет реального лишения свободы. ОСОБА_13 признал свою вину, но заявил, что к убийству ОСОБА_9 не причастен. В начале октября 2018 года ОСОБА_10 этапировали в Торецкую исправительную колонию №2 для отбывания наказания по делу об убийстве ОСОБА_9.» (т. 1 а.с. 119-120).

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 21 год. 38 хв. в мережі інтернет на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_9» розміщена стаття під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_10», в якій серед іншого вказано наступну інформацію (далі - мовою оригіналу): « Дарницкий районный суд Киева отказал в переводе руководителя "титушек" ОСОБА_11 из Торецкой исправительной колонии в следственный изолятор СБУ в Киеве. Перевести ОСОБА_13 в следственный изолятор СБУ просила прокуратура, сообщает ІНФОРМАЦІЯ_6 со ссылкой на УНИАН. В прокуратуре хотели, чтобы он находился в СИЗО СБУ во время судебного следствия по делу о противодействии активистам Евромайдана и пытках. », «В другом деле - об убийстве журналиста Вячеслава ОСОБА_9 - Шевченковский районный суд Киева 22 декабря признал виновным фигуранта дела ОСОБА_4 - ему назначили наказание в виде четырех лет лишения свободы с испытательным сроком два года. Генеральная прокуратура просила для него шесть лет лишения свободы. ОСОБА_13 признал себя виновным в хулиганстве.» (т. 1 а.с. 116).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Частиною 1 ст. 200 ЦК України визначено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом (ч. 3 ст. 200 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. 3, 28). Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони порядку з метою запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За правилами ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Частиною першою ст. 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 року у справі № 523/9870/18-ц (провадження № 61-20095св19).

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. При цьому підлягає врахуванню зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, відносно якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

За положеннями ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Необхідно враховувати, що суспільство має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого, була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункт 46 рішення від 08.07.1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього.

Крім того, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Враховуючи, що позивач засуджений за кримінальне правопорушення, в якому він разом з невстановленими особами з хуліганських мотивів завдали тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , після чого невстановлена особа поцілила у ОСОБА_5 з вогнепальної зброї, що призвело до його смерті, суд дійшов висновку, що заголовок статті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 в розумінні Закону України «Про інформацію» є оціночним судженням, а сама стаття є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих раніше на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_7» з посиланням на цей ресурс, що свідчить про те, що головний редактор інтернет-газети «ІНФОРМАЦІЯ_11» ОСОБА_2 не є автором статті, а відтак не несе відповідальності за її зміст.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 258, 259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до головного редактора інтернет-газети «ІНФОРМАЦІЯ_6» ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кореспондент» про захист честі гідності та ділової репутації, визнання недостовірною інформації та зобов`язання її спростувати - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя