Ухвала суду № 113822334, 27.09.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №260/3195/21

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

27 вересня 2023 рокум. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у якій позивач просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 210 610,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача на виконання рішення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі №260/2001/20. Втім, сума нарахованої пенсії за період з 01.07.2012 по 31.03.2021 (що становить 210 610,71 грн) позивачу не виплачена. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі №260/3195/21.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що позивач, заявляючи вимоги про стягнення з Головного управління конкретно визначеної суми заборгованості, фактично спонукає суд продублювати існуюче на даний час зобов`язання пенсійного органу виплатити позивачеві певну суму грошових коштів, що, відповідно, зумовлює виникнення подвійного стягнення останніх з відповідача.

Ухвалою суду від 19.06.2023 замінено первісного позивача в адміністративній справі №260/3195/21 ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 19.06.2023 у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі №260/3195/21 позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заборгованості з пенсійних виплат - відмовлено.

Ухвалою суду від 20.06.2023 адміністративну справу №260/3195/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заборгованості з пенсійних виплат направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для визначення суду, до підсудності якого віднесена дана справа.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2023 справу №260/3195/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заборгованості з пенсійних виплат, передано на розгляд Рівненського районного суду Рівненської області.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2023 внесено виправлення в ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року, вірно зазначивши «Львівський окружний адміністративний суд» замість «Рівненського районного суду Рівненської області».

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №260/3195/21 передано для розгляду судді Сидор Н.Т.

Ухвалою судді від 22.08.2023 прийнято до провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення заборгованості; справа розглядатиметься судом у складі судді Сидор Наталії Теодозіївни одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі №260/2001/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення ОСОБА_2 в 2012 році відсоткового розміру пенсії за вислугу років з 90% до 80%; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за № 921060805264 від 27 травня 2020 року про відмову в перерахунку ОСОБА_2 пенсії за вислугою років на підставі довідки прокуратури Львівської області за № 18/1068 вих-20 від 07 травня 2020 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від місячного заробітку з 01 липня 2012 року до 13 грудня 2019 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Львівської області за № 18/1068 вих-20 від 07 травня 2020 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Листом, копія якого міститься в матеріалах справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило позивачу наступне:

«Повідомляємо, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області виконано рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі №260/2001/20. Зокрема з 01.07.2012 по 12.12.2019 Вам проведено перерахунок пенсії у розмірі 90% від місячного заробітку, та з 13.12.2019 проведено перерахунок пенсії згідно довідки прокуратури Львівської області від 07.05.2020 №18/1068вих-20. В результаті проведених перерахунків Ваш основний розмір пенсії з 01.07.2012 по 12.12.2019 становить 7918,20 грн, а з 13.12.2019 25 894,40 грн, що становить 60% від суми, вказаної у вищеназваній довідці.

Разом з тим, згідно з п. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність. Тому з 13.12.2019 Вам призначено пенсію у розмірі 16 380,00 грн, з 01.07.2020 по 30.11.2020 17 120,00 грн, а з 1.12.2020 і по теперішній час 17 690,00 грн.

Виходячи з нових розмірів пенсії, Вам донараховано за період з 01.07.2012 по 31.03.2021 210 610,71 грн. Дана сума буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України».

Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 210 610,71 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За змістом статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким законом є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом другим частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов`язковості виконання рішень.

За змістом частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналіз вищезазначених законодавчих норм дає підстави дійти висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.

Судом встановлено, що Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі №260/2001/20, серед іншого, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення ОСОБА_2 в 2012 році відсоткового розміру пенсії за вислугу років з 90% до 80%; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від місячного заробітку з 01 липня 2012 року до 13 грудня 2019 року.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснено перерахунок пенсії на виконання вказаного рішення. Відповідачем повідомлено позивачу, що йому донараховано за період з 01.07.2012 по 31.03.2021 210 610, 71 грн, дана сума буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України.

Відтак, вимоги позивача, які є предметом розгляду в межах цієї справи (щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 210 610,71 грн) спрямовані на виконання іншого судового рішення, а саме постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі №260/2001/20.

Позивач у цій справі обрав спосіб захисту порушеного права шляхом подання позову про стягнення заборгованості з відповідача, належної позивачу у зв`язку з виконанням рішення суду. Проте ці спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Натомість, ч. 1 ст. 382 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (статті 382); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383); визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287).

Суд звертає увагу, що зазначені вище положення Кодексу мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Контроль за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відтак, зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту фактично є однією із форм контролю за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі №260/2001/20.

Отже, спір у цій справі є тотожним спору у справі №260/2001/20, оскільки виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Оскільки позивач не сплачував судового збору за подання цього спору, то підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 238, 239, 255, 293, 295 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення заборгованості.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України.

СуддяСидор Наталія Теодозіївна