Рішення № 113820991, 27.09.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2023 року Справа№200/3699/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги №Ф-26935-17 від 20.11.2015 року про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, про скасування вимоги №Ф-26935-17 від 20.11.2015 року про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 22654,65 грн., зобов`язання вилучити суму 22654,65 грн. з інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у червні 2023 року він дізнався про спірну вимогу після відновлення арешту ВДВС Слов`янського міськрайонного управління юстиції на кошти на банківських рахунках та відповіді відповідача на адвокатський запит. Позивач зазначає, що відповідач без будь-яких законних підстав прийняв оскаржувану вимогу та вважає, що на нього розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14.04.2014 року по теперішній час, оскільки позивач перебуває на обліку, як платник єдиного внеску, в Слов`янській ОДПІ ГУ ДПС у Донецькій області, що розташована на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція. Разом з цим, позивач є інвалідом 3 групи, пенсіонером, а отже може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Крім того, виходячи з наданої розшифровки відповідачем, спірна сума у розмірі 22654,65 грн., застосована до позивача за невиконання обов`язків зі сплати єдиного внеску, не відповідає сумі вимоги, поданій як виконавчий документ. Виходячи з наведеного, позивач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-26935-17 від 20.11.2015 року протиправною та просить її скасувати у судовому порядку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надано позивачу десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки поданого адміністративного позову шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення із зазначенням інших підстав, що свідчать про поважність причин пропуску строку, з наданням доказів, що підтверджують неможливість такого звернення у вказаний проміжок часу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.08.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін, поновлено строк звернення до суду з даним позовом. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

31 серпня 2023 року представник відповідача на адресу суду надіслав відзив на позов, в якому зазначено, що згідно даним реєстраційної картки та особового рахунку ФОП ОСОБА_1 був визначений платником ЄСВ та станом на 30.09.2013 року мав заборгованість зі сплати ЄСВ у сумі 11310,78 грн., яка нарахована в період виконання функцій адміністрування єдиного соціального внеску органами Пенсійного фонду України та передана органам доходів і зборів. 04.07.2023 року було повністю погашено заборгованість зі сплати ЄСВ, передану Пенсійним фондом України 01.10.2013 року. Таким чином, нарахування в ІКП платника єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 відповідні, а сума недоїмки, станом на дату надання відзиву, складається з залишку несплачених щоквартальних нарахувань в автоматичному режимі на центральному рівні. Так, спірну вимогу на суму 22654,65 грн. було сформовано та направлено позивачу, а після її узгодження з платником податків було пред`явлено до відповідного підрозділу державної виконавчої служби для примусового виконання. Згідно з даними ІТС ДПС України спірну вимогу вручено поштою 27.11.2015 року, проте надати докази її направлення (вручення) на даний час немає можливості через введення воєнного стану. Враховуючи викладене, представник відповідача вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року про витребування доказів зобов`язано Слов`янський ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати Донецькому окружному адміністративному суду: копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2015, копію постанови про арешт коштів боржника від 18.04.2016 за ВП №49591415, з доказами відправлення позивачу та банківським установам.

Листом від 29.08.2023 року Слов`янський ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив суд про неможливість надання доказів направлення позивачу постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, оскільки строк зберігання реєстраційного журналу вихідних документів та реєстрів на відправлену кореспонденцію сплинув та їх було знищено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року про витребування доказів зобов`язано ОСОБА_1 , надати Донецькому окружному адміністративному суду: довідки відповідних банківських установ щодо арешту грошових коштів на рахунках позивача в межах виконавчого провадження №49591415, з зазначенням дати накладення такого арешту.

На виконання ухвали суду позивачем надано лист акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 14.09.2023 року, в якому зазначено, що 22.05.2023 року банк отримав від Слов`янського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції постанову про арешт коштів боржника від 19.05.2023 ВП №49591415 у межах суми звернення стягнення у розмірі 25 220,12 грн.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність певних обставин справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ), є пенсіонером за вислугу років, 3 група загальне захворювання, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Донецькій області, Слов`янська ДПІ як фізична особа-підприємець, основний код ВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», з 21.07.2017 встановлено позначку «Особа з інвалідністю».

20 листопада 2015 року Слов`янська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26935-17 у відношенні ОСОБА_1 на загальну суму 22 654,65 грн., з якої недоїмка складає 22314,65 грн., штраф 340,00 грн. В спірній вимозі зазначено, що сформована вона станом на 31.10.2015 року.

Доказів оскарження спірної вимоги в адміністративному порядку суду не надано.

Встановлені обставини не є спірними та визнаються сторонами.

Позивач оскаржує вищевказану вимогу, як таку, що суперечить вимогам чинного законодавства в частині обов`язку сплачувати єдиний внесок з урахуванням перебування позивача на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі Закон № 2464, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. В подальшому, за текстом рішення, норми вказаного Закону застосовуватимуться судом в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону - 2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2).

02.09.2014 року Верховною Радою України було прийнято закон «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014 року (далі - Закон № 1669, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом «б» пункту 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 було доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

Проблемою даного спору є питання правомірності прийняття податковим органом вимоги про сплату боргу саме під час дії Закону № 1669.

Відповідно до статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України (далі КМУ) переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Тобто, для застосування положень Законів № 1669 та № 2464 необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Щодо періоду, то Закон №1669 продовжував свою дію в часі, оскільки Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/201 виданий 14 квітня 2014 року, а Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не видавався.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.

Позивач вважає, що є суб`єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати розпорядження КМУ, оскільки внаслідок його прийняття у нього виникає можливість застосувати п. 9-3 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону.

Преамбулою Закону № 1669 встановлено, що цей закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

З наведеного слідує, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону.

Місто Слов`янськ Донецької області, на території якого розташоване Слов`янська ОДПІ, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

З огляду на дію пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов`язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

З матеріалів справи вбачається, що спірна вимога №Ф-26935-17 від 20.11.2015 року сформована відповідно до статті 25 Закону №2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме, за положеннями частини четвертої цієї статті, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов`язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги №Ф-26935-17 від 20.11.2015 року на момент її складання.

Таким чином, факт формування спірної вимоги про сплату недоїмки є протиправним на момент її формування.

Водночас суд зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обов`язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), а лише надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Разом з цим, згідно із ст. 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Однак, не надання платником заяви про звільнення від сплати єдиного внеску та сертифікатів Торгово-промислової палати України, не змінює юридичного факту звільнення особи від сплати єдиного соціального внеску на період проведення АТО, за умови реєстрації її в податковому органі, що знаходиться в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

А отже суд вважає, що приймаючи Спірну вимогу №Ф-26935-17 від 20.11.2015 року, відповідач перевищив межі повноважень, визначених Законами України, та діяв необґрунтовано, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

З урахуванням наведеного, на думку суду Спірна вимога є незаконною, не відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права, тому підлягає скасуванню.

Разом з цим, судом враховано, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи, пенсіонером, тому він звільнений від сплати єдиного внеску.

Частиною четвертою ст.4 Закону України від 08.07.2010, № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, оскільки позивачу встановлено третю групу інвалідності, відповідно до приписів Закону № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" він підлягає звільненню від сплати єдиного внеску.

Разом з цим, позначку «Особа з інвалідністю» позивачу встановлено з 21.07.2017 року, однак доказів звернення позивача до податкового органу щодо звільнення його від сплати єдиного внеску з підтверджуючими документами у спірний період суду не надано, тому відповідач не мав правових підстав для звільнення позивача від сплати єдиного внеску.

Щодо позовних вимог про зобов`язання вилучити суму 22654,65 грн. з інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС.

Судом встановлено, що 20 листопада 2015 року Слов`янська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-26935-17 у відношенні ОСОБА_1 на загальну суму 22 654,65 грн., з якої недоїмка складає 22314,65 грн., штраф 340,00 грн.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 року № 577 (далі - Порядок), визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктами 4.1, 4.2 зазначеного Порядку передбачено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

З аналізу вищезазначених положень слідує, що списанню підлягає лише безнадійний борг, який списується на підставі рішення відвідного територіального органу.

Водночас, суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Приймаючи до уваги, що позивач у визначеному законом порядку до податкового органу з заявою про списання безнадійного податкового боргу не звертався, доказів такого звернення суду не надано, отже, відповідно, і рішення стосовно такого списання податковим органом не приймалося.

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача вилучити суму 22654,65 грн. з інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., з відповідача підлягає стягненню 751,52 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги №Ф-26935-17 від 20.11.2015 року про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Скасувати вимогу Слов`янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області №Ф-26935-17 від 20.11.2015 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 22654,65 грн.

3. В іншій частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, Маріуполь вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 751 (сімсот п`ятдесят одна) гривня 52 копійки.

Повне судове рішення складене 27 вересня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.М. Чучко