Рішення № 113820729, 25.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року Справа № 160/13608/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2023 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначення пенсії від 26.04.2023 року №045650015539, прийняте ГУ ПФУ у Харківській області за № 2000-0302-9/53206 від 26.04.2023 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 періоди роботи з 24.08.1982 по 05.02.1986, з 01.08.1989 по 15.04.1994, з 01.07.1994 по 13.10.1994, з 24.10.1994 по 31.03.2003 відповідно до записів в трудовій книжці та призначити пенсію за віком на підставі заяви від 19.04.2023, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позову зазначено, що 19.04.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 26.04.2023 року № 045650015539 було відмовлено у призначенні пенсії, відповідно до заяви від 19.04.2023 року. Оскаржуваним рішенням про відмову у призначенні пенсії відповідач - 1 протиправно не врахував до страхового стажу періоди трудової діяльності з 24.08.1982 року по 05.02.1986 року, з 01.08.1989 року по 15.04.1994 року, з 01.07.1994 року по 13.10.1994 року, з 24.10.1994 року по 31.01.2003 року, так як трудову книжку позивача заведено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме дату народження дописано іншим чорнилом, а також слабкий відбиток печатки підприємства, яке відкривало трудову книжку, через що її неможливо ідентифікувати тому стаж зараховано частково з 1998 відповідно до сплати внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, але з якої дати та місяця 1998 року зараховано стаж невідомо. Крім того, наголошує, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати уточнену позовну заяву, в якій уточнити позовні вимоги щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно з уточнюючим адміністративним позовом, ОСОБА_1 просить: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перерахунку пенсії від 26.04.2023 року № 045650015539, прийняте ГУ ПФУ у Харківській області; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 24.08.1982 по 05.02.1986, з 01.08.1989 по 15.04.1994, з 01.07.1994 по 13.10.1994, з 24.10.1994 по 31.03.2003 відповідно до записів в трудовій книжці; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі поданої заяви від 19.04.2023 року та доданих до неї матеріалів; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/13608/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заперечуючи проти позовної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 27.07.2023 року подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач зазначає, що рішенням від 26.04.2023 року №045650015539, винесеним за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, позивачу було відмолено у призначенні пенсії за віком, оскільки не достатньо страхового стажу (29 років 05 місяців 19 днів). Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2023 по 31.12.2023 не менше 30 років. Додатково зазначено, що у разі відсутності вищезазначеного страхового стажу право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2026 по 31.12.2026 від 23 до 33 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки її заведено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме дату народження дописано іншим чорнилом, а також слабкий відбиток печатки підприємства, яке відкривало трудову книжку, через що її неможливо ідентифікувати тому стаж зараховано частково з 1998 року відповідно до сплати внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5).

28.08.2023 року до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивачу було відмолено у призначенні пенсії за віком, оскільки не достатньо страхового стажу (29 років 05 місяців 19 днів). Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років. У разі відсутності вищезазначеного страхового стажу право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2026 по 31.12.2026 від 23 до 33 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки її заведено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме дату народження дописано іншим чорнилом, а також слабкий відбиток печатки підприємства, яке відкривало трудову, через що її неможливо ідентифікувати тому стаж зараховано частково з 1998 року відповідно до сплати внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5). Відповідач просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.04.2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

До заяви про призначення пенсії від 19.04.2023 року було надано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, диплом про навчання, заву про спосіб виплати пенсії, пам`ятку пенсіонера, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, трудову книжку.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Заяву позивача про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення від 26.04.2023 року № 045650015539, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком.

У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 29 років 05 місяців 19 днів. За результатом розгляду документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки її заведено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме дату народження дописано іншим чорнилом, а також слабкий відбиток печатки підприємства, яке відкривало трудову книжку, через що її неможливо ідентифікувати тому стаж зараховано частково з 1998 року відповідно до сплати внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5). Також проінформовано, що позивач матиме право на призначення пенсії за віком з 01 січня 2026 року.

Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.04.2023 року №045650015539 про відмову у призначенні пенсії та незарахування певних періодів до страхового стажу, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відносяться відповідачі) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідачів чітко визначені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п. 1).

Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення (ст. 44 ЗУ №1058-IV)

Частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст. 24 ЗУ №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 ЗУ №1058-IV).

При цьому, відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Слід взяти до уваги, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (Інструкція №162).

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні -у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

В подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N58 затверджена нова Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).

До трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2. Інструкції №58).

За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 від 26.08.1981 року вбачається наступна інформація про працю позивача у спірні періоди:

запис №6 від 24.08.1982 року - прийнята в СМТ №17 техніком проектно-кошторисного бюро (проектна група), управління тресту №17, на підставі наказу №102-к від 24.08.1982 року;

запис №7 від 05.02.1986 року - звільнена у зв`язку з направленням на навчання в ДИСІ як передовика виробництва, за ст. 38 КЗпП УРСР на підставі наказу №10-к від 05.02.1986 року;

запис №10 від 01.08.1989 року - прийнята в СМТ №17 на посаду майстра за направленням ДИСІ, на підставі наказу №152-к від 07.08.1989 року;

запис №11 від 15.04.1994 року - звільнена за п.1 ст. 40 КЗпП України (зі скороченням штату), на підставі наказу № 62к від 15.04.1994 року;

запис №12 від 01.07.1994 року - прийнята на посаду інспектора з кадрів до АО проектно-будівельний комбінат на підставі наказу № 4м від 01.07.1994 року;

запис №13 від 13.10.1994 року - звільнена за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням), на підставі наказу №15-к від 13.10.1994 року;

запис №14 від 24.10.1994 року - прийнята на посаду інженера конструктора в АТ Дніпропетровський обласний виробничий будівельно-оформлювальний комбінат, на підставі наказу №145-к від 24.10.1994 року. 21.05.1993 року на підставі рішення №74 Жовтневого райвиконкому підприємство реорганізовано в ЗАО «ДОПСОК»;

запис №15 від 22.03.1999 року - призначена виконувачем обов`язків ревізора за сумісництвом, на підставі наказу №20-к від 22.03.1999 року;

запис № 16 від 01.10.2001 року - переведена на посаду ревізора, на підставі наказу №98/1к від 01.10.2001 року;

запис № 17 від 31.03.2003 року - звільнена за п. 5 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з переведенням в інше підприємство, на підставі наказу №38-к від 31.03.2003 року.

Приписами пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За змістом наведених вище положень надання вказаних документів з метою визначення права на пенсію необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.

В даному випадку, трудовою книжкою позивача повністю підтверджується її робота у спірні періоди, записи про прийняття та звільнення за періоди з 24.08.1982 по 05.02.1986, з 01.08.1989 по 15.04.1994, з 01.07.1994 по 13.10.1994, з 24.10.1994 по 31.03.2003 виконані відповідно вимог Інструкції та мають всі необхідні реквізити: дати записів, номери та дати наказів, печатки та підписи посадових осіб.

Додатково для підтвердження наявного трудового стажу, позивачем були надані копії архівних довідок управління архівної справи Дніпровської міської ради від 06.06.2023 року № 4/5-613 та № 4/5-609.

Згідно архівної довідки управління архівної справи Дніпровської міської ради від 06.06.2023 року № 4/5-613 вбачається, що в архівному фонді «Комбінат Дніпротяжстрой» Дніпропетровський будівельно-монтажний трест № 17» в наказах з кадрових питань (особового складу) за 1982, 1986 роки є відомості про те, що ОСОБА_3 24 серпня 1982 року прийнята в «Будівельно-монтажний трест №17 Комбінату «Дніпротяжстрой» на посаду техніка проектно-кошторисного бюро (проектная група)» (наказ №102-к від 24.08.1982); 05 лютого 1986 року звільнена в зв`язку з направленням на навчання в Дніпропетровский інженерно-будівельний інститут як передовика виробництва, ст. 38 КЗпП УРСР (наказ №10-к від 05.02.1986).

Також, згідно архівної довідки управління архівної справи Дніпровської міської ради від 06.06.2023 року № 4/5-609 вбачається, що в архівному фонді Відкрите акціонерне товариство «Будівельно монтажний трест №17 Будівельне управління №4» в наказах з кадрових питань (особового складу) за 1989, 1994 роки є відомості про те, що ОСОБА_1 01 серпня 1989 року прийнята в Будівельне управління №4 Будівельно монтажного треста №17 майстром випускника Дніпропетровского інженерно-будівельного інституту (наказ №152-к від 07.08.1989); 15 квітня 1994 року звільнена зі скороченням штату, п.1 ст. 40 КЗпП України (наказ № 62к від 15.04.1994).

Отже, матеріали справи, а саме записи трудової книжки та копії архівних довідок, дають підстави для висновку, що позивачем підтверджені зазначені періоди роботи.

В даному випадку під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача, записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписом начальника відділу кадрів та скріплені печатками. При цьому, позивачу було відмовлено зараховувати до загального страхового стажу періоди роботи згідно вказаної трудової книжки, оскільки перший (титульний) аркуш трудової книжки заповнений з порушеннями вимог пунктів 2.2 Інструкції №162.

З цього приводу, суд зазначає, що позивач не може нести негативні наслідки у зв`язку із недоліками заповнення роботодавцем трудової книжки, як-то відомості про дату народження, яка виконана іншим чорнилом чи слабкий відбиток печатки підприємства, яке відкривало трудову.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Варто звернути увагу, що доказів того, що дата народження була саме дописана чорнилом іншого кольору, а не виконана при її заповненні іншим кольором, відповідачем не надано, а судом не встановлено.

В свою чергу, слабкий відтиск печатки може пояснюватись тою обставиною, що дата оформлення трудової книжки припадає на 26.08.1981 рік, відповідно за більше ніж 40 років такий відтиск маже змінити свій колір та стати не таким чітким як при його здійсненні.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Вказана позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.

Окрім того, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідну позицію висловлено Верховним Судом в постанові по справі № 638/18467/15-а від 30.09.2019 року.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства. Відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішення від 26.04.2023 року № 045650015539, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Так, порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пунктів 4.3, 4.10 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Щодо вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком, на підставі заяви позивача від 19.04.2023 року, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями. Зокрема, частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Таким чином, оскільки питання призначення/перерахунку позивачу пенсії віднесено до виключної компетенції відповідача та приймаючи до уваги, що відповідач не зарахував спірний роботи позивача до страхового стажу, а суд позбавлений повноважень розраховувати необхідний для призначення пенсії стаж, позовна вимога про зобов`язання призначити пенсію за віком задоволенню не підлягає, як передчасна.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 24.08.1982 року по 05.02.1986 року, з 01.08.1989 року по 15.04.1994 року, з 01.07.1994 року по 13.10.1994 року, з 24.10.1994 року по 31.01.2003 року, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.08.1981 року, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV та повторно розглянути заяву позивача від 19.04.2023 року щодо призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів роботи.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 1073,60 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.

У зв`язку з зазначеним, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір, сплачений позивачем за квитанцією № ПН2807789 від 16.06.2023 року, в розмірі 1073,60 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оскільки саме цим суб`єктом владних повноважень порушено права позивача оскаржуваним рішенням.

Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.04.2023 року № 045650015539 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 24.08.1982 по 05.02.1986, з 01.08.1989 по 15.04.1994, з 01.07.1994 по 13.10.1994, з 24.10.1994 по 31.03.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 19.04.2023 року, враховуючи зараховані до страхового стажу періоди з 24.08.1982 по 05.02.1986, з 01.08.1989 по 15.04.1994, з 01.07.1994 по 13.10.1994, з 24.10.1994 по 31.03.2003.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська