Ухвала суду № 113815590, 29.09.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" вересня 2023 р. Черкаси справа №910/13518/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася у Господарський суд міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Скомпані», у якому просить суд визнати недійсними результати відкритих торгів (електронного аукціону) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, що відбувся 14.01.2021 в частині реалізації майнових прав на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 (217,6 м2) визначених у лоті GL22N019274 (ідентифікатор аукціону №UA-EA-2020-12-17-000004-b від 14.01.2021) та визнати недійсним протокол аукціону від 14.01.2021 №UA-EA-2020-12-17-000004-b, який складений за результатами проведення електронних торгів (аукціону) в частині реалізації майнових прав на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 (217,6 м2) лот GL22N019274 з використанням торгової системи для проведення електронного аукціону від 14.01.2021. У позові позивачка також просить суд здійснити розподіл судових витрат.

Разом із позовною заявою фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг», до розгляду справи по суті, вчиняти будь-які дії за договором №GL22N019274/11 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна від 04.03.2021 (реєстраційний №35), який укладений за результатами електронного аукціону від 14.01.2021 (ідентифікатор аукціону №UA-EA-2020-12-17-000004-b від 14.01.2021). Заява мотивована тим, що 14.01.2021 відбувся спірний електронний аукціон. За результатами цього аукціону Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» продало майнові права на майно позивачки, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . За доводами заявниці це майно не могло бути предметом торгів, оскільки згідно з договором купівлі-продажу №3518 від 26.11.2015, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» та заявницею нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (217,6 м2) разом із земельною ділянкою (згідно з договором договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 209 м2 №3522, на якій знаходиться вказане нерухоме майно) було відчужене позивачці. 26.11.2015 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про реєстрацію права власності на нерухоме майно та на земельну ділянку за ОСОБА_1 . 27.11.2015 згідно з актами приймання-передачі нерухоме майно та земельна ділянку були передані Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» ОСОБА_1 . Отже, з 26.11.2015 і по теперішній час заявниця є добросовісним набувачем та законним власником вказаного нерухомого майна. Майнові та немайнові права заявниці на спірне нерухоме майно та на земельну ділянку ніким не оспорені та не визнанні судом недійсними. Заявниця вже оскаржила дійсність договору купівлі-продажу №GL22N019274/11 від 04.03.2021 і рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/641/22 від 17.11.2022 її позов було задоволено та визнано недійсним договір купівлі-продажу №GL22N019274/11 від 04.03.2021 з моменту його укладення, проте відповідачі заблоковували дію цього рішення шляхом подачі до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження до набрання законної сили рішенням у справі №711/4586/20. Заявниця вважає, що є необхідність у застосуванні заходу забезпечення позову оскільки існують реальні ризики які утруднять чи приведуть до неможливості виконання рішення суду до неможливості виконання рішення суду щодо оскаржуваного електронного аукціону та його результатів. Заявниця переконана, що на час проведення спірного аукціону та укладення за його наслідками договору купівлі-продажу, Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» не володіло жодними правами стосовно спірного майна заявниці, а тому не мало права відчуження неіснуючих прав на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Капітал Джірінг», у зв`язку з чим останнє не є добросовісним набувачем.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, зазначає, що згідно з частинами 1, 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації у майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 10.12.2019 у справі №910/18739/16).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункти 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Необхідно зазначити, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Обранням належного, відповідно до предмета спору заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Суд зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів.

Як вже зазначено судом, предметом позову є визнання недійсними результатів відкритих торгів (електронного аукціону), а забезпечити цей позов позивачка просить шляхом заборони відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг», вчиняти будь-які дії за договором №GL22N019274/11 купівлі-продажу майнових прав від 04.03.2021. Тобто предметом оскарження є недійсність проведення аукціону, а забезпечення стосується договору, який був укладений за його результатами. Разом з цим, заявницею не зазначено, яким саме чином незабезпечення позову у такий спосіб може мати наслідком ускладнення чи непоновлення порушених чи її оспорюваних прав або інтересів, оскільки ніяких доказів на вчинення відповідачами будь-яких дій щодо майна заявниці, остання до матеріалів заяви не надала.

Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Заявницею не доведено та належними доказами не підтверджено необхідність застосування забезпечення тих позовних вимог, які визначені у позові.

Пунктами 3 та 4 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову повинна серед іншого містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Крім того, суд зазначає, що наведені у статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення не містять такого виду як заборона особі вчиняти будь-які дії за договором, що є додатковою підставою для встановлення відсутності підстав забезпечити позов заявниці. Наведений у пункті 2 статті 136 Кодексу спосіб забезпечення - заборона відповідачу вчиняти певні дії, передбачає необхідність зазначення таких дій та стосовно чого такі дії не повинні вчинятися.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову, які зазначені заявником не вплине на поновлення прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки предмет спору не відповідає виду забезпечення, яке просить застосувати заявниця.

Отже, суд зазначає, що заява про забезпечення позову, не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, у ній відсутнє обґрунтування зв`язку між запропонованим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, та не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася.

Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Отже, оцінивши доводи заявниці, суд дійшов висновку, що заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

На підставі викладено, керуючись статтями 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала набирає чинності з моменту підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею чинності.

Суддя О.І.Кучеренко