Рішення № 113813535, 14.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2023Справа № 910/8570/23Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендгруп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап"

про стягнення 4 287 241,53 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Жила В.С.;

від відповідача: Сьомочкіна О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лендгруп" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 4 287 241,53 грн., у тому числі 3 827 663,97 грн. інфляційних втрат, 459 577,56 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про поставку авіаційного палива для заправки повітряних суден № 01-11/18-1 від 01.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 910/8570/23 позовну заяву залишено без руху.

19.06.2023 до суду позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 відкрито провадження у справі № 910/8570/23, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.07.2023.

21.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про огляд оригіналів доказів. Відповідно до поданого відзиву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 27.07.2023 розгляд справи відкладено на 17.08.2023.

08.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

10.08.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення по справі та клопотання про призначення експертизи.

02.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

15.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання про огляд оригіналів доказів.

16.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.

17.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.08.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про огляд оригіналів доказів та клопотанні про призначення у справі судової експертизи.

У судовому засіданні 17.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 31.08.2023.

30.08.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

31.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 31.08.2023 розгляд справи відкладено на 14.09.2023.

13.09.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат.

13.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

14.09.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення та заява про виправлення описки в розрахунку втрат від інфляції.

14.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розподіл витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні 14.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 між ТОВ "Лендгруп" (постачальник) до ТОВ "Авіакомпанія Скайап" (покупець) був укладений договір поставки палива № 01-11/18-1 від 01.11.2018 (далі - договір поставки). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується у період з дати укладання договору по 31.12.2018 включно поставляти паливо для реактивних двигунів марки ТС-1, РТ або Jet A-1 для заправки повітряних суден покупця, а покупець зобов`язується приймати паливо, поставлене відповідно до цього договору і сплачувати постачальнику вартість палива за ціною, встановленою цим договором (п. 1.1). Умови можливих додаткових поставок палива за цим договором визначаються сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього договору (п. 1.2 договору).

З метою визначення зобов`язань сторін щодо поставки палива та встановлення моменту переходу ризиків від однієї сторони до іншої сторони використовують положення Інкотермс 2010 (п. 2.1 договору).

Поставка палива здійснюється на умовах EXW або DAF - Аеропорт заправки. Аеропорт заправки (код ІАТА): ДП МА «Львів» ім. Д. Галицького, КП МА «Київ ім. І. Сікорського», ДП МА «Бориспіль». Умови поставки: заправка палива безпосередньо у паливний бак ПС (п. 2.2 договору поставки, в редакції додаткової угоди № 1 від 23.11.2018).

Право власності на паливо переходить до покупця з моменту оплати партії палива або перетинання паливом бортового заправного штуцера ПС (п. 2.10 договору поставки).

Розрахункова кількість палива, що повинне бути поставлене покупцю в аеропорті заправки в період, визначений у п. 1.1 цього договору, визначається узгодженими письмовими щомісячними заявками (додатками) покупця, які подаються на наступний місяць до 15 числа поточного місяця (п. 3.1.1 договору).

Оплата за паливо здійснюється шляхом безготівкового розрахунку на підставі виставленого рахунку постачальника (п. 3.3.1 договору). Покупець зобов`язаний сплатити вартість палива, що буде поставлене покупцю шляхом попередньої оплати на поточний рахунок постачальника достатньої суми коштів, але не менше суми у розмірі однієї поставки палива, не пізніше трьох банківських (робочих) днів до дня поставки (п. 3.3.2 договору).

Постачальник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту поставки палива надає покупцю видаткову накладну, а також акт про надання робіт (послуг) по заправці (послуги заправної машини), якщо такі не були включені у вартість палива та/або акт прийому-передачі в 2 (двох) примірниках. У разі відсутності заперечень з боку покупця щодо сум та/або даних зазначених у видатковій накладній та/або акті прийому-передачі, покупець зобов`язаний підписати та скріпити печаткою видаткову накладну та/або акт прийму-передачі в 2 (двох) примірниках протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання і повернути один примірник постачальнику. У разі незгоди покупця з сумами та/або даними, зазначеними у видатковій накладній та/або акті прийому передачі, він повинен направити свої міркування у письмовій формі протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання (п. 3.3.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту укладання і діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків - до моменту припинення грошових зобов`язань (п. 8.1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 та постановою Верховного Суду від 21.03.2023, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлене паливо у сумі 9 934 308,40 грн., інфляційні втрати у сумі 1 562 278,97 грн., 3% річних у сумі 796 922,05 грн., судовий збір у сумі 184 402,64 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 280 870,19 грн.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач зазначає, що оскільки заборгованість за рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 була повністю погашена відповідачем лише 19.05.2023, то він розрахував та просить стягнути з відповідача 3 827 663,97 грн. інфляційних втрат, 459 577,56 грн. 3 % річних.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 738 190,33 грн. інфляційних втрат та 425 586,73 грн. 3 % річних за розрахунком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендгруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 738 190,33 грн. інфляційних втрат та 425 586,73 грн. 3 % річних.

Щодо заявлених витрат на оплату правничої допомоги, суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача 131 116,61 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду Договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 19/10/21 від 19.10.2021, Додаток № 3 до Договору від 19.04.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1237 від 17.11.2006, ордер серії ВС № 1206346 від 22.05.2023, Акт приймання-передачі наданих послуг № 1/3 від 30.06.2023, Акт приймання-передачі наданих послуг № 2/3 від 18.08.2023, інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 132 від 11.07.2023 на суму 20 600,00 грн., акт № 3/3 від 18.08.2023, посадочні документи, описи наданих послуг, звіт про понесені витрати, платіжна інструкція № 193 від 06.09.2023, Акт приймання-передачі наданих послуг № 4/3 від 01.09.2023. Акт № 5/3 від 01.09.2023, звіт № 2/3.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

Суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на правову допомогу покладаються на відповідача у розмірі 127 340,70 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендгруп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" про стягнення 4 287 241,53 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" (02121, місто Київ, Харківське шосе, будинок 201-203, ідентифікаційний код 41403314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендгруп" (80533, Львівська область, Золочівський район, село Теребежі, Буська Тг, вул.Бригадна, ідентифікаційний код 39814366) 3 738 190 (три мільйони сімсот тридцять вісім тисяч сто дев`яносто) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 425 586 (чотириста двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн. 73 коп. 3 % річних, 62 456 (шістдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят шість) грн. 65 коп. витрат по сплаті судового збору, 127 340 (сто двадцять сім тисяч триста сорок) грн. 70 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27.09.2023.

Суддя С. В. Стасюк