Ухвала суду № 113813122, 27.09.2023, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/303/14-ц

6/368/17/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Варлам Є.Р.

з участю представника боржника адвоката Матюшенкова Д.В.

під час розгляду в судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу за заявою боржника ОСОБА_1 , представник боржника адвокат Матюшенков Дмитро Вікторович, стягувач: Головне управління Пенсійного фонду у Київській області, заінтересовані особи: Кагарлицький відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування обмеження у праві виїзду за кордон, -

ВСТАНОВИВ:

Представник боржника ОСОБА_1 адвокат Матюшенков Д.В. просить суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (кордон) громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , накладене ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 27 лютого 2014 року у справі № 368/303/14-ц, обґрунтовуючи заяву наступним.

У провадженні Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) перебував на виконанні виконавчий лист № 810/4069/13-а Київського окружного адміністративного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ у Кагарлицькому районі боргу в сумі 5730,92 грн.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 27.02.2014 року у справі № 368/303/14-ц подання ДВС про тимчасове обмеження у праві виїзду з України громадянина ОСОБА_1 - було задоволено частково та тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Листом від 11.09.2023 року № 15666 Кагарлицький ВДВС повідомив, що згідно з інформацією, що містить Автоматизована система виконавчого період з 28.10.2013 по 11.06.2014 року на виконанні у відділі перебував виконавчий лист № 810/4069/13-а Київського окружного адміністративного суду про стягнення із ОСОБА_1 на користь УПФУ у Кагарлицькому районі боргу в сумі 5730 грн. 92 коп.

28.10.2013 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

11.06.2014 на підставі п.2 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" (чинного на час здійснення виконавчих дій) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Надати більш детальну інформацію по вищезазначеному виконавчому провадженню не вбачається можливим, оскільки останнє знищене у зв`язку із закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень, встановленого пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 N92274/5 згідно акту про вилучення номенклатурних справ та журналів для знищення.

В свою чергу, відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 441 ЦПК України, суд може застосувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що піддягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

При цьому, суд також наділений повноваженнями вирішити питання щодо скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (частина 5 статі 441 ЦПК України).

Стаття 441 ЦПК України, не визначає умов (підстав), за наявності яких суд скасовує тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Натомість, обмеження у праві виїзду за кордон боржника, це є захід забезпечення виконавчого провадження, який застосовується у разі ухилення Боржника від виконання зобов`язання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні, може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно якими він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з`являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває у заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Під поняттям ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, розуміються будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.

У розумінні ст. 12 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Враховуючи наведене, відсутність у ВДВС виконавчих проваджень щодо виконання виконавчого листа № 810/4069/13-а Київського окружного адміністративного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ у Кагарлицькому районі боргу в сумі 5 730,92 гри., а також відсутність факту ухилення боржника від виконання рішення суду, слід дійти до висновку про наявність обґрунтованих підстав для скасування обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

Представник стягувача в особі Головного управління пенсійного фонду України у Київській області на судове засідання не з`явився, подавши відзив, де просять замінити стягувача з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на належного Головного управління Державної податкової служби України в Київській області та проводити розгляд справи без представника Управління..

Представник заінтересованої особи в особі Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на судове засідання не з`явилася, подавши заяву, в якій просить розгляд справи проводити без участі державного виконавця, щодо рішення покладаються на погляд суду.

Суд, вислухавши представника боржника, вивчивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції перебуває на виконанні виконавчий лист № 810/4069/13-а від 09.09.2013 р. Київського окружного адміністративного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ боргу на суму 5730,92 грн.

Відповідно до листа адвокату Матюшенкову Д.В. Кагарлицький відділ державної виконавчої служби щодо виконання виконавчого листа № 810/4069/13-а Київського окружного адміністративного суду про стягнення із ОСОБА_1 на користь УПФУ у Кагарлицькому районі боргу в сумі 5730 грн. 92 коп., повідомили наступне. Надати більш детальну інформацію по вищезазначеному виконавчому провадженню не вбачається можливим, оскільки останнє знищене, у зв`язку із закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень, встановленого пунктом 9.9 Порядку роботи з документами з органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 згідно акту про вилучення номенклатурних справ та журналів знищення.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Порядок здійснення права на виїзд за кордон осіб, які є громадянами України, а також випадки тимчасового обмеження права на виїзд за кордон регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 441 ЦПК суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, звертаючись в суд із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, боржник повинен довести факт зміни обставин, які стали підставою для застосування до нього відповідного заходу, у такій мірі, що втрачається необхідність для застосування такого заходу забезпечення, якщо втрачається справедливий баланс приватних інтересів боржника на свободу пересування та публічний інтерес, пов`язаний із гарантіями права кожного на розгляд справи судом у розумний строк, до якого входить також строк виконання остаточного рішення суду, що є елементом права кожного на справедливий суд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи наведене, предметом доказування у даній справі є не факт ухилення від виконання зобов`язання, який вже мав відбутися на час постановлення ухвали (про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України), яку боржник просить скасувати, а факт зміни обставин, які стали підставою для застосування до нього відповідного заходу настільки, що втрачається необхідність для застосування такого заходу забезпечення.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Передбачені законом юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон можуть бути установлені судом не за наявність факту невиконання зобов`язання, установленого рішенням суду, а за ухилення від його виконання.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 року права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду. Невиконання судового рішення є порушенням права особи на суд і стаття 6 Конвенції втрачає свій сенс.

Згідно із ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У справі «Гочев проти Болгарії», рішення від 26 листопада 2009 (заява№34383/03), ЄСПЛ підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, у параграфі 49 суд зазначив, що таке обмеження є виправданим лише настільки, наскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії», (Napijalo v Croatia), скарга № 66485/01,§§ 78-82).

Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-які обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно ч. 5-8 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Таким чином, оскільки на момент розгляду заяви судове рішення про стягнення боргу, з метою виконання якого накладено обмеження у праві виїзду за кордон, виконавче провадження повернуто стягувачеві, тому відпала необхідність у застосуванні тимчасового обмеження, відтак заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 450-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву боржника ОСОБА_1 , представник боржника адвокат Матюшенков Дмитро Вікторович, стягувач: Головне управління Пенсійного фонду у Київській області, заінтересовані особи: Кагарлицький відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування обмеження у праві виїзду за кордон - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (кордон) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , накладене ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 27 лютого 2014 року у справі № 368/303/14-ц.

Копію ухвали направити для виконання в Державну прикордонну службу України (вул. Володимирська, буд.26, м. Київ).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до безпосередньо Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 29.09.2023 р.

Суддя І.І. Шевченко