Рішення № 113795460, 21.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року Справа № 160/10639/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач-2) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код за ЄДРПОУ 20551088) під №045650015324 від 03.04.2023 р. щодо відмови в зарахуванні певного періоду роботи позивача;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) всі періоди його роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: з 03.02.1982 р. по 03.02.1984 р. на посаді учня кондитера кондитерського цеху їдальні № 814 Тресту їдален Кіровського району; з 10.02.1984 р. по 11.08.1985 р. на посаді офіціанта 3 розряду, ресторану туристичного готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (запис назви підприємства в трудовій зроблено рос. мовою); з 23.08.1985 р. по 19.05.1986 р. на посаді ст. комірника дільниці № 1 Дніпропетровського обласного виробничо-заготівельного об`єднання «Дніпропетровськоблресурси»; з 23.04.1987 р. по 19.07.1990 р. робота офіціанткою 3 роз. в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (запис назви підприємства в трудовій зроблено рос. мовою) Тресту їдален Жовтневого району м. Дніпропетровська з урахування переведення Позивача до р. Маяк; з 06.02.2001 р. по 09.03.2001 р. робота на посаді адміністратора в ЗАО ПКФ «Стиль» (запис зроблено в трудовій рос. мовою); з 03.12.2001 р. по 01.06.2002 р. на посаді продавця-касира в супермаркеті «Україна»; з 01.08.2003 р. по 01.06.2005 р. на посаді адміністратора залу кафе «РЕВЮ»; з 01.08.2007 по 03.03.2008 на посаді спеціаліста готельної справи служби бронювання ТОВ «РІВЕР-КЛАБ»; з 23.04.2009 р. по 24.06.2009 р. період знаходження на обліку у Ленінському районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська; з 26.06.2009 по 06.08.2013 р. період роботи на посаді офіціантки в цеху вагону- ресторан Дніпропетровського пасажирського вагонного депо з урахування переведень в середині підприємства; з 16.08.2013 р. по 12.05.2014 р. період знаходження на обліку у Ленінському районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська; з 30.11.2016 р. по 31.05.2017 р. період роботи на посаді продавця-касира непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 ; з 01.06.2017 р. по 19.10.2017 р. період роботи на посаді продавця-касира непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_3 ; з 30.10.2013 р. по 26.07.2018 р. період знаходження на обліку у Дніпровському міському центрі зайнятості; з 04.06.2019 р. по 30.08.2019 р. період роботи кухарем у ТОВ «МОСТ-КІНО»; з 01.10.2019 р. по 24.09.2021 р. період роботи кухарем у ТОВ «МОСТ-КІНО».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) періоди догляду за дітьми, а саме: догляд за дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 до виповнення йому 3-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 ; догляд за дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 до виповнення йому 3-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 ; догляд за дитиною ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 до виповнення йому 3-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) щодо призначення пенсії за віком з дати первинного звернення до Відповідача, а саме з 28.03.2023 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 28.03.2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком вілповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності була розподілена на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке рішенням №045650015324 від 03.04.2023 р. безпідставно відмовило позивачеві у призначенні такої пенсії у зв`язку із відсутністю у останньої необхідного страхового стажу роботи на дату звернення. Так, за твердженням позивача, відповідачем протиправно не зараховано періоди її роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1984 р., оскільки запис про внесення прізвища внесено з порушенням п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а також не зараховано періоди здійснення догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 до виповнення 3-річного віку, оскільки відсутні документи передбачені п. 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Однак, на думку позивача, оскільки вона має відповідні записи щодо періодів її роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує його стаж роботи, то вказані записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу. Крім того, відповідачу було надано відповідні свідоцтва про народження дітей НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . Таким чином, на думку позивача, при винесені спірного рішення відповідачами було поверхнево розглянуто надані нею документи, а також не вчинено дій, спрямованих на перевірку наданих документів, що і зумовило останню звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії вказаної ухвали шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви (у кількості примірників, залежно від складу сторін) в якій привести прохальну частину позову у відповідність до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України (конкретизувати періоди роботи і назви підприємств, вказані в трудовій книжці та періоди здійснення догляду за дітьми, які слід зарахувати до страхового стажу).

На виконання вимог ухвали суду від 30.05.2023 року на адресу суду від представника позивача адвоката Кайдаш С.І. 19.06.2023 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви із приведенням прохальної частини позову у відповідність до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10639/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 24.07.2023 року, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вищезазначеною ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

17.07.2023 року за допомогою засобів поштового зв`язку до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-2 пред`явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 28.03.2023 року ОСОБА_1 звернулась із заявою з питання призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з поданими документами, а також з даними персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 11 років 08 місяців 12 днів та зараховано страховий стаж після 01.01.2001 року. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1984 р., оскільки запис про внесення прізвища внесено з порушенням п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Натомість, позивачем не додано жодного доказу на підтвердження того, що у зазначені спірні періоди позивачка дійсно вела трудову діяльність, яка підлягає зарахуванню до страхового стажу. Щодо зарахування періодів здійснення догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 до виповнення 3-річного віку, то даний період не зараховано, оскільки відсутні документи передбачені п. 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 із змінами. Крім того, прізвище матері в свідоцтві про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 значиться « ОСОБА_7 », в доданих позивачкою документах відсутній документ про підтвердження зміни прізвища заявниці. Також позивачкою взагалі не надано до пенсійного фонду свідоцтва про народження ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 . Також відповідачем-2 зауважено, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка форми ОК-5) наявні місяці зі сплатою страхових внесків, які є меншими за мінімальний страховий внесок. Враховуючи вищевикладене Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

28 липня 2023 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-1 пред`явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 28.03.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через відділ обслуговування громадян №4 (сервісний центр) управління обслуговування громадян із заявою та необхідними документами на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 . На підставі наданих документів ОСОБА_1 до страхового стажу не зараховано наступні періоди: періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1984 р., оскільки запис про внесення прізвища заявника внесено з порушенням правил ведення трудової книжки. Так, відповідні зміни до трудової книжки щодо правильності внесення запису про зміну прізвища заявниці не були внесені у відповідності до Інструкції №58, тому період здійснення догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 до виповнення 3-річного віку не зарахований до страхового стажу, оскільки до заяви на призначення пенсії не надано документів, передбачених п. 11 Порядку №637, а прізвище матері в свідоцтві про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 значиться « ОСОБА_7 », у той час, як в доданих позивачкою документах відсутній документ про підтвердження зміни прізвища заявниці. Також, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області додатково звернуто увагу на те, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка форми ОК-5) наявні місяці зі сплатою страхових внесків, які є меншими за мінімальний страховий внесок. З огляду на викладене, загальний страховий стаж позивача за наданими документами склав 11 років 08 місяців 12 днів. Отже враховуючи, що ОСОБА_1 на дату звернення - 28.03.2023 року, не має необхідного страхового стажу, передбаченою ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивачу в призначенні пенсії було відмовлено, про що складено рішення №045650015324 від 03.04.2023 р. З огляду на вищезазначене, відповідач -1 зазначає, що ним жодним чином не порушені права ОСОБА_1 при реалізації нею права на призначення пенсії за віком, оскільки оскаржуване позивачем рішення даним територіальним органом не приймалось.

Крім того, 28 липня 2023 року на виконання вимог ухвали суду від 23 червня 2023 року відповідачем -1 надано копію відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.03.2023 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 , звернулась до відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

До вказаної заяви позивачем надано пакет документів, що підтверджується відповідною розпискою-повідомленням, а саме: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_5 ; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання №67, заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) №б/н; розписка №б/н, згода №б/н, пам`ятка пенсіонера №б/н; свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 ; свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_4 ; трудова книжка серії НОМЕР_1 .

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 28.03.2023 р., Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням №045650015324 від 03.04.2023 року відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю у останньої необхідного страхового стажу роботи на дату звернення.

Крім того, у вищезазначеному рішенні також зазначено, що згідно з поданими документами страховий стаж позивачки становить 11 років 08 місяців 12 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1984 р., оскільки запис про внесення прізвища внесено з порушенням п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Не зараховано період здійснення догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 до виповнення 3-річного віку, оскільки відсутні документи передбачені п.11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 із змінами. Крім того, прізвище матері в свідоцтві про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 значиться «Байдак», в доданих же позивачкою документах відсутній документ про підтвердження зміни прізвища заявниці. Також зауважено, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу ( довідка форми ОК-5) наявні місяці зі сплатою страхових внесків, які є меншими за мінімальний страховий внесок.

Означене рішення направлено на адресу позивача листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 11.04.2023р. №0400-010207-8/46897.

Незгода позивача з відмовою у призначенні пенсії за віком зумовила звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з приписами статті 62 Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовийстажнезбереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вонипідтверджуютьроботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).

Вказана правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду у цій категорії справ, зокрема викладена в Постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 307/3091/16-а, від 02.12.2021 у справі № 263/9464/16-а та інших, відповідно до якої - для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь-якими документами, законодавцем передбачено останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до відповідача-1 з заявою про призначення пенсії за віком подано трудову книжку серії № НОМЕР_6 від 02.02.1984 р., згідно записів якої остання працювала на наступних посадах: з 03.02.1982 р. по 03.02.1984 р. на посаді учня кондитера кондитерського цеху їдальні № 814 Тресту їдален Кіровського району; з 10.02.1984 р. по 11.08.1985 р. на посаді офіціанта 3 розряду, ресторану туристичного готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (запис назви підприємства в трудовій зроблено рос. мовою); з 23.08.1985 р. по 19.05.1986 р. на посаді ст. комірника дільниці № 1 Дніпропетровського обласного виробничо-заготівельного об`єднання «Дніпропетровськоблресурси»; з 23.04.1987 р. по 19.07.1990 р. робота офіціанткою 3 роз. в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (запис назви підприємства в трудовій зроблено рос. мовою) Тресту їдален Жовтневого району м. Дніпропетровська з урахування переведення позивача до р. Маяк; з 06.02.2001 р. по 09.03.2001 р. робота на посаді адміністратора в ЗАО ПКФ «Стиль» (запис зроблено в трудовій рос. мовою); з 03.12.2001 р. по 01.06.2002 р. на посаді продавця-касира в супермаркеті «Україна»; з 01.08.2003 р. по 01.06.2005 р. на посаді адміністратора залу кафе «РЕВЮ»; з 01.08.2007 по 03.03.2008 на посаді спеціаліста готельної справи служби бронювання ТОВ «РІВЕР-КЛАБ»; з 23.04.2009 р. по 24.06.2009 р. знаходилась на обліку у Ленінському районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська; з 26.06.2009 по 06.08.2013 р. період роботи на посаді офіціантки в цеху вагону-ресторан Дніпропетровського пасажирського вагонного депо з урахування переведень в середині підприємства; з 16.08.2013 р. по 12.05.2014 р. знаходження на обліку у Ленінському районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська; з 30.11.2016 р. по 31.05.2017 р.робота на посаді продавця-касира непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 ; з 01.06.2017 р. по 19.10.2017 р. робота на посаді продавця-касира непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_3 ; з 30.10.2013 р. по 26.07.2018 р. знаходження на обліку у Дніпровському міському центрі зайнятості; з 04.06.2019 р. по 30.08.2019 р. робота кухарем у ТОВ «МОСТ-КІНО»; з 01.10.2019 р. по 24.09.2021 р. робота кухарем у ТОВ «МОСТ-КІНО».

Як встановлено судом та вбачається з оскаржуваного рішення відповідача-2, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1984 р., оскільки запис про внесення прізвища внесено з порушенням п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Перевіряючи доводи сторін щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи ОСОБА_1 , суд зазначає, що порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача (дата заповнення титульної сторінки 30.08.1982), було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20.06.1974 № 162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (надалі - Інструкція № 162).

Відповідно до вказаної Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийняття на роботу (пункт 2.2 Інструкції №162).

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Так, вперше трудова книжка заповнюється адміністрацією в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття його на роботу. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки записуються загальні дані про її власника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, фах, дата видачі книжки, підпис власника книжки, ставиться мокра печатка установи, що видала вперше трудову книжку.

Згідно з пунктом 2.10 вищевказаної Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.12 зазначеної вище Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім`я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, згідно пункту 2.6 якої визначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 2.13 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Таким чином, Інструкцією від 20.06.1974 № 162 та Інструкцією від 29.07.1993 № 58, які були чинні на час внесення записів в трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02.02.1984 р. передбачено єдиний порядок внесення змін записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження, а саме: зміни таких записів вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, однією рискою закреслюється попередній запис і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

В розглядуваному випадку на першій сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.02.1984 р. однією рискою закреслено прізвище " ОСОБА_9 " та написано нове прізвище " ОСОБА_10 ", тобто у відповідності до вимог вищевказаних Інструкції від 20.06.1974 № 162 та Інструкції від 29.07.1993 №58.

Крім того, на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.02.1984 р., міститься такий запис: «Фамилия изменена на основании св-ва о перемене фамилии от 23.05.04 г. с Белоцерковец на Хусид» (здійснений директором ОСОБА_11 та завірений печаткою ТОВ «Рівер-клаб»).

Як встановлено судом, відповідні записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.02.1984 р. щодо зміни прізвища працівника, вчинені з дотриманням вимог відповідної інструкції.

Таким чином, з огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, суд зазначає, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення трудової книжки працівника його роботодавцем.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.

Водночас, в разі виникнення в пенсійного органу будь-яких сумнівів щодо вчинених записів в трудовій книжці, чинним законодавством передбачено право пенсійного органу витребувати первинні документи щодо таких записів.

Крім того, суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Також, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, виявлені відповідачем недоліки у заповненні трудової книжки ОСОБА_1 , при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи.

При цьому суд зазначає, що у трудовій книжці позивача у відомостях про роботу наявні відповідні записи про прийняття її на роботу у вищевказані підприємства та про звільнення з роботи, а також усі записи про звільнення ОСОБА_1 засвідчені підписами та скріплені печатками.

При цьому, відповідачі не ставлять під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про спірні періоди роботи позивача, їх приналежність.

Прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.

Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлені недоліки оформлення трудової книжки позивача не можуть вважатися достатньою підставою для відмови останньому у зарахуванні цього періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення запису у його трудовій книжці відносно спірного періоду роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідач - 2 протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди її роботи, відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.02.1984 р.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Також, відповідачем - 2 було зауважено, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу ( довідка форми ОК-5) наявні місяці зі сплатою страхових внесків, які є меншими за мінімальний страховий внесок.

Щодо цих доводів відповідача суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 вказаного Закону, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно із положеннями частини 10 статті 20 Закону №1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058-IV).

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте, не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

За приписами статті 113 Закону №1058-IV держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Тобто, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено саме на роботодавця, який здійснює нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Суд звертає увагу, що Верховним Судом сформована усталена правова позиція, відповідно до якої особа, яка звернулась за призначенням пенсії, не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи (зокрема, постанови від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 12.09.2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі № 423/757/17, від 27.05.2021 у справі № 343/659/17).

При цьому, суд повторно зазначає, що згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, судом враховується, що за правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), №17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «Формер Кінг Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).

Відповідний висновок щодо застосування норм права узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі №199/1852/15-а, які суд має враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з приписам частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача -2 зарахувати до її страхового стажу періоди догляду за дітьми, а саме: догляд за дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 до виповнення йому 3-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 ; догляд за дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 до виповнення йому 3-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 ; догляд за дитиною ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 до виповнення йому 3-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 , то суд зауважує наступне.

На підставі статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які відповідно до законів отримують, зокрема, допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Як визначено частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно пункту "ж" частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, зараховується до стажу роботи.

В законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, вчастині 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (пункт "ж" частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII).

Згідно із частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третяташоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Відповідно до частини 2 статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV визначено, що застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, відповідно до пункту 8 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Отже, час догляду за дитиною у період до 01 січня 2004 року зараховується до страхового стажу непрацюючій матері (до досягнення нею 3-річного віку) чи працюючій особі, якій у встановленому законом порядку надана відповідна відпустка по догляду за дитиною до 3-річного віку.

Так, судом встановлено, що при зверненні ОСОБА_1 до відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком нею також були надані свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 та свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_4 .

Крім того, у розписці-повідомленні зазначено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії: свідоцтво про шлюб, паспорта дітей, строк подання 27.06.2023.

Про ознайомлення ОСОБА_1 з вищезазначеною інформацією свідчить її особистий підпис.

Так, відповідачем - 2 у власному відзиві на позовну заяву зауважується, що період здійснення догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 до виповнення 3-річного віку, не зарахований до страхового стажу, оскільки до заяви на призначення пенсії не надано документів передбачених п. 11 Порядку №637, а прізвище матері в свідоцтві про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 значиться « ОСОБА_7 », в доданих позивачкою документах відсутній документ про підтвердження зміни прізвища заявниці.

Судом зауважується, що матеріали справи не містять доказів надання ОСОБА_1 відповідачам документів про зміну нею власного прізвища « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_9 » при зверненні з заявою про призначення пенсії.

Таким чином, відповідачем - 2 правомірно не зараховано до страхового стажу позивача час догляду за дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 до виповнення йому 3-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Проте, суд зазначає, що будь-яких зауважень до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_4 у відповідача-2 не було, а отже останнім неправомірно не зараховано до страхового стажу позивача період догляду за дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 до виповнення йому 3-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Також суд погоджується з зауваженням відповідача-2, що позивачкою взагалі не надано до пенсійного фонду свідоцтва про народження ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 , а отже позовні вимоги в частині зобов`язання зарахувати до страхового стажу позивача періоди догляду за за дитиною ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 до виповнення йому 3-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 задоволенню не підлягають, як такі, що заявлені передчасно, бо це питання пенсійним органом ще не розглядалося та не вирішувалося, натомість, суд звертає увагу позивача на те, що судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому такі позовні вимоги не можуть бути задоволені судом, позаяк є передчасними та спрямованими на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, у той час як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код за ЄДРПОУ 20551088) під №045650015324 від 03.04.2023 р., яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю у останньої необхідного страхового стажу роботи на дату звернення, в частині не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи зазначених в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02.02.1984 р., а також не зарахування періоду догляду за дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 до виповнення йому 3-річного віку - є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цих рішень, та передчасною.

Зважаючи на встановлення судом протиправності відмови відповідача-2 зарахувати до страхового стажу позивачки періоди її роботи з 03.02.1982 р. по 03.02.1984 р. на посаді учня кондитера кондитерського цеху їдальні № 814 Тресту їдален Кіровського району; з 10.02.1984 р. по 11.08.1985 р. на посаді офіціанта 3 розряду, ресторану туристичного готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (запис назви підприємства в трудовій зроблено рос. мовою); з 23.08.1985 р. по 19.05.1986 р. на посаді ст. комірника дільниці № 1 Дніпропетровського обласного виробничо-заготівельного об`єднання «Дніпропетровськоблресурси»; з 23.04.1987 р. по 19.07.1990 р. робота офіціанткою 3 роз. в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (запис назви підприємства в трудовій зроблено рос. мовою) Тресту їдален Жовтневого району м. Дніпропетровська з урахування переведення позивача до р. Маяк; з 06.02.2001 р. по 09.03.2001 р. робота на посаді адміністратора в ЗАО ПКФ «Стиль» (запис зроблено в трудовій рос. мовою); з 03.12.2001 р. по 01.06.2002 р. на посаді продавця-касира в супермаркеті «Україна»; з 01.08.2003 р. по 01.06.2005 р. на посаді адміністратора залу кафе «РЕВЮ»; з 01.08.2007 по 03.03.2008 на посаді спеціаліста готельної справи служби бронювання ТОВ «РІВЕР-КЛАБ»; з 23.04.2009 р. по 24.06.2009 р. знаходилась на обліку у Ленінському районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська; з 26.06.2009 по 06.08.2013 р. період роботи на посаді офіціантки в цеху вагону-ресторан Дніпропетровського пасажирського вагонного депо з урахування переведень в середині підприємства; з 16.08.2013 р. по 12.05.2014 р. знаходження на обліку у Ленінському районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська; з 30.11.2016 р. по 31.05.2017 р.робота на посаді продавця-касира непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 ; з 01.06.2017 р. по 19.10.2017 р. робота на посаді продавця-касира непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_3 ; з 30.10.2013 р. по 26.07.2018 р. знаходження на обліку у Дніпровському міському центрі зайнятості; з 04.06.2019 р. по 30.08.2019 р. робота кухарем у ТОВ «МОСТ-КІНО»; з 01.10.2019 р. по 24.09.2021 р. робота кухарем у ТОВ «МОСТ-КІНО», а також період догляду за дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 до виповнення йому 3-річного віку, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення частини позовних вимог ОСОБА_1 , щодо зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії вищевказані періоди її роботи та догляду за дитиною.

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах: від 22 вересня 2021 року у справі №810/881/17, від 26.04.2021 у справі №820/3520/16, від 29.01.2021 у справі №646/6177/17, від 05.05.2021 у справі №826/6103/16 зроблено висновок, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Chahal проти Об`єднаного королівства" (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України").

Так, у рішеннях у справах Клас та інші проти Німеччини , Фадєєва проти Росії , Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути її заяву від 28.03.2023 року щодо призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та згідно з вимогами чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов належить частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню на користь останньої, шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області коштів у розмірі 402,60 грн. та Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області коштів у розмірі 402,60 грн.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1) (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач-2) (код ЄДРПОУ 20551088, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76000) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №045650015324 від 03.04.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) було відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) періоди її роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: з 03.02.1982 р. по 03.02.1984 р. на посаді учня кондитера кондитерського цеху їдальні № 814 Тресту їдален Кіровського району; з 10.02.1984 р. по 11.08.1985 р. на посаді офіціанта 3 розряду, ресторану туристичного готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (запис назви підприємства в трудовій зроблено рос. мовою); з 23.08.1985 р. по 19.05.1986 р. на посаді ст. комірника дільниці № 1 Дніпропетровського обласного виробничо-заготівельного об`єднання «Дніпропетровськоблресурси»; з 23.04.1987 р. по 19.07.1990 р. робота офіціанткою 3 роз. в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (запис назви підприємства в трудовій зроблено рос. мовою) Тресту їдален Жовтневого району м. Дніпропетровська з урахування переведення Позивача до р. Маяк; з 06.02.2001 р. по 09.03.2001 р. робота на посаді адміністратора в ЗАО ПКФ «Стиль» (запис зроблено в трудовій рос. мовою); з 03.12.2001 р. по 01.06.2002 р. на посаді продавця-касира в супермаркеті «Україна»; з 01.08.2003 р. по 01.06.2005 р. на посаді адміністратора залу кафе «РЕВЮ»; з 01.08.2007 по 03.03.2008 на посаді спеціаліста готельної справи служби бронювання ТОВ «РІВЕР-КЛАБ»; з 23.04.2009 р. по 24.06.2009 р. період знаходження на обліку у Ленінському районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська; з 26.06.2009 по 06.08.2013 р. період роботи на посаді офіціантки в цеху вагону- ресторан Дніпропетровського пасажирського вагонного депо з урахування переведень в середині підприємства; з 16.08.2013 р. по 12.05.2014 р. період знаходження на обліку у Ленінському районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська; з 30.11.2016 р. по 31.05.2017 р. період роботи на посаді продавця-касира непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 ; з 01.06.2017 р. по 19.10.2017 р. період роботи на посаді продавця-касира непродовольчих товарів у ФОП ОСОБА_3 ; з 30.10.2013 р. по 26.07.2018 р. період знаходження на обліку у Дніпровському міському центрі зайнятості; з 04.06.2019 р. по 30.08.2019 р. період роботи кухарем у ТОВ «МОСТ-КІНО»; з 01.10.2019 р. по 24.09.2021 р. період роботи кухарем у ТОВ «МОСТ-КІНО», а також період догляду за дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 до виповнення йому 3-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 28.03.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та згідно з вимогами чинного законодавства.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 402,60 грн. (чотириста дві гривні 60 копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76000) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 402,60 грн. (чотириста дві гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева