Рішення № 113795458, 21.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 року Справа № 160/8681/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправним Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії за віком №045650015446 від 13.04.2023 р. та скасувати його;

- зобов`язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області, Управління обслуговування громадян, Відділ обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) призначити позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 05.05.2023р. - дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, враховуючи до загального стажу періоди, що не були зараховані згідно Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком за № 045650015446 від 13.04.2023р. Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, тобто враховуючи весь загальний страховий стаж.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 06.04.2023 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності була розподілена на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке рішенням №045650015446 від 13.04.2023 р. безпідставно відмовило позивачеві у призначенні такої пенсії, у зв`язку із відсутністю у останньої необхідного страхового стажу роботи на дату звернення. Так, за твердженням позивача, відповідачем протиправно не зараховано періоди її роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1984 р., оскільки титульний лист заповнено з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а також не зараховано період денної форми у навчальному закладі Дніпропетровський технікум залізничного транспорту, згідно диплому НОМЕР_2 , у зв`язку з неможливістю визначити підставу зміни прізвища Уварова на ОСОБА_2 - відсутній зв`язок між прізвищами. Однак, на думку позивача, оскільки вона має відповідні записи щодо періодів її роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує його стаж роботи, то вказані записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу, а крім всього іншого, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. Крім того, на переконання позивача, послідовність від її дівочого прізвища ОСОБА_3 , яке зазначено в дипломі НОМЕР_2 і до її теперішнього прізвища за паспортом відслідковується та підтверджується відповідними документами. Таким чином, на думку позивача, при винесені спірного рішення відповідачами було поверхнево розглянуто надані нею документи, а також не вчинено дій, спрямованих на перевірку наданих документів, що і зумовило останню звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії вказаної ухвали шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви, складеної у відповідності до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України (з визначенням належного суб`єктного складу сторін, наведенням змісту позовних вимог та викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги) із зазначенням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти позивача та відповідача, або інформацію, що така відсутня, у кількості примірників залежно від складу сторін у справі.

На виконання вимог ухвали суду від 03.05.2023 року, 07.06.2023 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява із уточненням суб`єктного складу сторін, приведена у відповідність до вимог п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8681/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 17.07.2023 року, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

29 липня 2023 року до суду позивачем подано відповідь на відзив, в якій висловлено позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

31 липня 2023 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-2 пред`явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 06.04.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 . Рішенням про відмову в призначенні пенсії №045650015446 від 13.04.2023 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено позивачу в призначенні пенсії за відсутності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії. З огляду на вищезазначене, відповідач-2 зазначає, що ним жодним чином не порушені права ОСОБА_1 при реалізації ним права на призначення пенсії за віком, оскільки оскаржуване позивачем рішення даним територіальним органом не приймалось.

Адміністративний позов та копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року скеровані за допомогою електронних засобів зв`язку до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та доставлена до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» 16.06.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.

Тобто, відповідач-1був повідомлений належним чином про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем - 1, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.04.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 06.04.2023 р., Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням №045650015446 від 13.04.2023 року відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю у останньої необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, у вищезазначеному рішенні також зазначено, що страховий стаж заявника становить 24 роки 2 місяці 14 днів. До загального страхового стажу не зараховано періоди згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки титульний лист заповнено з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказам Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 та період навчання згідно диплома НОМЕР_2 , а саме: не можливо визначити підставу зміни прізвища Уварові - ОСОБА_4 , відсутній зв`язок між прізвищами.

Означене рішення направлено на адресу позивача листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 20.04.2023р. №0400-010207-8/51633.

Незгода позивача з відмовою у призначенні пенсії за віком зумовила звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з приписами статті 62 Закон України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).

Вказана правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду у цій категорії справ, зокрема викладена в Постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 307/3091/16-а, від 02.12.2021 у справі № 263/9464/16-а та інших, відповідно до якої - для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь-якими документами, законодавцем передбачено останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до відповідача-2 з заявою про призначення пенсії за віком подано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 09.08.1982 р.

Як встановлено судом та вбачається з оскаржуваного рішення відповідача-1, до загального страхового стажу не зараховано періоди згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки титульний лист заповнено з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказам Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58.

Перевіряючи доводи сторін щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 09.08.1982 р., суд зазначає, що порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача (дата заповнення титульної сторінки 30.08.1982), було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20.06.1974 № 162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (надалі - Інструкція № 162).

Відповідно до вказаної Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийняття на роботу (пункт 2.2 Інструкції №162).

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Так, вперше трудова книжка заповнюється адміністрацією в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття його на роботу. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки записуються загальні дані про її власника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, фах, дата видачі книжки, підпис власника книжки, ставиться мокра печатка установи, що видала вперше трудову книжку.

Згідно з пунктом 2.10 вищевказаної Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.12 зазначеної вище Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім`я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, згідно пункту 2.6 якої визначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 2.13 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Таким чином, Інструкцією від 20.06.1974 № 162 та Інструкцією від 29.07.1993 № 58, які були чинні на час внесення записів в трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 09.08.1982 р., передбачено єдиний порядок внесення змін записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження, а саме: зміни таких записів вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, однією рискою закреслюється попередній запис і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Судом встановлено, що на першій сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09.08.1982 р. однією рискою закреслено прізвища " ОСОБА_3 ", « ОСОБА_5 », « ОСОБА_6 », « ОСОБА_4 » та написано нове прізвище " ОСОБА_7 " (рос.), тобто у відповідності до вимог вищевказаних Інструкції від 20.06.1974 № 162 та Інструкції від 29.07.1993 №58.

Крім того, на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09.08.1982 р. містяться такі записи (далі мовою оригіналу):

-«Фамилия изменена на основании свидетельства о браке НОМЕР_3 от 30.12.83р. на «Аброськина» ;

- «Фамилия изменена на основании паспорта НОМЕР_4 от 20.05.85г. РВО Куйбышевского РМК г.Новокузнецка. на «Уварову» ;

- «Фамилия Уварова изменена на Миронина на основании свидетельства о заключении брака НОМЕР_5 »;

- «Фамилия Миронина изменена на Медведева на основании свидетельства о заключении брака НОМЕР_6 выдан отделом регистрации актов гражданского состояния Красногвардейского управления юстиции г. Днепропетровска».

Всі вищезазначені записи здійснені роботодавцями позивача та скріплені відповідними печатками цих підприємств.

Як встановлено судом, відповідні записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 09.08.1982 р. щодо зміни прізвища працівника, вчинені з дотриманням вимог відповідної інструкції.

Між тим, з огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку суд вважає, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення трудової книжки працівника його роботодавцем.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.

Водночас, в разі виникнення в пенсійного органу будь-яких сумнівів щодо вчинених записів в трудовій книжці, чинним законодавством передбачено право пенсійного органу витребувати первинні документи щодо таких записів.

Крім того, суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Також, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, виявлені відповідачем недоліки у заповненні трудової книжки позивачки, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи.

При цьому суд також зазначає, що у трудовій книжці позивача у відомостях про роботу наявні відповідні записи про прийняття її на роботу у вищевказані підприємства та про звільнення з роботи, а також усі записи про звільнення ОСОБА_1 засвідчені підписами та скріплені печатками.

Водночас, відповідачі не ставлять під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про спірні періоди роботи позивача, приналежність.

Прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.

Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлені недоліки оформлення трудової книжки позивача не можуть вважатися достатньою підставою для відмови останньому у зарахуванні цього періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення запису у його трудовій книжці відносно спірного періоду роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Також відповідачем - 1 не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідач-1 протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди її роботи, відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09.08.1982 р.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Також, відповідачем - 2 було зауважено, що період навчання згідно диплома НОМЕР_2 не зараховано, оскільки не можливо визначити підставу зміни прізвища Уварова- ОСОБА_4 , відсутній зв`язок між прізвищами.

Щодо цих доводів відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п. «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_7 , ОСОБА_8 (дівоче прізвище позивачки, що підтверджено свідоцтвом про народження від 07.08.1963 року народження № НОМЕР_8 ) в 1978 року вступила до Дніпропетровського технікуму залізнодорожного транспорту і в 1982 році закінчила повний курс Дніпропетровського технікуму залізнодорожного транспорту за спеціальністю енергопостачання і енергетичнного господарства залізничної дороги.

Так відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09.08.1982 р., судом встановлено, що (далі мовою оригіналу):

- До поступления на работу в Тайгинский участок энергоснабжения учащаяся Днепропетровского техникума ж/д транспорта;

- 10.08.1982 принята после окончания Днепропетровского техникума ж/д транспорта электромехаником по эксплуатации тяговой подстанции ОСОБА_9 (пр.№68 от 09.08.82 г).

Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданого 20.06.1984 року Тайга горЗАГС (мовою ориг. рос) серії НОМЕР_9 , шлюб між (далі мовою ориг. рос.) ОСОБА_10 и ОСОБА_11 расторгнут 20.06.1984 року, о чем в книге регистрации актов о расторжении брака сделано запись № 40. После расторжения брака «ей» присвоэно фамилию «Гужва».

Крім того, згідно свідоцтва про укладання шлюбу від 15 липня 1994 року серії НОМЕР_10 , зареєстрованого виконкомом Чумаківської с/Ради народних депутатів Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, між громадянином ОСОБА_12 та громадянкою ОСОБА_13 укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 15.07.1994 р. зроблено запис за№06.

Відповідно до свідоцтво про розірвання шлюбу від 21 липня 2003 року серії НОМЕР_11 , зареєстрованого Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, шлюб мід громадянами ОСОБА_12 та ОСОБА_14 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 21.07.2003 р. зроблено запис №118. Після розірвання шлюбу залишено прізвище ОСОБА_2 .

Тобто, з наданих позивачкою до пенсійного органу документів прослідковується зміна її прізвищь, що спростовує доводи відповідача - 1, наведені у спірному рішенні щодо неможливості визначити підставу зміни прізвища Уварова на ОСОБА_2 (відсутній зв`язок між прізвищами).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №045650015446 від 13.04.2023 р., яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю у останньої необхідного страхового стажу роботи на дату звернення, в частині не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи зазначених в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 09.08.1982 р., а також не зарахування періоду навчання згідно диплома НОМЕР_2 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цих рішень, та передчасною.

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах: від 22 вересня 2021 року у справі №810/881/17, від 26.04.2021 у справі №820/3520/16, від 29.01.2021 у справі №646/6177/17, від 05.05.2021 у справі №826/6103/16 зроблено висновок, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Chahal проти Об`єднаного королівства (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі Афанасьєв проти України).

Так, у рішеннях у справах Клас та інші проти Німеччини , Фадєєва проти Росії , Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.

Частиною 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, в яких позивач просив зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 05.05.2023р. з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, враховуючи до загального стажу періоди, що не були зараховані згідно Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком за № 045650015446 від 13.04.2023р. Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, тобто враховуючи весь загальний страховий стаж, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 06.04.2023 року року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та згідно з вимогами чинного законодавства, а в іншій частині позовних вимог - відмовити.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов належить частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню на користь останньої, шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області коштів у розмірі 402,60 грн та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області коштів у розмірі 402,60 грн.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, 61000), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №045650015446 від 13.04.2023 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 06.04.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та згідно з вимогами чинного законодавства

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 402,60 грн. (чотириста дві гривні 60 копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місцезнаходження: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, 61000) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 402,60 грн. (чотириста дві гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева