Рішення № 113793108, 14.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2023Справа № 910/10126/23

За позовом Міністерства оборони України

до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Горенюк Т.О.

Представники учасників справи:

від позивача Ковальчук І.В.;

від відповідача Шендріков Д.О.

В судовому засіданні 14.09.2023 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 28.09.2023 року.

СУТЬ СПОРУ:

26 червня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Міністерства оборони України (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (відповідач) про стягнення штрафних санкцій за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/79 від 29.03.2022 року в розмірі 51 286 701,31 грн., з них: пені - 37 040 395,39 грн. (тридцять сім мільйонів сорок тисяч триста дев`яносто п`ять гривень 39 копійок) та штрафу - 14 246 305,92 грн. (чотирнадцять мільйонів двісті сорок шість тисяч триста п`ять гривень 92 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/79 від 29.03.2022 року в частині своєчасної поставки товару, у зв`язку з чим відповідно до п. 7.2. контракту з відповідача підлягають стягненню штрафні санкції.

Відповідач у відзиві на позовну заяву погоджується, що ним було допущено факт прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, проте наголошує, що таке прострочення виникло внаслідок обставин непереборної сили, а тому відповідач звільняється від відповідальності за вчинені порушення. Також у поданому відзиві на позовну заяву відповідач заявляє клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення у даній справі, на 99% - до розміру 142 463,06 грн. та розстрочити сплату пені та штрафу до 31.12.2024 року.

У відповіді на відзив позивач проти доводів відповідача заперечує та вказує на те, що надані останнім документи можуть свідчити про настання певних обставин під час виконання умов контракту, укладеного між відповідачем та його іноземним контрагентом, та не свідчать про існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) саме під час виконання своїх зобов`язань перед позивачем за контрактом № 403/1/22/79 від 29.03.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10126/23, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.07.2023 року.

В підготовчому засіданні 25.07.2023 року судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 08.08.2023 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/10126/23 до судового розгляду по суті на 14.09.2023 року.

В судовому засіданні 14.09.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2022 року між Міністерством оборони України (надалі - позивач, замовник) та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (надалі - відповідач, виконавець) укладено державний контракт № 403/1/22/79 (надалі - контракт), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товари оборонного призначення у кількості та у строки зазначені в специфікації товарів, що поставляються за державним контрактом, що постачається в умовах воєнного стану з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини (додаток 1), а замовник - прийняти через вантажоодержувача та оплатити такі товари.

У п. 1.2. контракту визначено, що підставою для укладення контракту є введення воєнного стану від 24.02.2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 та «План закупівель озброєння, військової та спеціальної техніки, ракет та боєприпасів на воєнний стан для забезпечення першочергових потреб» від 05.03.2022 № 3242/з, затверджений Міністерством оборони України (зі змінами).

За змістом п. 2.1. контракту орієнтовна вартість товару на момент укладання контракту становить 644 747 162,00 грн. Вартість товару встановлено на підставі листів виконавця від 26.03.2022 року № USE-20-2603.2.

Відповідно до п. 3.1. контракту товар поставляється виконавцем замовнику та передається вантажоодержувачу в пункті перетину державного кордону (місця поставки), який сторони узгодять додатково та письмово.

Поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товару за контрактом здійснюється відповідно до комплекту технічної документації, що поставляється разом з товар, у місці поставки, з підписанням сторонами акту приймання-передачі товару, у разі необхідності підписання такого документа. Товар передається виконавцем та приймається вантажоодержувачем згідно з товаросупровідними документами, технічною документацією, копіями сертифікатів якості, сертифікатами походження (п. 3.2. контракту).

Відповідно до п. 3.4. контракту датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата, зазначена в товаросупровідній документації.

Згідно з п. 4.1. контракту виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного специфікацією та надати замовнику документи згідно пункту 2.5 контракту.

Додатковою угодою № 9 від 13.06.2023 року сторони визначили, що вартість (ціна) товару без урахування ПДВ становить 634 790 993,20 грн. Обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання за загальним фондом (КПКВ 2101150/1) у 2022 році за контрактом становлять 625 404 000,00 грн., у 2023 році - 9 386 993,20 грн.

Відповідно до специфікації товару, що поставляється за контрактом (додаток 1), відповідач мав поставити позивачеві: високоточну керовану авіаційну бомбу ВК-3 (УКТ ЗЕД 9306901000) у кількості 12 шт. на суму 39 209 040,00 грн.; ноутбук ВК-3 О&СЕ (УКТ ЗЕД 8526920090) у кількості 3 шт. на суму 303 162,00 грн.; високоточну керовану авіаційну бомбу ВК-3 (УКТ ЗЕД 9306901000) у кількості 16 шт. на суму 51 486 258,40 грн.; високоточну керовану авіаційну бомбу ВК-3 (УКТ ЗЕД 9306901000) у кількості 12 шт. на суму 39 288 916,80 грн.; високоточну керовану авіаційну бомбу ВК-3 (УКТ ЗЕД 9306901000) у кількості 96 шт. на суму 300 984 960,00 грн.; високоточну керовану авіаційну бомбу ВК-3 (УКТ ЗЕД 9306901000) у кількості 64 шт. на суму 203 518 656,00 грн. Виконавець зобов`язаний поставити товари, що зазначені у специфікації товарів, у строк до 15.10.2022 року.

На виконання умов контракту позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 625 404 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 403/1/74 від 31.03.2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе за контрактом зобов`язання щодо своєчасної поставки товару у встановлені специфікацією строки виконав неналежним чином, поставивши позивачу за видатковою накладною № 182 від 04.05.2023 року та актом приймання-передачі № 121/45/17 високоточну керовану авіаційну бомбу ВК-3 (УКТ ЗЕД 9306901000) у кількості 64 шт. на суму 203 518 656,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної поставки товару за контрактом № 403/1/22/79 від 29.03.2022 року належним чином не виконав, товар за контрактом поставив з порушенням строку, у зв`язку з чим на підставі п. 7.2. контракту позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строку поставки товару у розмірі 37 040 395,39 грн. та штраф за прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів у розмірі 14 246 305,92 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося судом вище, строк поставки високоточної керованої авіаційної бомби ВК-3 (УКТ ЗЕД 9306901000) у кількості 64 шт. на суму 203 518 656,00 грн. до 15.10.2022 року.

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем поставки товару згідно встановлених специфікацією умов. Факт прострочення виконання своїх зобов`язань з поставки товару відповідачем не заперечується.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018 року.

Судом встановлено, що позивач відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, і виконання його грошових зобов`язань фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.

В пункті 7.2. контракту сторони погодили, що за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 діб з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування штрафу та пені, судом встановлено, що вони є арифметично вірними, відповідають положенням чинного законодавства та умовам контракту.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку щодо своєчасної поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення строку поставки товару у розмірі 37 040 395,39 грн. та штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів у розмірі 14 246 305,92 грн. є обґрунтованими.

Що стосується посилань відповідача на форс-мажорні обставини, у зв`язку з настанням яких відповідач не міг виконати свої зобов`язання за контрактом вчасно, суд зазначає наступне.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Суд відмічає, що при укладанні контракту сторони усвідомлювали, що контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставини)/істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, куди повинні поставитись товари, знищення безпосередньо товарів та/або бази/складів/приміщень виконавця, де тимчасово зберігалися (у разі відсутності інформації від замовника щодо місця поставки товарів) товари для замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які видаються органами державної влади.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Відповідно до п. 7.3. контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за контрактом у разі настання обставин непереборної сили, які виникли незалежно від волі сторін та мали безпосередній вплив на можливість виконання зобов`язань за контрактом.

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за контрактом внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі.

Листом № USE-20.2-6838 від 13.10.2022 року відповідач повідомив позивача про виникнення обставин, які ускладнюють виконання зобов`язань за контрактом, у зв`язку з чим просив прийняти рішення щодо укладення додаткової угоди про продовження строку поставки товару за контрактом № 403/1/22/79 від 29.03.2022 року.

У відповідь на зазначений лист позивач листом від 08.11.2022 року № 403/4/1/9879 повідомив відповідача, що не вбачає підстав для перенесення строки поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копію висновку № 1591/12 від 19.10.2022 року Торгово-промислової палати України, яким засвідчено наявність істотної зміни обставин, які сторони не могли передбачити при укладанні контракту № 403/1/22/79 від 29.03.2022 року, що надає відповідачу право ініціювати внесення змін до контракту в частині зміни строку поставки залишку товару. У висновку зазначено, що суттєве ускладнення виконання зобов`язань продавця за контрактом щодо поставки залишку товару спричинене складнощами з організацією його транспортування авіаційним транспортом та забезпеченням доставки за рахунок альтернативного варіанту - морським транспортом. Залишок товару за контрактом буде доставлено в морський порт третьої країни, запланований час прибуття морського судна в морський порт призначення - 20.12.2022 року.

Відповідач зазначає, що висновок № 1591/12 від 19.10.2022 року Торгово-промислової палати України був направлений позивачу листом від 27.10.2022 року № USE-20.2-7271.

В той же час, суд відзначає, що в матеріалах справи не міститься доказів направлення даного висновку позивачу (у матеріалах справи міститься лист від 27.10.2022 року № USE-20.2-7271 без доказів його направлення позивачу), а відтак суд позбавлений можливості встановити факт обізнаності позивача із наявністю даного висновку.

Крім того, відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено сертифікат № 3200-23-2701 про форс-мажорні обставини Київської торгово-промислової палати № 368/03.23 від 06.06.2023 року, яким засвідчено існування форс-мажорних обставин за контрактом № 403/1/22/79 від 29.03.2022 року у період з 10.06.2022 року та тривають на 06.06.2023 року.

Зі змісту цього сертифікату вбачається, що обставинами непереборної сили вважається виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) у Виробничого об`єднання «Джихаз» Оборонної промисловості Азербайджанської Республіки за контрактом від 28.03.2022 року № USE-20.2-89-К/КІ-22 укладеним з Державною компанією «Укрспецекспорт» з метою виконання державного контракту № 403/1/22/79.

Тобто, фактично вказаний сертифікат підтверджує наявність обставин непереборної сили у правовідносинах між відповідачем та його контрагентом, який не є стороною контракту, у зв`язку з чим посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин саме за контрактом не приймаються судом як підстава для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань перед позивачем.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 99% суд відзначає наступне.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто позивач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані із цим ризики.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на користь Міністерства оборони України за порушення виконання зобов`язань за контрактом від 29.03.2022 року № 403/1/22/79, за наведених відповідачем обставин.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених прокурором в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 769 300,52 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (ідентифікаційний код 21655998, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36) на користь Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, адреса: 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6) грошові кошти: пені - 37 040 395,39 грн. (тридцять сім мільйонів сорок тисяч триста дев`яносто п`ять гривень 39 копійок), штрафу - 14 246 305,92 грн. (чотирнадцять мільйонів двісті сорок шість тисяч триста п`ять гривень 92 копійки) та судовий збір - 769 300,52 грн. (сімсот шістдесят дев`ять тисяч триста гривень 52 копійки).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.09.2023р.

Суддя О.В. Котков