Рішення № 113793001, 28.09.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2023Справа № 910/10129/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" (03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9, кімната 414)доКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, місто Київ, Боричів Узвіз, будинок 8)простягнення 79 144 грн 66 коп.Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" з вимогами до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 79 144 грн 66 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем на рахунок відповідача було сплачено 79 144 грн 66 коп. на підставі наказу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 267 від 21 березня 2018 року "Про демонтаж рекламних засобів", який в подальшому було визнано протиправним та скасовано, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок щодо повернення позивачу безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 79 144 грн 66 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

04.07.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 відкрито провадження у справі № 910/10129/23, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

25.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державного адміністрації) від 21 березня 2018 року № 267 "Про демонтаж рекламних засобів" Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі - підприємство/відповідач) було демонтовано дев`ять рекламних засобів позивача, згідно пунктів: 463 (конструкція, документ № 52221-15), 297 (конструкція, документ № 52222-15), 347 (конструкція, документ № 53547-15), 348 (конструкція, документ № 53550-15), 393 (конструкція, документ № 53549-15), 388 (конструкція, документ № 53546-15), 403 (конструкція, документ № 54118-16), 408 (конструкція, документ № 54117-16), 409 (конструкція, документ № 54116-16) - додатку "Перелік рекламних засобів, що підлягають демонтажу, згідно отриманої інформації в щоденних звітах від Підприємства" до наказу від 21 березня 2018 року № 267.

Демонтаж вказаних рекламних засобів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів про демонтаж рекламних засобів та фото-звітів: від 11 вересня 2019 року (конструкція, документ № 52221-15), від 20 травня 2019 року (конструкція, документ № 5222-15), від 21 серпня 2019 року (конструкція, документ № 53547-15), від 31 липня 2019 року (конструкція, документ № 53550-15), від 11 липня 2019 року (конструкція, документ № 53549-15), від 23 травня 2019 року (конструкція, документ № 53546-15), від 22 березня 2019 року (конструкція, документ № 54118-16), від 23 травня 2019 року (конструкція, документ № 54116-16) та від 22 грудня 2018 року (конструкція, документ № 54116-16); а також копіями актів приймання-передачі виконаних робіт, що наявні у матеріалах справи: від 4 червня 2019 року (конструкція, документ № 53546-15), від 3 січня 2019 року (конструкція, документ № 54116-16), від 4 червня 2019 року (конструкція, документ № 5222-15), від 4 червня 2019 року (конструкція, документ № 54117-16), від 25 липня 2019 року (конструкція, документ № 53549-15), від 8 серпня 2019 року (конструкція, документ № 53550-15), від 4 вересня 2019 року (конструкція, документ № 53547-15), від 8 жовтня 2019 року (конструкція, документ № 5221-15) та від 27 березня 2019 року (конструкція, документ № 54118-16). Вказані акти підписані уповноваженим представником відповідача.

За демонтаж вказаних рекламних засобів відповідач виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Алего" (далі - позивач) рахунки на оплату, копії яких містяться в матеріалах справи: від 23 травня 2019 року № 114333/5 на суму 7 933 грн 03 коп. (конструкція, документ № 53546-15), від 22 грудня 2018 року № 111778/5 на суму 7 605 грн 58 коп. (конструкція, документ № 54116-16), від 20 травня 2019 року № 114246/5 на суму 7 933 грн 03 грн (конструкція, документ № 5222-15), від 23 травня 2019 року № 114332/5 на суму 7 933 грн 03 коп. (конструкція, документ № 54117-16), від 11 липня 2019 року № 115130/5 на суму 6 572 грн 57 коп. (конструкція, документ № 53549-15), від 31 липня 2019 року № 115437/5 на суму 7 933 грн 03 коп. (конструкція, документ № 53550-15), від 21 серпня 2019 року № 115796/5 на суму 5 500 грн 00 коп. (конструкція, документ № 53547-15), від 11 вересня 2019 року № 116245/5 на суму 7 933 грн 03 коп. (конструкція, документ № 52221-15), від 22 березня 2019 року № 113295/5 на суму 7 605 грн 58 коп. (конструкція, документ № 54118-16), що разом становить 66 948 грн 88 коп.

За вказані роботи з демонтажу рекламних засобів позивачем було сплачено на користь відповідача 66 948 грн 88 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні у матеріалах справи: від 4 червня 2019 року № 403 на суму 7 933 грн 03 коп. (конструкція, документ № 53546-15), від 3 січня 2019 року № 2 на суму 7 605 грн 58 коп. (конструкція, документ № 54116-16), від 4 червня 2019 № 396 на суму 7 933 грн 03 коп. (конструкція, документ № 5222-15), від 4 червня 2019 року № 401 на суму 7 933 грн 03 коп. (конструкція, документ № 54117-16), від 25 липня 2019 року № 569 на суму 6 572 грн 57 коп. (конструкція, документ № 53549-15), від 7 серпня 2019 року № 613 на суму 7 933 грн 03 коп. (конструкція, документ № 53550-15), від 3 вересня 2019 року № 704 на суму 5 550 грн 00 коп. (конструкція, документ № 53547-15), від 20 вересня 2019 року № 747 на суму 7 933 грн 03 коп. (конструкція, документ № 52221-15) та від 27 березня 2019 року № 187 на суму 7 605 грн 58 коп. (конструкція, документ № 54118-16).

Також відповідачем було надано послуги зі зберігання вказаних демонтованих рекламних засобів, що підтверджується актами наданих послуг, копії яких також знаходяться в матеріалах справи: від 4 червня 2019 року № 252.6 (конструкція, документ № 53546-15, № 54117-16, № 5222-15) у сумі 4 263 грн 30 коп., від 4 січня 2019 року № 6.6 (конструкція, документ № 54116-16) на суму 1 189 грн 44 коп., від 5 вересня 2019 року № 393.6 (конструкція, документ № 53547-15) на суму 1 515 грн 84 коп., від 30 липня 2019 року № 316.6 (конструкція, документ № 53549-15) на суму 1 894 грн 80 коп., від 9 серпня 2019 року № 335.6 (конструкція, документ № 53550-15) на суму 947 грн 40 коп., від 25 вересня 2019 року № 425.6 (конструкція, документ № 52221-15) на суму 1 421 грн 10 коп., від 29 березня 2019 року № 160.6 (конструкція, документ № 54118-16) на суму 679 грн 68 коп., від 7 червня 2019 року № 254.6 (конструкція, документ № 53546-15, № 54117-16, № 5222-15) у сумі 248 грн 22 коп., що в загальній сумі становить 12 195 грн 78 коп.

За надані послуги зі зберігання вищезазначених дев`яти рекламних конструкцій відповідач позивачу виставив відповідні рахунки на оплату в загальному розмірі 12 195 грн 78 коп., копії яких містяться в матеріалах справи.

Вказані послуги були повністю оплачені позивачем, що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні у матеріалах справи: від 4 червня 2019 року № 408 у розмірі 17 147 грн 94 коп., від 3 січня 2019 року № 3 у розмірі 1 189 грн 44 коп., від 3 вересня 2019 року № 703 у розмірі 4 073 грн 82 коп., від 25 липня 2019 року № 566 у розмірі 8 810 грн 82 коп., від 7 серпня 2019 року № 619 у розмірі 12 695 грн 16 коп., від 20 вересня 2019 року № 748 у розмірі 18 190 грн 08 коп., від 27 березня 2019 року № 188 у розмірі 679 грн 68 коп., від 5 червня 2019 року № 418 у розмірі 1 231 грн 62 коп.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року в справі № 640/16260/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року та набрало законної сили 18 січня 2021 року, визнано протиправним та скасовано наказ Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державного адміністрації) від 21 березня 2018 року № 267 "Про демонтаж рекламних засобів" в частині пунктів додатку до наказу: 463, 297, 347, 348, 393, 388, 403, 408, 409, що стосуються Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего".

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з тим, що рекламні засоби позивача були демонтовані на підставі спірного наказу, який в подальшому визнано неправомірним та скасований, а вказані послуги сплачені позивачем, останній безпідставно поніс витрати з демонтажу рекламних засобів та їх зберігання, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 79 144 грн 66 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Приписами статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Суд зазначає, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на те, що позивач виплатив 79 144 грн 66 коп. Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на підставі Наказу Управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державного адміністрації) від 21 березня 2018 року № 267 "Про демонтаж рекламних засобів", тоді як ця підстава надалі відпала (наказ визнано протиправним і скасовано), способом відновлення порушеного права позивача у цьому випадку є витребування безпідставно набутого майна.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України та статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо того, що демонтаж рекламних конструкцій був здійснений у зв`язку із закінченням терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, не приймаються судом до ували, оскільки судовими рішеннями в адміністративній справі № 640/16260/19 було встановлено, що дозволи, видані позивачу на розміщення спірних рекламних конструкцій, зберігали свою чинність до 30 серпня 2021 року.

Суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 79 144 грн 66 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, місто Київ, Боричів Узвіз, будинок 8, ідентифікаційний код 26199714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 27А, ідентифікаційний код 37922548) безпідставно набуті кошти в розмірі 79 144 (сімдесят дев`ять тисяч сто сорок чотири) грн 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька