Рішення № 113792915, 19.09.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/222/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2023 Справа № 908/1948/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Фанатська, 14, м. Запоріжжя, 69006) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

позивача-1: Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, 46-А, м. Запоріжжя, 69126, ідентифікаційний номер юридичної особи 38461952)

позивача-2: Східного офісу Держаудитслужби (вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, 49101, ідентифікаційний номер юридичної особи 40477689) в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (вул. Перемоги, 129, м. Запоріжжя, 69005)

до відповідача-1: Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради (69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23-А, ідентифікаційний код юридичної особи 22144952)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю РІФ СІЧ (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код юридичної особи 35450246)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (49004 м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 20306037)

про визнання недійсними рішення, договору та стягнення грошових коштів

за участю

представника прокуратури: Стешенко В.Є., посвідчення № 075793 від 01.03.2023

представника позивача-1: Різник Ю.М., дов. № 01/01-37/42 від 17.01.2023

представника позивача-2: не з`явився

представник відповідача-1: не з`явився

представник відповідача-2: не прибув

представника третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю РІФ СІЧ про:

- визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради про визнання переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю РІФ СІЧ, яке оформлено протоколом від 01.02.2018 № 65;

- визнання недійсним укладений між Комунальним підприємством Запоріжремсервіс Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю РІФ СІЧ договір від 12.02.2018 № 125;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю РІФ СІЧ на користь Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради 4 068 527 грн 80 коп, а з Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради одержані ним за рішенням суду 4 068 527 грн 80 коп.

У прохальній частині позовної заяви прокурор просив залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1948/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 19.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1948/23. Присвоєно справі номер провадження 27/222/23. Розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 13.07.2023.

30.06.2023 на адресу суду від Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшли пояснення пор справі № 908/1948/23, у яких управління, зокрема, просить суд здійснити розгляд справи без участі представників Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

30.06.2023 Комунальним підприємством Запоріжремсервіс Запорізької міської ради подано до суду клопотання про розгляд справи без участі комунального підприємства від 30.06.2023. Також, у вказаному клопотанні Комунальне підприємство Запоріжремсервіс Запорізької міської ради повідомляє, що підтримує позовні вимоги та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РІФ СІЧ на користь Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради 4 068 527 грн 80 коп., а після цього - з Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради одержані ним за рішенням суду 4 068 527 грн 80 коп. стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.

Ухвалою суду від 13.07.2023 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 16.08.2023.

Ухвалою суду від 16.08.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті 19.09.2023.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

19.09.2023 прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги, визнати недійснимрішення тендерного комітету Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради про визнання переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю РІФ СІЧ, яке оформлено протоколом від 01.02.2018 № 65; визнати недійсним укладений між Комунальним підприємством Запоріжремсервіс Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю РІФ СІЧ договір від 12.02.2018 № 125; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РІФ СІЧ на користь Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради 4 068 527 грн 80 коп, а з Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради одержані ним за рішенням суду 4 068 527 грн 80 коп.

Представник Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради позовні вимоги прокурора підтримав в повному обсязі.

Представник Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області у судове засідання не з`явився, 30.06.2023 надіслав на адресу суду пояснення по справі, відповідно до яких Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області зазначило, що твердження Прокурора про наявність в Управлінні повноважень щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення тендерного комітету та визнання недійсним договору не відповідає приписам законодавства та відповідно твердження про бездіяльність є необґрунтованою. Вжиття заходів щодо реалізації визначених Законом № 2939 та Законом № 922 в частині складання вимог/висновків про зобов`язання усунення порушень, притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, звернення до суду тощо органами Держаудитслужби можливе лише за результатами проведених контрольних заходів. На території Запорізької області реалізацію державного фінансового контролю здійснює Управління, яке діє на підставі Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, затверджене наказом Офісу від 29.08.2016 № 3. Листом від 30.01.2023 № 15/2-57вих-23 Запорізька обласна прокуратура надала інформацію щодо можливих порушень законодавства з питань публічних закупівель по процедурам закупівель проведених Комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», Комунальним підприємством «Запоріжміськсвітло» та Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» стосовно ТОВ «РІФ СІЧ» та ТОВ «ОЛІО ТРАНС». Станом на 26.06.2023 контрольний захід Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» не завершений і факти викладені в зверненні Запорізької обласної прокуратури не досліджені.

Крім того, позивач-2 просив суд здійснювати розгляд справи без його участі.

Клопотання прийнято судом.

Відповідача-1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Ухвали суду від 19.06.2023, 13.07.2023, 16.08.2023 отримані відповідачем-1, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету та електронної скриньки. 30.06.2023 відповідач-1 надав до канцелярії суду клопотання б/н від 30.06.2023 про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та проси суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РІФ СІЧ на користь Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради 4 068 527 грн 80 коп., а з Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради одержані ним за рішенням суду 4 068 527 грн 80 коп.

Клопотання відповідача-1 прийнято судом.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідач-2 у судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 відповідачу-2, відповідно до ст. 165 ГПК України, у строк до 13.07.2023 запропоновано подати до суду відзив із його документальним обґрунтуванням. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду направити копію відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, докази направлення/надання надати суду (додати до відзиву).

Відзив на адресу суду від відповідача-2 у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Ухвала суду від 19.06.2023 про відкриття провадження у справі, яка була направлена на адресу відповідача-2 (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035) повернулися на адресу суду з відміткою засобу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Ухвала суду від 16.08.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті 19.09.2023, яка була направлена на адресу відповідача-2 (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035) повернулися на адресу суду з відміткою засобу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідача-2 додатково було повідомлено судом про дату, час і місце призначених судових засідань через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача-2 про відкриття провадження у справі № 908/1948/23.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Положеннями ст.ст. 165, 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача-2 до суду не надійшло.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши прокурора та позивача-1, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача-1, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному конкретному випадку з посиланням на законодавство самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформовано правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Пред`явлення позову прокурором у даній справі зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю Ріф Січ порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. ч. 3, 6 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 4 даного Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів. Тобто, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Порушення чинного законодавства України, підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи державної влади та місцевого самоврядування, та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами цих рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ст. 11 цього ж Закону).

Департамент з управління житлово-комунального господарства Запорізької міської ради належить до системи органів місцевого самоврядування в Україні, який безпосередньо реалізує на території міста Запоріжжя державну політику в галузі житлово-комунального господарства, координує діяльність комунальних підприємств, які входять до системи управління житлово-комунального господарства міста, представляє раду та її виконавчий комітет у судах, а також виконує функції з управління майном підприємств житлово-комунального господарства, контроль за витрачанням бюджетних коштів та моніторинг проведених ними закупівель органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (ст. 17 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні").

Органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, як правило, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації певних повноважень у відповідних сферах, а делегують владні повноваження з розпорядження і використання бюджетних коштів комунальним підприємствам, установам, закладам, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів.

Відповідно до п. 1.6 Статуту КП «Запоріжремсервіс» ЗМР (Підприємство), затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 50 від 17.03.2023 -Засновником і Власником Підприємства є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Управління Підприємством здійснюється Власником, Органом управління, директором підприємства та відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», діючого Статуту Підприємства та інших нормативно-правових актів (п. 5.1, пп. 5.1.1 Статуту).

Пунктом 5.3 Статуту закріплено, що до повноважень Органу управління відноситься, зокрема: погодження фінансових планів та здійснення контролю за їх виконання (пп. 5.3.1).

Відповідно до ст. ст. 75, 78 Бюджетного кодексу України контроль за складанням та виконанням видатків обласного бюджету покладено на головних розпорядників бюджетних коштів.

Головним розпорядником КП «Запоріжремсервіс» ЗМР є Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, який фінансував у 2018 році КП «Запоріжремсервіс», як одержувача бюджетних коштів нижчого рівня за програмою 121620 «Забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги» та програмою 1216017 «Інша діяльність, пов`язана з експлуатацією об`єктів житлово-комунального господарства» зі свого особового рахунку, який відноситься до місцевого бюджету.

У той же час, зазначене дає підстави вважати, що: 1) укладаючи та здійснюючи оплату за спірним Договором, КП «Запоріжремсервіс» ЗМР фактично використовує кошти відповідного державного бюджету; 2) реалізує делеговані їй владні повноваження з розпорядження і використання бюджетними коштами.

Відповідно до Положення про Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 53 від 26.01.2022 - Департамент здійснює управління бюджетними коштами у межах у межах встановлених бюджетних призначень (п. 2.6 Положення), виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів відповідно до бюджетного законодавства (п. 3.3 Положення), здійснює контроль за дотриманням розпорядниками нижчого рівня (одержувачами) бюджетних коштів вимог діючого законодавства щодо проведення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти (п. 3.4 Положення).

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у

спірних відносинах, виступає Департамент з управління житлово-комунальногогосподарства Запорізької міської ради.

Окружною прокуратурою 06.02.2023, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано до Запорізької міської ради лист про [надання інформації щодо вжиття міською радою заходів для відновлення порушених прав.

На вказаний лист надано інформацію Департаментом з управління житлово-комунального господарства ЗМР від 03.04.2023 (через 2 місяці після направлення листа окружною прокуратурою) відповідно до якого встановлено, що питання, порушені у листі окружної прокуратури потребують більш детального вивчення.

10.05.2023 на адресу окружної прокуратури від Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради надійшла інформація, відповідно до якої встановлено, що про наявність рішення адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2020 № 54/41-р/к відомо не було. У той же час, за результатом розгляду окружної прокуратури Департаментом надано доручення КП «Запоріжремсервіс» ЗМР щодо вжиття заходів реагування, а саме звернутися до суду з відповідним позовом.

З метою встановлення інформації щодо результатів виконання КП «Запоріжремсервіс» зазначеного доручення (у тому числі отримання відомостей щодо орієнтовних строків вжиття заходів та предмет спору), окружною прокуратурою 05.06.2023 на адресу КП «Запоріжремсервіс» скеровано відповідний лист.

За інформацією КП «Запоріжремсервіс» ЗМР від 07.06.2023 встановлено, що

Комунальним підприємством позовну заяву до ТОВ «РІФ СІЧ» щодо визнання

договору від 12.02.2018 № 125 недійсним не направляло.

Статтею 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно зі ст. 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Враховуючи, що на теперішній час, договір № 125 від 12.02.2018, укладений між Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» про закупівлю бензину за державні кошти є виконаним, проведення моніторингу органами Держаудитслужби чинним законодавством не передбачено.

У той же час, Постановою КМУ від 01.08.2013 № 631 «Про затвердження Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами і внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», передбачено повноваження органів Держаудитслужби щодо здійсненення перевірок закупівель.

Запорізькою обласною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 30.01.2023 на адресу Східного офісу Держаудителужби та Управління Східного офісу Держаудителужби в Запорізькій області скеровано лист за № 15/2-57ВИХ-23 щодо вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом.

Східним офісом Держаудителужби листом від 06.02.2023 № 040431-18/875-2023 повідомлено, що лист органу прокуратури направлено до Управління Східного офісу Держаудителужби в Запорізькій області для надання інформації щодо здійснення заходів державного фінансового контролю об`єктів про які вказується у листі та щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства.

В свою чергу, Управлінням Східного офісу Держаудителужби в Запорізькій області листом від 24.02.2023 № 040831-17/611-2023 повідомлено, що органами державного фінансового контролю заходи реагування шляхом пред`явлення позову до суду не вживались та не плануються.

З урахуванням вищевикладеного саме нездійснення уповноваженими органами захисту інтересів держави з метою стягнення коштів до бюджету надає Дніпровській окружній прокуратурі міста Запоріжжя право звернення з позовом до суду на підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

У відповідності до абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою листом від 08.06.2023 за вих. № 53-96-3966вих-23 повідомлено Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради та Східний офіс Держаудитслужби про вжиття заходів представницького характеру.

Отже, при зверненні з даним позовом до господарського суду прокурором дотримано норми статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визначено уповноважений державою орган та належним чином обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок, у тому числі, бездіяльності позивачів.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2018 Комунальнимпідприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради опубліковано відомості про проведення відкритих торгів із закупівлі «нафта і дистиляти (бензин А-92 картки)», в обсязі 140000 літрів, ідентифікатор закупівлі UA-2018-01-04-000450-b Очікувана вартість предмета закупівлі становила 4 200 000 грн. Відповідно до тендерної документації, критерієм вибору переможця була ціна.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано трьома суб`єктами господарювання: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Ресурс», Товариство з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС», що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.

Тендерна пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Ресурс» становила 3 913 000,00 грн, Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» - 4 191 600,00 грн, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» - 4 200 000,00 грн.

Упродовж аукціону розмір пропозицій учасників не змінювався.

Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Ресурс», електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій та у подальшому визнана переможною.

З урахуванням того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Ресурс» не виконано вимоги ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», що вимагались Замовником відповідно до тендерної документації, рішення щодо визнання переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Ресурс» скасоване, на підставі протоколу засідання тендерного комітету Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» ЗМР від 30.01.2018 за № 59.

Наступна, після Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Ресурс», пропозиція, що є найбільш економічно вигідною була пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» з ціною 4 191 600,00 грн.

Рішенням тендерного комітету Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» ЗМР, оформленим протоколом засідання його тендерного комітету № 65 від 01.02.2018, переможцем торгів визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ», тендерна пропозиція якого із сумою 4 191 600,00 грн відповідала кваліфікаційним критеріям, установленим у тендерній документації замовника. Цим рішенням із вказаним товариством вирішено укласти відповідний договір.

За результатом проведення відкритих торгів 12.02.2018 між Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» ЗМР (замовник за договором) та переможцем Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» (постачальник за договором) укладено договір № 125 про закупівлю товару.

Відповідно до розділу 1 Договору визначено, що Постачальник зобов`язується до 31.12.2018 поставити Замовникові товар, зазначений в п. 1.2 Договору та Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити товар. Найменування товару - Код ДК 021:2015 09130000-9 - нафта і дистиляти (бензин А-92 картки) у кількості 140000 літрів.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за одиницю товару становить 29,94 грн за 1 літр з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 3.2 договору ціна договору становить 4 191 600,00 грн, у тому числі ПДВ 698 600,00 грн.

У подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору № 125 від 12.02.2018, відповідно до яких вносились зміни щодо ціни договору, обсягів поставки товару.

Згідно п. 4.1 договору розрахунки за цим договором проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, на підставі оформлених належним чином рахунку-фактури, видаткової накладної, акту приймання-передавання підписаного уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.4 договору строк (термін) поставки (передачі) товару - до 31.12.2018. Моментом передачі талонів замовнику вважається момент підписання відповідних документів: видаткової накладної та акту приймання-передавання.

Як встановлено із листа Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» ЗМР від 05.05.2023 за вих. № 879/01-10 додаткові угоди, укладені до Договору № 125 від 12.02.2018 на підприємстві відсутні, оскільки відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, рекомендовано зберігати договори, акти та інші документи не менше 1095 днів з моменту завершення строку їх дії, або подання звітності, або закінчення строку позовної давності, пов`язаної з цим документом, в залежності від того, який строк настає пізніше.

Згідно видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Ріф Січ передано замовнику товар у кількості 134480 літрів, на загальну суму 4068527,80 грн. з ПДВ за договором № 125 від 12.02.2018.

Відповідно до платіжних доручень, копії яких додано до позову, на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Ріф Січ від Комунального підприємства Запоріжремсервіс ЗМР за договором від 12.02.2018 № 125 перераховано за рахунок бюджетних асигнувань загальну суму 3321225,40 грн. за отриманий товар.

Відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Запоріжжя Запорізької області від 17.02.2023 за вих. № 02-06-08/184 по договору від 12.02.2018 № 125 проведено платежі на загальну суму 3321225,40 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ріф Січ.

Разом з цим, платіжними інструкціями № 1474 від 29.05.2018, № 1753 від 23.07.2018, № 3049 від 26.02.2019, № 3262 від 29.03.2019, № 3362 від 22.04.2019, № 3751 від 18.06.2019, № 3968 від 26.07.2019, № 1101 від 15.03.2018 (платіжна інструкція на загальну суму 38328,00 грн з яких на виконання умов договору № 125 сплачено кошти у розмірі 29940,00 грн) підтверджується сплата Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на розрахункові рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» за договором № 125 від 12.02.2018 за рахунок коштів підприємства на суму 747 302,40 грн.

За інформацією Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради від 20.02.2023 за вих. № 286/01-05 встановлено, що розмір видатків за фактично поставлений товар по договору від 12.02.2018 № 125 становить 4 068 527,80 грн.

Фінансування закупівлі товару за договором проводилось за рахунок бюджетних коштів на суму 3 321 225,40 грн та за власні кошти підприємства -747 302,40 грн.

Вказане також підтверджується інформацією, опублікованою Замовником на повноваженому порталі з питань закупівель - Звіт про виконання договору від 12.02.2018 № 125 на суму 4 068 527,80 грн.

Рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2020 № 54/41-р/к у справі № 54/32-20 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС», вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів тендеру (торгів), проведених комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради на закупівлю: Код ДК 021:2015 09130000-9 - Нафта і дистиляти (бензин А-92 картки) [оголошення про проведення процедури закупівлі розміщено на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель -https//prozorro.gov.ua/tender/UА-2018-01-04-000450-b.

Зазначене рішення (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному веб-сайті Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та доступне за посиланням: https//sotheastmty.аmсu.gon.uа/storage/арр/uрlоаds/рublіс/605/9с5/3dа/6059с53dас460032654219.рdf.

За вказане порушення накладено штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» накладено штраф.

Адміністративною колегією, при розслідування даної справи, встановлено обставини, які свідчать про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» вимог законодавства, а саме:

наявність сталих господарських відносин, єдність інтересів між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» (п. 3.2 Рішення);

надання фінансової допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СТЧ» відповідно до п`яти договорів про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги (п. 3.3 Рішення);

використання однієї електронної поштової скриньки (п. 3.4 Рішення);

використання однакових засобів зв`язку Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» (п. 3.5 Рішення);

фактичне розташування Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» за однаковими адресами (п. 3.6 Рішення);

використання вказаними юридичними особами одного електронного майданчика та одних і тих же ІР-адрес (п. 3.7 Рішення);

забезпечення Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» участі у торгах Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» (п. 3.8 Рішення);

технічна участь у Торгах Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» для забезпечення перемоги Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ», як встановлено Адміністративною колегією, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оліо Транс» жодного разу не надано повного комплекту документів, який вимагався Замовниками (п. 3.9 Рішення);

9) схожість в оформленні цінових пропозицій, тендерних пропозицій та конкурсної документації Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» (п.п. 3.10, 3.11 Рішення);

10) спільні унікальні особливості властивостей файлів, завантажених Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» в електронну систему закупівель (п. 3.12 Рішення).

Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 24.11.2020 № 54/41-р/к у справі № 54/32-20 дійшла висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.

Узгодивши свої поведінку та пропозиції конкурсних торгів, вказані суб`єкти господарювання усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, спотворили результати проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, тобто вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Враховуючи викладене, така поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 у справі № 904/2881/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі № 904/2881/21 відмовлено в задоволені позовів Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІО ТРАНС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Південно-східного міжобласного територіального відділення № 54-41-р/к від 24.11.2020 у справі № 54/32-20. Відомості щодо оскарження таких рішень в касаційному порядку відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічна норма викладена у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2019 № 922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), який означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.

Згідно преамбули Закону України Про захист економічної конкуренції, цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію. Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 даного Закону, антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ч. 1 ст. 50 цього Закону).

Закон України Про публічні закупівлі, як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, закупівлі здійснюються за принципами: добросовісної конкуренції серед учасників; максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 даного Закону).

У постанові від 10.06.2021 по справі № 910/114/19 Верховний Суд у п.п. 32, 33 виклав таку правову позицію: визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" вимог.

Рішенням Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.11.2020 № 54/41-р/к у справі № 54/32-20 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю Ріф Січ та Товариство з обмеженою відповідальністю Оліо Транс вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів тендеру (торгів), проведених Комунальним підприємством Запоріжремсервіс Запорізької міської ради на закупівлю Код ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-92 картки) (оголошення UA-2018-01-04-000450-b).

Враховуючи вищевикладене, в діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ» мав на меті уникнути встановлених Законом України Про публічні закупівлі обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

В силу положень ст. 202 ЦК України рішення тендерного комітету Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради про визнання переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю Ріф Січ, яке оформлено протоколом від 01.02.2018 № 65, є правочином, вчиненим замовником та спрямованим на набуття у нього та вказаного суб`єкта господарювання цивільних прав та обов`язків щодо укладення договору про закупівлю товару від 12.02.2018 № 125.

Схожий за змістом висновок щодо застосування ст. 202 ЦК України в подібних правовідносинах також викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 по справі № 910/353/19.

У зв`язку із цим, рішення тендерного комітету Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про визнання переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ», яке оформлено протоколом від 01.02.2018 № 65, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 та ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції станом на 01.02.2018), замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Враховуючи вищевикладене, визнання недійсним рішення тендерного комітету Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, яке оформлено протоколом від 01.02.2018 № 65, встановлення судом порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ» Закону України Про захист економічної конкуренції та принципів добросовісності та справедливості, договір від 12.02.2018 № 1225 укладений між Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ» на підставі вказаного рішення № 65 також підлягає визнанню недійсним.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, якщо визнаний судом недійсний правочин вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідач-2 усвідомлював або повинен був усвідомлювати протиправність своїх дій у спірних правовідносинах і суперечність їх мети інтересам держави та суспільства, і прагнув настання таких наслідків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ» за спірним договором одержано грошові кошти в сумі 4 068 527 грн 80 коп., що не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору від 12.02.2018 № 125, з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь в проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого привласнило бюджетні кошти в сумі 4 068 527 грн 80 коп.

Вищенаведене свідчить про наявність у товариства умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства, з метою отримання прибутку.

Верховним Судом у постанові від 07.07.2021 у справі № 905/1562/20 зроблено правовий висновок, що на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту.

Отже, грошові кошти в сумі 4 068 527 грн 80 коп., які були перераховані Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Ріф Січ» на виконання договору від 12.02.2018 № 125, підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» ЗМР та в подальшому з останнього у дохід держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача-2 в розмірі 66 395 грн 92 коп.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» задовольнити.

Визнати недійсним рішення, недійсним рішення тендерного комітету Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради про визнання переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ», яке оформлено протоколом від 01.02.2018 № 65.

Визнати недійсним укладений між Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 22144952) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35450246) договір від 12.02.2018 № 125.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 35450246) на користь Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23-А, ідентифікаційний код юридичної особи 22144952) 4 068 527 (чотири мільйони шістдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять сім) грн 80 коп., а з Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 23-А, ідентифікаційний код юридичної особи 22144952) одержані ним за рішенням суду 4 068 527 (чотири мільйони шістдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять сім) грн 80 коп стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби (вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, 49101, ідентифікаційний номер юридичної особи 40477689). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ» (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 35450246) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, розрахунковий рахунок UA43820172034318000100000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, в сумі 66 395 грн (шістдесят шість тисяч триста дев`яносто дві) грн. 92 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.