Рішення № 11378957, 06.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2010 р.Справа № 16/96-10-2402 Господарський суд Одеської області у складі: Судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Синюк О.М., посвідчення 3115 від 26.07.2010р.

Від позивача: Павленко В.С. за довіреністю № 319 від 07.09.2009р.

Від відповідача: не зявився

Від третьої особи: Чебаненко П.О. /директор/, згідно з розпорядженням № 33 від 26.05.2008р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: комунального підприємства „Водолій” сількомунгосп про зобовязання знести самовільно збудований обєкт, вилучення з користування самовільно зайнятої земельної ділянки та її повернення до комунальної власності, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 (далі по тексту ПП ОСОБА_4) про зобовязання відповідача знести самочинно побудовану капітальну будівлю площею 34,7 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1, вилучити з користування відповідача самовільно зайняту земельну ділянку площею 19,7 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1, повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 19,7 кв.м. за вказаною адресою до комунальної власності. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем судового рішення, прийнятого 18.02.2009р. по справі № 3/215-08-4622, за яким відповідача було зобовязано здійснити перебудову самочинно побудованої, незакінченого будівництва 16% готовності, капітальної будівлі площею 34,7 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 у відповідності до узгодженого проекту та дозволу на будівництво, згідно з якими площа забудови складає 17,55 кв.м.

Ухвалою від 11.06.2010р. господарським судом Одеської області до участі у даній справі було залучено комунальне підприємство „Водолій” сількомунгосп, як орендаря земельної ділянки, на якій здійснено будівництво.

У судовому засіданні 06.08.2010р. представник позивача надав суду уточнення позовних вимог, згідно з якими Приморська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області просить суд знести самочинно побудовану, незакінченого будівництва 16% готовності, капітальну будівлю площею 34,7 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1, за рахунок відповідача, виконання судового рішення покласти на позивача та зобовязати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 19,7 кв.м. за вказаною адресою до комунальної власності та відшкодувати витрати, повязані з приведенням зазначеної земельної ділянки до попереднього стану.

Викладені в уточненнях вимоги були підтримані представником прокуратури та приймаються судом до розгляду по суті.

Представник відповідача двічі 24.06.2010р. та 23.07.2010р. звертався до господарського суду Одеської області з клопотанням про відкладення розгляду справи, у засіданнях призначених відповідно на 25.06.2010р. та 23.07.2010р. Судом розгляд даної справи неодноразово відкладався, проте відповідач, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, у судові засідання не зявлявся. Крім того, відзиву на позовну заяву відповідач також не надав, у звязку з чим, справа була розглянута за наявними матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України.

Представником комунального підприємства „Водолій” сількомунгосп позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора з урахуванням уточнень до нього був підтриманий повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників прокуратури, позивача та третьої особи, суд встановив наступне.

02.12.2003р. між Приморською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області (Орендодавець) та комунальним підприємством „Водолій” сількомунгосп (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Приморською сільською радою на підставі рішення сесії ради № 232-ХХХІV від 18.07.2003р. надано комунальному підприємству "Водолій" сількомунгосп у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років земельну ділянку, що відноситься до земель запасу Приморської сільської ради і знаходиться в межах населеного пункту загальною площею 0,2169 га. Земельна ділянка передана для розташування торгівельної площі „Водолій”. При цьому, відповідно до пункту 5.4 даної угоди передбачено право орендаря передавати земельну ділянку в суборенду з правом викупу. Вказаний договір зареєстровано Одеською регіональною філією державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

28.02.2004р. рішенням виконавчого комітету Приморської сільської ради №26 надано дозвіл на будівництво торгової площі „Водолій” в с. Курортне, вул. Набережна, 38-а.

В подальшому, 15.04.2004р. між комунальним підприємством „Водолій” сількомунгосп (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладено договір суборенди земельної ділянки, відповідно до умов якої комунальним підприємством „Водолій” сількомунгосп було передано суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_4 у суборенду земельну ділянку, загальною площею 15 кв.м, яка розміщена в межах АДРЕСА_1. При цьому, земельна ділянка передана строком на 24 роки для побудови торгівельного павільйону з метою здійснення торгівельної діяльності. Даний договір суборенди було зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

03.06.2007р. відділом містобудування та архітектури Білгород-Дністровської райдержадміністрації погоджено СПД ОСОБА_4 проект торгівельного павільйону.

ПП ОСОБА_4 28.12.2007р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю по Білгород-Дністровському району було видано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва кіоску продовольчих товарів у с. Курортне, Набережна 38а.

В подальшому, посилаючись на те, що відповідачем будівництво торгівельного павільйону було здійснене з істотним відхиленням від проекту, Приморська сільська рада Білгород-Дністровського району звернулася до господарського суду Одеської області з позовом про зобовязання відповідача здійснити перебудову незакінченого будівництва у відповідності з узгодженим проектом та дозволом на будівництво.

За результатами розгляду справи № 3/215 08 4622 за позовом Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунального підприємства „Водолій” - сількомунгосп до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 про знесення самочинного будівництва господарським судом Одеської області було постановлено рішення від 18.02.2009р., яким позов Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області було задоволено. Вказаним судовим рішенням ПП ОСОБА_4 зобовязано здійснити перебудову самочинно побудованої, незакінченого будівництва 16% готовності, капітальної будівлі площею 34,7 кв. м, що розташована в АДРЕСА_2 у відповідності до узгодженого проекту та дозволу на будівництво, згідно з якими площа забудови складає 17,55 кв. м.

При цьому, під час вирішення господарського спору по справі № 3/215 08 4622 судом було встановлено факт набуття ПП ОСОБА_4 у передбаченому діючим законодавством порядку права користування земельною ділянкою площею 15 кв.м, яка розміщена в межах АДРЕСА_1 на підставі договору суборенди від 15.04.2004р. та право на забудову зазначеної земельної ділянки на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 28.12.2007р., однак, при зведенні нерухомого обєкта відповідачем допущено суттєві відхилення від проекту будівництва, які полягають у самовільному збільшенні розмірів забудови, внаслідок чого відповідачем було самовільно зайнято земельну ділянку площею 19,7 кв.м.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду Одеської області від 12.05.2009р. рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2009р. по справі № №3/215 08 4622 було залишено без змін.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, вказані судові рішення по справі № 3/215 08 4622 мають преюдиціальне значення при вирішення спору, який виник між сторонами по даній справі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та уточнень в якості підстав звернення до господарського суду Одеської області з даним позовом прокурором та позивачем покладено, передусім, доводи про невиконання відповідачем рішення господарського суду Одеської області від 18.02.2009р. по справі № №3/215 08 4622 щодо здійснення перебудови самочинно побудованої, незакінченого будівництва 16% готовності, капітальної будівлі площею 34,7 кв. м, що розташована в АДРЕСА_2 у відповідності до узгодженого проекту та дозволу на будівництво, згідно з якими площа забудови складає 17,55 кв. м.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з постанови відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції від 03.12.2009р. виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 02.11.2009р., виданого на виконання вказаних судових рішень по справі № 3/215 08 4622, про зобовязання ПП ОСОБА_4 здійснити перебудову самочинно побудованої капітальної будівлі площею 34,7 кв. м, що розташована в АДРЕСА_2 у відповідності до узгодженого проекту та дозволу на будівництво було закінчено на підставі п. 11 ч.1 ст. 37 та ст. 76 Закону України „Про виконавче провадження”, у звязку з неможливістю виконати дане рішення без участі боржника.

За змістом пояснень учасників процесу до теперішнього часу перебудову самочинно побудованої капітальної будівлі площею забудови 34,7 кв. м, що розташована в АДРЕСА_2 у відповідності до узгодженого проекту та дозволу на будівництво ПП ОСОБА_4 здійснено не було. Доказів спростовуючих викладене відповідачем з дотриманням вимог ст. 32, 33 ГПК України суду не представлено.

Наведені обставини свідчать про відмову ПП ОСОБА_4 від виконання вказаного судового рішення по справі № 3/215 08 4622 в цій частині.

В свою чергу, відповідно до приписів частини 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Враховуючи, що рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2009р. по справі № 3/215 08 4622, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2009р., ПП ОСОБА_4 зобовязано здійснити перебудову самочинно побудованої, незакінченого будівництва 16% готовності, капітальної будівлі площею 34,7 кв. м, що розташована в АДРЕСА_2 у відповідності до узгодженого проекту та дозволу на будівництво, згідно з якими площа забудови складає 17,55 кв. м., та відмову відповідача від проведення вказаної перебудови, суд керуючись, приведеними вимогами статті 376 ЦК України доходить висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині знесення самочинно побудованої, незакінченого будівництва 16% готовності, капітальної будівлі площею 34,7 кв.м., що розташована в Одеській області, Білгород-Дністровський район, с. Курортне, вул.. Набережна, 38а, за рахунок відповідача.

Щодо вимог про покладення на Приморську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області виконання судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З огляду на зміст наведених вимог, суд вважає за необхідне, передусім, дослідити питання їх відповідності або невідповідності передбаченим законом способам захисту прав та охоронюваних законом інтересів.

Перелік способів захисту цивільних прав встановлено у ст. 16 Цивільного кодексу України в редакції Закону від 16.01.2003р., відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічний перелік способів захисту цивільних прав встановлено у частині 2 ст. 20 Господарського кодексу України, згідно з приписами якої права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Існує певний порядок реалізації прав субєктів господарювання та способи захисту порушених прав. Звернення до суду з відповідними вимогами є одним із способів захисту прав субєктів господарювання.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом вказаних вимог фактично ставиться питання про зобовязання позивача виконати судове рішення по даній справі. Задоволення даних вимог за своєю сутністю не є вирішенням господарського спору та жодним чином не відновлює порушені права позивача. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем було невірно обрано спосіб захисту своїх прав. В свою чергу, висновки суду про невірність обраного способу захисту прав тягнуть за собою необхідність відмови у задоволенні позову в частині вимог про покладення на Приморську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області виконання судового рішення.

Розглянувши позовні вимоги про зобовязання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 19,7 кв.м. за вказаною адресою до комунальної власності та відшкодувати витрати, повязані з приведенням зазначеної земельної ділянки до попереднього стану, суд вважає за необхідне зупинитися на наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України „Про основи містобудування" від 16.11.1992 року N 2780-XII забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому, відповідно до ст.. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.02.2009р. по справі № 3/215 08 4622, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2009р., було встановлено факт самовільного без належних правових підстав використання відповідачем земельної ділянки площею 19,7 кв.м. за вказаною адресою, яка належить до комунальної власності Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Вказане також підтверджується і листом комунального підприємства „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації” за вих.№ 2067 від 02.10.2008р., за змістом якого згідно з матеріалами технічної інвентаризації збудована будівля (незавершене будівництво) має площу під забудовою 34,7 кв.м., в той час як на підставі договору суборенди земельної ділянки від 15.04.2004р., укладеного між комунальним підприємством „Водолій” сількомунгосп та ПП ОСОБА_4, у володіння та користування відповідача була надана земельна ділянка, загальною площею лише 15 кв.м, яка розміщена в межах АДРЕСА_1.

Таким чином, у порушення наведених вимог чинного законодавства України, у встановленому законом порядку відповідачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 19,7 кв.м. (34,7 кв.м. 15 кв.м.), на якій розташовано спірний обєкт отримано не було.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на положення ст. 152 Земельного кодексу України, якими визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи висновки суду, наведені по тексту рішення вище про здійснення ПП ОСОБА_4 будівництва спірного обєкту за відсутністю правовстановлюючих документів на частину земельної ділянки, на якій він розташований, а також за відсутністю правовстановлюючих документів на майно, що розташоване на вказаній земельній ділянці, суд доходить висновку про самовільне, без правових на те підстав, використання відповідачем спірної земельної ділянки, а, відтак, і наявності підстав для задоволення позову прокурора і в частині зобовязання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 19,7 кв.м. за вказаною адресою до комунальної власності.

Водночас позовні вимоги про зобовязання відшкодувати витрати, повязані з приведенням зазначеної земельної ділянки до попереднього стану, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність збитків; протиправна поведінка заподіювача; причинний зв?язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; вина особи, яка заподіяла збитки. Відсутність одного з елементів, які утворюють склад правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяні збитки оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Проте, позивачем не було доведено суду факту понесення ним витрат, повязаних із приведенням зазначеної земельної ділянки до попереднього стану, тобто не доведено факту наявності збитків, та не вказано їх розмір. У контексті викладеного слід зазначити, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли. При цьому, відповідно до п. 4.2.1. Рекомендацій Президія Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. N 04-06/15 „Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства” у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року N 963. Однак, такого розрахунку суду надано не було.

Таким чином, суд доходить висновку про не доведеність вимог про зобовязання відповідача відшкодувати витрати, повязані з приведенням зазначеної земельної ділянки до попереднього стану, а, відтак, і відсутність правових підстав для їх задоволення.

Підсумовуючи наведене, суд вважає за правомірне позов заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора, заявлений в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ПП ОСОБА_4 задовольнити в частині вимог про знесення самочинно побудованої, незакінченого будівництва 16% готовності, капітальної будівлі площею 34,7 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1, за рахунок відповідача та зобовязання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 19,7 кв.м. за вказаною адресою до комунальної власності. У задоволенні позову в іншій частині вимог слід відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 16, 376 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. ст. 125, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Знести самочинно побудовану, незакінченого будівництва 16% готовності, капітальну будівлю площею 34,7 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1. Витрати, повязанні із знесенням, покласти на субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_4 /67792, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/. Наказ видати.

3.Зобовязати субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_4 /67792, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 19,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 до комунальної власності. Наказ видати.

4.В задоволенні позову в іншій частині вимог відмовити.

5.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 /67792, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114095700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 - держмито в сумі 42 грн. 50 коп. / сорок дві грн. 50 коп./ Наказ видати.

6.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 /67792, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в Одеській області на код бюджетної класифікації 22050000, п/р 31213264700008 в управлінні Держказначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 / 118 грн. 00 коп. / сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 11.08.2010р.

Суддя