Вирок № 113788280, 28.09.2023, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/254/23Справа №447/2491/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2023 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні взалі судув м. Миколаїв Львівської області матеріаликримінального провадження № 12023141250000275, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2023, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове, Дніпропетровської області, рома, громадянина України, не освіченого, не працевлаштованого, неодруженого, раніше неодноразово судимого 19.10.2018 Барвінківським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 достовірно знаючи, що в країні діє воєнний стан, що встановлений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 і затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 та який неодноразово продовжувався та будучи раніше неодноразово судимим, востаннє 19.10.2018 Барвінковським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі терміном на 4 роки 6 місяців, який 28.02.2023 звільнений із місць позбавлення волі, судимість якого не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став, належних для себе висновків не зробив, а повторно вчинив умисний корисливий злочини за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 , 19.06.2023 в період часу з 11:10 год. по 11:30 год. більш точного час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи по АДРЕСА_3 , керуючись прямим умислом на незаконне заволодіння чужим майном, діючи умисно, повторно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, переконавшись що за його діями не спостерігають особи, які могли б зашкодити його кримінально-протиправним діям, шляхом вільного доступу проник через незачинені вхідні двері в будинок АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_6 , де із тумбочки, яка розташована у спальній кімнаті, таємно викрав грошові кошти у розмірі 57000,00 грн. та 200 доларів США, які відповідно з службовим розпорядженням НБУ, станом на 19.06.2023 курс 1 долара становив 36,6 гривень, тобто 7320 гривень, після чого покинув приміщення будинку разом із викраденими коштами, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 , матеріальну шкоду на загальну суму 64320,00 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Обвинувачений у судовому засіданні вину у вчиненому повністю визнав, повідомив, що суть обвинувачення йому зрозуміла, погодився надавати суду показання. Повідомив, що він 19.06.2023 він зайшов через незачинені вхідні двері в житловий будинок, що по АДРЕСА_3 де в одній з кімнат з тумбочки викрав грошові кошти у розмірі 57 000, 00 грн. та 200 доларів США. після чого він вийшов з будинку із викраденими коштами. Пізніше викрадені кошти хотів віддати потерпілому. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

У судовому засіданні були досліджені документи, а саме: протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення ( в порядку ст. 208 КПК України) від 19.06.2023; копія ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 20.06.2023 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; копія ухвали Львівського апеляційного суду від 04.07.2023; лист Львівського науково - дослідного криміналістичного центру № 1938 від 21.07.2023 про перевірку слідів рук; постанова про уточнення анкетних даних особи від 03.08.2023; копія ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 20.06.2023 про арешт майна; постанова про визнання речових доказів та долучення їх до кримінального провадження від 19.06.2023, квитанція про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження; довідка про витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/114-23/11701-Д від 05.07.2023, розписка ОСОБА_7 про отримання на відповідальне зберігання коштів від 17.07.2023.

Крім цього, у судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: копія довідки про звільнення серії № 12602, видана ОСОБА_3 28.02.2023 про звільнення по відбуттю покарання з ДУ «Катеринівської ВК №46»; копія паспорта громадянина України (ID - картка); вимога про судимість обвинуваченого; інформаційна довідка на особу ОСОБА_3 ; довідка, видана КНП «Люботинська міська лікарня» Люботинської міської ради Харківської області, згідно якої ОСОБА_3 на «Д» обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; характеристика, видана виконавчим комітетом Люботинської міської ради Харківської області від 03.08.2023, згідно якої ОСОБА_3 характеризується негативно, вживає алкогольні напої, не працює, порушує громадський порядок взаємовідносини з сусідами та жителя не підтримує; копія ухвали Люботинськокого міського суду Харківської області від 20.04.2023; копія вироку Барвінківського районного суду Харківської області від 19.10.2018 у справі № 611/1014/18.

Враховуючи викладене, суд, дослідивши письмові докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, заяву потерпілого, який просив проводити розгляд справи за його відсутності, приходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, не працевлаштований, неодружений, за місцем проживання характеризується негативно, раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Барвінківського районного суду Харківської області від 19.10.2018 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, будучи звільненим 28.02.2023 з місць позбавлення волі, а саме з ДУ « Катеринівської ВК №46», вчинив новий злочин проти власності, що свідчить про те, що обвинувачений не зробив для себе належних висновків, наявність обставин, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю криміального правопорушення та наявність обставини, яка обтяжуює покарання - рецидив злочинів.

Згідно з досудовою доповіддю ймовірність вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину повторно дуже високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб високий, орган пробації вважає, що виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити такому покарання у виді позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту його фактичного затримання.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, з ОСОБА_3 підлягають до стягнення витрати на проведення експертиз у розмірі 1912,00 грн. на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст.370,374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнативинним увчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років 5 (п`яти) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його фактичного затримання, а саме з 19.06.2023.

Продовжити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний західу виглядітримання підвартою до набрання цим вироком законної сили, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26.11.2023.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні у розмірі 1912 (одна тисяча дев`ятсот дванадцять) гривень 00 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Львівської області від 20.06.2023, справа №447/1890/23.

Речові докази по справі, а саме:

- сумку-бананку чорного кольору без надписів та маркувань, мобільний телефон марки «Nokia», ІМЕІ: НОМЕР_1 , з батареєю, розкладний ніж без маркування - повернути ОСОБА_3 ;

- грошові кошти, які знаходились в кишені сумки-бананки, а саме: 2 (дві) купюри номіналом 100 доларів США серії LB29300993N (2009 р);LL60416212C(2009 р.); 12 (дванадцять) купюр номіналом 1000 грн., серії:БА5430481 (2019 р);ЕА7310639 (2021 р); АВ3907791 (2019 р);АВ5295407 (2019 р); ЕА8573428 (2021 р); АВ2292741 (2019 р); АБ 7168370 (2019 р); АИ8355662 (2019р); АИ1736171 (2019р); АГ3847381 (2019 р); АЄ 1359263 (2019 р); ЯБ2662566(2021р); 90 (дев`яносто) купюр номіналом 500 грн., серії: ВИ2971203 (2018р); ЛВ0987894 (2011р); СЗ614462 (2014р); ВЗ0441304 (2006р); СЖ7366037 (2014р); АЄ5683054 (2018р); ВЖ3154438 (2018р); ЕЖ9839329 (2021р); ЄА0656515 (2021р); ЄА0656516 (2021р); ВБ1085132 (2006р); ЛВ5879230 (2011р); УИ4968124 (2015р); СД4185808 (2014р.); БТ7220287 (2006р); ФБ1885045 (2015 р); УИ91774359 (2015 р); ФД1627245 (2015 р); УЗ3958468 (2015 р); ЗЗ3864841 (2006 р); АВ1560297 (2018 р); ВБ2218488 (2006 р); ЛД3935792 (2011 р); СЗ1393293 (2014 р); ВБ8680098 (2006 р); ВБ7731337 (2006 р); ВЖ4696834 (2006 р); УГ1005004 (2015 р); СЖ1890933 (2014 р); ЛВ0381619 (2011 р); ЄВ4540733 (2021 р); АГ0768238 (2018 р); ВД5897520 (2018 р); ВЗ1266044 (2018 р); ЗВ4465309 (2021 р); АЕ1782549 (2018 р); ЗГ5882449 (2021 р); ФБ0817309 (2015 р); ЗГ3235726 (2021 р); СГ0326985 (2014 р); УГ8389073 (2015 р); МА7433671 (2011 р); УД4767287 (2015 р); АА1311531 (2006 р); ВИ8481894 (2006 р); ЗБ6554915 (2021 р); АА5565453 (2006 р); ВЗ3040434 (2006 р); ЛА4465958 (2011 р); УГ3514192 (2015 р); СД8303666 (2014 р); ХБ1476164 (2015 р); ВГ6535074 (2006 р); УД8925306 (2015 р); ЛА0716181 (2011 р); ЗБ4976174 (2021 р); АЗ4991201 (2018 р); СБ4326773 (2014 р); ЗБ166058 (2006 р); МБ6283823 (2011 р); АА7978607 (2018 р); АК1879756 (2021 р); ВЄ0318944 (2018 р); ХГ9764368 (2015 р); АБ317721 (2018 р); ЄА0656519 (2021 р); ЛЗ0297875 (2011 р); ЗД1390856 (2006 р); ВВ1922756 (2006 р); ВА9176878 (2006 р); ЗБ9668222 (2006 р); ЗИ5458177 (2006 р); ВЖ6538426 (2018 р); ЕА7291537 (2021 р); ГА0292574 (2018 р); ХЗ3157657 (2015 р); ВД9191328 (2018 р); ЕБ4027107 (2021 р); ВД4875318 (2018 р); СЖ4564307 (2014 р); ВХ4043950 (2006 р); СЖ2911696 (2014 р); ЛБ2107129 (2011 р); МВ8268975 (2011 р); АЗ9688342 (2018 р); ЕЖ4533936 (2021 р); ХД9415030 (2015 р); ЛА4969399 (2011 р); ХГ8864954 (2015 р); ЕЖ4584158 (2021 р), які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 залишити у власності останнього.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1