Ухвала суду № 113787789, 12.09.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17306/23-ц

Провадження № 2-д-62/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року Печерський районний суд м. Києвав складі:

головуючого судді Соколова О.М.,

при секретарі судових засідань Матвійчуку В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва матеріали доручення Окружного суду Люксембургу суду щодо витребування інформції про платіжні дорученя та рахунки в банках АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та АТ «ОЩАДБАНК», відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року у провадження суду надійшло доручення Окружного суду Люксембургу суду щодо витребування інформції про платіжні дорученя та рахунки в банках АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та АТ «ОЩАДБАНК», відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як зазначено у зверненні Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) доручення Окружного суду Люксембургу від 25.11.2022 стосується судового розслідування відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які володіють банківськими картами, пов`язаними з українськими банковськими рахунками в АТ «Ощадбанк» та АТ КБ "Приватбанк".

В межах цього розслідування Окружний суд Люксембургу звернувся до судових органів України щодо проведення обшуку та вилучення в оригіналах або копіях всіх платіжних доручень та банківських рухів по вказаних рахунках зазначених осіб за період з 01.09.2018 по 31.03.2022, а також питанням накладення арешту на будь-які грошові кошти, які можуть бути виявлені на зазначених рахунках.

Доручення іноземних судів виконуються на території України з урахуванням вимог розділу Х ЦПК України і розділів ІІІ та VІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги у цивільних справах, щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54.

Відповідно до частини першої ст. 500 ЦПК України суди України виконують доручення іноземних судів про надання правової допомоги щодо вручення викликів до суду чи інших документів, допиту сторін чи свідків, проведення експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, переданих їм у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - дипломатичними каналами.

За приписами частини третьої статті 500 ЦПК України, виконання судового доручення здійснюється відповідно до цього Кодексу. На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть вчинятися під час виконання судового доручення із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам України.

08 вересня 2023 року на адресу суду від заінтересованої особи Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшли письмові пояснення. Представник АТ «Ощадбанк» просив відмовити у виконанні судового доручення.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної школи є банківською таємницею.

Зокрема, банківської таємницею є відомості про банківські рахунки клієнтів; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів.

Стаття 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає порядок розкриття банківської таємниці щодо фізичних осіб на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної фізичної особи, за рішенням суду.

Таким чином, відомості щодо банківських рахунків клієнтів, зазначених в міжнародному слідчому дорученні, та проведених по ним операціям, чинним законодавством України віднесені до банківської таємниці, яка щодо фізичних осіб може бути розкрита лише за рішенням суду.

Відповідно до п. 2 ч.1 Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції» від 16 січня 1998 року № 44/98-ВР з наступними змінами та доповненнями, на яку мається посилання в міжнародному слідчому дорученні, Україна виконуватиме судові доручення щодо обшуку або арешту майна з урахуванням умови, передбаченої підпунктом "с" пункту 1 статті 5, а саме «виконання судового доручення має бути сумісним з законодавством запитуваної Сторони».

Якщо для виконання запиту компетентного органу іноземної держави необхідно провести процесуальну дію, виконання якої в Україні можливе лише з дозволу прокурора або суду, така дія здійснюється лише за умовою отримання відповідного дозволу в порядку, передбаченому цим Кодексом, навіть якщо законодавство запитуючої сторони цього не передбачає.

Підставою для вирішення питання щодо надання такого дозволу є матеріали звернення компетентного органу іноземної держави ( ч.1ст. 562 КК України).

Проведення тимчасового доступу до речей та документів (ст. 159 КПК України), накладання арешту на майно (ст. 170 КПК України) та проведення обшуку (ст. 234 КПК України) в Україні можливо лише за відповідною ухвалою слідчого судді або суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 162 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать відомості, які можуть становити банківську таємницю. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин передбачених частиною п`ятою ціні статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, як передбачається довести за допомогою цих речей і документів (ч. 6 ст. 163 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 166 КПК України у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 234 КПК України клопотання про проведення обшуку повинно містити обґрунтування того, що доступ до речей, документів або відомостей, які можуть у них міститися, неможливо отримати органом досудового розслідування у добровільному порядку шляхом витребування речей, документів, відомостей відповідно до частини другої статті 93 цього Кодексу або за допомогою інших слідчих дій, передбачених цим Кодексом та п. 5 ч. 5 ст. 234 КПК України, відповідно до якого слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо не доведена наявність підстав вважати, що за встановлених обставин обшук є найбільш доцільним та ефективним способом відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування.

Тобто особа, яка звертається з клопотанням про проведення обшуку має переконати суд у неможливості отримати докази в інший спосіб, окрім як через його проведення.

Натомість будь-яких обґрунтувань того, що отримати запитувану інформацію та копії банківських документів можливо виключно під час обшуку, ні судове доручення іноземного суду, ні звернення Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не містять.

Таким чином, процесуальні дії, необхідні для виконання доручення Окружного суду Люксембургу, відповідно до чинного законодавства України, можуть бути проведені лише з дозволу суду.

При цьому необхідність проведення саме обшуку як засобу отримання необхідної інформації та документів, що містять банківську таємницю, при зверненні до суду не обґрунтована.

Крім того, із судового доручення не вбачається за можливе встановити мету арешту грошових коштів на рахунках фізичних осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 500 ЦПК України у разі якщо немає можливості виконати доручення іноземного суду, суд України у порядку, встановленому міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або якщо міжнародний договір не укладено - дипломатичними каналами, повертає таке доручення іноземному суду без виконання із зазначенням причин та подає відповідні документи, що це підтверджують.

Згідно з частиною другою ст. 88 ЦПК України про виконання або про неможливість виконання з об`єктивних причин судового доручення постановляється ухвала, яка з протоколами про вчинення процесуальних дій і всіма зібраними на виконання судового доручення матеріалами невідкладно надсилається до суду, що розглядає справу.

Враховуючи те, що у суду відсутнє належне обґрунтування для виконання доручення Окружного суду Люксембургу суду щодо витребування інформції про платіжні дорученя та рахунки в банках АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та АТ «ОЩАДБАНК», відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та подальше виконня доручення, за наданими в дорученні відомостями неможливе, суд вважає, що доручення щодо витребування інформції про платіжні дорученя та рахунки в банках АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та АТ «ОЩАДБАНК», відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неможливо виконати з об`єктивних причин, а тому воно підлягає поверненню без виконання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 88, 500, 501 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Матеріали доручення Окружного суду Люксембургу суду щодо витребування інформції про платіжні дорученя та рахунки в банках АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та АТ «ОЩАДБАНК», відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - повернути без виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М.Соколов