Ухвала суду № 113787646, 28.09.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-о/754/433/23

Справа № 754/13509/23

У Х В А Л А

28 вересня 2023 року м.Київ

Суддя Деснянського районного суду м.Києва Скрипка О.І., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту постійного проживання в неповнолітньому віці на території України,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення юридичного факту постійного проживання в неповнолітньому віці на території України.

Вивчивши матеріали заяви, вважаю, що справу слід направити за підсудністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 ЦПК).

Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.

Питання про підсудність справ визначається цивільним процесуальним кодексом України.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Водночас, суд наголошує, що терміни «місце проживання (перебування, знаходження)» чинне законодавство пов`язує саме з зареєстрованим у встановленому Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» порядку проживанням особи, а не за її фактичним перебуванням.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник вказує, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надає договір оренди житла за вказаною адресою. Проте, як зазначає сам заявник, і це вбачається з матеріалів заяви, заявник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Місцем проживання (перебування) заявника в даному випадку являється зареєстроване у встановленому законом порядку місце його проживання, що кореспондується з положеннями ст. 29 ЦК України та Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

При цьому суд зазначає, що договір про оренду житла не є документом, що офіційно підтверджує зареєстроване місце проживання чи перебування особи. Сама по собі наявність договору оренди не може свідчити, що вказана у договорі адреса є зареєстрованим місцем перебування заявника. Заявником не надано належних та допустимих доказів проходження передбаченої Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», а також Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року процедури реєстрації місця перебування.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

З наведеного вище вбачається, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції).

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Отже, при відсутності зареєстрованого місця перебування заявника в Деснянському районі м. Києва вищевказана заява є не підсудною Деснянському районному суду м. Києва.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи вищезазначене, сприяючи справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду справи повноважним складом суду, суд приходить до висновку, що дана справа не підсудна Деснянському районному суду м.Києва, а тому повинна бути передана на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області. При цьому необхідно зауважити про те, що заявник за необхідності має можливість приймати участь в розгляді справи в режимі відео конференції та реалізовувати свої права за допомогою системи «Електронний суд», відтак, право заявника на доступ до правосуддя не є порушеним чи обмеженим.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 31-32, 187, 260, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Цивільну справу № 754/13509/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту постійного проживання в неповнолітньому віці на території України - передати на розгляд Вінницькому міському суду Вінницької області за підсудністю для розгляду по суті.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складено 28 вересня 2023 року.

Суддя: