Вирок № 113784149, 25.09.2023, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 25.09.2023Справа № 554/5209/23 Провадження № 1-кп/554/1690/2023

ВИРОК

Іменем України

25 вересня 2023 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуу м.Полтаві кримінальне провадження № 12023170420001233 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, розлученого, судимого

19 січня 2022 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення,визнаного судомдоведеним

19 квітня 2023 року з 09 години старший дільничний офіцер поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Полтавського районного управління поліції в Полтавській області майор поліції ОСОБА_4 , на виконання Наказів начальника Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області № 293 від 24 березня 2023 року «Про проведення профілактичних заходів під умовною назвою «Нерест» та № 159-1 від 28 березня 2023 року «Про проведення оперативно-профілактичних заходів на території Шевченківського району м. Полтава», перебуваючи на службі як уповноважена службова особа правоохоронного органу, спільно з іншими дільничними офіцерами поліції ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , для здійснення превентивних (профілактичні) заходів, спрямованих на запобігання кримінальним та іншим правопорушенням, проводив обхід підвідомчої поліцейської території, яка включала в себе ділянку лісових насаджень та ставка, розташованих за ТЦ «Епіцентр» в районі вул. К. Шосе, 33 в м. Полтава, тобто виконував службові обов`язки.

При цьому, для більш якісного виявлення та фіксації можливих правопорушень, ОСОБА_4 та інші працівники поліції знаходились в цивільному одязі, без табельної зброї та спеціальних засобів.

Під час проведення обходу, близько 12 години, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості у вказаному районі, неподалік від місця свого перебування, дільничні офіцери поліції почули підозрілі гучні крики і нецензурну лайку невідомих осіб.

З метою з`ясування причин та обставин події, чи в разі необхідності задля того, аби надати допомогу чи припинити протиправне діяння, дільничні офіцери поліції, діючи відповідно до завдань та в межах повноважень, визначених ст. ст. 2, 23 і 31 Закону України «Про Національну поліцію», п. 2 розділу І, п. 2 розділу ІІ Інструкції «З організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад», затвердженої наказом МВС № 650 від 28 липня 2017 року, власної посадової інструкції, направились всередину лісових насаджень, звідки лунали крики, де виявили ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які перебували в стані сп`яніння та в цей час вели себе розгнуздано, гучно лаялись, кричали та біля яких знаходилась ОСОБА_12 , яка стояла окремо, розмовляючи по телефону.

Реагуючи на вказану поведінку, згідно повноважень, передбачених ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», дільничні офіцери поліції Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підійшли до ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , представились їм співробітниками поліції, з дотриманням ч. 3 ст. 18 вказаного закону, пред`явили в розгорнутому стані свої службові посвідчення, після чого попросили останніх надати підтверджуючі їх особу документи, повідомити причини такої поведінки, а також чи маються у них заборонені для обігу речі.

У відповідь, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 дістали з особистих речей ножі, які поклали на землю. Після цього, заявивши про свою безкарність з посиланням на те, що вони є учасниками бойових дій, стали вести себе зухвало, провокувати із співробітниками поліції конфлікт, ображати їх, вимагати після пред`явлення службових посвідчень знов і знов показувати їх, одночасно ігноруючи неодноразові прохання останніх припинити таку поведінку.

При цьому, не реагуючи на вказані законні зауваження та вимоги, ОСОБА_11 , в продовження своєї зухвалої поведінки, демонстративно з`їв речовину, назвавши її наркотиком, а після цього, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, висловлюючи невдоволення діями працівників поліції, виявляючи свою зневагу, діючи умисно, кулаком, зненацька завдав з достатньою силою цілеспрямований удар в голову дільничному інспектору поліції ОСОБА_4 , у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів кісток лицевого скелету ліворуч; скалкового перелому латеральної стінки лівої орбіти зі зміщенням; скалкового перелому передньої, латеральної, верхньої стінок максилярної пазухи зліва з діастазом уламків; фрагментарного перелому вилицевої дуги зліва зі зміщенням, скалкового перелому вінцевого відростку нижньої щелепи зліва з розвитком міжтканинної емфіземи; забою, гематоми м`яких тканин параорбітальної та букальної ділянок зліва і закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, які утворились від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак, від однократної дії травмуючого фактору та які кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Кваліфікація дій обвинуваченого судом

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитаний в ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_11 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що 19 квітня 2023 року він проводив час з ОСОБА_12 та ОСОБА_10 біля ставка, що в м. Полтава по вул. Київське Шосе, біля буд. № 33, де гучно спілкувався з останніми. Перебуваючи там, до них підійшли троє невідомих осіб ( ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ), які не представившись, зразу ж почали запитувати, що вони тут роблять, у зв`язку з чим між ними виникла суперечка, в ході якої останні поводились зухвало та виражали явну агресію стосовно них, однак не зміг конкретизувати, в чому саме це проявлялося. Пізніше до них приєднався й ОСОБА_9 , який аналогічно тим, спочатку не представився. Надалі ОСОБА_4 намагався вчинити дії, аби вихватити з його правої руки телефон, у зв`язку з чим він, зважаючи на те, що не допускає такої поведінки та відношення до себе, наніс останньому один удар кулаком лівої руки в обличчя. Ствердив, що спричинення цього тілесного ушкодження носило ситуативний характер і було обумовлене виключно необхідністю застосування необхідної оборони із-за вчинених потерпілим дій. До того ж, на момент нанесення удару він не був поінформований, що ОСОБА_4 та інші особи являються поліцейськими та виконують свої службові обов`язки, а він особисто сприймав їх за активістів, які виявляють наркозалежних осіб. Лише після нанесеного ним удару, названі особи представилися поліцейськими та пред`явили відповідні посвідчення. В подальшому, на їх запитання, чи мають вони при собі заборонені речі, вони з ОСОБА_10 видали ножі, які мали при собі. Зазначив, що коли б ці особи одразу представилися працівниками поліції, то він би міг допустити зухвалу поведінку стосовно них, однак нікого б не бив. Визнав заявлений по матеріалах кримінального провадження цивільний позов потерпілого в частині відшкодування завданого матеріального збитку в повному обсязі та заперечував проти його задоволення в частині стягнення з нього на користь останнього моральної шкоди.

Під час проведення слідчого експерименту за його участю в ході досудового розслідування 12 червня 2023 року, протокол про що з долученим до нього відеозаписом був досліджений судом (том 1 а. к. п. 232 238), обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що потерпілий в момент конфлікту знаходився на відстані близько 1 м від нього. В ході словесної перепалки останній вимагав в нього мобільний телефон та намагався вихопити його з рук, у відповідь на що він виставив перед собою ліву руку зігнуту в кулак, а потерпілий наткнувся на неї обличчям. Якою саме частиною обличчя потерпілий наткнувся на його кулак, він не бачив. Вказав, що удар потерпілому він не наносив та виставив руку виключно з метою самооборони.

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи № 475 (том 1 а. к. п. 239 240) показання ОСОБА_6 надані ним 12 червня 2023 року в ході проведення слідчого експерименту за його участю, не протирічать об`єктивним даним судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_4 в пунктах анатомічної локалізації і давності та протирічать в пункті механізму утворення даного тілесного ушкодження, а саме, що він «виставив перед собою ліву руку зігнуту в кулак, а вказаний чоловік (тобто потерпілий ОСОБА_4 ) наткнувся на неї обличчям». Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могли бути пальці рук стиснуті в кулак чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, від однократної дії травмуючого фактору, який діяв спереду-назад і зліва-направо.

Суд не приймає до уваги надані під час проведення слідчого експерименту за його участі показання обвинуваченого в частині, що стосується механізму спричинення тілесного ушкодження потерпілому, так як вони спростовуються ним же самим під час дачі показань в суді та іншими доказами по справі.

Разом із тим, суд приймає до уваги факт невідповідності показань обвинуваченого, наданих під час досудового розслідування кримінального провадження тим, які надані ним в ході його судового розгляду, що, в свою чергу, свідчить про їх непослідовність, демонстративність поведінки та намір переконати суд у невідповідності очевидних фактів дійсності з метою спростувати наявні об`єктивні докази, надані стороною обвинувачення, які свідчать про його винуватість у вчиненому, шляхом формування власної версії подій, яка не ґрунтується на будь-яких об`єктивних доказах у цій справі.

Оцінюючи показання обвинуваченого, надані під час його допиту в суді, в сукупності з іншими доказами по матеріалах кримінального провадження, суд констатує, що вони є суперечливими, непослідовними та алогічними, в зв`язку з чим розцінює їх як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене, а тому до уваги приймає їх тільки в тій частині, в якій вони узгоджуються з іншими доказами та їм відповідають. Зокрема, судом приймаються до уваги його показання в частині ствердження ним про його присутність на місці події, а також визнання ним факту спричинення тілесного ушкодження потерпілому. Інтерпретація ж обвинуваченим обставин самої події правопорушення судом оцінюється критично з підстав алогічності та очевидної невірогідності його суджень. Крім того, це спростовується також і сукупністю досліджених в суді та оцінених відповідно до вимог закону доказів.

Вважаючи вину обвинуваченого доведеною, суд виходить з такого.

Потерпілий ОСОБА_4 , під час допиту в суді, показав, що 19 квітня 2023 року з 09 години він спільно з іншими дільничними офіцерами поліції ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , на виконання наказів начальника Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області щодо розроблених заходів з профілактики правопорушень, здійснював обхід підвідомчої території, яка включала в себе ділянку лісових насаджень за ТЦ «Епіцентр», що по вул. Київське Шосе, біля буд. № 33 в м. Полтава. Зважаючи на те, що це були заходи, спрямовані на виявлення правопорушень, для недопущення передчасного їх викриття порушниками та для ефективності здійснення обов`язків, вони були одягнуті в цивільний одяг, не мали при собі зброї та інших спеціальних засобів. Близько 12 години, вони із ОСОБА_8 почули якісь гучні крики, що лунали з вказаного масиву, які сприйняли за підозрілі, а тому в силу службового обов`язку пішли на місце, звідки вони лунали, так як можливо комусь потрібна була допомога, або це могло бути наслідком правопорушення. Коли прийшли до цього місця, то виявили двох чоловіків та жінку, яка стояла поруч, але осторонь від них. Підійшовши до останніх, вони в першу чергу представилися, повідомивши, що є працівниками поліції і кожен з них пред`явив своє посвідчення. Лише після цього, вони попросили цих чоловіків пред`явити свої документи задля встановлення особи, а також запитали про причини такої поведінки та чи мають вони при собі зброю чи інші заборонені речі. ОСОБА_11 та ОСОБА_10 витягнули і кинули на землю ножі та стали поводити себе нетактовно. Це виражалося в тому, що останні ображали їх, провокували на бійку та раз за разом вимагали повторно пред`явити посвідчення працівника поліції. При цьому ОСОБА_11 витягнув якусь речовину білого кольору, яку демонстративно при них проковтнув, вказавши, що це був наркотичний засіб. Незважаючи на це, ні він, ні інші дільничні інспектори, не допускали будь-якої невідповідної поведінки, поводили себе коректно, не застосовували безпідставного насильства для затримання, не пред`являли ніяких незаконних вимог і не вилучали їх особистих речей, а свої обов`язки виконували виключно у відповідності до закону. В ході спілкування з ОСОБА_11 , коли він знаходився від нього на відстані приблизно 1 - 1,5 м, останній сказав, що «якби вони не були поліцейськими, то він би показав». Він запитав в нього, що б змінилося, якби вони працівниками поліції не були і після цього ОСОБА_11 наніс йому один удар кулаком в обличчя. Надалі він викликав карету швидкої медичної допомоги та повідомив черговому, що отримав тілесні ушкодження при виконанні службових обов`язків. Каретою швидкої медичної допомоги він був доставлений до КП «1-а Міська клінічна лікарня Полтавської обласної ради», де було виявлено переломи лицевого скелету в декількох місцях. Надалі самостійно він дістався до обласної лікарні, де йому негайно було зроблено операцію, після якої тривалий час лікувався і на даний час має залишки перенесеної травми, у вигляді постійних болей. Заявлений по матеріалах кримінального провадження цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Свої показання потерпілий ОСОБА_4 підтвердив під час проведення слідчого експерименту з його участю в ході досудового розслідування 05 червня 2023 року, протокол про що з долученим до нього відеозаписом був досліджений судом (том 1 а. к. п. 202 - 208).

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 455 (том 1 а. к. п. 210 211) показання потерпілого ОСОБА_4 , надані ним 05 червня 2023 року в ході проведення слідчого експерименту за його участю, не протирічать об`єктивним даним судово-медичної експертизи ОСОБА_4 .

Аналогічні показання про обставини поведінки обвинуваченого, нанесення потерпілому удару кулаком в обличчя та заподіяння йому тілесних ушкоджень дали під час допиту в суді свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

Так, допитані в ході судового розгляду справи свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , дільничні офіцери поліції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, та ОСОБА_7 , старший дільничний офіцер поліції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, кожен окремо, показали, що 19 квітня 2023 року з 09 години на виконання наказу під умовною назвою «Нерест» вони здійснювали патрулювання підвідомчої території задля виявлення та попередження правопорушень, пов`язаних з незаконним виловом риби та незаконним обігом наркотичних засобів. Коли проходили повз ставки, що по вул. Київське Шосе біля буд. № 33 в м. Полтава, почули якісь незрозумілі гучні крики, й коли підійшли на місце, звідки вони лунали, побачили двох чоловіків та жінку, яка стояла осторонь, розмовляючи по телефону. ОСОБА_8 показав, що підійшов до чоловіків першим, так як побачив на телефоні ОСОБА_11 речовину білого кольору. Ствердив, що коли підійшов до останнього, він представився та показав своє службове посвідчення, але обвинувачений проковтнув цю речовину, сказавши, що це наркотичний засіб. Після цього підійшли ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , кожен з яких чітко представився працівником поліції та пред`явив відповідне посвідчення. В подальшому, на їх запитання, чи мають вони при собі заборонені речі, ОСОБА_6 і ОСОБА_10 дістали два ножі, які кожен мав в сумці. При цьому останні перебували в стані сп`яніння, вели себе неадекватно, постійно провокували, демонстрували своє зневажливе ставлення до них та постійно заявляли про свою безкарність, так як вони являються військовослужбовцями. ОСОБА_4 знаходився від ОСОБА_6 на відстані близько 1 1,5 м і останній сказав, що «якби вони не були працівниками поліції, то він би їм показав». В ході цієї розмови потерпілий запитав, що б змінилося в такому випадку і обвинувачений наніс йому удар кулаком в ділянку обличчя. ОСОБА_8 припинив протиправні дії обвинуваченого і вони викликали на місце події слідчу оперативну групу.

Свої показання свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_7 підтвердили під час проведення слідчих експериментів за їх участі в ході досудового розслідування 24 травня 2023 року, протоколи про що з долученими до них відеозаписами були досліджені судом (том 1 а. к. п. 212 218, 222 - 228).

Відповідно до висновків додаткової судово-медичної експертизи № 456 і № 443 (том 1 а. к. п. 220 221, 230 231) показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , надані ними 24 травня 2023 року в ході проведення слідчих експериментів за їх участю, не протирічать об`єктивним даним судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_4 .

Аналізуючи показання потерпілого та названих свідків в сукупності з іншими доказами по справі, суд враховує їх логічність, послідовність та повну відповідність як між собою, так і з іншими доказами по матеріалах кримінального провадження, що дає підстави розцінювати їх як правдиві та прийняти до уваги в такій якості. Розбіжність в показаннях свідків в частині того, якою саме рукою, лівою чи правою, обвинувачений наніс удар кулаком в обличчя потерпілого, на що звертала увагу сторона захисту, пояснюється можливістю людської пам`яті зберігати та відтворювати інформацію з плином часу та жодним чином не впливає на кваліфікацію вчиненого ОСОБА_6 діяння і доведеність його вини.

Протоколом огляду від 19 квітня 2023 року (том 1 а. к. п. 55 61) зафіксоване місце скоєння злочину, яким явилася відкрита ділянка місцевості, що розташована в лісовому насадженні поблизу ТЦ «Епіцентр», за GPS-координатами: 49.5586459, 34.5013726, де на поверхні землі виявлено зв`язку ключів; ніж з рукояткою чорного кольору з ріжучою частиною довжиною близько 9 10 см, на якому наявні нашарування ґрунту на всій частині; слідову доріжку на земельній поверхні та сухому листі, яка налічує три краплі, з плям (крапель) речовини бурого кольору. На відстані близько 100 м виявлено сліди РБК на сухому листі деревини, пластиковому елементі у вигляді символу «N», шприці з голкою та зеленому насадженні.

Відповідно до наказів від 01 грудня 2022 року № 560 о/с (том 1 а. к. п. 98 99) капітанів поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_8 призначено на посаду дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Полтавського районного управління поліції.

Згідно наказу від 11 лютого 2021 року № 79 о/с (том 1 а. к. п. 100) та наказу від 29 січня 2021 року № 54 о/с (том 1 а. к. п. 101) капітана поліції ОСОБА_7 та майора поліції ОСОБА_4 , відповідно, призначено на посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Полтавського районного управління поліції.

Відомостями з наказів «Про проведення профілактичних заходів під умовною назвою «Нерест» від 24 березня 2023 року № 293 та «Про проведення оперативно-профілактичних заходів на території Шевченківського району м. Полтави» № 159-1 від 28 березня 2023 року, «Про закріплення дільничних офіцерів поліції відділу превенції Полтавського районного управління поліції ГУНП за поліцейськими дільницями обслуговування № 229 від 25 квітня 2023 року, розробленими на їх підставі планами проведення профілактичних заходів під умовною назвою «Нерест» та оперативно-профілактичного відпрацювання території Шевченківського району м. Полтава, а також контрольного листа (том 1 а. к. п. 121 141), підтверджується той факт, що з метою належної організації превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень на водних об`єктах Полтавської області в період нерестової заборони та для активізації оперативно-розшукової діяльності та стабілізації оперативної обстановки на території Шевченківського району м. Полтава, попередження скоєння кримінальних та адміністративних правопорушень (проступків), забезпечення публічного порядку та безпеки, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 19 квітня 2023 року з 09 до 17 години, згідно своїх службових обов`язків несли службу в м. Полтава за маршрутом вул. Київське Шосе (від перехрестя вул. Європейська до вул. Великотирновська).

Згідно висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни старшим дільничним офіцером поліції СДОП ВП Полтавського РУП ГУНП майором поліції ОСОБА_4 , що призвело до отримання ним тілесних ушкоджень від 05 травня 2023 року (том 1 а. к. п. 108 118), в діях старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Полтавського РУП ГУНП майора поліції ОСОБА_4 наявні ознаки дисциплінарного проступку, зокрема, за порушення службової дисципліни, що виразилося в недотриманні заходів особистої безпеки під час несення служби.

Такий висновок суд розцінює не як підтвердження факту неправомірності дій потерпілого під час виконання ним службових обов`язків, що могло бути поштовхом до вчинення неправомірних дій відносно нього з боку обвинуваченого, а як безпечність допущену ним в обстановці, яка була загрозливою, як для його власної безпеки при спробі з`ясувати причини зухвалої поведінки групи осіб в громадському місці, так і для безпеки інших працівників поліції, які знаходились поруч з ним. А тому не розцінює його як свідчення віктимності в поведінці потерпілого або інших працівників поліції, які перебували разом з ним, вважаючи, що кожен з них діяв в межах закону та наданих їм службових повноважень, що не було сприйнято обвинуваченим та викликало його незадоволення правомірністю дій останніх, спрямованих на його можливе викриття у причетності до вчинення протиправних дій.

Відповідно до Висновків щодо результатів медичного огляду з метою встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів № 840, № 841 та № 839 від 19 квітня 2023 року (том 1 а. к. п. 69 70, том 2 а. к. п. 60) ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_6 відповідно відмовилися від медичного огляду.

Згідно протоколів освідування особи від 19 квітня 2023 року (том 1 а. к. п. 71 72, 76 77, 81 - 82) на видимих, а саме відкритих частинах тіла ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 : голові, обличчі, лівій та правій руці, зокрема на долонях та передпліччях, видимих зовнішніх тілесних ушкоджень, зчісувань чи інших слідів не виявлено.

Протоколами огляду від 19 квітня 2023 року (том 1 а. к. п. 74 75, 79 80, 84 - 85) зафіксовано відсутність пошкоджень чи слідів забруднення на належних ОСОБА_7 куртці чорного кольору та джинсових штанах темно-синього кольору, на належних ОСОБА_8 куртці чорного кольору з простроченими візерунками по всій площині куртки та штанах джинсових синього кольору та на належних ОСОБА_9 куртці чорно-сірого кольору з чорними рукавами спортивного типу і штанах сіро-чорного кольору.

Відповідно до протоколу огляду від 09 травня 203 року (том 1 а. к. п. 86 91) в мобільному телефоні Redmi 4, вилученого 19 квітня 2023 року в ході особистого обшуку ОСОБА_6 , в додатку «Telegram» зафіксовано наявність телеграм каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в якому міститься інформація щодо замовлення наркотичних речовин від 19 квітня 2023 року о 09 год 09 хв. Також встановлено наявність інших телеграм-каналів з продажу наркотичних засобів «SpaceX» та «SpaceX-Полтава».

Протоколом огляду від 01 червня 2023 року (том 1 а. к. п. 93 96) зафіксовано факт огляду DVD-R диску, наданого ОСОБА_10 відповідно до його заяви на ім`я слідчого СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_14 (том 1 а. к. п. 92), на якому міститься відеофайл під назвою «IMG-3124», на якому відтворено лісову місцевість та відображено ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , який сидить на землі.

Протоколом огляду від 11 червня 2023 року (том 1 а. к. п. 149 151) зафіксовано факт огляду аудіозапису телефонного дзвінка ОСОБА_4 на лінію «102» для виклику на місце події працівників поліції під назвою «1681896126.430385», що наявний на диску, вилученого у відділі служби «102» УОАЗОР ГУ НП в Полтавській області згідно протоколу тимчасового доступу від 09 червня 2023 року (том 1 а. к. п. 147 148).

Згідно протоколу огляду (зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису в порядку ст. 245-1 КПК України) від 09 червня 2023 року (том 1 а. к. п. 153 156) в приміщенні відділу «Custudy Records» Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_15 заявила, що добровільно надає доступ до відеозапису від 19 квітня 2023 року, на якому здійснюється інтерв`ювання ОСОБА_6 . Надалі вказані документи у вигляді електронного файлу (файлів) з назвою « ОСОБА_16 », який скопійовано на електронний носій інформації DVD-R та виготовлено його резервну копію, яку записано на електронний носій інформації «WIN_20230419_16_29_17_Pro».

Протоколом огляду від 09 червня 2023 року (том 1 а. к. п. 157 159) зафіксовано факт огляду відеофайлу під назвою «WIN_20230419_16_29_17_Pro», на якому відтворено перебування ОСОБА_6 в приміщенні Custudy Records Полтавського РУП після затримання.

Протоколом огляду від 29 травня 203 року (том 1 а. к. п. 166 189) зафіксовано факт огляду вилученої на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2023 року медичної документації на ім`я ОСОБА_4 , зокрема медичної карти стаціонарного хворого № 11934, викопіювання з журналу обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації.

Протоколом огляду від 01 травня 2023 року (том 1 а. к. п. 195 196) зафіксовано факт огляду наданої на підставі запиту слідчого копія картки виклику швидкої медичної допомоги № 350 за фактом виклику карети швидкої медичної допомоги 19 квітня 2023 року за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 424 (том 1 а. к. п. 198 201) згідно представленої медичної документації на ім`я ОСОБА_4 , у якого мали місце тілесні ушкодження у вигляді: закритих переломів кісток лицевого скелету ліворуч: скалкового перелому латеральної стінки лівої орбіти зі зміщенням; скалкового перелому передньої, латеральної, верхньої стінок максилярної пазухи зліва з діастазом уламків; фрагментарного перелому вилицевої дуги зліва зі зміщенням, скалкового перелому вінцевого відростку нижньої щелепи зліва з розвитком міжтканинної емфіземи; забою, гематоми м`яких тканин параорбітальної та букальної ділянок зліва і закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, які утворились від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, від однократної дії травмуючого фактору, який діяв спереду-назад і зліва-направо та можливо в строк і за обставин вказаних вище та які кваліфікуються тільки у своїй сукупності як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Встановлені тілесні ушкодження не характерні для утворення при падінні і самозахисті.

Враховуючи анатомічну локалізацію, морфологічну характеристику вище вказаних тілесних ушкоджень, в момент спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 знаходився у вертикальному положенні та передньою частиною тулуба (обличчям) до нападника.

Дані тілесні ушкодження знаходяться в анатомічній ділянці досяжній, але не характерній для самоспричинення.

Протоколом огляду від 01 травня 2023 року (том 1 а. к. п. 242 244) зафіксовано факт огляду наданої на підставі запиту слідчого копії картки виклику швидкої медичної допомоги № 446 та 610 за фактом надання медичної допомоги ОСОБА_6 та виклику карети швидкої медичної допомоги 19 квітня 2023 року.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 300 (том 1 а. к. п. 246 248) проведенням судово-медичної експертизи ОСОБА_6 та медичної документації встановлене тілесне ушкодження у вигляді: забою, набряку, синюшності шкіри лівої кисті, яке утворилося від дії тупого предмету чи при ударі об такий, пальці якого були стиснуті в кулак та можливо в строк і за обставин, вказаних в постанові і на який (які) посилається ОСОБА_6 та яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Дане тілесне ушкодження не характерне для утворення при падінні та самозахисту.

Враховуючи анатомічну локалізацію, морфологічну характеристику встановленого тілесного ушкодження, в момент спричинення тілесного ушкодження ОСОБА_6 знаходився у вертикальному положенні та передньою частиною тулуба до потерпілого.

Вищевказане тілесне ушкодження знаходиться в анатомічній ділянці досяжній для самоспричинення.

«Забій лівого плеча» при оцінці ступеня тяжкості не може бути врахованим, в зв`язку з відсутністю в представленій медичній документації об`єктивних судово-медичних даних та останній встановлений на основі суб`єктивних факторів і не підтверджується об`єктивними відомостями в представленій медичній документації.

Відповідно до висновків судово-імунологічної експертизи № 673, № 645, № 674 і № 675 (том 2 а. к. п. 18 20, 24 25, 29 30, 34 - 35) на кофті чорного кольору та на спортивних штанах сірого кольору Puma, вилучених 19 квітня 2023 року в ході особистого обшуку ОСОБА_6 , на листку, рослині світло-зеленого кольору, на фрагментах листа та пластиковому елементі, що вилучені 19 квітня 2023 року в ході огляду місця події виявлена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_4 . Походження крові в цих слідах від ОСОБА_6 виключається.

Згідно протоколу освідування особи від 19 квітня 023 року (том 2 а. к. п. 53 59) в ході його проведення не встановлено травм та особливих ознак на обличчі ОСОБА_6 . При огляді рук обвинуваченого виявлено припухлість та почервоніння на верхній частинах пальців лівої руки. Оглядом правої руки за зовнішнім виглядом без припухлості, на фрагментах пальців лише виражене почервоніння.

Позиції учасників судового розгляду

Прокурор, вважаючи доведеною вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення на підставі наданих стороною обвинувачення та досліджених судом доказів, просив визнати його винним в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді трьох років позбавлення волі.

Захисник обвинуваченого, не заперечуючи стосовно доведеності факту спричинення потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених устатті 121цього Кодексу, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, просила перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 345 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України.

Мотиви суду

Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації діяння обвинуваченого, суд виходить з такого.

Для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 345 КК України важливим є встановлення інтелектуальної ознаки прямого умислу особи, яка полягає в тому, що суб`єкт усвідомлює фактичну сторону своїх дій, зокрема те, що він своєю протиправною поведінкою заподіює тілесні ушкодження працівнику правоохоронного органу, у зв`язку із виконанням останнім службових обов`язків, а вольова ознака передбачає наявність бажання на їх заподіяння та настання відповідних суспільно небезпечних наслідків.

Судом безперечно встановлено, що потерпілий отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження внаслідок дій саме обвинуваченого, проти чого останній не заперечував, за обставин і способом, викладених в обвинувальному акті.

Твердження обвинуваченого про те, що в даному випадку при нанесенні удару кулаком в ділянку обличчя потерпілого він перебував у стані необхідної оборони із-за застосування останнім до нього насильства, суд вважає об`єктивно непереконливими, так як будь-яких вжитих працівниками поліції заходів, непропорційних обстановці, як і наявності неправомірного посягання зі сторони потерпілого, судом не встановлено, а тому його показання в цій частині розцінюються судом виключно як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення. Про умисність дій обвинуваченого в даній ситуації свідчить активний характер його поведінки при спілкуванні з працівниками поліції. При цьому суд звертає увагу й на те, що обвинувачений є чемпіоном Полтавської області з боксу, має відповідні знання, навички та фізичну підготовку.

При оцінці твердження обвинуваченого про перебування його нібито в стані необхідної оборони в момент заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, суд керується позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду по справах № 199/2151/18 від 14 квітня 2021 року та № 444/2115/17 від 20 жовтня 2020 року, відповідно до яких дії особи, спрямовані на протидію невиправданому й надмірному насильству поліцейського, не можуть кваліфікуватись як опір. Якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні статті 342 КК, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров`я особи.

В даному ж випадку, як це встановлено в ході судового розгляду, до ОСОБА_6 взагалі не застосовувалось фізичне насильство, яке б загрожувало його життю чи здоров`ю, а відтак вимагало б вжиття заходів для самозахисту чи описаних у постанові Верховного Суду рефлекторних дій, оскільки, навіть, з його ж показань, дії ОСОБА_4 були спрямовані на перевірку вмісту телефону.

Повідомлені ж обвинуваченим підстави застосованого насильства є виключно його суб`єктивною інтерпретацією законності дій працівників поліції. Згідно тієї ж позиції Верховного Суду у справі № 444/2115/17 від 20 жовтня 2020 року з метою визначення наявності чи відсутності ознак злочину, передбаченого ст. 345 КК України вказано, що «невиконання вимоги працівника поліції, яка очевидно входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним. Якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав».

Таким чином, наявність чи відсутність у поліцейського підстав для пред`явлення вимоги, що входить у межі його повноважень, не може братися до уваги при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого статтями 342 та 345 КК.

Як встановлено судом описані працівниками поліції обставини, при яких вони здійснювали реагування, які фактично і не оспорюються ОСОБА_6 , надавали їм право застосувати заходи превенції, так як входили в коло їх повноважень.

За результатамисудового розглядукримінального провадженнясудом встановлено,і цьогоне заперечуютьучасники кримінальногопровадження,що потерпілий ОСОБА_4 являється працівникомполіції івисуваючи вимогунадати документи,які підтверджуютьособу таповідомити,чи маютьсязаборонені дляобігу речі,виконував покладеніна ньогозаконом функції.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого, яким і обумовлюється позиція сторони захисту щодо необхідності перекваліфікації діяння останнього на спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, про те, що на момент нанесення удару кулаком в обличчя ОСОБА_4 він не був обізнаний, що останній являється працівником поліції та виконував свої службові обов`язки, так як потерпілий і кожен з названих свідків чітко та конкретно вказали, що одразу ж, коли підійшли до обвинуваченого, який перебував разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , котра стояла осторонь, першочергово представилися працівниками поліції та пред`явили свої службові посвідчення. Натомість, ОСОБА_6 , проявляючи зухвалість та демонструючи зневажливе ставлення до них, раз за разом вимагали пред`явити посвідчення працівника поліції ще раз, що в свою чергу, на переконання суду, свідчить про поінформованість обвинуваченого в цьому. Наведене однозначно свідчить, що незважаючи на неможливість ідентифікувати працівників поліції за зовнішніми ознаками, у зв`язку з відсутністю на них форменого одягу, ОСОБА_6 усвідомлював та був достовірно обізнаний про належність, в тому числі, й потерпілого ОСОБА_4 до працівників правоохоронного органу, а також про факт виконання ним службових обов`язків на момент спричинення йому середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Надуманим суд розцінює також доводи сторони захисту про необхідність визнання всіх наявних доказів недопустимими у зв`язку з тим, що розслідування проведено нібито не уповноваженою особою, так як слідчий мав бути відведений по причині того, що він разом з потерпілим працює в одній установі.

Відхиляючи це твердження як обґрунтоване, суд виходить з того, що сторона захисту не навела даних, які б вказували, в чому саме слідчий мав зацікавленість, перевагу, де результати цієї зацікавленості та як саме вона вплинула на розслідування, зокрема, як це могло вплинути на призначену судово-медичну експертизу та її висновки, на допит самого підозрюваного, проведеного за його участю слідчого експерименту, на медичні дані з лікування потерпілого, тощо. Не вказано стороною захисту і які саме фундаментальні права обвинуваченого вказаним було порушено, обмежено, в чому це відобразилось або в чому мались перешкоди обвинуваченому та його захиснику здійснити повноцінний захист.

Відповідно до ст. 77 КПК України, яка регламентує підстави та порядок відводу слідчого, вказане рішення приймається слідчим суддею за відповідним клопотанням сторони провадження. Однак, маючи сумніви в упередженості слідчого, володіючи даними, що і потерпілий і слідчий працюють в одній установі з першого дня розслідування сторона захисту вказаним правом не скористалася і не ініціювала відповідне клопотання. Крім того, під час проведення слідчих дій, захисник та обвинувачений не висловлювали недовіру слідчому, ніяких скарг та зауважень щодо змісту проведених слідчих дій також не заносили до протоколу. Вказане, на думку суду, підтверджує, що обвинувачений та захисник не мали ніяких претензій до слідчого з точку зору його упередженості.

При цьому суд також враховує, що хоча слідчий і потерпілий працюють в одній установі, але вони виконують службові обов`язки в різних структурних підрозділах. Вони не мають жодного підпорядкування по службі по типу керівник-підлеглий. Вони мають різних керівників підрозділів. Крім того, начальник Полтавського РУП відповідно до положень КПК України не має процесуальних повноважень щодо керування роботою слідчого підрозділу взагалі, як і не має права надавати будь-яких вказівок слідчому.

Водночас, відповідно до ст. 214 КПК України проведення розслідування злочинів, передбачених ст. 345 КК України, в яких потерпілим є працівник поліції, відноситься до компетенції органів досудового розслідування, тобто тих же працівників поліції. Наявність прямої норми щодо підслідності цих правопорушень вказує на відсутність у зв`язку з цим будь-якого конфлікту інтересів.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що доводи сторони захисту щодо упередженості слідчого є надуманими та безпідставними.

Оцінюючи мотиви злочинних дій обвинуваченого, суд вважає, що він умисно заподіяв працівнику правоохоронного органу легке тілесне ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Обставини, встановлені судом під час розгляду матеріалів кримінального провадження, на переконання суду, дають підстави суду констатувати, що ОСОБА_6 розумів протиправність своїх дій та передбачав їх наслідки.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що юридична кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 345 КК України є вірною.

Отже, суд, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, про доведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд не знаходить.

Обставинами, які обтяжують його покарання, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочину.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд згідно з вимогами ст. ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше засуджувався за вчинення умисних, в тому числі аналогічних злочинів, має непогашену у визначеному порядку судимість та не відбуте покарання за попереднім вироком, характеристику його особи, його поведінку, як під час скоєння правопорушення, так і після цього, ставлення до скоєного, яке, на думку суду, не є проявом усвідомлення суспільної небезпечності наслідків своїх діянь та є намаганням применшити суспільну небезпечність своїх протиправних дій та себе як особи, що їх вчинила, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, відсутність обставин,що пом`якшуютьпокарання,та наявністьтих,що йогообтяжують,і приходитьдо висновкупро необхідністьпризначення йомупокарання увиді позбавленняволі,вважаючи,що цебуде необхіднимй достатнімдля йоговиправлення,перевиховання,запобігання вчиненню нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, а також соціальної реабілітації.

При визначенні покарання суд також враховує, що обвинувачений не перебуває на обліках у лікаря-нарколога з приводу вживання алкоголю та наркотиків.

Суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_6 повинно бути призначено за сукупністю вироків за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки після постановлення попереднього вироку Київського районного суду м. Полтави від 19 січня 2022 року, за яким його було засуджено за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до чотирьох років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на два роки, але до повного відбуття покарання він вчинив новий злочин.

Вирішення цивільного позову

Потерпілим ОСОБА_4 по матеріалах кримінального провадження заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 38 641 грн та моральної шкоди на суму 60 000 грн (том 1 а. к. п. 20 - 30).

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_17 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд керується ст. 128 КПК України, ст. ст. 23, 1166 - 1168 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якою, зокрема, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні, а також враховує п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року (№ 752/17832/14-ц), згідно з яким, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В цивільному праві України застосовується система генерального делікту, відповідно до якої всяке заподіяння шкоди передбачається протиправним і тягне обов`язок причинителя відшкодувати цю шкоду, якщо тільки він не доведе свою правомочність на його заподіяння. Тобто обов`язок доказування відсутності моральної шкоди фактично покладений на відповідача.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд виходить з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

У добровільному порядку збитки, завдані злочином відшодовані не були.

Обвинувачений ОСОБА_6 визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, а тому суд вважає доведеним факт заподіяння потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди, яка полягала у понесених останнім витратах на лікування та придбання медикаментів, у зв`язку з чим на підставі наданих суду доказів приходить до висновку про задоволення цивільного позову в цій частині.

Крім того, зважаючи на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає доведеним і факт заподіяння потерпілому моральної шкоди, яка полягала у фізичному болі та фізичних і душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із вчиненням щодо нього протиправних дій при виконанні ним службових обов`язків та заподіянні йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що потягли за собою довгострокове і вартісне лікування та часткову втрату працездатності, на певний період порушило звичайний спосіб його життя та нормальні життєві зв`язки, а також погіршило психологічний та фізичний стан. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і вважає, що позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

Мотиви інших рішень

Оскільки обвинуваченийзасуджується до покарання, яке має відбувати реально, то суд з метою виконання вироку, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, вважає за необхідне обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.

Арешт, накладений відповідно до ухвал Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2023 року, - підлягає скасуванню.

Процесуальних витрат по матеріалах кримінального провадження немає.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373 та 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України і призначити йому основне покарання у виді двох років і шести місяців позбавлення волі.

Остаточне покарання обвинуваченому визначити на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків у виді чотирьох років і шести місяців позбавлення волі, приєднавши до призначеного покарання за цим вироком частину не відбутого покарання у виді двох років позбавлення волі за попереднім вироком Київського районного суду м. Полтави від 19 січня 2022 року, за яким його було засуджено за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до чотирьох років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на два роки.

Початок строку відбування покарання рахувати з 25 вересня 2023 року.

Речові докази, визнані такими відповідно до постанов слідчого від 19 квітня, 03, 08 травня 2023 року: кофту чорного кольору «PUMA»; штани спортивні сірого кольору «PUMA» зі слідами речовини темно-бурого кольору; мобільний телефон з логотипом MEIZU в корпусі чорного кольору в чохлі чорного кольору з карткою оператора мобільного зв`язку ВФ України № НОМЕР_1 ; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер документа НОМЕР_2 ; зв`язку ключів, яка складається із трьох ключів та трьох брелоків; предмет ззовні схожий на ніж з рукояткою чорного кольору та слідами нашарування ґрунту; пластиковий елемент у вигляді символу «N» зі слідами РБК, - повернути за належністю; всі інші - знищити.

Арешт, накладений відповідно до ухвал Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2023 року, - скасувати.

Заявлений по матеріалах кримінального провадження цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_4 38641 грнматеріальної шкоди та 60 000 грн моральної шкоди.

Зарахувати в строк відбування покарання з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення, час його тримання під вартою в зв`язку з обранням щодо нього цього запобіжного заходу, з 19 квітня по 25 вересня 2023 року.

До набрання вироком законної сили, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_19