Рішення № 11378267, 09.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" серпня 2010 р.Справа № 19/87-10-2225 Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петренко Н.Д.

при секретарі Гавриловій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №19/87-10-2225

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро", м. Вінниця,

до відповідача: приватного підприємства "Південна зернова компанія України", Одеська область, Комінтернівський район, смт. Нові Біляри,

про стягнення 270044,51 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Урянський О.С., довіреність у матеріалах справи,

від відповідача: не з’явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ: позивачем у справі заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором на транспортно-експедиційне обслуговування №1033-1091026306 від 23 жовтня 2009 року у розмірі 270044,51 грн., з яких 233912,20 грн. основного боргу, 23391,22 грн. пені, 2557,01 грн. трьох процентів річних та 10184,08 грн. інфляційних втрат.

05 липня 2010 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо стягнення пені (вх. №16944, а.с. 88-90).

Представник відповідача в судові засідання, призначені на 11 червня 2010 року о 11:50, 05 липня 2010 року о 11:00, 23 липня 2010 року о 11:30 та 09 серпня 2010 року о 10:30 не з’явився, хоча про місце судового засідання повідомлений належним чином. Процесуальні документи суду направлялись відповідачу по справі за адресою, вказаною у позовній заяві - 67550, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Нові Біляри, вул. Одеська, 8 та за адресою відповідача, підтвердженою довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 114-116): 65016, м. Одеса, вул. Дачна, будинок 30/5.

          До повноважень господарського суду області не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час виникнення тих чи інших процесуальних дій, оскільки згідно роз’яснень, викладених у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10 грудня 2009 року відмітка про відправку процесуального документа про призначення судового засідання у справі, зроблена відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГСУ №75 від 10 грудня 2002 року на першому примірнику цього документу є підтвердженням повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання у справі.

          Оскільки відповідач відзиву на позов, в порядку ст. 59 ГПК України не надав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Матеріалами справи встановлено:

23 жовтня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро" (позивач, ТОВ "Віойл-Агро", виконавець) та приватним підприємством "Південна зернова компанія України" (відповідач, ПП "Південна зернова компанія України", замовник) був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування №1033-1091026306, згідно умов якого замовник доручив, а виконавець зобов’язався виконати роботи з організації транспортно-експедиційного обслуговування перевезення ячменю (вантажу) замовника залізничним та автомобільним транспортом, а також виконати інші дії, необхідні для виконання зобов’язань за даним договором (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.2.3 договору замовник зобов’язався протягом 3 (трьох) банківських днів після подачі заявки виконавцю перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця 100 % сум витрат на транспортування, запорно-пломбувальні пристрої, сертифікацію вартості послуг виконавця з організації доставки.

Умовами розділу 4 договору сторони погодили, що оплата послуг (робіт) здійснюється замовником у вигляді передплати згідно виставлених рахунків протягом 3 (трьох) банківських днів після подачі заявки виконавцю, а кінцеві розрахунки здійснюються за фактом підписання акта виконаних робіт.

Згідно додаткової угоди №1 від 29 листопада 2009 року до договору №1033-1091026306 від 23 жовтня 2009 року сторони узгодили об’єм та ставки перевезеня ячменю (вантажу) замовника залізничним та автомобільним транспортом (а.с. 14).

У відповідності з замовленням ПП "Південна зернова компанія України" №270 від 26 жовтня 2009 року (а.с. 13) та на виконання умов договору і додаткової угоди до нього ТОВ "Віойл-Агро" надало послуги замовнику з транспортно-експедиційного обслуговування в листопаді 2009 року, що підтверджено товарно-транспортними накладними (а.с. 35-47), залізничними квитанціями про приймання вантажу (а.с. 48-68) та актом виконаних робіт №375 від 30 листопада 2009 року (а.с. 22) на загальну суму 672183,41 грн., який підписаний сторонами, підпис відповідача засвідчений печаткою ПП "Південна зернова компанія України".

ПП "Південна зернова компанія України" в порушення умов договору свої зобов’язання щодо оплати отриманих послуг згідно виставленого рахунку-фактури №ВА-А002620 від 02 листопада 2009 року виконало частково у сумі 438271,21 грн., про що свідчать платіжні доручення №344 від 04 листопада, №443 від 27 листопада 2009 року (а.с. 18, 20), внаслідок чого за ним залишилась заборгованість у розмірі 233912,20 грн.

З метою отримання суми боргу та врегулювання спору ТОВ "Віойл-Агро" 25 грудня 2009 року звернулось до замовника з вимогою про оплату заборгованості (а.с. 23) у сумі 233912,20 грн., яка залишена ним без відповіді та задоволення.

З огляду на зазначене ТОВ "Віойл-Агро" 25 травня 2010 року вимушено було звернутися до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з замовника 233912,20 грн. основного боргу, 23391,22 грн. пені, 2557,01 грн. трьох процентів річних та 10184,08 грн. інфляційних втрат, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст.ст. 193, 216, 218, 230, 231 ГК України та ст.ст. 546, 549, 551, 625 ЦК України.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Віойл-Агро", виходячи з наступного:

- відповідно до статті 193 ГК України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 908 Цивільного кодексу передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої

сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

За умовами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення 233912,20 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтями 230-231 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно п. 3.1. договору у разі порушення строків оплати за надані послуги замовник зобов’язався сплатити пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10 % від несплаченої суми, яка розрахована позивачем у розмірі 10 % від суми боргу у розмірі 23391,22 грн.

Положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 р. за №543/96-ВР, які кореспондуються з положеннями ст. 343 ГК України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а вказаний розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вказане суд не може погодитись з розрахунком пені, наданим позивачем (10 % від суми боргу 233912,20 грн. = 23391,22 грн.) та оцінює його як помилковий. Заявлена до стягнення сума пені підлягає зменшенню та перерахуванню у відповідності з вимогами діючого законодавства, а саме з суми боргу 233912,20 грн. за заявлений позивачем період заборгованості з 07 січня 2010 року по 20 травня 2010 року (133 дні) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що складає 17472,90 грн.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, заявлені до стягнення за період з 07 січня 2010 року по 20 травня 2010 року три проценти річних у розмірі 2557,01 грн. та інфляційні втрати у сумі 10184,08 грн. за період з січня по квітень 2010 року підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач документів, спростовуючих позовні вимоги, не надав.

Судові витрати у справі покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог порядку ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 81-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Південна зернова компанія України" (65016, м. Одеса, вул. Дачна, будинок 30/5, п/р №26005010116646 в ВАТ "ДЕР ЕКС-ІМП. БАНК", МФО 328618, код ЄДРПОУ 36481322) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро" (21034, м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 26, п/р №26004000110933 у ВФ "Укрексімбанк" м. Вінниця, МФО 302429, код ЄДРПОУ 31414911):

- 233912 (двісті тридцять три тисячі дев’ятсот дванадцять) грн. 20 коп. основного боргу,

-          17472 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 90 коп. пені,

-          10184 (десять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 08 коп. інфляційних втрат,

-          2557 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 01 коп. трьох процентів річних,

-          2641 (дві тисячі шістсот сорок одна) грн. 26 коп. державного мита,

-          230 (двісті тридцять) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 09 серпня 2010 року.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Суддя