Рішення № 11378229, 02.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2010 р.Справа № 16/85-10-2391 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Пономаренко Ю.П. за довіреністю від 20.04.2010р.

Від відповідача: не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Восток” до відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” в особі Центрального відділення філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” Одеське регіональне управління про розірвання договору, зобов’язання перерахувати залишок грошових коштів на суму 34869,18 грн. на поточному рахунку та стягнення 444,23 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Восток” (далі по тексту ТОВ „Восток”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” в особі Центрального відділення філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” Одеське регіональне управління (далі по тексту ВАТ КБ „Надра”) про розірвання договору на здійснення розрахункового та касового обслуговування № 02/2001 від 28.05.2001р., укладеного між сторонами по справі, зобов’язання відповідача перерахувати залишок грошових коштів позивача у сумі 34869,18 грн. на поточний рахунок ТОВ „Восток” у іншому банку, стягнення з відповідача витрат від інфляції у сумі 209,22 грн., відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 235,01 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням ВАТ КБ „Надра” договірних зобов’язань щодо повернення грошових коштів, які знаходяться на поточному рахунку ТОВ „Восток” у банку після звернення позивача із заявою про його закриття.

У першому судовому засіданні по даній справі, яке відбулося 16.06.2010р., представник відповідача не висловив позицію ВАТ КБ „Надра” стосовно заявленого позову. В подальшому, відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судових засідань, не скористався наданим законом правом на участь свого представника у судовому засіданні, відзиву на позовну заяву до господарського суду не надав, у зв’язку з чим справа була розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28.05.2001р. між ВАТ КБ „Надра” (Банк) та ТОВ „Восток” (Клієнт) був укладений договір на здійснення розрахункового та касового обслуговування № 02/2001, відповідно до умов якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті України № 26005000951001. Відповідно до п. 3.1 даного договору Банк зобов’язався, крім іншого, здійснювати за дорученням Клієнту розрахункові та касові операції, своєчасно видавати Клієнту виписки про стан рахунку, забезпечувати збереженість коштів, які надійшли на рахунок, здійснювати нарахування процентів по фактичним щоденним залишкам на рахунках з виплатою не пізніше 15 числа наступного місяця, при закритті рахунку повернути Клієнту належні останньому кошти. В свою чергу, за змістом п. 3.2 договору Клієнтом було прийнято на себе зобов’язання, зокрема, розпоряджатися коштами відповідно до діючого законодавства та оплачувати вартість послуг Банку з розрахункового та касового обслуговування відповідно до встановлених Банком тарифів. При цьому, згідно з п. 3.4.2 договору Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки та банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року N 2121-III відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У березні 2010 року Клієнтом було прийнято рішення закрити поточний рахунок № 26005000951001, відкритий у ВАТ КБ „Надра”.

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. За змістом п. 20.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. N 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за N 1172/8493 однією з підстав закриття поточних рахунки клієнтів банків є заяви клієнта. Згідно з п. 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. N 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за N 1172/8493, закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ (ідентифікаційного номера) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви. Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки юридичної особи.

Згідно з положеннями п. 8.1 договору сторонами також було передбачено, що рахунок може бути закритий за ініціативою Клієнта на підставі його письмової заяви. При цьому, відповідно до п. 8.2 договору протягом 3 банківських днів з дати закриття рахунку Клієнт зобов’язаний повідомити Банк у письмовій формі про реквізити рахунків, відкритих на його ім’я з доданням довідки про відкриття таких рахунків, засвідченої керівником або головним бухгалтером банку. У випадку прострочення по будь-яким причинам виконання Клієнтом зобов’язань, передбачених даним пунктом, Банк виконує зобов’язання згідно з п. 3.1.10 шляхом передачі коштів, належних Клієнту в депозит нотаріальної контори.

З огляду на викладене, листом за вих. № 14 від 12.03.2010р. позивач звернувся до Банку з проханням закрити вказаний рахунок та залишок коштів по рахунку в сумі 34868,81 грн. перерахувати на рахунок підприємства № 26005311744901, викритий у АБ „Південний”, МФО 328209. До вказаного листа позивачем було додано заяву про закриття поточного рахунку від 11.03.2010р. аналогічного змісту, яка відповідає вимогам приведених вище положень п. 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. N 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за N 1172/8493. Вказані документи були одержані Банком 12.03.2010р., про що свідчить штамп ВАТ КБ „Надра” на листі за вих. № 14 від 12.03.2010р.

При цьому, зважаючи на те, що позивачем у межах даної справи висуваються вимоги про розірвання договору на здійснення розрахункового та касового обслуговування № 02/2001 від 28.05.2001р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору дана угода набирає чинності з моменту підписання та діє безстроково. В свою чергу, згідно з п. 7.1.3 договору на здійснення розрахункового та касового обслуговування № 02/2001 від 28.05.2001р. даний договір може бути розірваний за ініціативою однієї зі сторін, при цьому, ініціативна сторона повинна повідомити про свій намір у письмовій формі не менш ніж за двадцять календарних днів до передбачуваної дати розірвання договору.

Проте, суду не вбачається правомірним враховувати встановлені у договорі строки розірвання вказаної угоди у випадку ініціювання розірвання договору Клієнтом, оскільки вказані положення договору суперечать вище приведеним вимогам ч. 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

При цьому, враховуючи, що предметом договору на здійснення розрахункового та касового обслуговування № 02/2001 від 28.05.2001р. є обслуговування поточного рахунку позивача, суд доходить висновку, що звернення позивача до Банку зі заявою про закриття поточного рахунку слід розцінювати як заяву про відмову від договору на здійснення розрахункового та касового обслуговування № 02/2001 від 28.05.2001р.

В свою чергу, звертаючись до положень статті 651 ЦК України, якими визначаються загальні підстави для зміни або розірвання договорів, слід зазначити, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Керуючись наведеними вимогами ст.ст. 651, 1075 ЦК України, суд доходить висновку про припинення договору на здійснення розрахункового та касового обслуговування № 02/2001 від 28.05.2001р. внаслідок односторонньої відмови Клієнта від вказаного договору.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність предмету спору між сторонами по справі, оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору на здійснення розрахункового та касового обслуговування № 02/2001 від 28.05.2001р.., в той час як договірні відносини між сторонами були припиненні внаслідок односторонньої відмови Клієнта від вказаного договору ще 12.03.2010р., та дані обставини ані позивачем ані відповідачем не оспорюються.

          Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Підсумовуючи вищезазначене, приймаючи до уваги відсутність предмету спору між сторонами по справі № 16 / 85 –10 –2391, суд вважає, що провадження у даній справі в частині позову ТОВ „Восток” до ВАТ КБ „Надра” про розірвання договору на здійснення розрахункового та касового обслуговування № 02/2001 від 28.05.2001р. підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно з ч.2 ст. 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами. При цьому, відповідно до п. 20.6. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. N 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за N 1172/8493 банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо]. Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день.

Як було зазначено по тексті рішення вище, за умовами п. 3.1.10 договору Банк зобов’язався при закритті рахунку повернути Клієнту належні останньому кошти.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач у листі за вих. № 14 від 12.03.2010р. та заяві про закриття рахунку повідомив Банк про поточний рахунок, на який слід перерахувати залишок грошових коштів, суд вважає, що обов’язок Банку зі здійснення завершальної операції - перерахування вказаного залишку на інший поточний рахунок позивача, - настав одразу ж після одержання вказаних документів, тобто 12.03.2010р.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Однак, у порушення вище приведених положень ст.ст. 509, 629, 525, 526, 1075 ЦК України, п. 20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. N 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за N 1172/8493, а також умов договору, вимоги ТОВ „Восток” про повернення залишку грошових коштів шляхом їх перерахування на інший поточний рахунок позивача Банком були залишені без задоволення. Листом за вих. № 13-10/3756/10 від 19.03.2010р. Банк відмовив у закритті рахунку до повного зняття позивачем залишку коштів у сумі 34869,19 грн. Проте, зважаючи на ті обставини, що позивачем було вказано рахунок, на який необхідно здійснити перерахування залишку грошових коштів, суд доходить про безпідставність та необґрунтованість вказаної відмови.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приймаючи до уваги невиконання Банком зобов’язань з повернення суми залишку на поточному рахунку № 26005000951001 у сумі 34869,19 грн. після звернення позивача із заявою про закриття цього рахунку, доведеність суми залишку наявними у матеріалах справи документами, передусім, листом Банку за вих. № 13-10/3756/10 від 19.03.2010р., суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість вимог ТОВ „Восток” про зобов’язання відповідача перерахувати залишок грошових коштів позивача у сумі 34869,18 грн. на поточний рахунок ТОВ „Восток” у іншому банку. При цьому, зважаючи, що вимоги позивача про зобов’язання перерахувати залишок грошових коштів на інший рахунок за своїм змістом фактично є вимогами про стягнення з відповідача даної грошової суми, суд вважає за правомірне позов в цій частині задовольнити шляхом присудження до стягнення з відповідача вказаної грошової суми.

Розглянувши вимоги про стягнення з відповідача витрат від інфляції у сумі 209,22 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. З огляду на викладене, ТОВ „Восток” було нараховано до сплати ВАТ КБ „Надра” 209,22 грн. витрат від інфляції з прострочених сум.

Проаналізувавши розрахунок витрат від інфляції, доданий позивачем до позовної заяви, суд доходить висновку про його обґрунтованість та правомірність. З огляду на викладене, враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов’язань з повернення залишку грошових коштів на рахунку позивача, позов в частині вимог про стягнення витрат від інфляції у розмірі 209,22 грн. слід задовольнити.

Стосовно вимог ТОВ „Восток” про стягнення з відповідача відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 235,01 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне. Вказані вимоги позивачем обґрунтовані альтернативно: або положеннями ст. 625 ЦК України, яким передбачено обов’язок боржника сплати річні за користування чужими грошовими коштами, або положеннями п. 3.1.7 договору на здійснення розрахункового та касового обслуговування № 02/2001 від 28.05.2001р., за змістом яких Банк зобов’язався здійснити нарахування процентів по фактичним щоденним залишкам грошових коштів на рахунку з виплатою не пізніше 15 числа наступного місяця у розмірі, які встановлюються відповідно до тарифів Банку або за домовленістю сторін.

З цього приводу, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на неможливість ототожнення відсотків річних, які передбачені ст. 625 ЦК Україна, як різновид цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання грошових зобов’язань та процентів, передбачених ст. 1070 ЦК України, за користування Банками грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, які фактично є платою за використання залучених коштів, та нараховуються незалежно від порушення грошових зобов’язань. При цьому, законом визначаються і різні розміри цих нарахувань.

З урахуванням викладеного, альтернативне визначення позивачем підстав для нарахування відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 235,01 грн. позбавляє суд можливості визначитися з правомірністю їх нарахування, у зв’язку з чим у задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості й правомірності заявлених ТОВ „Восток” позовних вимог в частині стягнення залишку грошових коштів позивача у сумі 34869,18 грн. на поточний рахунок ТОВ „Восток” у іншому банку та стягнення витрат від інфляції у сумі 209,22 грн. та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст. 509, 525, 526, 625, 629, 1066, 1075 ЦК України, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ВАТ КБ „Надра” відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 235,01 грн. –слід відмовити, а провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору на здійснення розрахункового та касового обслуговування № 02/2001 від 28.05.2001р., укладеного між сторонами по справі –припинити.

При цьому, враховуючи, що позивачем були заявлені до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5000 грн., розподіляючи судові витрати, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 49 ГПК України передбачений розподіл господарських витрат, зокрема і витрат з оплатою послуг адвокатів. Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Наведені міркування суду підтверджуються і положеннями пункту 10. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.98 р. N 02-5/78, відповідно до яких витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі довіреності від 20.04.2010 р. договору про надання юридичних послуг № 439 від 18.05.2010р. уповноважив адвоката Пономаренко Ю.П. представляти інтереси ТОВ „Восток”, у зв’язку з чим позивачем згідно з платіжними дорученнями від 22.06.2010р. було сплачено 5000 грн., у тому числі 750 грн. –прибуткового податку за адвокатські послуги.

З урахуванням викладеного, керуючись наведеними вимогами чинного Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати на оплату послуг адвоката пропорційно задоволеним вимогам у сумі 4966,73 грн., факт понесення яких позивачем був доведений. Крім того, суд вважає за необхідне витрати, пов’язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести на рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог згідно із ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 625, 629, 1066, 1075 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Провадження у справі № 16 / 85 –10 –2391 в частині позовних вимог про розірвання договору на здійснення розрахункового та касового обслуговування № 02/2001 від 28.05.2001р., укладеного між відкритим акціонерним товариством комерційним банком „Надра” та товариством з обмеженою відповідальністю „Восток” припинити.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” в особі Центрального відділення філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” Одеське регіональне управління /65078, м. Одеса, вул.. Космонавтів, буд.. 36, ідентифікаційний код 20986167, МФО 328975/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Восток” /65078, м. Одеса, вул.. Генерала Петрова, 25-а, п/р 26005311744901 в АБ „Південний”, МФО 328209, код ЄДРПОУ 13899002/ заборгованість в сумі 34869 грн. 18 коп. /тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят дев’ять грн.. 18 коп./, інфляційні витрати в сумі 209 грн. 22 коп. /двісті дев’ять грн.. 22 коп./, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4966 грн. 73 коп. /чотири тисячі дев’ятсот шістдесят шість грн. 73 коп./, держмито в сумі 350 грн. 78 коп. /триста п’ятдесят грн.. 78 коп./, а також витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 234 грн. 43 коп. / двісті тридцять чотири грн.. 43 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 06.08.2010р.

Суддя