Рішення № 11378084, 04.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2010 р.Справа № 11/44-10-2095 За позовом: Нейтральна експортно-сюрвейерська фірма у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський незалежний сюрвейер";

до відповідача: Відкрите акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство";

про стягнення 63564,02 грн.

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Лукінюк В.В. (за довіреністю);

Від відповідача: Гужанська Т.В. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 07.05.2010 р. за вх. № 3686 Нейтральна експортно-сюрвейерська фірма у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський незалежний сюрвейер" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкрите акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" 63564,02 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 04.06.2010 р. за вх. № 14412 надав пояснення по справі.

Відповідач 04.06.2010 р. за вх. № 14408 надав відзив на позов, 04.08.2010 р. за вх. № 20038 уточнення до відзиву на позовну заяву в яких позовні вимоги визнав частково в сумі 43782,76 грн. та просив суд розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців рівними частинами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

26.07.2002 р. між сторонами було укладено договір про співпрацю в області сюрвейерської діяльності № 694-К.

10.03.2008 р. між сторонами був укладений договір на надання сюрвейерських послуг № 152 ФКО.

Позивач вказує, що на виконання умов зазначених договорів, ним були надані Відповідачу сюрвейерські послуги, згідно з поданим заявкам, що на його думку підтверджується актами виконаних робіт. Відповідач свої зобов'язання, щодо сплати наданих послуг не виконав.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань по сплаті отриманих послуг, Позивач звернутися до Господарського суду Одеської області. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.08.2009 р. у справі № 28/114-09-2465 позовні вимоги останнього було задоволено, стягнуто з Відповідача заборгованість в розмірі 131 760,70 грн.

Позивач вказує, що Рішення набрало законної сили 20.10.2009 р, 11.02.2010 р. судом був виданий судовий наказ про примусове виконання рішення, який був виконаний Відповідачем 03.03.2010 р. та 04.03.2010 р., про що на його думку, свідчать відповідні виписки Укрексімбанку.

Посилаючись на ч. 2 статті 625 ЦК України, Позивач нарахував Відповідачу інфляційні втрати та 3% річних по кожному рахунку, які не були вчасно сплачені Відповідачем за весь період прострочення зобов'язання, на загальну суму 63564,02 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 43782,76 грн., про що зазначив в уточненнях до відзиву на позовну заяву від 04.08.2010 р. за вх. № 20038.

Відповідач зазначає, що 15.06.2009 р. Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з нього суми основного боргу у розмірі 131 760,70 грн. Під час розгляду справи по суті Позивач всупереч вимогам ст. 22 ГПК України не скористався своїм правом на збільшення своїх позовних вимог. Тобто, заявлені ним у первинній позовній заяві позовні вимоги були вичерпними. Рішенням господарського суду Одеської області від 17.08.2009 р. у справі № 28/114-09-2465 позовні вимоги було задоволено повністю. Рішення суду першої інстанції вступило в законну силу.

Відповідач вказує, що у позовній заяві від 06.05.2010 р., Позивач просить суд стягнути інфляційні втрати, а також три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті основного боргу за Договором № 694-КО від 26.07.2002 р. про співпрацю в області сюрвейєрської діяльності та Договору № 152-ФКО від 10.03.2008 р. про надання сюрвеєрських послуг у розмірі 63 564,02 грн.

Розрахунок суми позову станом на 06.05.2010 р. здійснений Позивачем на підставі виставлених рахунків за період з 2006 р. по 2009 рік за Договором №1 та за Договором №2.

Посилаючись на ст.257 ЦК України Відповідач вказує, що загальний строк позовної давності складає три роки. Включені до позовної заяви рахунки, а саме: № 138 від 21.08.2006 р.; № 18 від 29.01.2007 р.; № 19 від 29.01.2007 р.; № 20 від 29.01.2007 р.; № 21 від 01.02.2007 р.; № 22 від 06.02.2007 р.; № 23 від 06.02.2007 р.; № 24 від 07.02.2007 р.; № 25 від 07.02.2007 р.; № 26 від 08.02.2007 р.; № 28 від 19.02.2007 р.; № 29 від 19.02.2007 р.; № 31 від 25.02.2007 р.; № 32 від 26.02.2007 р.; № 34 від 12.03.2007 р.; № 35 від 12.03.2007 р.; № 36 від 12.03.2007 р.; № 37 від 12.03.2007 р.; № 38 від 08.03.2007 р.; № 39 від 12.03.2007 р.; № 40 від 13.03.2007 р.; № 41 від 13.03.2007 р.; № 42 від 13.03.2007 р.; № 44 від 22.03.2007 р.; № 45 від 27.03.2007 р.; № 46 від 27.03.2007 р. на загальну суму 19 743,66 грн. заявлені до стягнення поза межами строку позовної давності.

Згідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Пунктом 2 Додатку № 2 від 06.12.2005 р. до Договору № 1 та пункту 4.Г розділу 4 Договору №2 встановлено, що оплата сюрвейєрських послуг по заявкам Замовника здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання рахунку та підписання актів виконаних робіт.

З викладеного Відповідач робить висновок про те, що про порушення свого права Позивач дізнався починаючи з 21.08.2006 р. (що є датою видачі першого рахунку за № 138) + 30 банківських днів, тобто з 02.10.2006 р. Також приймаючи до уваги вищевказані рахунки по Договорам № 1 та № 2, строк позовної давності починає свій перебіг з 04.05.2007 р. (за рахунком № 46 від 27.03.2007 + 30 банківських днів) по 04.05.2010 р. З позовною заявою про захист свого порушеного права, Позивач звернувся до господарського суду 06.05.2010 року (вихідна дата позовної заяви), ухвалою суду провадження у справі було відкрито 12.05.2010 р.

Відповідач в порядку ч.3 ст. 267 ЦК України у відзиві заявив про застосування судом позовної давності.

Відповідач також зазначив, що Позивач додає до позовної заяви розрахунок суми позову станом на 06.05.2010 р., при цьому Позивач рахує три проценти річних без дотримання вимог встановлених у пункті 2 Додатку № 2 від 06.12.2005 р. до Договору № 1 та п4.1. розділу 4 Договору №2, в яких зазначено, що оплата сюрвейєрських послуг здійснюється на поточні рахунки, протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання рахунку та підписання актів виконаних робіт. Тобто, після отримання рахунку Відповідачем, нарахування 3% річних від простроченої суми основного боргу, повинно починатися з наступного дня після отримання відповідного рахунку, з урахуванням тридцяти банківських днів.

Згідно розрахунку Відповідача сума трьох відсотків є меншою на 37,60 грн.

Крім того, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, Відповідач просив суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними частинами.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.08.2009 р. у справі № 28/114-09-2465 позовні вимоги Нейтральної експортно-сюрвейерської фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський незалежний сюрвейер" було задоволено в повному обсязі, стягнуто з Відкрите акціонерне товариство "Українське Дунайське пароплавство" заборгованість в розмірі 131 760,70 грн.

На виконання вищезазначеного рішення, 11.01.2010 р. було видано відповідний наказ, рішення набрало законної сили 20.10.2009 р.

З наявних матеріалів справи, а саме виписок з рахунку Позивача (т.1, а.с.110,111) вбачається, що Відповідачем рішення суду було виконано 03-04.03.2010 р.

26.07.2002 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Нейтральною експортно-сюрвейерською фірмою "Дунайський незалежний сюрвейєр" та Відкритим акціонерним товариством "Українське Дунайське пароплавство" був укладений договір про співпрацю в області сюрвейерської діяльності за № 694-КО.

10.04.2008 р. між сторонами було укладено договір про надання сюрвейерських послуг за № 152 ФКО. Відповідно розділу 4 Договору про надання сюрвейерських послуг за № 152 ФКО від 10.04.2008 р. оплата робіт за заявками "Замовника" здійснюється на розрахункові рахунки "Виконавця" на підставі виставлених рахунків впродовж 30 банківських днів, з моменту отримання сюрвейерского рапорту, рахунка та підписаних актів виконаних робіт.

Частиною 2 ст.625 ГК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму основної заборгованості стягнутої рішенням суду від 17.08.2009 р. у справі № 28/114-09-2465 було нараховано Відповідачу 3 % річних та інфляційні витрати на загальну суму 63564,02 грн.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності складає три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 266 ЦК України закріплено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно до п.п.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем в уточненнях до відзиву на позовну заяву від 04.08.2010 р. за вх. №20038 було заявлено про застосування позовної давності.

Включені до позовної заяви інфляційні та 3 % річних, нараховані на рахунки: №138 від 21.08.2006 р.; №18 від 29.01.2007 р.; № 19 від 29.01.2007 р.; № 20 від 29.01.2007 р.; № 21 від 01.02.2007 р.; № 22 від 06.02.2007 р.; № 23 від 06.02.2007 р.; № 24 від 07.02.2007 р.; № 25 від 07.02.2007 р.; № 26 від 08.02.2007 р.; № 28 від 19.02.2007 р.; № 29 від 19.02.2007 р.; № 31 від 25.02.2007 р.; № 32 від 26.02.2007 р.; № 34 від 12.03.2007 р.; № 35 від 12.03.2007 р.; № 36 від 12.03.2007 р.; № 37 від 12.03.2007 р.; № 38 від 08.03.2007 р.; № 39 від 12.03.2007 р.; № 40 від 13.03.2007 р.; № 41 від 13.03.2007 р.; № 42 від 13.03.2007 р.; № 44 від 22.03.2007 р. на загальну суму 19 743,66 грн. заявлені до стягнення поза межами строку позовної давності.

Зазначене випливає з наступного:

-          по рахунку №138 від 21.08.2006 р. Позивач дізнався про порушення свого права починаючи з 02.10.2006 р. (21.08.2006 р. дата видачі рахунку + 30 банківських днів);

-          по решті рахунку № 44 від 22.03.2007 р. Позивач дізнався про порушення свого права починаючи з 04.05.2007 р. (22.03.2007 р. дата видачі рахунку + 30 банківських днів);

-          враховуючи, що дата інших рахунків є ранішою ніж дата рахунку № 44 Позивач дізнався про порушення свого права в строк до 04.05.2007 р.

Приймаючи до уваги трирічний строк позовної давності, строк позовної давності по всім вищезазначеним рахункам сплинув до 05.05.2010 р.

Позивач звернувся до господарського суду 07.05.2010 р., про що свідчить відповідний штамп суду, тобто після спливу строку позовної давності по вищезазначеним рахункам.

З урахуванням зазначеного позовні вимоги в частині інфляційних втрат та 3 % річних по рахункам №138 від 21.08.2006 р.; №18 від 29.01.2007 р.; № 19 від 29.01.2007 р.; № 20 від 29.01.2007 р.; № 21 від 01.02.2007 р.; № 22 від 06.02.2007 р.; № 23 від 06.02.2007 р.; № 24 від 07.02.2007 р.; № 25 від 07.02.2007 р.; № 26 від 08.02.2007 р.; № 28 від 19.02.2007 р.; № 29 від 19.02.2007 р.; № 31 від 25.02.2007 р.; № 32 від 26.02.2007 р.; № 34 від 12.03.2007 р.; № 35 від 12.03.2007 р.; № 36 від 12.03.2007 р.; № 37 від 12.03.2007 р.; № 38 від 08.03.2007 р.; № 39 від 12.03.2007 р.; № 40 від 13.03.2007 р.; № 41 від 13.03.2007 р.; № 42 від 13.03.2007 р.; № 44 від 22.03.2007 р. на загальну суму 19 743,66 грн. задоволенню не підлягають.

Стосовно решти позовних вимог в сумі 43820,36 грн. слід зазначити наступне.

Наданий Позивачем розрахунок суми позову (т.1, а.с.199-200) судом до уваги не приймається з підстав викладених вище, а також у зв'язку з тим, що останнім невірно визначались періоди нарахування 3% річних по спірним рахункам.

Судом прийнято до уваги розрахунок здійснений Відповідачем, оскільки останній є обґрунтованим та вірним. Загальна сума інфляційних витрат та 3 % річних складає 43782,76 грн.

Зазначена сума була визнана Відповідачем у повному обсязі.

Враховуючи зазначене позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 43782,76 грн., оскільки саме в цьому розмірі вони є обґрунтованими та доведеними належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Щодо заявленого Відповідачем клопотання про надання відстрочки виконання рішення слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано належних доказів, які б підтверджували скрутне фінансове становище підприємства та відсутність коштів, а також не доведено наявності обставин які ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим (п.1 ст.121 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28, код 01125821, п/р 2600801531105 в Укрексімбанку м. Ізмаїл, МФО 328629) на користь Нейтральної експертно-сюрвейєрської фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський незалежний сюрвейєр" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код 25051263, п/р 2600401531794 в Укрексімбанку, МФО 328629) –43782,76 грн., 437,83 грн. держмита, 162,56 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 09.08.2010 р.

Суддя                                                             Власова С.Г.