Рішення № 113779852, 12.09.2023, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6268/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2 ,

треті особи: Овідіопольська районна державна нотаріальна контора,

ОСОБА_3 ,

про

визнання майна особистою приватною власністю, виключення майна зі складу спадкового майна та визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2020 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), подана до канцелярії суду її представником - адвокатом Шибко Андрієм Іллічем, до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог: Овідіопольська районна державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ 02899743, 67801, Одеська область, Овидиопольський район, смт. Овідіополь, вул. Суворова, 2-а), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ), про визнання майна особистою приватною власністю, виключення майна зі складу спадкового майна та визнання права власності на майно, в якій просила суд:

1) визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), як її частку у спільно набутому майні подружжя у законному шлюбі із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавцем ОСОБА_4 , наступне нерухоме майно:

- 1/2 частку земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ,

- 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

2) Виключити зі складу спадкового майна, що залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_4 , наступне нерухоме майно, що є особистою приватною власністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ):

- 1/2 частку земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ,

- 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

3) Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), з урахуванням розміру її частки у спільно набутому майні подружжя у законному шлюбі із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавцем ОСОБА_4 , в цілому право власності на наступне нерухоме майно:

- 3/4 частки земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ,

- 3/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що 26 жовтня 2007 року нею був зареєстрований законний шлюб із гр-ном ОСОБА_4 . Під час цього шлюбу подружжям ОСОБА_5 був побудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 . Після введення означеного будинка в експлуатацію право власності на будинок за взаємною усною згодою подружжя ОСОБА_5 було формально зареєстроване на ім`я її чоловіка - ОСОБА_4 , про що 31 січня 2008 року на ім`я її чоловіка - ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , були видані Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31.01.2008 року та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.01.2008 року. Тобто житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , був побудований і зареєстрований на праві власності за чоловіком позивачки ОСОБА_1 саме під час її зареєстрованого шлюбу із гр-ном ОСОБА_4 , а отже є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 .

При цьому, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 також зазначила, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , був побудований подружжям ОСОБА_5 під час їх шлюбу на земельній ділянці із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , і яка була придбана одноосібно й особисто її чоловіком ОСОБА_4 ще до укладення 26.10.2007 року його законного шлюбу із позивачкою ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 , як законна дружина ОСОБА_4 , вважає, що набула право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Крім того, позивачка ОСОБА_1 також вказує на те, що набувши право власності на 1/2 частину житлового будинку, спільно набутого у шлюбі, позивачка також набула і право власності на 1/2 частку земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

13.05.2012 року її, позивачки, чоловік ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилась спадщина на належну йому за життя половину спільно набутого у шлюбі із позивачкою ОСОБА_1 нерухомого майна подружжя, яка складається з:

- 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 ,

- 1/2 частку земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Саме такий обсяг спадкового майна залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_4 (померлого чоловіка позивачки ОСОБА_1 ) і, за твердженням позивачки, підлягає поділу в рівних частках між 2(двома) спадкоємцями, тобто між відповідачем ОСОБА_2 (як сином померлого спадкодавця) і позивачем ОСОБА_1 (як дружиною померлого спадкодавця).

При цьому позивачка ОСОБА_1 також посилалась на те, що обсяг спадкового майна, яке залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка - спадкодавця ОСОБА_4 , та коло його спадкоємців і факт наявності спору між спадкоємцями були остаточно з`ясовані у іншій цивільній справі № 509/1124/13-ц Овідіопольським районним судом Одеської області. Так, серед іншого, в рамках цивільної справи № 509/1124/13-ц були заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) до Овідіопольської державної нотаріальної контори (код ЄДРПОУ 02899743, 67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіополь, вул. Суворова, 2-а), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), про визнання за ним права власності в порядку спадкування законом після смерті батька - спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно: на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га, які обидві розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .

Позов ОСОБА_6 в рамках справи № 509/1124/13-ц був обґрунтований тим, що позивач ОСОБА_2 не має можливості в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно та офіційною письмовою відмовою державного нотаріуса Овідіопольської районної ДНК Білобрової О.М. у листі №2152/02-14 від 17.12.2012 р. щодо видачі свідоцтв про право на спадщину.

Крім того, позов ОСОБА_6 в рамках справи № 509/1124/13-ц був обґрунтований також і тим, що спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_4 прийняв він сам, як рідний син померлого, та дружина батька - відповідачка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), і їхні частки у спадщині є рівними. При цьому позивач ОСОБА_2 в рамках справи № 509/1124/13-ц посилається на те, що вказане спадкове майно було особистою приватною власністю його батька, що дружина батька - відповідачка ОСОБА_1 участі у придбанні цього майна не приймала.

Разом з тим, в рамках справи № 509/1124/13-ц дружина померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_4 - відповідачка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), категорично заперечувала позовні вимоги ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) та письмово зазначала, що вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому їй, як дружині померлого спадкодавця, належить 1/2 частина спірного нерухомого майна(житлового будинку та земельної ділянки). Інша 1/2 частина цього майна підлягає поділу в порядку спадкування між спадкємцями.

Тому, ще в рамках справи № 509/1124/13-ц ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), 10.09.2020 року звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), яким просила суд визнати особистою приватною власністю 1/2 частку земельної ділянки та 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , виключити ці її частки зі складу спадкового майна, що залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_4 , та визнати за нею, ОСОБА_1 , з урахуванням розміру її частки у спільно набутому майні подружжя, в цілому право власності на 3/4 земельної ділянки та 3/4 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Але Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.12.2020 року в рамках справи № 509/1124/13-ц вказана зустрічна позовна заява ОСОБА_1 була передана до канцелярії суду для визначення складу суду для розгляду позову в порядку ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 11.12.2020 року було відкрито провадження в справі по цивільній справі № 509/6268/20 за вище вказаним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Овідіопольська районна державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ 02899743, 67801, Одеська область, Овидиопольський район, смт. Овідіополь, вул. Суворова, 2-а), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), про визнання майна особистою приватною власністю, виключення майна зі складу спадкового майна та визнання права власності на майно.

Таким чином, між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , виник і залишається невирішеним майновий спір про визнання майна особистою приватною власністю, виключення майна зі складу спадкового майна та визнання права власності на майно нерухомого майна, який стосується розподілу між ними часток:

- земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ,

- житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не визнає факт спільного набуття майна подружжям ОСОБА_5 і заперечує належну позивачці ОСОБА_1 1/2 частку в спільно набутому майні подружжя, і заперечує відповідне зменшення розміру обсягу спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_4 , тому позивачка ОСОБА_7 звернулась за місцезнаходженням спірного нерухомого майна до Овідіопольського районного суду Одеської області із відповідним цивільним позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, виключення майна зі складу спадкового майна та визнання права власності на майно.

08.12.2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 509/6268/20, за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ), треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог: Овідіопольська районна державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ 02899743, 67801, Одеська область, Овидиопольський район, смт. Овідіополь, вул. Суворова, 2-а), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), про визнання майна особистою приватною власністю, виключення майна зі складу спадкового майна та визнання права власності на майно, цивільна справа № 509/6268/20 надійшла надійшла на розгляд судді Овідіопольського районного суду Одеської області Кочко В.К.

Ухвалою Овідіопольского районного суду Одеської області від 09.12.2020 року по цивільній справі № 509/6268/20 (провадження № 2/509/3022/20, суддя Кочко В. К.) суддею Кочко В.К. заявлено самовідвід та відведено суддю Кочко В.К. від подальшого розгляду цивільної справи № 509/6268/20.

Відповідно до розпорядження від 10.12.2020 року та повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 509/6268/20 передано на розгляд судді Овідіопольского районного суду Одеської області Бочарова А.І..

Ухвалою Овідіопольского районного суду Одеської області від 11.12.2020 року по цивільній справі № 509/6268/20 (провадження № 2/509/3022/20, суддя Бочаров А.І.) відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ), треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог: Овідіопольська районна державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ 02899743, 67801, Одеська область, Овидиопольський район, смт. Овідіополь, вул. Суворова, 2-а), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), про визнання майна особистою приватною власністю, виключення майна зі складу спадкового майна та визнання права власності на майно. Ухвалено розглядати справу № 509/6268/20 в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання, відповідачу встановлено 15-ти денний строк для подання відзиву на позовну заяву разом з усіма наявним у відповідача доказами, що підтверджують заперечення проти позову, а також роз`яснено його право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Підготовче судове засідання призначено на 03.03.2021 року о 09:30 год. у залі судового засідання в приміщенні суду. В підготовче судове засідання викликані сторони та треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог.

По справі призначались судові засідання 03.03.2021 року, 12.05.2021 року, 06.07.2021 року, 17.08.2021 року, 16.11.2021 року, 08.02.2022 року, 28.02.2022 року, 27.06.2022 року, 17.10.2022 року, 15.11.2022 року, 06.12.2022 року, 15.02.2023 року, 15.06.2023 року, 06.07.2023 року, 12.09.2023 року.

Судове засідання 03.03.2021 року було відкладено за письмовим клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Шибко А.І., яке надійшло за Вх. № 3993/21 від 03.03.2021 року на адресу електронної пошти Овідіопольского районного суду Одеської області, про відкладення судового засідання у зв`язку із знаходженням адвоката Шибко А.І. в іншому суді іншого міста в іншій справі.

Судове засідання 12.05.2021 року було відкладено за письмовим клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Шибко А.І., яке надійшло за Вх. № 8516/21 від 12.05.2021 року на адресу електронної пошти Овідіопольского районного суду Одеської області, про відкладення судового засідання у зв`язку із захворюванням адвоката Шибко А.І. на небезпечну короновірусну хворобу.

Судове засідання 06.07.2021 року було відкладено за письмовим клопотанням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 - адвоката Лашкевича Д.В., яке надійшло за Вх. № 12157/21 від 06.07.2021 року через підсистему «Електронний суд» на адресу Овідіопольского районного суду Одеської області, про відкладення судового засідання у зв`язку із необхідністю ознайомлення представника з матеріалами даної справи № 509/6268/20, та за письмовим клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Шибко А.І., яке надійшло за Вх. № 12142/21 від 06.07.2021 року на адресу електронної пошти Овідіопольского районного суду Одеської області, про відкладення судового засідання у зв`язку із необхідністю ознайомлення представника з матеріалами даної справи № 509/6268/20.

Судове засідання 17.08.2021 року було відкладено через неявку відповідача ОСОБА_2 без поважних причин та без повідомлення суду про неявку, через що в наступне судове засідання, окрім направлення судової повістки, судом також зроблено 18.08.2021 року Оголошення про виклик відповідача ОСОБА_2 як: відповідача у підготовче судове засідання на 10:00 год. 16.11.2021 року.

Судове засідання 16.11.2021 року було відкладено за письмовим клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Безверхого А.М. за Вх. № 21302/21 від 16.11.2021 року, про відкладення судового засідання у зв`язку із знаходженням адвоката Безверхого А.М. в іншому суді іншого міста в іншій справі, та за письмовим клопотанням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 - адвоката Лашкевича Д.В., яке надійшло за Вх. № 21301/21 від 16.11.2021 року на адресу електронної пошти Овідіопольского районного суду Одеської області, про відкладення судового засідання у зв`язку із захворюванням адвоката Лашкевича Д.В. на небезпечну короновірусну хворобу.

Судове засідання 08.02.2022 року було відкладено за письмовим клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Безверхого А.М. за Вх. № 2315/22 від 08.02.2022 року, про відкладення судового засідання у зв`язку із знаходженням адвоката Безверхого А.М. в іншому судовому засіданні та необхідністю формування правової позиції.

Судове засідання 27.06.2022 року було відкладено за письмовим клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Безверхого А.М. за Вх. № 8082/22 від 27.06.2022 року, про відкладення судового засідання у зв`язку із залученням адвоката Безверхого А.М. до проведення процесуальних дій в рамках кримінального провадження, та за письмовим клопотанням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 - адвоката Лашкевича Д.В., яке надійшло за Вх. № 8076/22 від 27.06.2022 року через підсистему «Електронний суд» на адресу Овідіопольского районного суду Одеської області, про відкладення судового засідання у зв`язку із у зв`язку із знаходженням адвоката Лашкевича Д.В. у м. Києві в іншому суді іншого міста в іншій справі.

Судове засідання 17.10.2022 року було відкладено за письмовим клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Шибко А.І., яке надійшло за Вх. № 14651/22 від 17.10.2022 року на адресу електронної пошти Овідіопольского районного суду Одеської області, про відкладення судового засідання у зв`язку із посиленням ракетних обстрілів і небезпекою для життя під час відвідування суду.

Судове засідання 15.06.2023 року проведено у присутності представника третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Лашкевича Д.В. і за відсутності сторін та третьої особи Овідіопольської районної державної нотаріальної контори , оскільки:

- позивач ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Шибко А.І.позивача в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання підготовчого судового засідання повідомлявся належним чином, надав раніше суду клопотання за Вх. № 2164/22 від 04.02.2022 року, в якому повністю підтримав всі заявлені позовні вимоги, наполягав на повному задоволенні позовної заяви та просив суд весь подальший розгляд справи № 509/6268/20 та всі судові засідання, що відбудуться, здійснювати без їх участі ;

- відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Безверхий А.М. в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання підготовчого судового засідання повідомлявся належним чином, від представника відповідача раніше надійшли письмовий відзив на позов за Вх. № 19192/20136 від 02.12.2020 року, який долучено до матеріалів цивільної справи, а також клопотання за Вх. № 3994/21 від 03.03.2021 року про проведення судового засідання без їх участі та клопотання за Вх. № 14721/22 від 17.10.2022 року, в якому просив суд залишити без розгляду позов ОСОБА_1 та закрити провадження у справі № 509/6268/20 ;

- третя особа ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання підготовчого судового засідання повідомлявся належним чином, представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Лашкевич Д.В. просив суд закрити підготовче судове засідання та призначити справу № 509/6268/20 до розгляду по суті ;

- представник третьої особи Овідіопольської районної державної нотаріальної контори в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання підготовчого судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тричі надав раніше суду Лист за № 409/01-16 від 19.03.2021 року, Лист за № 719/01-16 від 28.05.2021 року і Лист за № 946/01-16 від 15.07.2021 року з підтвердженням обізнаності про дату і час судового засідання по справі і проханням не залучати Овідіопольську районну державну нотаріальну контору через відсутність у неї юридичної зацікавленості у наслідках розгляду спору у справі № 509/6268/20, у зв`язку з чим підготовче судове засідання проведено за його відсутності.

Ухвалою Овідіопольского районного суду Одеської області від 15.06.2023 року по цивільній справі № 509/6268/20 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу № 509/6268/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Овідіопольська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , про визнання майна особистою приватною власністю, виключення майна зі складу спадкового майна та визнання права власності на майно до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 13 годину 30 хвилин 06.07.2023 року.

Судове засідання 06.07.2023 року було відкладено за письмовим клопотанням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 - адвоката Лашкевича Д.В., яке надійшло за Вх. № 11884/23 від 06.07.2023 року через підсистему «Електронний суд» на адресу Овідіопольского районного суду Одеської області, про відкладення судового засідання у зв`язку із у зв`язку із знаходженням адвоката Лашкевича Д.В. в іншому суді іншого міста в іншій справі.

Судове засідання 12.09.2023 року, з урахуванням раніше наданих клопотань від представників обох сторін та від представників третіх осіб, проведено за їх відсутності, проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Складання повного тексту судового рішення відкладено на 21.09.2023 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи усні пояснення та письмові заяви й клопотання, надані сторонами справи та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2007 року у 1-му відділі РАЦС Малиновського РУЮ м. Одеси був укладений законний шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджує копія сторінки № 10 паспорту позивачки ОСОБА_1 , а також визнається відповідачем ОСОБА_2 у Відзиві на позов і не заперечується третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Овідіопольською районною державною нотаріальною конторою і ОСОБА_3 .

Під час вище вказаного шлюбу подружжям ОСОБА_5 був побудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Будівництво вказаного житлового будинку було закінчено 24.12.2007 року, тобто під час шлюбу подружжя ОСОБА_5 , про що був складений Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 24.12.2007 року, який у свою чергу був затверджений 28.12.2007 року Розпорядженням № 1851 Овідіопольської районної державної адміністрації від 28.12.2007 року, , тобто також під час шлюбу подружжя ОСОБА_5 . Суд звертає увагу на те, що саме ці 2 документи зазначив відповідач ОСОБА_2 у своєму письмовіому Відзиві на позов за Вх. № 19192/20136 від 02.12.2020 року на сторінці відзиву № 4. І наявність цих 2 документів також повністю визнається позивачкою ОСОБА_1 і не заперечується третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Овідіопольською районною державною нотаріальною конторою і ОСОБА_3 .

Також судом достеменно встановлено, що після введення означеного житлового будинка в експлуатацію під час законного шлюбу подружжя ОСОБА_5 право власності на будинок дійсно було зареєстроване на ім`я чоловіка позивачки - ОСОБА_4 , про що 31 січня 2008 року на ім`я її чоловіка - ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , були видані:

- Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31.01.2008 року, бланк серії НОМЕР_4 ;

- Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.01.2008 року, № витягу 17580512, бланк серії ССГ № 717156.

Факт реєстрації права власності в означені дати та згідно вказаних документів (копії були надані позивачкою) також не заперечується відповідачем ОСОБА_2 і не заперечується третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Овідіопольською районною державною нотаріальною конторою і ОСОБА_3 .

Таким чином, не заперечується сторонами і третіми особами факт набуття права власності на спірний житловий будинок із господарськими спорудами 31.01.2008 року, тобто під час існування законного шлюбу подружжя ОСОБА_5 : позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Також судом встановлено, не заперечується сторонами і третіми особами, той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивачки - ОСОБА_4 помер у віці 49 років, що також підтверджує надана позивачкою копія Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , яке підтверджує факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (чоловіка позивачки ОСОБА_1 , померлого спадкодавця).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1 та 2 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не витікає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

На підставі ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 СК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частка в спільній сумісній власності того з подружжя, хто пережив спадкодавця, не входить до складу спадщини і не включається до спадкового майна після смерті іншого з подружжя.

Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох і більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому.

Положеннями статей 364, 367 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (частина друга статті 1278 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна в межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

При вирішенні спорів про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з`ясовують чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які мають право на спадщину.

Таким чином, майно, яке було придбане чоловіком та жінкою під час їхнього спільного проживання однією сім`єю та зареєстрованого шлюбу, має бути визнане спільною сумісною власністю, а тому 1/2 його частина має бути виключена зі спадкового майна, а за другим з подружжя має бути визнане право власності на цю частку.

Таким чином, суд робить висновок про те, що позивачці ОСОБА_1 , як дружині померлого спадкодавця ОСОБА_4 , спираючись на дію в українському законодавстві «презумпції спільності набуття майна під час шлюбу», вже належить на праві власності 1/2 частка житлового будинку по АДРЕСА_4 , яка не входить до складу спадкового майна, оскільки є її часткою у спільно набутому майні подружжя ОСОБА_5 .

Отже, до спадкового майна, яке підлягає поділу між спадкоємцями входить тільки інша 1/2 частка житлового будинку по АДРЕСА_4 , яка є долею мого померлого чоловіка ОСОБА_4 у нашому із ним спільно набутому майні подружжя.

Саме ця інша 1/2 частка спірного житлового будинку по АДРЕСА_4 , а не весь житловий будинок, підлягає поділу в рівних частках 2(двома) спадкоємцями, тобто між відповідачем ОСОБА_2 (як сином померлого спадкодавця ОСОБА_4 ) і позивачем ОСОБА_1 (як дружиною померлого спадкодавця ОСОБА_4 ).

А отже, відповідач ОСОБА_2 має право на отримання в порядку спадкування за законом виключно права власності на 1/4 частку житлового будинку по АДРЕСА_4 .

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 , відповідно та з урахуванням розміру її частки у спільно набутому майні подружжя, в цілому має право на отримання права власності на 3/4 частки житлового будинку по АДРЕСА_4 .

Щодо право власності на спірну земельну ділянку із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно роз`ясненнь, які були надані в п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 3К, 377 ЦК.

Судом встановлено, що надана позивачкою копія Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 948651 від 07.12.2006 року, підтверджує факт наявності у її чоловіка ОСОБА_4 одноосібного права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га по АДРЕСА_4 . Цей факт також визнається відповідачем ОСОБА_2 у Відзиві на позов і не заперечується третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Овідіопольською районною державною нотаріальною конторою і ОСОБА_3 .

При цьому, означена земельна ділянка початково була особистою власністю померлого спадкодавця ОСОБА_4 , оскільки була придбана особисто ним у власність ще у 2006 році, тобто до укладення ним 26 жовтня 2007 року законного шлюбу із позивачкою ОСОБА_1 .

Разом із тим в подальшому, під час шлюбу подружжя ОСОБА_5 , на цій спірній земельній ділянці був побудований спільний жиловий будинок подружжя ОСОБА_5 , в якому позивачці ОСОБА_1 правомомірно належить на праві власності 1/2 частка житлового будинку по АДРЕСА_4 , яка не входить до складу спадкового майна, оскільки є її часткою у спільно набутому майні подружжя ОСОБА_5 .

Таким чином, у зв`язку з тим, що внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя позивач ОСОБА_1 , як дружина померлого спадкодавця ОСОБА_4 , набуває право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_4 , то до неї також переходить і право власності на 1/2 частину земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га по АДРЕСА_4 , тобто відповідно до розміру 1/2 частки її права власності у вище вказаному житловому будинку.

Таким чином, позивачці ОСОБА_1 , як дружині померлого спадкодавця ОСОБА_4 , вже належить на праві власності 1/2 частка земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га по АДРЕСА_4 , яка не входить до складу спадкового майна, оскільки є моєю часткою у спільно набутому майні подружжя.

Отже, до спадкового майна, яке підлягає поділу між спадкоємцями входить тільки інша 1/2 частка земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га по АДРЕСА_4 , яка є долею її померлого чоловіка ОСОБА_4 у земельній ділянці з урахуванням 1/2 частки померлого чоловіка ОСОБА_4 у житловому будинку, як у спільно набутому майні подружжя ОСОБА_5 .

Саме ця інша 1/2 частка спірної земельної ділянки по АДРЕСА_4 , а не вся земельна ділянка, підлягає поділу в рівних частках 2(двома) спадкоємцями, тобто між відповідачем ОСОБА_2 (як сином померлого спадкодавця) і позивачем ОСОБА_1 (як дружиною померлого спадкодавця).

А отже, первісний позивач ОСОБА_2 має право на отримання в порядку спадкування за законом виключно права власності на 1/4 частку земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га по АДРЕСА_4 .

Таким чином, підсумовуючи вище наведені висновки і з урахуванням діючих норм законодавства, суд робить остаточний висновок про те, що позивачка ОСОБА_1 , відповідно та з урахуванням розміру її частки у спільно набутому майні подружжя, в цілому має право на отримання права власності на 3/4 частки земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га по АДРЕСА_4 .

При цьому суд звертає увагу, що обидві сторони даного спору керуються одними документами і однаковими датами та обставинами. Тому надані позивачкою ОСОБА_1 копії всіх документів, а також вказані сторонами обставини щодо заведення спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_4 і наявності у спадкодавця ОСОБА_4 лише 2(двох) спадкоємців за законом, а також обставини неможливості прийняття ними спадщини позасудовим шляхом через відсутність у спадкоємців оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно і через наявність спору між спадкоємцями, приймаються судом згідно ст.ст. 76 - 80, 95 ЦПК України як належні, достатні, допустимі та достовірні докази, які згідно ч. 11 ст. 83 ЦПК України не викликають жодних сумнівів, та підтверджують обставини, які не підлягають додатковому доказуванню згідно приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України, оскільки визнаються всіма учасниками даної цивільної справи № 509/6268/20 і ніким не оспорюються.

Крім того, ці обставини вже встановлювались і досліджувались судами у іншій справі № 509/1124/13-ц, що також не заперечується обома сторонами даної цивільної справи № 509/6268/20 і ніким не оспорюються. Навпаки, представники обох сторон посилались на існування іншої справи № 509/1124/13-ц і надавали копію Ухвали Одлеського апеляційного суду від 18.08.2022 року про зупинення провадження в справі № 509/1124/13 до набрання законної сили рішенням в справі № 509/6268/20.

Тому суд робить висновок, що всі заперечення відповідача ОСОБА_2 ґрунтуються виключно на невизнанні ним презумпції спільного набуття нерухомого майна(житлового будинка із господарськими спорудами по АДРЕСА_4 ) подружжям ОСОБА_8 .

На пріоритетному значенні презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, неодноразово наголошував також Верховний Суд у численних правових позиціях, висловлених Верховним Судом у багатьох своїх Постановах.

Так, Верховний Суд у Постанові від 07 лютого 2018 року по цивільній справі № 654/5243/14-ц, скасовуючи Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 26.01.2016 та рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 30.09.2015, висловив правову позицію, в якій зазначив, що, цитую: «суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спірне майно учасниками справи набуто в період перебування в шлюбі, а той факт, що воно зареєстровано на одного з подружжя, не позбавляє іншого права на частку в такому майні. Конструкція норми ст. 60 СК свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17.».

Також, Верховний Суд у Постанові від 27 лютого 2019 року по цивільній справі № 755/4757/16-ц, скасовуючи Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 7.12.2016 та постанову Апеляційного суду м. Києва від 20.08.2018, висловив правову позицію, в якій зазначив, що, цитую: «У ст. 60 СК закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст. 368 ЦК.

У ч. 1 ст. 70 СК встановлено, що в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена в постанові ВСУ від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постановах ВС від 6.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 5.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц.

У зв`язку із цим районний суд помилково застосував правову позицію ВСУ, викладену в його постанові від 7.09.2016 у справі №6-801цс16, про те, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, не звернувши уваги на норми сімейного права та змінену в подальшому правову позицію ВСУ.

При цьому відсутність судового рішення про визнання спірної квартири особистою приватною власністю Особи 2 підтверджує, що в судів попередніх інстанцій відсутні підстави вважати, що таке майно належить виключно їй, оскільки докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, відсутні.».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 21 листопада 2018 року по цивільній справі № 372/504/17, скасовуючи Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року, також висловила правову позицію, в якій зазначила, що, цитую: «У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.».

Крім того, Верховний Суд у Постанові від 24 червня 2020 року по цивільній справі № 742/2501/16-ц зробив правовий висновок про те, що: «Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.»

Суд вважає, що в даному спорі для його правильного вирішення теж має значення презумпція спільності права власності подружжя ОСОБА_5 на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

А оскільки саме відповідач ОСОБА_6 заперчував спільність набуття спірного житлового будинка у шлюбі подружжям ОСОБА_5 , то в даному випадку тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того, хто її спростовує, тобто в даному випадку саме на відповідача ОСОБА_2 .

Однак відповідачем ОСОБА_6 не спростовано правовий статус означеного спірного житлового будинка із господарськими спорудами по АДРЕСА_4 , як об`єкта спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 , зустрічний позов до позивачки ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_6 про визнання спірного житлового будинка із господарськими спорудами особистою приватною власністю померлого спадкодавця. у встановлений судом та законом п`ятнадцятиденний строк протягом усього розгляду цивільної справи № 509/6268/20 відповідачем ОСОБА_6 не заявлявся, будь-яке судове рішення у іншій справі про визнання спірного житлового будинка із господарськими спорудами особистою приватною власністю померлого спадкодавця/або самого відповідача ОСОБА_6 відсутнє, будь-яких інших належних і допустимих доказів на спростування відповідачем факту набуття спірного житлового будинка із господарськими спорудами під час спільного проживання у шлюбі подружжям ОСОБА_5 та, відповідно, на спростування презумпції спільності права власності на нерухоме майно, набуте під час спільного шлюбу подружжям ОСОБА_5 сторін, відповідач ОСОБА_6 протягом усього розгляду цивільної справи № 509/6268/20 не надав.

Також жодна із сторін протягом усього розгляду цивільної справи № 509/6268/20 не надала згоди на присудження грошової компенсації і не вчинила дій щодо звернення до суду з позовом про припинення права особи на частку у спільному майні та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Тому суд констатує, що заперечення відповідача ОСОБА_2 зводяться до того, що відповідач вільно, на власний розсуд і в порушення чинного законодавства хибно тлумачить зміст наявних у справі доказів всупереч нормам матеріального права і всупереч дійсним обставинам набуття спірного майна з метою ухилення від поділу спільно набутого майна подружжя.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обставини, на які посилається позивач ОСОБА_1 , як на підставу своїх позовних вимог, знайшли своє доказове підтвердження у судовому засіданні, оскільки, ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд, оцінюючи належність, достовірність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з засад виваженості та справедливості, вважає цивільний позов ОСОБА_1 до до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, виключення майна зі складу спадкового майна та визнання права власності на майно, повністю обґрунтованим та законним, в зв`язку з чим останній підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 під час подання свого позову майнового характеру вказала, що нею понесені судові витрати у вигляді сплати суми судового збору за подання позову в максимальному розмірі, встановленому у 2020 році для заявлення фізичною особою майнових вимог, тобто 10510,00 грн., то сплачений нею судовий збір у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України стягується з відповідача ОСОБА_2 на її, позивачки ОСОБА_1 , користь.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Овідіопольська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 , про визнання майна особистою приватною власністю, виключення майна зі складу спадкового майна та визнання права власності на майно - задовольнити в повному обсязі.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), як її частку у спільно набутому майні подружжя у законному шлюбі із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавцем ОСОБА_4 , наступне нерухоме майно:

- 1/2 частку земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ,

- 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Виключити зі складу спадкового майна, що залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця спадкодавця ОСОБА_4 , наступне нерухоме майно, що є особистою приватною власністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ):

- 1/2 частку земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ,

- 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), з урахуванням розміру її частки у спільно набутому майні подружжя у законному шлюбі із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавцем ОСОБА_4 , в цілому право власності на наступне нерухоме майно:

- 3/4 частки земельної ділянки із кадастровим номером 5123755800:01:003:1006 площею 0,150 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ,

- 3/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 10510,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після розгляду справи апеляційним судом і прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено 21.09.2023 року.

Суддя А.І.Бочаров