Рішення № 11377935, 29.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2010 р.Справа № 16/71-10-1748 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства „Ружин - молоко” до відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” про стягнення 191217,98 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство „Ружин - молоко” (далі по тексту ДП „Ружин - молоко”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” (далі по тексту ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів”) загальної заборгованості за договором купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. у розмірі 191217,98 грн., у тому числі основного боргу в сумі 175184,04 грн., витрат від інфляції у розмірі 10049,15 грн., 3 % річних у сумі 1355,04 грн., пені у розмірі 4629,75 грн. Свої позовні вимоги ДП „Ружин - молоко” обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р., укладеним між сторонами по справі, в частині своєчасної оплати поставлених товарів.

В свою чергу, відповідно до відзиву на позов, наданому у судовому засіданні 11.06.2010р., відповідачем було заявлене клопотання про припинення провадження по даній справі з огляду на повне погашення ним основного боргу перед позивачем на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. В свою чергу, згідно з клопотанням, яке надійшло до суду 16.06.2010р., ДП „Ружин - молоко” підтвердило погашення відповідачем основного боргу та наполягало на подальшому розгляді даної справи.

Пізніше відповідачем була змінена правова позиція по даній справі. Так, згідно з останнім відзивом на позов, який надійшов до суду 02.07.2010р., ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” було заявлено клопотання про припинення провадження по даній справі в частині вимог про стягнення основного боргу, водночас проти задоволення позову в частині вимог про стягнення витрат від інфляції у розмірі 10049,15 грн., 3 % річних у сумі 1355,04 грн. та пені у розмірі 4629,75 грн. відповідач заперечував, вказуючи на ненастання термінів оплати поставленої продукції, передбачених п. 5.2 договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р., та, як наслідок, відсутність факту прострочення оплати товарів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.01.2010р. між ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” (Покупатель) та ДП „Ружин - молоко” (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1, відповідно до умов п.п. 1.1 якого Продавець зобов’язався виготовляти та систематично відвантажувати і передавати у власність Покупцю певний товар певної кількості та якості, а Покупець зобов’язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. В свою чергу, за умовами п.п. 1.2, 1.3 договору предметом постачання є знежирене молоко, якість та ціна якого вказується у додатках, які є невід’ємною частиною даного договору. При цьому, у п.п. 2.5, 2.6 даної угоди сторонами було обумовлено, що якість товару, що відвантажується, по санітарним, ветеринарним та технічним вимогам повинна відповідати ДСТУ 3662-97. Підтвердженням якості товару є ветеринарне свідоцтво (Ф-2), що надається щоденно на кожну відвантажену одиницю транспорту.

Згідно з положеннями ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 2.2 договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. обсяг товару погоджується сторонами щоденно в усній формі і вказується в накладних, які є невід’ємною частиною даного договору. При цьому, згідно з п. 6.4 договору транспортування товару здійснюється автотранспортом Покупця за його рахунок. В свою чергу, за умовами п.п. 2.3, 4.3 договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. сторонами було передбачено, що у випадку поставки молока транспортом Покупця право власності і ризики по якості молока та його кількості переходять від Продавця до Покупця під час приймання-передачі молока на пункті відвантаження молока у Продавця. Згідно з п. 6.1 договору пункт відвантаження –смт Ружин.

На виконання умов договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. позивачем за видатковими накладними № РМ -0000307 від 22.01.2010р., № РМ-0000219 від 23.01.2010р., № РМ -0000269 від 26.01.2010р., № РМ -0000264 від 27.01.2010р., № РМ -0000334 від 27.01.2010р., № РМ -0000308 від 28.01.2010р., № РМ -0000330 від 30.01.2010р., № РМ –0000329 від 31.01.2010р., № РМ -0000638 від 01.02.2010р., № РМ -0000639 від 01.02.2010р., № РМ –0000383 від 03.02.2010р. було поставлено, а уповноваженим представником Покупця на підставі довіреності № 6 від 01.01.2010р. та довіреності № 66 від 01.02.2010р. одержано молоко знежирене загальною вартістю 764920,80 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 5.2 договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. сторонами було передбачено, що повний розрахунок за минулий місяць здійснюється з моменту отримання Покупцем відповідних документів (накладна на відвантажену кількість товару протягом минулого місяця, податкова накладна, ветеринарні свідоцтва Ф-2).

Зважаючи на доводи відповідача, покладені останнім в обґрунтування своєї позиції по даній справі про ненастання строку виконання зобов’язань з оплати поставленого позивачем молока з огляду на ненадання Покупцю до теперішнього часу ветеринарних свідоцтв, суд вважає за необхідне зупинитися на наступному.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з пояснень позивача з цього приводу, поставка товарів відбувалася відповідно до умов договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. у пункті відвантаження смт Ружин, транспортування молока здійснювалося автотранспортом Покупця. Вказані обставини відповідачем не спростовувалися. При цьому, водію передавалися всі необхідні товарно-супровідні документи, а також ветеринарні свідоцтва. Наведене відповідає умовам п. 2.6 договору, за якими підтвердженням якості товару є ветеринарне свідоцтво (Ф-2), яке має надаватися Продавцем щоденно на кожну відвантажену одиницю транспорту.

Крім того, відповідно до ст. 48 Закону України „Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 рокуN 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. Згідно з п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, якими визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів –Замовників, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. При цьому, згідно з п.п. 29.9, 29.10 вказаних Правил продукти тваринного походження і продукти переробки, наведені в додатку 20, підлягають ветеринарно-санітарному контролю. Перевізник, якому видається ветеринарне свідоцтво, зобов'язаний пред'являти його в дорозі для перевірки, а потім разом з вантажем передати вантажоодержувачу. За змістом додатку 20 Правил до згаданих продуктів відноситься і молоко і молочні продукти, в т. ч. масло вершкове, сир твердий і кисломолочний, молоко сухе й згущене, дитяче харчування.

Виходячи з наведених вимог закону, суд доходить висновку, що ветеринарні свідоцтва на молоко мали надавалися позивачем Покупцю кожного разу при відвантаженні молока для забезпечення можливості його транспортування з дотриманням приведених вище вимог діючого законодавства України, в протилежному випадку вантаж не міг бути прийнятий Покупцем, який перевозив молоко власними силами, до перевезення.

Крім того, суд вважає за необхідне звернутися до приписів ст. 666 ЦК України, якими передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Водночас жодних вимог з приводу надання ветеринарних свідоцтв Покупцем не висувалося, що косвено підтверджує пояснення позивача про передачу відповідачу даних документів.

Все викладене вище, за переконанням суду, спростовує твердження відповідача про ненадання Покупцю ветеринарних свідоцтв, а відтак, є безпідставними і доводи ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” про ненастання строку виконання зобов’язань з оплати поставленого позивачем молока.

При цьому, жодних заперечень з приводу ненадання або несвоєчасного надання видаткових накладних та податкових накладних відповідачем не висувається, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку, що вказані документи передавалися своєчасно при відвантаженні молока.

Таким чином, суд доходить висновку, що строки розрахунків за поставлений товар настали відповідно до положень п. 5.2 договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. одночасно з передачею Покупцю відповідних документів на товар при відвантаженні молока.

За умовами п. 5.1 вказаного договору розрахунки за поставлену на протязі поточного місяця партію товару здійснюється у безготівковій або готівковій формі.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. В свою чергу, у відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідачем в порушення умов п.п. 1.1, 5.1, 5.2 договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р., вимог ст.ст. 525, 526, 692 ЦК України на час звернення ДП „Ружин - молоко” до суду з даним позовом зобов’язання із своєчасного та повного здійснення розрахунків за придбані товари належним чином виконані не були. Так, на час звернення позивача до суду з даним позовом відповідачем не було оплачено молоко вартістю 175184,04 грн., у зв’язку з чим за ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” утворилась заборгованість на вищевказану суму, яка була погашена відповідачем лише після звернення позивача до суду з позовними вимогами про її стягнення у примусовому порядку.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов’язань із своєчасного та повного розрахунку за отримане молоко, передбачені договором купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р., ДП „Ружин - молоко” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” 191217,98 грн. загальної заборгованості за вказаним договором, у тому числі основного боргу в сумі 175184,04 грн., витрат від інфляції у розмірі 10049,15 грн., 3 % річних у сумі 1355,04 грн., а також пені у розмірі 4629,75 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Факт погашення під час судового розгляду справи відповідачем основного боргу на загальну суму у розмірі 175184,04 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 1396 від 27.05.2010р., № 3580 від 28.05.2010р., № 3579 від 28.05.2010р., № 3583 від 31.05.2010р.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність предмету спору між сторонами по справі в частині вимог про стягнення з ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” основного боргу у розмірі 175184,04 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги відсутність предмету спору між сторонами по даній справі в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 175184,04 грн., суд вважає, що провадження у цій частині позову підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

          Щодо вимог ДП „Ружин - молоко” про стягнення з ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” витрат від інфляції у розмірі 10049,15 грн., 3 % річних у сумі 1355,04 грн., пені у розмірі 4629,75 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку розміру пені та змісту позовної заяви, позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума пені була нарахована з посиланням на положення ст. 230, ч.6 ст. 231 ГК України, якими передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

З цього приводу, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступне.

Зі змісту п. 3. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” вбачається, що оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами. При цьому, на думку суду, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, пеня стягненню не підлягає. Наведені міркування суду знайшли своє відображення і у позиції Вищого господарського суду України, викладеної у п. 2.1. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”.

          Водночас положення ч. 6 ст. 231 ГК України лише встановлюють загальні правила визначення розміру штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, а не вказують конкретний їх розмір, як помилково вважає позивач.

          З урахуванням викладеного, а також зважаючи на відсутність в умовах договору купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. положень, які передбачають конкретний розмір пені, який підлягає сплаті Покупцем у разі несвоєчасної оплати поставленого молока, та взагалі обов’язок відповідача сплатити пеню, суд доходить висновку про неправомірність застосування до відповідача такого заходу цивільно-правової відповідальності, як пеня, у зв’язку з чим у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 4629,75 грн. слід відмовити. При цьому, суду не вбачається за доцільне надавати правову оцінку розрахунку розміру заявленої до стягнення суми пені з огляду на вищенаведені висновки суду.

          Проаналізувавши розрахунок інфляційних витрат, нарахованих позивачем у розмірі 10049,15 грн., суд вважає за необхідне звернути увагу останнього на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Однак, як вбачається з розрахунку, доданого до позовної заяви, при нарахуванні позивачем інфляційних витрат були допущені помилки. Так, позивачем нарахування інфляційних здійснювалося від суми заборгованості, яка існувала на кожну конкретну дату прострочення, що, у тому числі, призвело до помилкового нарахування витрат від інфляції за 9 днів січня 2010р. В свою чергу, суд звертає увагу позивача на положення листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, якими визначається, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, а відтак слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число наступного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Розрахунок витрат від інфляції мав здійснюватися, починаючи з лютого 2010р. наступним чином:

- по заборгованості у лютому 2010р. - 5228,50 грн. (275184,04 грн. (заборгованість, яка існувала більше половини лютого 2010 р.) х 1,019 (індекс інфляції за лютий 2010р.) –275184,04 грн.),

- по заборгованості за березень - квітень 2010р. –1051,10 грн. (175184,04 грн. х 1,006 (середній індекс інфляції за період з березня 2010р. по квітень 2010р.) –175184,04 грн.)

Таким чином, витрати від інфляції повинні становити 6279,60 грн. З огляду на викладене, враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р., керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає правомірним позовні вимоги щодо стягнення з ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” 10049,15 грн. інфляційних витрат задовольнити частково в сумі 6279,60 грн.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити також три проценти річних від простроченої суми. З огляду на викладене, ДП „Ружин - молоко” було нараховано до сплати ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” 1355,04 грн 3% річних з прострочених сум.

Проаналізувавши розрахунок 3% річних, доданий позивачем до позовної заяви, суд доходить висновку про його обґрунтованість та правомірність.

З огляду на викладене, враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р., позов в частині вимог про стягнення 3% річних у розмірі 1355,04 грн. слід задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позову ДП „Ружин - молоко” частково в сумі 7634,64 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь ДП „Ружин - молоко” інфляційні витрати у сумі 6279,60 грн., 3% річних в розмірі 1355,04 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 611, 617, 625, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України. При цьому, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2008р.. у розмірі 175184,04 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч.1 ст.80 ГПК України

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, враховуючи ті обставини, що господарський спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов’язань з своєчасного та повного розрахунку за поставлену продукцію та сума основного боргу була погашена після звернення позивача до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне витрати, пов’язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, також віднести на рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог та суми основного боргу згідно із ст. 44, ч. 3 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 617, 625, 662, 666, 692, 712 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Провадження у справі № 16 / 71 –10 –1748 в частині вимог дочірнього підприємства „Ружин - молоко” про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” суми основного боргу за договором купівлі-продажу молока та молокопродуктів № 0110/1 від 01.01.2010р. у розмірі 175184,04 грн. - припинити.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” /66161, Одеська область, Балтський район, с. Білине, код ЄДРПОУ 04689582/ на користь дочірнього підприємства „Ружин - молоко” / 13601, Житомирська область, Ружинський район, смт Ружин, вул.. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 31826107/ витрати від інфляції в сумі 6279 грн. 60 коп. /шість тисяч двісті сімдесят дев’ять грн.. 60 коп./, 3% річних в розмірі 1355 грн. 04 коп. / одна тисяча триста п’ятдесят п’ять грн.. 04 коп./, 1828 грн. 19 коп. / одна тисяча вісімсот двадцять вісім грн. 19 коп./ - держмита; 225 грн. 63 коп. / двісті двадцять п’ять грн. 63 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

4.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 03.08.2010р.

Суддя