Рішення № 11377927, 02.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2010 р.Справа № 17/66-10-2414 За позовом: Приватного виробничо-торгового підприємства „Мартель”

до відповідача: Комунального підприємства „ХАРЧУВАННЯ”

про стягнення 71 806 грн.

Суддя           Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: Савицький О.В. –на підставі довіреності №31/05,1 від 31.05.10р.;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача по справі заборгованості за укладеним договором поставки у розмірі 71 806 грн., з яких 60000 грн. –основного боргу; 4440 грн. –інфляційних втрат; 1232,88 грн. –3% річних; 6133,11 грн. –пені.

Відповідач в судові засідання призначені по справі не з’явився, хоча про час та місце проведення судових засідань його було повідомлено належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, що наявне в матеріалах справи, відзив на позов не надав, внаслідок чого справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку, ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

22.05.2009р. між ПВТП „Мартель” (надалі позивач) та КП „Харчування” (надалі відповідач) укладено договір поставки продовольчих товарів №62, відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача товари, а останній зобов’язався прийняти та оплатити їх.

На виконання умов укладеного договору, позивач на адресу відповідача поставив товар, згідно видаткових накладних №РН-0001724 від 27.05.2009р., № РН-0003056 від 27.08.2009р., на загальну суму 104061 грн.

У відповідності до п. 4.1 укладеного договору покупець зобов’язаний оплатити вартість прийнятого товару на протязі 21 дня з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок поставника.

Позивач взяті на себе зобов’язання по укладеному договору виконав належним чином. Відповідач в свою чергу свої зобов’язання по оплаті за поставлену йому продукцію виконав не в повному обсязі, а саме останній оплатив лише частину вартості переданого йому товару на суму 44061,60 грн., в підтвердження чого позивач надав акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2010р.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кладеного договору в частині повної оплати вартості поставної йому продукції у нього утворилася заборгованість у розмірі 60000 грн.

Позивачем неодноразово на адресу відповідача направлялися письмові претензії в яких позивач вимагав негайного погашення заборгованості. Однак відповіді на надіслану письмову претензію позивач не отримав, вимоги викладені у ній відповідачем виконанні не були.

Пунктом 5.1 укладеного договору передбачено, що за несвоєчасне або неналежне виконання умов укладеного договору сторони несуть відповідальність у відповідності до умов, передбачених Договором та діючим законодавством України.

Так позивачем на підставі п. 5.1 укладеного договору та вимог ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань відповідачу нарахована пеня у розмірі 6133,11 грн.

Окрім цього, позивачем також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення грошових зобов’язань нараховані 3% річних у розмірі 1232,88 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4440 грн.

Зазначені обставини спонукали ПВТП „Мартель” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№4376 від 02.06.2010р.) про стягнення з КП „Харчування” 71 806 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.06.2010р. порушено провадження у справі №17/66-10-2414 за позовом ПВТП „Мартель” до відповідача КП „Харчування” про стягнення 71 806 грн.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

При цьому відповідно до вимог ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

У відповідності до п. 1 ст. 712 ЦК України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Розглядом матеріалів справи встановлено та підтверджено відповідними доказами, що між позивачем та відповідачем виникли зобов’язання по укладеному договору №62 від 22.05.2009р. на підставі якого по видатковим накладним №РН-0001724 від 27.05.2009р. на суму 43719,84 грн. та видаткова накладна №РН-0003056 від 27.08.2009р. на суму 60341,76 грн., згідно яких позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 104061 грн. Однак відповідач провів лише часткову оплату загальної вартості прийнятої продукції у сумі 44061,6 грн., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 60000 грн.

Факт отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується печаткою відповідача на видаткових накладних та підписом уповноваженої особи.

У відповідності до п. 2 ст. 712 ЦК України 2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до вимог п. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач станом на час розгляду справи у суді заборгованість у розмірі 60000грн. погасив частково, а саме як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків від 21.07.2010р. підписаного та скріпленого печатками обох сторін відповідачем 03.06.2010р. перераховано на рахунок позивача 2000 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги по стягненню з нього основної сими заборгованості за отриманий по вище перерахованим накладним , підлягають задоволенню частково в сумі 58 000 грн.

У відповідності до вимог п. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, позивач керуючись, п. 5.1 укладеного договору, ст.3 Закону України „Про відповідальність за не своєчасне виконання грошових зобов’язань” нарахував відповідачу пеню за порушення грошових зобов’язань, яка згідно представленого позивачем уточненого розрахунку становить 5928,67 грн.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Перевіривши правильність нарахування позивачем відповідачу 3% річних у уточненому розрахунку наданого суду 30.07.2010р. у розмірі 1191,78 коп. та індексу інфляції у розмірі 4292грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині також ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та умовах укладеного договору у зв’язку з чим вони підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак відповідач, в порушення вимог ст. 22 ГПК України, на виклик суду не з’явився та в обґрунтування своїх заперечень на позов не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність у нього заборгованості, яку позивач просить стягнути з нього.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.11, 204, 525, 526, 530, 549, 599, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язання”, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПВТП „Мартель” підлягають задоволенню частково, з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем у розмірі 2000 грн., внаслідок чого з КП „Харчування” слід стягнути на користь ПВТП „Мартель”, заборгованість з врахуванням штрафних санкцій в сумі 69412,45 грн.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства „Харчування” /65028, м. Одеса, вул.. Богдана Хмельницького, 66, код ЄДРПОУ 05480364/ на користь приватного виробничо-торгового підприємства „Мартель” /65011, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 42, код ЄДРПОУ 22447474/ 58 000 грн. 00 коп. /п’ятдесят вісім тисяч грн. 00 коп./ - основного боргу; 5928 грн. 67 коп. /п’ять тисяч дев’ятсот двадцять вісім грн. 67 коп./ - пені; 4292 грн. 00 коп. /чотири тисячі двісті дев’яносто дві грн. 00 коп./ - збитків від інфляції; 1 191 грн. 78 грн. /одна тисяча сто дев’яносто одна грн. 78 коп./ - 3% річних; 694 грн. 12 коп. /шістсот дев’яносто чотири грн. 12 коп./ - державного мита; 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

3. В іншій частині позову –відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя