Рішення № 11377295, 27.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2010 р.Справа № 25/68-10-1960 За позовом: Приватного підприємства "АВАНТ"

до відповідача: ДП " Одеська залізниця "

про стягнення 7740,9 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Яцук Є.В., довіреність від 04.01.2010р.; Гордієнко М.В., довіреність №67 від 04.01.2010р.

В судовому засіданні 27.07.2010р.приймали участь представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Гордієнко М.В., довіреність №67 від 04.01.2010р.

СУТЬ СПОРУ: про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” на користь Приватного підприємства "АВАНТ" вартості нестачі вантажу в сумі 28966,44 грн.

Позивач в судові засідання не з’являвся, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат” згідно залізничної накладної відправило зі станції Пелагіївський Донецької залізниці на станцію Сарата Одеської залізниці напіввагони №№60668472, 66592072 з вугіллям марки Антрацит загальною вагою 138000 кг.

З прибуттям напіввагонів №№60668472, 66592072 на станцію Знам’янка Одеської залізниці в зазначених напіввагонах було виявлено недостачу вантажу, вартість якої розрахована позивачем в розмірі 7740,9 грн. (з урахуванням ПДВ). Стосовно даного факту представниками залізниці було складено комерційні акти АА №054128/1233/41 від 03.12.2009р., АА №054127/1232/40 від 03.12.2009р. із зазначенням технічної справності вагону. З урахуванням вищенаведеного, позивач вбачає наявність вини ДП „Одеська залізниця” у виникненні недостачі, у зв’язку з чим просить суд стягнути з підприємства вартість недостачі в сумі 7740,9 грн. (з урахуванням ПДВ).

Відповідач, ДП „Одеська залізниця”, заявлений позивачем позов не визнає, надав відзив на позовну заяву від 07.06.2010р. за вх.№14581, в якому зазначає, що завантаження напіввагонів №№60668472, 66592072 здійснювалось засобами і силами вантажовідправника, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагону, без участі представника залізниці. При цьому, відповідач вказує на те, згідно комерційних актів відправником не застосовувався каток для ущільнення вантажу, вагон виявився у технічно справному стані, отже втрата вантажу неможлива. Звідси, відповідач робить висновок, що залізниця прийняла вантаж масою та у стані, в якому він був переданий до перевезення, доставила та видала вантаж належним чином, у зв’язку з чим відповідно до п.а) ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу вантажу.

Крім того, ДП „Одеська залізниця” з посиланням на п. 27 Правил видачі вантажів відмічає, що здійснений позивачем розрахунок нестачі вантажу є необґрунтованим, оскільки останнім не врахована сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, яка в даному випадку складає 2% від маси, зазначеної в перевізних документах. Отже, за розрахунком залізниці вартість нестачі вантажу складатиме 5922,62 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

29.11.2009р. ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат” зі станції Пелагіївський Донецької залізниці за залізничною накладною № 51927131 відправило на станцію Сарата Одеської залізниці напіввагони №№60668472, 66592072 з вантажем вугілля марки Антрацит у вологому стані загальною вагою 138000 кг.

          Залізнична накладна №51927131 містить відомості стосовно маси кожного з напіввагонів, що складала по 69000 кг, завантаження вантажу у вологому стані нижче бортів, а також про маркірування вантажу вапном.

          Зазначені напіввагони №№60668472, 66592072 прибули на станцію призначення –Сарата Одеської залізниці 07.12.09р. По ходу слідування на станції Знам’янка Одеської залізниці було виявлено надостачу вантажу, що перевозився у вищевказаних напіввагонах загальною вагою 11750 кг, у зв’язку з чим було складено по кожному вагону акти загальної форми №27743 від 02.12.2009р., №27744 від 02.12.2009р., №27746 від 02.12.2009р., №27747 від 02.12.2009р., в яких зазначено, що навантаження вагонів здійснено рівномірно навалом нижче бортів 100 мм, на поверхні вантажу наявні заглиблення справа по ходу поїзда, захисне маркування нанесене вапном та поздовжніми смугами, наявний доступ до вантажу, течі вантажу не має, глухі торцеві стінки люка щільно закриті.

Крім того, на станції Знам’янка Одеської залізниці складено комерційні акти АА №054128/1233/41 від 03.12.2009р., АА №054127/1232/40 від 03.12.2009р., де зафіксовано, що напівагони, в яких перевозився вантаж були у технічно справному стані, вантаж завантажено засобами відправника. Для ущільнення вантажу каток не застосовувався, на поверхні вантажу мається захисне маркування вапном і продольними полосами. В місцях заглиблень маркування відсутнє, доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. Зважування здійснювалось двічі, недостача підтвердилась, недостаючий вантаж в вагоні вміститися міг, під час зважування маркування вапном не пошкоджене.

Оцінюючи усі вищенаведені акти в сукупності та в контексті з’ясування фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

          Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

          Частиною 2 ст.306 ГК України визначено, що суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту Залізниць України).

Частиною 3 ст.32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

          Перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу (п.п.5, 6 Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. №542 ).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

          Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі –продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Таким чином, із залізничної накладної та комерційних актів вбачається, що відправником було завантажено вугілля марки Антрацит загальною вагою 138000 кг у технічно справний вагон, при цьому, останнім було вжито усіх необхідних заходів для забезпечення збереженості вантажу, зокрема, на поверхні вантажу наявне захисне маркування вапном і продольними смугами.

Отже, суд не вбачає вини вантажовідправника у виникненні недостачі вантажу, оскільки зі свого боку ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат” було вжито усіх необхідних заходів для забезпечення схоронності вантажу під час його перевезення залізницею, які передбачені Правилами перевезення даного виду вантажу.

В свою чергу, на існування вини ДП „Одеська залізниця” у виникненні недостачі вантажу вказують обставини, відображені у комерційних актах, а саме, наявність на поверхні вантажу заглиблення, прибуття напіввагонів №№60668472, 66592072 без пломб.

Твердження відповідача ДП „Одеська залізниця” щодо відсутності обов’язку по перевірці маси усіх вантажів, які приймаються до перевезення, не є обґрунтуванням відсутності вини Одеської залізниці у виникненні недостачі вантажу, що перевозився у вагонах №№60668472, 66592072, оскільки, як судом вже було зазначено вище, відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, отже за умови вжиття відправником усіх необхідних заходів для забезпечення схоронності вантажу при передачі його для відправлення перевізнику, і прийняття останнім вантажу до перевезення за даними зазначеними в залізничній накладні, Одеська залізниця не довела суду, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Звідси, суд покладає відповідальність за недостачу вантажу на ДП „Одеська залізниця”, обов’язком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки ТОВ „Донбаський збагачувальний комбінат” від 26.02.2010р. № 1-225 вартість 1 тони вугілля складає 658,80 грн. (з ПДВ). Будь-яких інших документів, на підставі яких суд міг би встановити вартість вантажу, надано не було, у зв’язку з чим суд керувався саме вищенаведеною довідкою при визначенні суми вартості недостачі вугілля.

Вугілля марки Антрацит було завантажено у на піввагони №№60668472, 66592072 у вологому стані, про що є відмітка у залізничній накладній.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Таким чином, природна втрата маси вантажу при транспортуванні згідно Правил видачі вантажів складає: 138 000 кг (загальна вага вантажу) х 2% = 2760кг. Отже, недостача вантажу з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу складає: 11 750 кг –2760 кг = 8990 кг (8, 99 тон). Звідси, вартість недостачі становить: 8,99 тон (недостача вантажу) х 658,80 грн./тн (вартість однієї тони антрациту) = 5922,61 грн.

Таким чином, розрахунок вартості недостачі вантажу, здійснений судом співпадає з розрахунком, поданим ДП „Одеська залізниця”, у зв’язку з чим суд приймає його до уваги.

В свою чергу, розрахунок позивача стосовно вартості недостачі вантажу, на думку суду, є помилковим, оскільки позивачем не враховується сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, яка в даному випадку складає 2% від маси, зазначеної в залізничній накладній, оскільки вугілля було завантажено відправником у напіввагони у вологому стані.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги частково в частині стягнення з ДП „Одеська залізниця” вартості недостачі товару в сумі 5922,61 грн., в решті частині заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення недостачі вантажу в сумі 1818,29 грн. відмовляє за недоведеністю.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Таким чином, суд частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у зв’язку з ДП „Одеська залізниця” підлягає стягненню вартість недостачі вантажу в сумі 5922,61 грн., в решті частині заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення недостачі вантажу в сумі 1818,29 грн. суд відмовляє в їх задоволенні за недоведеності.

Судові витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, відшкодовуються позивачу за рахунок ДП „Одеська залізниця”.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з ДП „Одеська залізниця” (65023 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19 код 01071315) на користь Приватного підприємства "АВАНТ" (67400, Одеська область, смт.Роздільна, вул. Димитрова, 37/1, код ЄДРПОУ 32189715) 5922 (п’ять тисяч дев’ятсот двадцять дві) грн. 61 коп. вартості нестачі вантажу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в решті частині заявлених позивачем позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя

Рішення підписано 30.07.2010р.