Рішення № 11377261, 30.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2010 р.Справа № 9/136-10-2596 За позовом: Дочірнього підприємства «БАМ-УКРАЇНА»;

До відповідачів: 1)Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004»;

                    2)Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОМАРКЕТ-АГРО»;

про стягнення 25510,90 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Русева В.В.;

Від відповідача (Приватне підприємство «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004»): не з’явився;

Від відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОМАРКЕТ-АГРО»): не з’явився;

СУТЬ СПОРУ: 11.06.2010р. за вх. №5177 Дочірнє підприємство «БАМ-УКРАЇНА»(далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004»(далі – Відповідач - 1) 25010,90 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОМАРКЕТ-АГРО»(далі – Відповідач - 2) 500 грн.

          11.06.2010 р. Позивач звернувся до суду із клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та на майно, що належить Приватному підприємству «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004», оскільки у першого наявні припущення щодо вжиття Відповідачем - 1 дій, що ускладнять або зроблять неможливим виконання рішення суду. При цьому, заява мотивована тим, що Відповідач - 1 не виконує взятих на себе договірних зобов’язань (безпідставно відмовляється оплатити товар у повному обсязі та не погоджується на проведення переговорів задля врегулювання спірної ситуації між сторонами).

Клопотання Позивача про забезпечення позову судом не задовольняється, у зв’язку з тим, що заявником не надано жодного доказу в підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, як того вимагає ст.66 ГПК України, а припущення зроблені заявником стосовно списання коштів з банківських рахунків або розпорядження майном шляхом відчуження не є достатньо обґрунтованими, оскільки не підтверджені фактичними обставинами справи. Крім того, як свідчить текст позовної заяви та додані до неї матеріали, Відповідач - 1 частково здійснював оплату за отриманий товар в строки та згідно обумовлених сторонами сум (05.03.2010 р. –150375 грн., 09.04.2010 р. –120300 грн.).

Відповідачі у судове засідання 30.07.2010р. не з’явились, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення відділення зв’язку про вручення поштового відправлення №№687965 та 687130. Від відповідачів до суду не надійшли докази неможливості їх прибуття у судове засідання 30.07.2010р., відсутні також клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідачі відзиви на позов не надали, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

03.03.2010р між Позивачем (постачальник) та Відповідачем - 1 (покупець) було укладено договір поставки №0303/ДП, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити сіялку фірми Deer»(товар), найменування, кількість, ціна, вартість, вимоги до якості, комплектність, порядок, строки поставки та оплати якої вказуються в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.4. договору №0303/ДП датою поставки товару є дата, вказана в акті приймання-передачі, який підписується сторонами в момент отримання товару та є невід’ємною частиною договору.

Згідно із специфікацією №1 до договору поставки №0303/ДП від 03.03.2010 р. вартість товару складає 300750 грн. (37500 $ США станом на дату підписання договору); умови поставки – EXW (франко-склад постачальника за адресою: Одеська область, сел. Наті, вул. Зелена,1).

У Специфікації №1 визначено сторонами наступний порядок та форму розрахунку: передоплата в розмірі 150375 грн. здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору та надання рахунка-фактури; другий платіж в сумі 120300 грн. здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника після письмового повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження; третій платіж в розмірі 30075 грн. здійснюється після проведення пуско-налагоджувальних робіт по запуску сіялки в експлуатацію та підписання акта прийняття-передачі.

Позивач належним чином виконав умови договору №0303/ДП щодо передачі техніки Відповідачу - 1, що підтверджується актом прийому-передачі техніки до перевезення від 10.04.2010 р., довіреністю на отримання матеріальних цінностей №303 від 12.04.2010 р.

Із акту прийому-передачі техніки до перевезення від 10.04.2010 р. вбачається, що претензій до технічного стану та комплектації техніки не має.

На виконання умов договору №0303/ДП Відповідач - 1 сплатив наступні платежі 05.03.2010 р. –150375 грн., 09.04.2010 р. –120300 грн., 07.05.2010 р. –5000 грн., про що свідчить Відомість руху по рахунку Дочірнього підприємства «БАМ-УКРАЇНА»за період з 05.03.2010 р. по 07.05.2010 р.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем - 1 умов договору №0303/ДП у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 25075 грн.

Суд враховує те, що Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача - 1 заборгованість в сумі 24575 грн.

За умовами п.5.2. договору №0303/ДП за порушення встановлених строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору №0303/ДП, у зв’язку з простроченням Відповідачем - 1 терміну оплати вартості товару, Позивачем розраховано пеню в сумі 380,25 грн., 3% річних –55,65 грн.

03.03.2010 р. між Відповідачем - 2 (поручитель) та Позивачем (кредитор) було укладено договір поруки, за умовами п.1.1. якого поручитель частково поручається перед кредитором за виконання зобов’язань ПП «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004»          (боржник) за договором поставки №0303/ДП від 03.03.2010 р.

За умовами п.4.1. договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором за порушення боржником зобов’язання за основним договором, забезпеченого порукою, обмежується сумою в розмірі 500 грн.

Поручитель не відповідає перед кредитором за сплату боржником процентів, неустойки (штрафу, пені), за відшкодування збитків (п.4.2. договору поруки).

У разі порушення (невиконання або неналежного виконання) боржником зобов’язання за основним договором, забезпеченого порукою, поручитель зобов’язаний виконати зобов’язання, забезпечене порукою, в межах суми, визначеної в пункті 4.1. цього договору (п.5.1. договору поруки).

Таким чином, зважаючи на встановлені та зазначені вище обставини, у Позивача виникло право вимоги до Відповідача - 2, обумовлене договором поруки, на суму 500 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.           За положеннями ч.1 ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Згідно із ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

          Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути із Приватного підприємства «АГРАРНА КОМПАНІЯ 2004»(31222, Хмельницька область, Волочиський район, с. Поповці, вул. Шкільна,34 А, код ЄДРПОУ 33007579) на користь Дочірнього підприємства «БАМ-УКРАЇНА»(67667, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, Тираспольське шосе,11, код ЄДРПОУ 32783062) основний борг в сумі 24575 грн., 380,25 грн. пені, 55,65 грн. –3% річних, 153,11 грн. витрат по державному миту та 118 грн. витрат на послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОМАРКЕТ-АГРО»(65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 14, кв.10, код ЄДРПОУ 26567744) на користь Дочірнього підприємства «БАМ-УКРАЇНА»(67667, Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, Тираспольське шосе,11, код ЄДРПОУ 32783062) заборгованість в сумі 500 грн., 102 грн. витрат по державному миту та 118 грн. витрати на послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя