Рішення № 11376918, 29.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2010 р.Справа № 28/77-10-2717 За позовом Одеська філія "Алкотрейд-А" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Алкотрейд";

до відповідача Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Віконт"

про стягнення 101710,21грн.

Суддя

Представники:

від позивача: Леонов О. Г. –за дорученням;

від відповідача: Гудима І. Б. –за дорученням;

Суть спору: позивач - Одеська філія „Алкотрейд-А” Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Алкотрейд” (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Віконт”” (далі - відповідач) про стягнення коштів 83928 гривень 52 копійки, інфляційні в сумі 6966 гривень 07 копійок, 3% річних за прострочення виконання зобов’язання в сумі 2141 гривень 45 копійки, пені в сумі 8674 гривень 17 копійок, державного мита в сумі 1017 гривень 10 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 гривень 00 копійок.

Відповідно до ст.77 ГПК України по справі оголошувалася перерва.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позов підтримує та просить суд позов задовільнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з’явився та надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд припинити провадження по справі та відкласти розгляд справи на іншу дату.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

30 березня 2009 року між (позивачем) - Одеська філія „Алкотрейд-А” Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Алкотрейд” та (відповідачем) - Приватне підприємство „Виробничо-комерційна фірма „Віконт”” було укладено Договір № 121, згідно розділу 1 абзац 1 позивач зобов’язується відповідачу поставляти, а відповідач прийняти та оплатити лікеро-горілчану продукцію та інші продукти харчування по цінам, в асортименті та кількості, згідно накладних. Також, позивач гарантує якість та надійність поставленого товару на протязі строку, нанесеного на упаковку товару виробником товару.

Згідно розділу 2 абзац 4 Договору № 121 від 30 березня 2009 року відповідач зобов’язаний здійснити розрахунок за отриманий товар на протязі 7 календарних днів (5 банківських днів) з дня поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 05 серпня 2009 року по 01 вересня 2009 року отримання товару відповідачем підтверджується відповідними товарними чеками: від 05 серпня 2009 року НК № 46343 на загальну суму 19191 грн. 84 коп., від 12 серпня 2009 року НК № 47441 на загальну суму 13919 грн. 80 коп., від 19 серпня НК № 48517 на загальну суму 17964 грн. 40 коп., від 21 серпня 2009 року НК № 48974 на загальну суму 4345 грн. 04 коп., від 21 серпня 2009 року НК № 48975 на загальну суму 5226 грн 80 коп., від 26 серпня 2009 року НК № 49778 на загальну суму 12669 грн. 44 коп., від 01 вересня 2009 року НК № 50487 на загальну суму 10611 грн. 20 коп.

18 березня 2010 року між позивачем та відповідачем був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01 серпня 2009 року по 05 січня 2010 року, в якому заборгованість відповідача складає 83928 гривень 52 копійки.

Крім того, згідно розділу 3 абзац 4 Договору № 121 у разі несплати за товар в установлені Договором строки відповідач оплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної ученої ставки НБУ, діючій у період за який оплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Наданий представником відповідача відзив, суд не може прийняти до уваги, оскільки обставини викладені у відзиві спростовуються матеріалами справи.

Позивач вимагає стягнути з Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Віконт” основний борг 83928 гривень 52 копійки, індексу інфляції в розмірі 6966 гривень 07 копійок, 3% річних за прострочення виконання зобов’язання в сумі 2141 гривень 45 копійок, пені в сумі 8674 гривень 17 копійок.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних правових підстав.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори –основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання –це вид цивільних правовідносин.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчать вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

В порушення умов укладеного сторонами Договору № 121 відповідач не виконав прийняті за договором зобов’язання, а саме не оплатив отриманий товар, таким чином, сума основної заборгованості складає 83928,52 гривни .

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарське зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а згідно ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько –правової відповідальності учасника господарських відносин є зроблене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до аб.4 розділу 2 договору, розрахунок здійснюється не пізніше 7 календарних днів з моменту поставки товару (п’ять банківських днів).

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розділом 3 договору аб.4, передбачена відповідальність сторін, у разі неналежного виконання зобов’язань щодо здійснення оплати, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення. Таким чином позивачем нараховано суму пені в розмірі 8674,17 гривень обґрунтована та суд стягує вказану суму з відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Судом перевірено наданий розрахунок суми інфляційних та 3% річних, які обчислені вірно та підлягають стягненню.

Доказів належного виконання зобов’язань на день розгляду справи відповідач суду не надав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ваховуючи вищевикладене, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Одеської філії „Алкотрейд-А” Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Алкотрейд” підлягають задоволенню повністю, так як є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються доданими до позову документами.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Віконт”” (, м. Одеса, вул. Ляпунова, 5, код ЄДРПОУ 32833859, р/р № 26006054400733 в Южне ГРУ „Приватбанк”, МФО 328704) на користь Одеської філії „Алкотрейд-А” Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Алкотрейд” (м. Одеса, вул. Косвенна, 27/29, код ЄДРПОУ 36345256, р/р 26005311784701 в АКБ „Південний”, МФО 328209) основну заборгованість в сумі 83928 (вісімдесят три тисячі дев’ятсот двадцять вісім) гривень 52 копійки, інфляційні в сумі 6966 (шість тисяч дев’ятсот шістдесят шість) гривень 07 копійок, 3% річних за прострочення виконання зобов’язання в сумі 2141 (дві тисячі сто сорок одна) гривень 45 копійок, пені в сумі 8674 (вісім тисяч шістсот сімдесят чотири) гривень 17 копійок, державного мита в сумі 1017 (одна тисяча сімнадцять) гривень 10 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя