Рішення № 11376542, 21.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2010 р.Справа № 26/87-10-1980 Господарський суд Одеської області у складі :

судді                                         Никифорчука М.І.

при секретареві                     Войтенко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю „Катрал - Південь”

до відповідача : комунального підприємства „Міські дороги”

про стягнення 86291,32 грн., -

за участю представників сторін :

від позивача : Лановий Д.А. за довіреністю від 08.04.2010р.;

від відповідача : не з’явився,

в с т а н о в и в :

ТОВ „Катрал –Південь” ( далі –Позивач) звернулось до господарського суду з вимогами до комунального підприємства „Міські дороги” ( далі –Відповідач ) про стягнення суми боргу в розмірі 86291, 32 грн. посилаючись на наступне.

15.09.2008 р. між сторонами у справі укладений договір поставки продуктів нафтопереробки рідких №796/7 (ПНР).

Факт укладення договору підтверджується листом відповідача від 15 вересня 2008р. № 1084, відповідно до якого відповідач просив відпустити йому у борг 15000 л. бензину А-80 та 2680 л ДП. ( далі –Товар ). При цьому гарантував оплату до 05 жовтня 2008 р.

По накладній № 3724 від 15 вересня 2008 р. та довіреності до ній серії ЯПИ № 784125 від 12 вересня 2008 р. відповідач отримав від відповідача вказаний Товар та у цей же день відповідач отримав рахунок № 3804 на оплату вказаного Товару в сумі 104543,6 грн. з ПДВ.

Вказаний рахунок відповідач сплатив частково залишок боргу складає 48958,50грн. Дотеперішнього часу відповідач вказану суму залишка боргу за Товар не сплатив чим порушив вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Вказані дії, на думку позивача, свідчать про прийняття відповідачем умов договору.

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що Покупець оплачує Постачальнику вартість палива протягом 2- х банківських днів з моменту отримання накладної на паливо.

Відповідно до вказаного гарантійного листа відповідач повинен був розрахуватись за отриманий Товар до 05.10.2008 р., але цього не зробив.

16.11.2009 р. між сторонами у справі було проведена звірка взаєморозрахунків, про що складений акт, по якому борг відповідача складає 48958 грн. 50 коп.

Пунктом 4.2 Договору та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22 листопада 1996 року із наступними змінами та доповненнями, на які посилається відповідач, передбачено сплата пені за несвоєчасну оплату за товар в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п.4.2 Договору та приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачеві нараховано: пені в розмірі 21163,46 грн. за період часу з 06.10 2008 р. по 01.04.2010 р., 3% річних в сумі 2818,63 грн. за період з 06.10.2008 р. по 30.04.2010 р. та індекс інфляції в розімрі 13350,73 грн. за період з 06.10.2008 р. по 30.04.2010 р.

Представник відповідача у судові засідання не з’явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, повідомлення у справі. Причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов не надав. Тому суд розглянув справу за правилами ст. 75 ГПК України.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, вищеприведені позивачем обставини підтверджуються вищеприведеними доказами: вищеприведеною накладною на поставку відповідачеві товару, довіреністю на отримання товару і виставленим відповідачеві рахунком.

Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується зазначенням даних довіреності по якої представник відповідача отримав вказаний у накладних товар.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, але залишок боргу в сумі 48958,50 грн. дотеперішнього часу не погасив, чим порушив приписи ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Що стосується тверджень позивача про укладення між ним та відповідачем договору, суд не погоджується з цим виходячи з такого.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів.

1. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

2. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

3. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

4. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

5. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

6. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

7. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

8. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Зі вказаної статті випливає, що укладенню договору попереднює направлення проекту договору іншій стороні, яка розглядає його та у разі погодження умов договору підписує його та скріпляє договір своєю печаткою.

У даному випадку цього не відбулося. Позивач надав до матеріалів справи тільки копію договору, який підписаний тільки ним та який він повинен був запропонувати укласти відповідачеві. Але доказів спрямування проекту цього договору відповідачеві позивач не надав. Тому вважати, що вказаний договір був саме укладений між сторонами, на думку суду неможливо.

За таких обставин, суд вважає неправильним посилання позивача у позові на окремі пункти договору із зазначенням про укладення цього договору між ним та відповідачем.

При цьому суд приймає до уваги посилання позивача при нарахуванні відповідачеві пені на ст. 3 вищевказаного Закону та вважає це посилання правильним, оскільки саме цим Законом встановлений розмір пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок стягнення сум господарський суд приймає його до уваги повністю в частині нарахування індексу інфляції та 3 % річних.

Відносно нарахування пені суд приймає його до уваги частково виходячи з наступного.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, стягуючи штрафні санкції, необхідно також враховувати строк позовної давності в 1 рік, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, з приведених норм Господарського та Цивільного кодексів України випливає, що штрафна санкція у вигляді пені нараховується за 6 місяців місяців ( 182 днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як випливає з наданого позивачем розрахунку пені, останній період нарахування пені позивачем з 26.05.2009 р. по 30.04.2010 р., тобто за 340 днів.

Таким чином, за останній нарахований відповідачеві період пеню слід нараховувати саме за цей період з 26.05. 2009 р. по 26.11 2009 р.

Приймаючи до уваги наданий позивачем розрахунок пені у який входить вказаний судом період часу суд вважає, що розмір пені складає - 3107,18 грн.

При цьому судом взято до уваги облікова ставка НБУ зазначена позивачем при розрахунку пені за період часу з 12.08.2009 р. по 30.04.2010 р. та розраховано за період з 12.08.2009 р. по 26.11.2009 р.

Враховуючи викладене сума пені, на думку суду, складає 17066,36 грн.

Аналізуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги позивача цілком є обґрунтованими, доведеними, але позов підлягає задоволенню частково з уроахуванням розрахунку пені.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Міські дороги» (65045, м.Одеса, вул. Троїцька, 45; ідентифікаційний код 32642110; п/р 26009321349701 в АБ «Південний»м.Одеса, МФО 328209; п/р 26009007562001 в ФАКБ «ІМЕКСБАНК» у м.Одесі, МФО 388584; п/р 26004239511 в ВАТ «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК», МФО 328168; п/р 35436014002911 в АКБ «НАДРА», МФО 828011 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катрал –Південь» (65005, м.Одеса, вул. Степова, 23/25; ідентифікаційний код 32404820, п/р 26004690530760 в Одеській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 328016 ) - суму основного боргу в розмірі 48958 (сорок вісім тисяч дев’ятсот п’ятдесят вісім)грн.50 коп., пені в розмірі 17066 (сімнадцять тисяч шістдесят шість)грн. 36 коп., 3 % річних в розмірі 2818 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять)грн. 63 коп., індекс інфляції в сумі 13350 (тринадцять тисяч триста п’ятдесят)грн. 73 коп., державного мита в сумі 821 (вісімсот двадцять одна) грн. 94 коп. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

В решті позову відмовити.

Суддя