Рішення № 11376230, 21.07.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2010 р.Справа № 10/72-10-2313 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні Дистриб’юторські Системи»

до відповідача Концерн «Одесаагрогаз»

про стягнення 2599,64 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Гірняк О.І. за довіреністю від 05.05.2010р. №3б/20с-179

від відповідача: Боляндрус Г.В. за довіреністю від 01.06.2010р. №47

Суть спору: ТОВ «Універсальні Дистриб’юторські Системи»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Концерну «Одесаагрогаз»2599,64 грн., з яких, 2310,54 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки від 16.06.2009р. №0576-545; 163,51 грн. –пеня, що нарахована відповідачу з 11.01.2010р. по 17.05.2010р.; 23,93 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу з 11.01.2010р. по 17.05.2010р.; 101,66 грн. –індекс інфляції, що нарахований відповідачу з січня 2010р. по травень 2010р.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву від 18.06.2010р. за вх.№15614 згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 163,51 грн., 3% річних в сумі 23,93 грн. та індекс інфляції в сумі 101,66 грн., з посиланням при цьому на те, що 10.06.2010р. відповідач погасив заборгованість перед позивачем в сумі 2310,54 грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку позивача від 10.06.2010р. Також заяву про уточнення позовних вимог позивач надав до суду від 16.07.2010р. за вх..№18238, згідно з якою, просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 163,51 грн., 3% річних в сумі 23,93 грн. та індекс інфляції в сумі 101,66 грн., з посиланням при цьому на те, що у період з 02.03.2010р. по 10.06.2010р. відповідач повністю погасив заборгованість перед позивачем в сумі 3210,54 грн.

Відповідач відзив на позов, із врахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог до суду не надав, а у судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, згідно з якими, відповідач не заперечує проти позову.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

16.06.2009р. між ТОВ «Універсальні Дистриб’юторські Системи» (постачальник, позивач) і Концерном «Одесаагрогаз»(покупець, відповідач) укладений договір поставки №0576-545, згідно з яким, позивач передає у власність відповідача, а відповідач приймає і оплачує алкогольні і безалкогольні напої (товар або продукція) в асортименті, партіями згідно накладних на умовах даного договору. Узгоджені сторонами кількість, асортимент і ціни продукції, що передається по даному договору вказується у видаткових або ТТН накладних, які являються невід’ємними частинами даного договору.

Згідно з умовами п.2.4. договору відповідач зобов’язується оплачувати кожну партію продукції не пізніше 14 календарних днів з дати її одержання (дати складання накладної), а відповідно до умов п.3.3. договору у випадку недотримання строків оплат продукції, вказаних у п.2.4. договору відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення.

Також судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу продукцію на суму 3210,54 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-45-014563 від 26.12.2009р. та не заперечується відповідачем.

В свою чергу відповідач поставлену позивачем продукцію оплатив частково в сумі 900 грн. та з порушення строків її оплати, що встановлені умовами укладеного між сторонами договору поставки, а саме, 02.03.2010р.відповідач оплатив позивачу 150 грн., 03.03.2010р. –250 грн., 05.03.2010р. –150 грн., 12.03.2010р. –200 грн., 17.03.2010р. –150 грн., що підтверджується відповідним фіскальними чеками.

Таким чином борг відповідача за поставлену позивачем продукцію становив 2310,54 грн., про що також свідчить і підписаний між сторонами Акт звірки взаєморозрахунків.

За порушення строків оплати поставленої позивачем продукції, останній нарахував відповідачу пеню, 3% річних та індекс інфляції і звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3% річних та індексу інфляції.

Після звернення позивача до суду з даним позовом і порушення судом провадження у справі за даним позовом, відповідач перерахував позивачу залишок боргу в сумі 2310,54 грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку позивача за 10.06.2010р., а позивач уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву, згідно з якою. просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та індекс інфляції.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки, згідно з яким, позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити продукцію на протязі 14 календарних днів з моменту її поставки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що продукція, яку позивач поставив відповідачу 26.12.2009р., та яку останній зобов’язаний оплатити в строк до 05.01.2010р., оплачена відповідачем з порушенням строків оплати, а саме: 02.03.2010р. відповідач оплатив позивачу 150 грн., 03.03.2010р. –250 грн., 05.03.2010р. –150 грн., 12.03.2010р. –200 грн., 17.03.2010р. –150 грн., що підтверджується відповідним фіскальними чеками, та 10.06.2010р. під час розгляду справи у суді відповідач перерахував позивачу залишок боргу в сумі 2310,54 грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що у випадку недотримання строків оплат продукції, вказаних у п.2.4. договору відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення.

Поряд з цим вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання»встановлено, що розмір пені за прострочення виконання грошового зобов’язання обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ і в цих межах повинен визначатися договором, а відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем свідчить, що позивач нарахував відповідачу пеню з 11.01.2010р. по 17.05.2010р. на суму боргу 2310,54 грн. виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення.

Між тим вказаний розрахунок пені не відповідає встановленим обставинам справи щодо прострочення відповідача в оплаті поставленої позивачем продукції, а також щодо здійснених позивачем часткових оплат поставленої позивачем продукції.

За таких обставин господарським судом самостійно здійснений розрахунок пені, із врахуванням вищевикладених зауважень і за розрахунком суду розмір пені становить 196,64 грн.

(Розрахунок пені за наступною формулою: сума боргу х подвійна облікова ставка НБУ/365 днів х кількість днів прострочення. З 06.01.2010р. по 02.03.2020р. з суми боргу 3210, 54 грн. =100,98 грн. З 02.03.2010р. по 03.03.2010р. з суми боргу 3060,54 грн., оскільки 02.03.2010р. відповідач перерахував позивачу 150 грн. =1,72 грн. З 04.03.2010р. по 05.03.2010р. з суми боргу 2810,54 грн., оскільки 03.03.2010р. відповідач перерахував позивачу 250 грн. =1,58 грн. З 06.03.2010р. по 12.03.2010р. з суми боргу 2660,54 грн., оскільки 05.03.2010р. відповідач перерахував позивачу 150 грн. =8,97 грн. З 13.03.2010р. по 17.03.2010р. з суми боргу 2460,54 грн., оскільки 12.03.2010р. відповідач перерахував позивачу 200 грн. = 5,53 грн. З 18.03.2010р. по 17.05.2010р. з суми боргу 2310,54 грн., оскільки 17.03.2010р. відповідач перерахував позивачу 150 грн. = 77,86 грн.).

Поряд з цим, виходячи з того, що розмір пені за розрахунком суду перевищує розмір пені, який позивач просить суд стягнути з відповідача, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в межах заявленої до стягнення суми.

Водночас в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Між тим, розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем з 11.01.2010р. по 17.05.2010р. на суму боргу 2310,54 грн., також не відповідає вищевстановленим обставинам справи щодо прострочення відповідача в оплаті поставленої позивачем продукції та здійснених відповідачем часткових оплат, а тому судом самостійно здійснений розрахунок 3% річних за наступною формулою: сума боргу х кількість днів прострочення х 3% /365 днів.

За розрахунком суду розмір 3% річних становить 28,72 грн., що перевищує розмір 3% річних, який позивач просить суд стягнути з відповідача, а тому господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних також в межах заявленої до стягнення суми.

Розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем з січня по травень 2010р., та згідно з яким розмір інфляційних становить 101,66 грн. також не відповідає вище вставленим обставинам справи щодо прострочення відповідача в оплаті поставленої позивачем продукції та здійснених відповідачем часткових оплат, оскільки за розрахунком суду розмір індексу інфляції за січень 2010 року з суми боргу 3210,54 грн. становить 57,79 грн., за лютий 2010р. з суми боргу 3210,54 грн. –61 грн., за березень 2001р. з суми боргу 20,80 грн., що перевищує розмір індексу інфляції, який позивач просить суд стягнути з відповідача, а тому господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції в межах заявленої до стягнення суми.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні Дистриб’юторські Системи» задовольнити.

2.Стягнути з Концерну «Одесаагрогаз»(67840, Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Перша лінія, буд.5, код ЄДРПОУ 31693667, п/р 26001310652601 в АБ «Південний»м. Одеси, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні Дистриб’юторські Системи»(04050, м. Київ, вул. Артема, 103 в літері «А», код ЄДРПОУ 36411407, п/р 26005144884 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Києва, МФО 380805) пеню в сумі 163 (сто шістдесят три) грн. 51 коп., 3% річних в сумі 23 (двадцять три) грн. 93 коп., індекс інфляції в сумі 101 (сто одна) грн. 66 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Рішення підписане 22 липня 2010 року.

Суддя