Рішення № 113761545, 27.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року Справа № 160/18453/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

24.07.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Дніпровської митниці, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці UA110130/2023/000017/1 від 09.02.2023 року, UA 10130/2023/000018/1 від 09.02.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання зовнішьноекономічного контракту від 01.07.2016 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» (покупець) та компанією «Ningbo Multi Channel Co., Ltd.» (Китай) №010716 було поставлено товар та подано митні декларації - №23UA110130002747U7 від 09.02.2023року, №23UA110130002748U6 від 09.02.2023року. Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції). Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення UA110130/2023/000017/1 від 09.02.2023 року, UA1 10130/2023/000018/1 від 09.02.2023 року про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом. Також позивач додатково зазначив про те, що оскаржувані рішення Дніпровської митниці є протиправними, оскільки вони прийняті з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання. А тому такі рішення підлягають скасуванню. Вважаючи, що ним було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, позивач не погоджується з винесеними рішеннями про коригування митної вартості товару та просить їх скасувати, про що звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін з 21.08.2023 року, відповідно до ч. 5ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

16.08.2023 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від Дніпровської митниці було надано відзив проти позову. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вказує, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: Відповідно до п. 2.1 зовнішньоекономічного договору від 01.07.2016 № 010716 ціна на товари встановлюється в Специфікаціях до даного договору в доларах США та включає в себе вартість товару, пакування, тари, маркування, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати на митне оформлення товарів в країні продавця і видачу товаросупровідних документів, зазначених в п. 4.8 договору. Разом з тим, документи що підтверджують формування ціни згідно п. 2.1 договору від 01.07.2016 № 010716 до митного оформлення декларантом не надано. Відповідно до п. 3.1 договору від 01.07.2016 № 010716 та комерційного інвойсу від 13.12.2022 № B22LE11008-2, умови оплати за товар здійснюється, 100% від вартості товарів протягом 90 календарних днів після відвантаження. Платіжні документи, що стосується оцінюваного товару, до митного оформлення не надавались. Рахунки на оплату транспортних послуг від 18.01.2023 № 6, від 25.01.2023 №8 містять посилання на договір від 16.09.2021 № 16-09-2021 проте до митного контролю такий документ не надано. Наданий до митного контролю документ від 18.12.2022 № ASL-4A-1/2022 заявка на перевезення містить дані щодо коригування вартості послуг за курсом НБУ на дату виставлення рахунку. Такі дані не відповідають наданим до митного контролю рахункам, оскільки суми не кореспондуються між собою. В наданій декларантом заявці на перевезення відсутні дані щодо послуг, а саме: оплата за демередж/зберігання, додаткові рахунки в порту призначення та страхові платежі. Дані щодо оплати таких послуг відсутні. Також до митного оформлення не надано страхові документи та страховий договір. Відповідно до п 4.8 контракту 010716 продавець повинен надати на кожну поставку наступні товарно-супровідні документи, а саме: інвойс, пакувальний лист, сертифікат походження товару, сертифікат якості, коносамент. Проте коносамент указаний в гр.4 заявці на перевезення до митного оформлення не надається. Вартість послуг згідно наданих рахунків на оплату транспортних послуг не відповідає сумі зазначеній у заявці та не піддається обчисленню з врахуванням виділення вартості окремих послуг. Платіжні документи щодо оплати таких послуг до митного контролю не надані. Акти виконаних робіт до митного контролю не надавались. Згідно транспортного документу CMR від 06.02.2023 № Б-Н наявний експедитор «ДІ ЕС ЛОДЖИСТІКС», проте документів що регулюють відносини з даним експедитором до митного контролю не надано. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана за ціною договору. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Позивачем на пропозицію митного органу не було надано витребуваних документів, а лише зазначено про неможливість такого надання. Таким чином, причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано є: - неподання декларантом всіх запрошених документів; - відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Разом з тим, митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у митного органу наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів за вищими рівнями митної вартості. Вищевикладені обставини слугували підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару та з огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

21.08.2023 року від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив проти позову, в якому він зауважує, що відповідачем не доведено факт наявності в поданих позивачем до митного оформлення товарів документах розбіжностей, наявності ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивачем разом з митними деклараціями надано всі первинні документи на підтвердження заявленої митної вартості та за цих обставин позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідност. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» зареєстроване як юридична особа 12.06.2000року, має код ЄДРПОУ 30982361 та згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має основний вид діяльності роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами ( код КВЕД 46.41) .

01.07.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» (покупець) та компанією «Ningbo Multi Channel Co., Ltd.» (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.07.2016 року №010716.

Поставка оцінюваних товарів здійснена на підставі специфікацій від 13.12.2022 року №120, № 121 до зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2016 року №010716, укладеного між компанією «Ningbo Multi Channel Co., Ltd.» (Китай) та ТОВ «Омега» (Україна).

Відповідно до пункту 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2016 №010716, оплата здійснюється покупцем в розмірі 100% від вартості товару, вказаній у підписаній двома сторонами специфікації, протягом 90 календарних днів після відвантаження товару

Позивач 09.02.2023 року звернувся до Дніпровської митниці з метою здійснення митного оформлення товару різного найменування та асортименту. Країна походження - Китай.

Отже, згідно матеріалів справи ТОВ «Омега» з метою митного оформлення подало до Дніпровської митниці електронні митні декларації: 23UА110130002747U7 від 09.02.2023 року; 23UА110130002748U6 від 09.02.2023 року.

Для підтвердження відомостей про митну вартість товару позивачем також були надані відповідачу документи, що заявлені у митній декларації №23UА110130002747U7:

-Сертифікат якості №б/н від 13.12.2022р.;

-Пакувальний лист №б/н від 13.12.2022р.;

-Рахунок фактура ( інвойс) № B22LE11008-2 від 13.12.2022 року;

- Автотранспортна накладна № б/н від 06.02.2023р.;

-Сертифікат про походження товару № 23С3302А1777/00003 від 26.12.2022.;

-Рахунок фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору ( контракту) про транспортно експедиційні послуги № 6 від 18.01.2023р.;

-Рахунок фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору ( контракту) про транспортно експедиційні послуги № 8 від 25.01.2023р.;

-Документ, що підтверджує вартість перевезення товару заява на перевезення товару № ASL-4A-1 від 18.12.2022р.;

-Доповнення до зовнішньоекономічного договору ( контракту) № 120 від 13.12.2022р.;

-Доповнення до зовнішньоекономічного договору ( контракту) додаткова угода № 6 від 10.01.2022р.;

-Зовнішньоекономічний договір ( контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких ( зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів № 010716 від 01.07.2016р.;

-Договір про надання послуг митного брокера № 307/2 від 18.03.2013р.;

-Договір ( контракт) про перевезення № 16-09-2021 від 16.09.2021р.;

-Митна декларація № 23UA110130002747U7 від 09.02.2023р.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було вивчено документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновок щодо вартісних характеристик підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.

У зв`язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: 1. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2. якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3. якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6. виписку з бухгалтерської документації; 7. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу відповідача декларантом додатково 09.02.2023 року було надано повідомлення про неможливість подати додаткові документи у встановлений термін.

За наявності зазначеної відповіді та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 МК України відповідач прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом. Так, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів: №UA110130/2023/000017/1 від 09.02.2023, в якому зазначено, що відповідно до п, 2.1зовнішньоекономічного договору від 01.07.2016 № 010716 ціна на товари встановлюється в Специфікаціях до даного договору в доларах США та включає в себе вартість товару, пакування, тари, маркування, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати на митне оформлення товарів в країні продавця і видачу товаросупровідних документів, зазначених в п. 4.8 договору. Разом з тим, документи що підтверджують формування ціни згідно п. 2.1 договору від 01.07.2016 № 010716 до митного оформлення декларантом не надано. Відповідно до п. 3.1 договору від 01.07.2016 № 010716 та комерційного інвойсу від 13.12.2022 № B22LE11008-2, умови оплати за товар здійснюється, 100 % від вартості товарів протягом 90 календарних днів після відвантаження. Платіжні документи, що стосується оцінюваного товару, до митного оформлення не надавались. Відповідно до вимог частини 1-2 статті 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Рахунки на оплату транспортних послуг від 18.01.2023 № 6, від 25.01.2023 № 8 містять посилання на договір від 16.09.2021 № 16-09-2021 проте до митного контролю такий документ не надано. Наданий до митного контролю документ від 18.12.2022 № ASL-4A-1/2022 заявка на перевезення містить дані щодо коригування вартості послуг за курсом НБУ на дату виставлення рахунку. Такі дані не відповідають наданим до митного контролю рахункам, оскільки суми не кореспондуються між собою. Крім того, відсутні дані щодо послуг зазначених у заявці на перевезення: оплата за демередж/зберігання, додаткові рахунки в порту призначення та страхові платежі. Дані щодо оплати таких послуг відсутні. Також до митного оформлення не надано страхові документи та страховий договір. Відповідно до п 4.8 контракту 010716 продавець повинен надати на кожну поставку наступні товаросупровідні документи, а саме інвойс, пакувальний лист, сертифікат походження товару, сертифікат якості, коносамент. Проте коносамент указаний в гр..4 заявці на перевезення до митного оформлення не надається. Вартість послуг згідно наданих рахунків на оплату транспортних послуг не відповідає сумі зазначеній у заявці та не піддається обчисленню з врахуванням виділення вартості окремих послуг. Платіжні документи щодо оплати таких послуг до митного контролю не надані. Враховуючи дати рахунків 18.01.2023, 25.01.2023 така оплата має бути здійсненою в повному обсязі або частково. Акти виконаних робіт до митного контролю не надавались. Згідно транспортного документу CMR від 06.02.2023 № Б-Н наявний експедитор «ДІ ЕС ЛОДЖИСТІКС», проте документів що регулюють відносини з даним експедитором до митного контролю не надано. Таким чином, на підставі всього вищевикладеного у митниці відсутня можливість переконатися у правильності обчислення митної вартості декларантом та перевірити всі складові митної вартості оцінюваної партії товару. Документи щодо оплати вартості оцінюваної партії товару також не були надані до митного контролю. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 МКУ).

На підставі п.5 ст.55 МКУ в решках проведення консультацій з метою обгрунтування вибору методу визначення митної вартості та за результатами розгляду наявних документів здійснено контроль співставлення. Враховуючи положення ст. 61 МКУ при визначенні митної вартості товару №1 неможливо було застосувати методи 2а)та 26) згідно статей 59 і 60 Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст.62. ст.63 МКУ) неможливо застосувати у зв`язку із відсутністю об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. Митну вартість товару № 7 скориговано за інформацією попередніх митних оформлень до рівня товару за ЕМД від 17.01.2023 № UA408020/2023/002831- 3,1438 дол. США за одиницю. У відповідності до ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: - на випуску вільний обіг товарів, то декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої ст. 55 МКУ (п.3,2 МКУ): - оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МКУ. рішення про коригування митної вартості (п. 3.4 МКУ).

Для підтвердження відомостей про митну вартість товару позивачем також були надані відповідачу документи, що заявлені у митній декларації №23UА110130002748U6:

-Сертифікат якості №б/н від 13.12.2022р.;

-Сертифікат якості №б/н від 08.02.2023р

-Пакувальний лист №б/н від 13.12.2022р.;

-Рахунок фактура ( інвойс) № B22LE11008-3 від 13.12.2022 року;

-Автотранспортна накладна № б/н від 06.02.2023р.;

-Сертифікат про походження товару № 23С3302А1777/00005 від 20.12.2022.;

-Рахунок фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору ( контракту) про транспортно експедиційні послуги № 6 від 18.01.2023р.;

-Рахунок фактура про надання транспортно експедиційних послуг від виконавця договору ( контракту) про транспортно експедиційні послуги № 8 від 25.01.2023р.;

-Документ, що підтверджує вартість перевезення товару заява на перевезення товару № ASL-4A-1 від 18.12.2022р.;

-Доповнення до зовнішньоекономічного договору ( контракту) № 121 від 13.12.2022р.;

-Доповнення до зовнішньоекономічного договору ( контракту) додаткова угода № 6 від 10.01.2022р.;

-Зовнішньоекономічний договір ( контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких ( зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів № 010716 від 01.07.2016р.;

-Договір про надання послуг митного брокера № 307/2 від 18.03.2013р.;

-Договір ( контракт) про перевезення № 16-09-2021 від 19.09.2021р.;

-Документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами ( Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції») № UA.060.D.0053-23 від 23.01.2023;

-Митна декларація № 23UA110130002748U6 від 09.02.2023р.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було вивчено документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновок щодо вартісних характеристик підготовлений спеціалізованою експертною організацією..

У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.

У зв`язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: 1. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2. якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3. якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6. виписку з бухгалтерської документації; 7. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 9. Копія експортної декларації країни відправлення.

На вимогу відповідача декларантом додатково 09.02.2023 року було надано повідомлення про неможливість подати додаткові документи у встановлений термін.

За наявності зазначеної відповіді та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 МК України відповідач прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом. Так, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів: №UA110130/2023/000018/1 від 09.02.2023 в якому зазначено, що Товар постачається на комерційних умовах FOB Ningbo (Китай) на виконання вимог

контракту № 010716 від 01.07.2016, укладеного імпортером з компанією «Ningbo Multi Channel Со.,Ltd.» (Китай). Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на умовах поставки FOB продавець здійснює передачу товару перевізнику чи іншій особі, номінованій покупцем, з моменту переходу товару крізь поручні судна в порту завантаження, покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення. Рахунки на оплату транспортних послуг від 18.01.2023 № 6, від 25.01.2023 N98 містять посилання на договір від

16.09.2021 № 16-09-2021 проте до митного контролю такий документ не надано. Наданий до митного контролю документ від 18.12.2022 № ASL-4A-1/2022 заявка на перевезення містить дані щодо коригування вартості послуг на за курсом НБУ на дату виставлення рахунку. Такі дані не відповідають наданим до митного контролю рахункам, оскільки суми не кореспондуються між собою (у заявці та у

рахунку на оплату послуг: 6700 USD та 6860,21 USD відповідно). Крім того, відсутні дані щодо послуг зазначених у заявці на перевезення: оплата за демередж/зберігання, додаткові рахунки в порту призначення та страхові платежі. Дані щодо оплати таких послуг відсутні. Також до митного оформлення не надано страхові документи та страховий договір. Платіжні документи щодо оплати таких послуг до митного контролю не надані. Враховуючи дати рахунків 18.01.2023, 25.01.2023така оплата має бути здійсненою в повному обсязі або частково. Відповідно до п. 4.8 зовнішньоекономічного договору від 01.07.2016 № 010716 зазначено, що продавець повинен надати на кожну поставку наступні товаротранспортні документи: інвойс, пакувальний лист, сертифікат про

походження товару, сертифікат якості, коносамент. Товаротранспортний документ а саме Коносамент, який зазначений в гр. 4 заявки на транспортування та експедування від 18.12.2022 №ASL-4A-1/2022, до митного оформлення не надавався.

Відповідно до п, 2.1 зовнішньоекономічного договору від 01.07.2016 N° 010716 ціна на товари встановлюється в Специфікаціях до даного договору в доларах США та включає в себе вартість товару, пакування, тари, маркування, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати на митне оформлення товарів в країні продавця і видачу товаросупровідних документів, зазначених в п.4.8 договору. Разом з тим, документи що підтверджують формування ціни згідно п. 2.1 договору від 01.07.2016 №010716 до митного оформлення декларантом не надано. Відповідно до п. 3.1 договору від 01.07.2016 № 010716 та комерційного інвойсу від 13.12.2022№ B22LE11008-3, умови оплати за товар здійснюється, 100 % від вартості товарів протягом 90 календарних днів після відвантаження. Платіжні

документи, що стосується оцінюваного товару, до митного оформлення не надавались. Згідно товаротранспортного документа CMR від 06.02.2023 № б/н в гр. 9 зазначено назва вантажу: «тапочки», крім того в інвойсі від 13.12.2022 № B22LE11008-3 відсутній товар зазначений гр.9 CMR від 06.02.2023 N° б/н. Таким чином, на підставі всього вищевикладеного у митниці відсутня можливість переконатися у правильності обчислення митної вартості декларантом та перевірити всі складові митної вартості оцінюваної партії товару.

На підставі п.5 ст.55 МКУ в решках проведення консультацій з метою обгрунтування вибору методу визначення митної вартості та за результатами розгляду наявних документів здійснено контроль співставлення. Враховуючи положення ст. 61 МКУ при визначенні митної вартості товару №1 неможливо було застосувати методи 2а)та 26) згідно статей 59 і 60 Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст.62. ст.63 МКУ) неможливо застосувати у зв`язку із відсутністю об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. Митну вартість товару №2 скориговано за інформацією попередніх митних оформлень до рівня товару за ЕМД від 19.01.2023 №UA500500/2023/001819 - 5,51 дол. США за кг. Митну вартість товару №11 скориговано за інформацією попередніх митних оформлень до рівня товару за ЕМД від 26.01.2023 №UA408020/2023/005814 - 3,15 дол. США за кг, митну вартість товару N913 скориговано за інформацією попередніх митних оформлень до рівня товару за ЕМД від 29.01.2023 N9UA100340/2023/310263 - 5,01 дол. США за кг, митну вартість товару №14 скориговано за інформацією попередніх митних оформлень до рівня товару за ЕМД від 07.02.2023 № UA209230/2023/ 011843 - 5,02 дол. США за кг. У відповідності до ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: - на випуску вільний обіг товарів, то декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої ст. 55 МКУ (п.3,2 МКУ): - оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МКУ. рішення про коригування митної вартості (п. 3.4 МКУ).

28.04.2023 року ТОВ «Омега» надіслано відповідачеві лист № 28/04/2023-1 про надання додаткових документів до рішень про коригування митної вартості товарів, а саме: додаткову угоду від 10.01.2023 року №3 до Контракту; свіфт від 10.04.2023 року; свіфт від 20.03.2023 року; телекс-реліз коносаменту від 18.12.2022 року №ASG202212062/1KT760381; телекс-реліз коносаменту від 18.12.2022 року №ASG202212061/1KT760394; акт надання послуг від 18.01.2023 року №6; акт надання послуг від 25.01.2023 року №8; платіжну інструкцію від 15.02.2023 року №1544970473; платіжну інструкцію від 15.02.2023 року №1544970472; платіжну інструкцію від 27.01.2023 року №33411392; електронне підтвердження до договору страхування контейнерного обладнання від 23.01.2023 року №00100037/14/192; договір добровільного страхування від 19.12.2022 №18711/03/222; договір добровільного страхування від 19.12.2022 №18712/03/222.

У відповідь отримано лист вих. №7.5-2/7.5-08-15/13/2529 від 08.05.2023 року, що рішення про коригування митної вартості товарів: UA110130/2023/000017/1 від 09.02.2023 року; UA110130/2023/000018/1 від 09.02.2023 року залишаються без змін.

Позивач не погоджується з підставами, що стали причиною для винесення Дніпровською митницею рішень про коригування вартості товару, а тому звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1статті 7 Митного кодексу Українивстановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1ст. 4Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 2ст. 53 Митного кодексу Українидокументами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1, 2, 3ст. 54 Митного кодексу Українипередбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 Митного кодексу України.

Приписамист. 337 Митного кодексу Українипередбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті УІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 статті VІІ «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Згідно із п. 1 ч. 4ст. 54 Митного кодексу Україниконтроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 6статті 54 Митного кодексу Україниорган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другійчетвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1статті 55Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2статті 55Митного кодексу Українивизначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1статті 57 Митного кодексу Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу(частина 3статті 57 Митного кодексу України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6статті 57Митного кодексу України).

Відповідно до п. 4ст. 57 Митного кодексу Україниу разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1ст. 57 Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59та60цьогоКодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 8статті 57 Митного кодексу Україниу разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Частиною 1статті 58 Митного кодексу Українипередбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 2статті 58 Митного кодексу Україниметод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень частини третьої статті53, частин першої, другої та п`ятої статті54, статті58 Митного кодексу Українидає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених устатті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як вбачається з рішень про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000017/1 від 09.02.2023p; №UA110130/2023/000018/1 від 09.02.2023р підставою для їх прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Суд не погоджується із такими висновками митного органу, враховуючи наведені обставини.

Так, 01.07.2016 року між ТОВ «Омега» та Ningbo Multi Channel Co, Ltd було укладено Контракт №010716.

Відповідно до п.1.1 Контракту продавець зобов`язується у порядку та на умовах, встановлених сторонами виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити товари, які зазначені в специфікації.

Пунктом 4.2 Контракту сторони погодили, що товар має бути поставлений на умовах FOB Нинбо, Китай, згідно з умовами Інкотермс 2010, якщо інше не погоджено в специфікації та інвойсі.

У специфікації №120 та №121 до Контракту та в інвойсі від 13.12.2022 року №B22LE11008-2 та інвойсі від 13.12.2022 року №B22LE11008-3 інші умови поставки не погоджено сторонами.

Згідно до п.2.1 Контракту ціни на товар встановлюються в специфікаціях до цього Контракту в долларах США та включають в себе вартість товарів, упаковки, тари, маркування, стикерування, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотерм 2010, а також витрати по митному оформленню товарів в країні продавця та видачі товаросупроводжуючих документів, вказаних в п.4.8 цього Контракту.

Відповідно до п.3.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2016 №010716, оплата за товар у розмірі 100% на підставі специфікації здійснюється протягом 90 календарних днів після відвантаження товару. Ідентичні умови оплати вартості за товар зафіксовані і в інвойсі від 13.12.2022 року №B22LE11008-2 та інвойсі від 13.12.2022 року №B22LE11008-3.

У коносаменті №NBSL136872В від 22.12.2022 року зазначено, що товар відвантажено 22.12.2022 року.

Отже, на момент митного оформлення товару - 09.02.2023 року строк оплати за товар фактично ще не настав і відповідно ці документи не надавалися товариством до митного органу.

Товар за інвойсом від 13.12.2022 року №B22LЕ11008-2 було оплачено у повному обсязі лише - 20.03.2023 року, а за інвойсом від 13.12.2022 року №B22LЕ11008-3 було оплачено - 25.04.2023 року, що підтверджується відповідними свіфтами.

Вищезазначене матеріали у повній мірі дає можливість ідентифікувати за який товар було здійснено платіж.

16.09.2021 року між ТОВ «Омега» (далі-Клієнт) та ТОВ «АСЛ ГРУПП», (далі-Експедитор) було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг від №16-09/2021 (далі - Договір перевезення).

Експедитор зобов`язався за рахунок і за плату (винагороду) Клієнта у відповідності до умов цього Договору та узгоджених Сторонами Заявок, що в свою чергу є невід`ємною частиною Договору, виконати комплекс послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню (ТЕО), організувати міжнародні та або внутрішньодержавні перевезення та/або t мультимодальні перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу, а також надавати інші послуги погоджені Сторонами (п.1.1 Договору перевезення).

Вид. об`єм, строки, вартість послуг Експедитора за даним Договором визначаються окремо для кожного перевезення у відповідності до узгоджених Заявок Клієнта, що регламентуються даним Договором або в Додатках до нього (додаткових угодах, тощо). Узгоджені Заявки являють собою домовленість Сторін стосовно істотних умов перевезення вантажу Клієнта у рамках цього Договору і, за умови належного оформлення (містять підписи уповноважених представників Сторін і печатки Сторін), є його невід`ємною частиною (п.3.1 Договору перевезення).

Вартість транспортно-експедиційного обслуговування визначається у Заявках і включає в себе оплату послуг Експедитора, а також, витрати, понесені Експедитором на оплату послуг інших осіб, залучених до виконання його зобов`язань за цим Договором, а також інші витрати Експедитора, що мали місце в процесі виконання цього Договору і передбачені ним (п.5.6 Договору перевезення).

Отже, вартість послуг у Заявці є остаточною і включає в себе вартість послуг інших осіб залучених Експедитори до перевезення, таким чином не надання договору' з експедитором «ДІ ЕС ЛОДЖИСТІКС», на які є посилання в ЦМР жодним чином не перешкоджає числовому визначенню транспортних витрат.

Сторонами заявкою №ASL-4А-1 від 18.12.2022 року було погоджено транспортно-експедиційні послуги з вивозу 40 фут. контейнера за маршрутом перевезення: порт Нинбо (Китай) - порт Constanta (Румунія) - м.Дніпро Україна. Доставка контейнерів:MRKU2538452, TCLU8250745, згідно коносаментів: ASG202212061; ASG202212062.

На виконання умов Заявки Експедиторм було надано коносаменти ASG202212061; ASG202212062.

Відповідно до умов Заявки була погоджена вартість морського перевезення 1 контейнера 2980 доларів США. Оплата за фрахт має здійснюватися передоплатою на момент заходу контейнерів до порту прибуття, при цьому застосовується курс покупки іноземної валюти експедитором.

Відповідно до виставленого рахунку №8 від 25.01.2023 року Експедитором було виставлено вартість морського перевезення з урахуванням використаного ним курсу доллара за 2 контейнера у розмірі 281 337, 69 гривень.

Відповідно до умов Заявки була погоджена вартість перевезення 1 контейнера з порту Constanta (Румунія) - м.Дніпро Україна з ТЕО у розмірі 6700 долларів США.

Для підтвердження факту страхування експедитором контейнера MRKU2538452, страхування вантажу у контейнері MRKU2538452 ТОВ «Омега» надано: електронне підтвердження до договору страхування контейнерного обладнання від 23.01.2023 N-00100037/14/192 та договір добровільного страхування від 19.12.2022 №18712/03/222, де також передбачено розмір страхового платежу як і у рахунку від 25.01.2023 року №8.

Для підтвердження розміру витрат на страхування контейнера TCLU8250745 та страхування вантажу, що переміщувався у даному контейнері, ТОВ «Омега» надано електронне підтвердження до договору страхування контейнерного обладнання від 23.01.2023 №00100037/14/192 та договір добровільного страхування від 19.12.2022 №18711/03/222, де також передбачено розмір страхового платежу як і у рахунку від 25.01.2023 року №8.

Отже, вартість страхування підтверджується Договором перевезення, Заявкою, рахунком №8 від 25.01.2023 року, актом надання послуг від 25.01.2023 №8; електронним підтвердженням до договору страхування контейнерного обладнання від 23.01.2023 N-00100037/14/192; договором добровільного страхування від 19.12.2022 №18712/03/222; договором добровільного страхування від 19.12.2022 №18711/03/222.

Електронне підтвердження до договору страхування контейнерного обладнання від 23.01.2023 N-00100037/14/192 містить посилання на контейнери MRKU2538452 та TCLU8250745. Договір добровільного страхування від 19.12.2022 №18712/03/222 містить посилання на комерційний інвойс NoB22LEl 1008-2. Договір добровільного страхування від 19.12.2022 №18711/03/222 містить посилання на комерційний інвойс NoB22LEl 1008-3.

На виконання умов Договору перевезення Клієнтом у повній мірі було оплачено транспортні послуги згідно: платіжної інструкції від 15.02.2023 року №1544970473; платіжної інструкції від 15.02.2023 року №1544970472; платіжної інструкції від 27.01.2023 року №33411392

Отже, враховуючи наведені обставини, надані товариством у сукупності документи не містять розбіжностей, мають посилання один на одного та надають у повній мірі можливість здійснити розрахунок транспортних витрат.

Стосовно доводів відповідача, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає про таке.

Відповідно до частин 3, 4ст. 53Митного кодексу України, право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положеньМитного кодексу Українивикладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Однак, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим, суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між рівнем заявленої Декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку Митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку Декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі №815/3400/17.

Крім того, суд звертає увагу, що застосована митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначеною митним органом за резервним методом.

Вищевказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №810/2839/17, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, від 23.07.2019 року у справі №1140/3242/18, від 21.08.2019 року у справі №520/9022/18.

При цьому наданими до Дніпровської митниці та до матеріалів справи документами підтверджено заявлену вартість товару, а також сплату відповідно до умов контракту та поставки.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльностіМитним кодексом Українине передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів

Аналіз статейМК Українисвідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Також, Верховний Суд у справі № 826/5558/16 встановив, що лише обґрунтований сумнів в правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, яка дає право органу доходів та зборів витребувати додаткові документи.

У постанові від 15 травня 2018 року у справі No813/2691/16 Верховний Суд вказав на обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити, що документи, надані декларантом містять розбіжності, наявні ознаки підробки.

Отже, такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.

Відтак, в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Оскільки в оскаржуваних рішеннях митний орган обґрунтовано не зазначив, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, то враховуючи зазначену практику Верховного Суду, суд вважає, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та безпідставними.

Окрім вказаного, суд зазначає, що у спірних рішеннях про коригування митної вартості товару відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості, що також вказує на їх незаконність.

Відповідно достатті 55 МК Українимитний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний, у рішеннях про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо: у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Верховним Судом з цього приводу напрацьована стала практика, відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у постанові від 18.12.2018 у справі № 820/7133/15 Верховний Суд підтримав суди першої та апеляційної інстанцій:

«Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другоюстатті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п 'ятоїстатті 58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару».

Такий підхід Верховного Суду узгоджується з положеннями п. п. 2, 4 ч. 2ст. 55 МК Українипро те, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також слід зазначити, що пунктом 3.2. Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» передбачено: «суди повинні мати на увазі, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних [аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу».

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що обставини, якими мотивоване спірні рішення митного органу про коригування митної вартості товарів UA110130/2023/000017/1 від 09.02.2023 року, UA1 10130/2023/000018/1 від 09.02.2023 року є необґрунтованими та позивачем було в повній мірі надано первинні документи на підтвердження заявленої вартості товару.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини не підтверджують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки позивачем було надано в повній мірі доказів на підтвердження відсутності розбіжностей, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, а надані документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається необгрунтованість відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем в оскаржуваному рішенні не доведено, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що митним органом оспорювані рішення від UA110130/2023/000017/1 від 09.02.2023 року, UA1 10130/2023/000018/1 від 09.02.2023 року прийнято не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачено чинним законодавством.

Відповідно дост. 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українипокладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішень Дніпровської митниці, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно дост. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» та Адвокатським об`єднанням «АЛМ» укладено 17.07.2023 року Договір №64 про надання правничої (правової) допомоги на оскарження у судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів UA110130/2023/000017/1 від 09.02.2023 року, UA110130/2023/000018/1 від 09.02.2023 року; у п.3.1 договору сторони погодили вартість надання правової (правничої) допомоги в суді першої інстанції у розмірі 6000 грн.

Станом на момент розгляду справи витрати на правову допомогу не сплачено позивачем, однак сторони у п. 3.3 договору погодили, що оплата гонорару здійснюється позивачем протягом 10-ти календарних днів з завершення розгляду справи в суді першої інстанції та/або другої інстанції та надання рахунку Адвокатським об`єднанням.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.3 ст. 134 КАС України). Натомість положеннями п. 2 ч.1 ст. 134 КАС України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію стосовно можливості відшкодування витрат на оплату правничої допомоги за відсутності документу про їх оплату на час розгляду справи, у разі якщо у договорі про надання правничої допомоги міститься умова стосовно оплати витрат протягом певного часу після ухвалення рішення суду, займає Верховний Суд у постановах від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 та від 26.06.2019 року у справі № 813/481/18.

У Практичній рекомендації Вимоги щодо справедливої сатисфакції, яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов`язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов`язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями19,20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 6000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/18453/23 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Тому, враховуючи наведені нормиКАС Українита зважаючи на наявність судових рішень у справах з подібним предметом спору, судом віднесено дану справу до категорії незначної складності.

Позивачем не надано доказів на підтвердження значення справи, впливу вирішення справи на її репутацію або публічного інтересу до справи.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, суд зазначає, що аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребували значної витрати часу.

Таким чином заявником не надано до суду належних та достатніх у розумінні статей73,74 КАС Українидоказів, на підставі яких визначено обсяг правової допомоги у заявленому розмірі, що повинно враховуватись під час визначення обґрунтованого розміру гонорару.

Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Вказана сума у розмірі 3000 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 7 540,57 грн., що документально підтверджується платіжними дорученнями №42462860 від 31.05.2023 року на суму 2 684,00 грн. та №42462861 від 31.05.2023 року на суму 4 856,57 грн.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноваженьДніпровської митниці на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 7 540,57 грн.

Відповідно до ч. 4ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15, код ЄРДПОУ 30982361) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці UA110130/2023/000017/1 від 09.02.2023 року, UA110130/2023/000018/1 від 09.02.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15, код ЄРДПОУ 30982361) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43971371) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі7 540,57 грн. (сім тисяч п`ятсот сорок гривень 57 копійок) грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00грн. ( три тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець