Рішення № 113761504, 27.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року Справа № 160/18819/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №045550007034 від 19.07.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи згідно запису №10 трудової книжки серії НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків від заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме 19161,11 грн., з 14.07.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач набув віку 62 роки та має 34 роки 06 місяців 16 днів стажу державної служби. Позивачем отримано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, видані станом на 01.01.2023 року та грудень 2022 року відповідно. 14.07.2023 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію державного службовця, однак рішенням №045550007034 від 19.07.2023 року позивачу відмовлено в переведенні на інший вид пенсії із посиланням на відсутність необхідного стажу державної служби та невідповідність довідки №295/14.6 від 06.07.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця вимогам постанови Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 року в частині визначення даних про посадовий оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років станом на 01.01.2023 року, а не станом на день звернення за призначенням пенсії. Позивач зауважує, що означена довідка відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 року, а стаж державної служби позивача перевищує встановлений п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби для переведення на вказаний вид пенсії. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 року відкрито провадження у справі №160/18819/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

01.09.2023 на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач-2 не визнає позовні вимоги, посилаючись на наступне.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №045550007034 від 19.07.2023 року відмовлено позивачу в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Відповідач наголошує, що позивач не набув ані 20 років державної служби, ані станом на 01.05.2016 року 10 років державної служби, необхідних для переведення на пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Крім цього до стажу державної служби позивачу не зараховано запис №10 трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки вказаний запис не має повної інформації, а саме: відсутній номер наказу. Також відповідач-2 наголошує, що довідка №295/14.6 від 06.07.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 року в частині визначення даних про посадовий оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років станом на 01.01.2023 року, а не станом на день звернення за призначенням пенсії. У зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

25.09.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

В обґрунтування відповіді на відзив позивач зазначив, що ані оскаржуване рішення, ані відзив на позовну заяву не містять підстав щодо неврахування довідки №296/14.6 від 06.07.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, в якій визначено складові заробітної плати станом на грудень 2022 року, тобто не на дату звернення за призначенням пенсії. Отже відповідачі погоджуються із вказаною довідкою та не вбачають підстав для її неврахування. Також позивач зауважив, що постановою Кабінету Міністрів України №15 від 18.01.2017 року затверджено Схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році, якою визначено розмір посадових окладів та надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців, а саме: в 2023 році посадовий оклад заступника керівника головного управління у складі директорату, заступник керівника управління у складі департаменту, головного управління, служби державного органу, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, мм. Києва та Севастополя, становить 8300 грн., а розмір надбавки за ранг (5 ранг державного службовця) складає 600 грн. Позивач наголошує, що в даному випадку розмір посадового окладу та надбавки за ранг, а також надбавки за вислугу років, яка обраховується в процентному співвідношенні від посадового окладу та надбавки за ранг, станом на 01.01.2023 року та станом на 12.07.2023 року є однаковими. Таким чином довідка №295/14.6 від 06.07.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) містить відомості про складові заробітної плати станом на дату звернення за призначенням пенсії, а посилання відповідачів на незазначення у вказаній довідці посилання, що вказана довідка містить складові заробітної плати станом на 12.07.2023 року порушує принцип правової визначеності, з огляду на той факт, що вказані показники були незмінними як станом на 01.01.2023 року, так і станом на 12.07.2023 року. На підставі зазначеного просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області станом на день прийняття рішення судом відзиву на позовну заяву не надало.

Відповідач-1 про розгляд справи повідомлений належним чином через отримання 29.08.2023 року копії ухвали суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується розпискою, яка наявна в матеріалах справи.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

14.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу».

19.07.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 14.07.2023 року та прийнято рішення №045550007034, яким відмовлено заявнику в переведенні з пенсії за віком на пенсію відповідно до п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу».

Дане рішення обґрунтоване тим, що стаж державної служби заявника складає 15 років 06 місяців 11 днів, при необхідному 20 років. Також вказаним рішенням не зараховано запис №10 трудової книжки заявника до стажу державної служби через відсутність у вказаному записі посилання на номер наказу. Крім цього у вказаному рішенні зазначено, що довідка №295/14.6 від 06.07.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 року в частині визначення даних про посадовий оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років станом на 01.01.2023 року, а не станом на день звернення за призначенням пенсії.

Позивач вважає рішення відповідача-2 незаконним, прийнятим з порушеннямвимог пенсійного законодавства та таким, що порушує законне право особи на отримання пенсії.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до п.10 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №889-VIII від 10.12.2015 року «Про державну службу» (далі Закону №889) державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначенихстаттею 25Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно достатті 37Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п.12 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначенихстаттею 25Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно достатті 37Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року (далі Закону №3723) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.2, 3, 3-1, 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 року, (далі Порядок №622) згідно зпунктами 10і12розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно достатті 37Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу»:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначенихстаттею 25Закону та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначенихстаттею 25Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Право на призначення пенсії відповідно достатті 37Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченогоабзацом першимчастини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченогопунктом 2цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р.№889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;

- 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;

жінки, які досягли пенсійного віку, встановленогостаттею 26Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р.№889-VIII»Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених впункті 2цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Суд зазначає, що дійсно в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), визначено складові заробітної плати позивача станом на 01.01.2023 року, тобто не на дату звернення за призначенням пенсії.

В свою чергу, суд звертає увагу, що пункт 4 Порядку №622 передбачає, що особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, призначення пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тобто пунктом 4 вказаного порядку не передбачено обов`язкового визначення заробітної плати працюючого державного службовця для особи, яка на час звернення за призначенням пенсії не є державним службовцем.

Крім цього, суд зазначає, що відповідач-2 в оскаржуваному рішенні робить посилання на п.4 Порядку №622, яким передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд зауважує, що п.4 Порядку №622 не містить імперативної норми щодо визначення заробітної плати в розмірах відносно визначених законодавством таких виплат на момент звернення за призначенням пенсії у випадку переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII.

Судом встановлено, що позивач звернувся саме із заявою про переведення на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, а не із заявою про призначення вказаної пенсії.

Крім цього суд звертає увагу, що п.4 Порядку №622 не передбачає застосування визначення заробітної плати в розмірах відносно визначених законодавством таких виплат на момент звернення до пенсійного органу у випадку призначення пенсії особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України №15 від 18.01.2017 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №32 від 06.01.2023 року) затверджено Схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2023 році.

З вказаної схеми вбачається, що в 2023 році посадовий оклад заступника керівника головного управління у складі директорату, заступник керівника управління у складі департаменту, головного управління, служби державного органу, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, мм. Києва та Севастополя, становить 8300 грн.

Також постановою Кабінету Міністрів України №15 від 18.01.2017 року визначено розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців.

З вказаної постанови вбачається, що в 2023 році розмір надбавки за ранг (5 ранг державного службовця) складає 600 грн.

Судом встановлено, що довідка №295/14.6 від 06.07.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 01.01.2023 року, містить наступні відомості:

- посадовий оклад 8300,00 грн.;

- надбавка за ранг (5 ранг) 600,00 грн.;

- надбавка за вислугу років (50%) 4150,00 грн.

- Всього 13050,00 грн.

З означеного вбачається, що в даному випадку розмір посадового окладу та надбавки за ранг, а також надбавки за вислугу років, яка обраховується в процентному співвідношенні від посадового окладу та надбавки за ранг, станом на 01.01.2023 року та станом на 12.07.2023 року є однаковими.

Таким чином довідка №295/14.6 від 06.07.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) містить відомості про складові заробітної плати станом на дату звернення за призначенням пенсії.

Таким чином відповідач-2, відмовляючи позивачу в переведенні на пенсію державного службовця із посиланням на невідповідність довідки №295/14.6 від 06.07.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), діяв всупереч законодавству.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення в частині неврахування довідки №295/14.6 від 06.07.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) є протиправним.

Крім цього, суд звертає увагу, що оскаржуване рішення також обґрунтоване відсутністю у позивача необхідного стажу державної служби.

Як зазначає відповідач-2 в оскаржуваному рішенні стаж державної служби позивача складає 15 років 06 місяців 11 днів.

Вказаний аргумент відповідача-2 також не відповідає дійсності, оскільки позивачем при зверненні до пенсійного органу надавався розрахунок стажу державної служби відповідного до якого стаж державної служби позивача складає 34 роки 06 місяців 16 днів, що значно перевищує 20 років стажу державної служби на який посилається відповідач-2 у своєму рішенні.

Суд повторно звертає увагу, що відповідно до п.10 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначенихстаттею 25Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно достатті 37Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Закон України №889-VIII від 10.12.2015 року «Про державну службу» набрав чинності 01.05.2016 року.

Крім цього суд звертає увагу, що з огляду на розрахунок стажу державної служби позивача, наведений відповідачем-2 в оскаржуваному рішенні, станом на момент набрання чинності Закон України №889-VIII від 10.12.2015 року «Про державну службу», а саме: 01.05.2016 року, стаж державної служби позивача складав 12 років 03 місяців 00 днів.

З розрахунку стажу державної служби ОСОБА_1 судом встановлено, що станом на 01.05.2016 року позивач займав посаду заступника начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, а отже на позивача в даному випадку також розповсюджується норма пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII від 10.12.2015 року «Про державну службу», яка передбачає право особи, яка має не менше 10 років стажу державної служби, на призначення пенсії відповідно достатті 37Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач-2 відмовляючи позивачу в переведенні на пенсію державного службовця із посиланням на відсутність необхідного стажу державної служби, діям неправомірно та всупереч чинному законодавству України.

Щодо незарахування запису №10 трудової книжки суд зазначає наступне.

Відповідно до запису №10 трудової книжки серії НОМЕР_1 позивачем прийнято присягу державного службовця 15.08.2000 року.

Як встановлено судом, вказаний запис не містить посилання на наказ про прийняття присяги державного службовця.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у нійвстановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при відмові в зарахуванні позивачу запису №10 до стажу державної служби керувалось відсутністю посилання на номер наказу про прийняття присяги державного службовця.

Суд звертає увагу на те, що доказів визнання недостовірним даного запису у трудовій книжці відповідачами не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги при зарахуванні періодів роботи до стажу державної служби.

Також суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.

Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а, зауважив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Таким чином відповідач-2, відмовляючи позивачу в переведенні на пенсію державного службовця із посиланням на неправильність оформлення трудової книжки, діяв неправомірно.

Крім цього варто звернути увагу на наступне.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини напрацьована практика, за якою пенсія включається в поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Отже, при з`ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06, пункти 41- 43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.

Водночас юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

Так, у справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява № 68385/10 та №71378/10, пункт 35).

Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Також практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania, заява № 28342/95). У пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova, заява № 45701/99).

Отже, неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 04.06.2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012).

За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011.

У справі «Трегубенко проти України» (заява №61333/00, пункт 53) суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Таким чином позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу «належного урядування».

Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (пункт 74).

Отже, принцип «належного урядування» без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок порушення принципу «неналежного урядування».

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №045550007034 від 19.07.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи суд вважає за необхідне зазначити, що Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) надано ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №295/14.6 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №296/14.6 та яка в сумарному розмірі складає 31935,19 грн.

З огляду на той факт, що позивач набув право на пенсію відповідно п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», суд дійшов висновку, що 60 відсотків заробітної плати, яка зазначена в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, в яких визначено складові заробітної плати позивача, складає 19161,11 грн.

Враховуючи вищевикладене, з метою відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про задоволення похідної позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків від заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме 19161,11 грн., з 14.07.2023 року.

Згідно ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи по суті керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено уст. 3 Конституції України.

Відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі не надали.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено за подання позовної заяви судовий збір у сумі 858,88 грн. за платіжною квитанцією №32528798800007411364 від 26.07.2023 року.

Суд, керуючись положеннями ст.139 КАС України, враховуючи задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача судовий збір у сумі 858,88 грн .

Керуючись статтями 139, 241,243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до 1- Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), 2- Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №045550007034 від 19.07.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи згідно запису №10 трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків від заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме 19161,11 грн., з 14.07.2023 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 429 (чотириста двадцять дев`ять) грн. 44 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 429 (чотириста двадцять дев`ять) грн. 44 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона