Рішення № 113761401, 27.09.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
27.09.2023
Номер справи
160/17507/23
Номер документу
113761401
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року Справа № 160/17507/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/17507/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

18.07.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110130/2023/000012/1 від 07.02.2023 року; №UA110130/2023/000014/1 від 08.02.2023 року.

Ухвалою суду від 20.07.2023 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, залишено без руху.

Позивачем в строк визначений в ухвалі суду усунуто недоліки.

31.07.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, згідно положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 31.07.2023 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110130/2023/000012/1 від 07.02.2023 року; №UA110130/2023/000014/1 від 08.02.2023 року;

- картки відмови митниці (за наявності);

- ЕМД разом із додатками;

- запит митниці щодо додаткових документів;

- листи позивача, разом із додатковими документами;

- відомості/інформацію що послугували підставою для відмови позивачу в прийнятті митної декларації та інші докази щодо суті спору.

15.08.2023 року відповідачам через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.

21.08.2023 року товариством до суду подана письмова відповідь на відзив відповідача.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 27.09.2023 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товару є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки надані товариством до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протирічь та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірних рішеннях обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товару, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржуване рішення є правомірним та таким, що прийнято відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митній декларації та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» зареєстроване як юридична особа 12.06.2000року, має код ЄДРПОУ 30982361 та згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має основний вид діяльності роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами ( код КВЕД 46.41) .

01.07.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега» (покупець) та компанією «Ningbo Multi Channel Co., Ltd.» (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.07.2016 року №010716.

Поставка оцінюваних товарів здійснена на підставі специфікації від 19.12.2022 року №123 до зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2016 року №010716, укладеного між компанією «Ningbo Multi Channel Co., Ltd.» (Китай) та ТОВ «Омега» (Україна).

Відповідно до пункту 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2016 №010716, оплата здійснюється покупцем в розмірі 100% від вартості товару, вказаній у підписаній двома сторонами специфікації, протягом 90 календарних днів після відвантаження товару

Позивач 06.02.2023 року та 07.02.2023 року звернувся до Дніпровської митниці з метою здійснення митного оформлення товару різного найменування та асортименту. Країна походження - Китай.

Отже, згідно матеріалів справи ТОВ «Омега» з метою митного оформлення подало до Дніпровської митниці електронні митні декларації: 23UА110130002440U1 від 06.02.2023 року; 23UА110130002538U7 від 07.02.2023 року.

Митне оформлення за деклараціями 23UА110130002440U1 від 06.02.2023 року; 23UА110130002538U7 від 07.02.2023 року здійснювалося за першим методом - за ціною договору.

Поставки які оформлялися заказаними митними деклараціями від 06.02.2023 року та від 07.02.2023 року здійснювалися на підставі одного Контракту.

Цим Контрактом передбачено на яких саме умовах здійснюється постачання - FОВ, Нінбо та які саме правила Інкотермс для тлумачення використовуються, а саме 2010 року, що має значення для розрахунку розміру митної вартості товару.

Пунктом 2.1 Контракту передбачено, що включає в себе ціна товару, а саме: вартість товарів, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, зазначенні: в п.4.11 цього Контракту, навантаження. Така умова міститься тільки у Контракті і також міє значення для розрахунку розміру митної вартості, оскільки якщо такі складові не входять до ціни товару, то вони мають бути донараховані до митної вартості товарів.

Відповідно до п.3.1 Контракту оплата кожної партії товару здійснюється в евро в формі банківського переказу. Умови розрахунку також передбачено Контрактом.

Додатковою угодою №3 від 10.01.2022 року до Контракту, яка надавайся до митного оформлення за митними деклараціями змінено реквізити Сторін.

Згідно матеріалів справи, до даних МД, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою Позивача до митного оформлення були подані такі документи, зокрема: Контракт №010716 від 01.07.2016 року; Додаткову угоду №3 до Контракту; Додаткову угоду №6 до Контракту; Лист Дніпровської митниці №7.5-2/7.5-08-15/13/2529 від 08.05.2023 року; Специфікацію №123 від 19.12.2022рокудо Контракту; Комерційний інвойс №В22LЕ11008-5 від 19.12.2022р; Пакувальний лист від 19.12.2022р; Свіфт від 26.05.2023р; Договір перевезення №16-09-2021 від 16.09.2021 року; Рахунок №7 від 20.01.2023р; Рахунок №10 від 06.02.2023р; Рахунок №11 від 06.02.2023р; Акт надання послуг №7 від 20.01.2023 року; Акт надання послуг №10 від 06.02.2023 року; Акт надання послуг №11 від 06.02.2023 року; Заявку на перевезення АSL- 5А-1 від 22.12.2022р; Платіжну інструкцію №8003871379 від 10.02.2023р; (Платіжну інструкцію №8003871378 від 10.02.2023р; Платіжну інструкцію №7539551311 від 30.01.2023р; Платіжну інструкцію №1544970470 від 15.02.2023р; Платіжну інструкцію №1544970471 від 15.02.2023р; Коносамент NBSL136872B; Страховий поліс від 22.12.2022 по коносаменту №NBSL136872B; ЦМР 1568 від 01.02.2023р; Сертифікат якості від 19.12.2022р; Специфікацію №122 від 19.12.2022року до Контракту; Комерційний інвойс №В22LЕ11008-4 від 19.12.2022р; Пакувальний лист від 19.12.2022р; Свіфт від 03.05.2023; Коносамент №NBSL136872А; Страховий поліс від 22.12.2022 по коносаменту № NBSL136872А; ЦМР 1571 від 03.02.2023р; Сертифікат якості від 19.12.2022 року.

Також, декларантом були надані документи на підтвердження транспортних витрат.

Однак, на етапі перевірки митної декларації відповідач повідомив позивача про виникнення необхідності надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, оскільки відповідачем встановлено, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач листом від 07.02.2023 року №07-021 повідомив про відсутність можливості подання протягом 10 календарних днів інших додаткових документів зазначених у повідомлені митниці.

Враховуючи наведене, перевіривши подані документи, відповідач встановив наявність розбіжностей, а тому відповідно до вимогМитного кодексу Україниорганом доходів і зборів відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів UА110130/2023/000012/1 від 07.02.2023року та №UА110130/2023/000014/1 від 08.02.2023року.

Також, було відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення Карток відмови в прийнятті митної декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: UА110130/2023/000052 від 07.02.2023р; UА110130/2023/000059 від 09.02.2023 року.

Листом ТОВ «Омега» від 28.04.2023 №28/04/2023-1 надано до Дніпровської митниці копії додаткових документів.

За результатами розгляду додатково наданих документів спірні рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем були залишені без змін.

Позивач вважає, що зазначені вище рішення про коригування митної вартості товару є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цією позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до ч. 1ст. 382 Господарського кодексу Українисуб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Згідно з ч. 2ст. 382 Господарського кодексу Україниформа і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XIIпередбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.01 №201 затверджено положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яким передбачено, що права та обов`язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).

За загальним правилом, передбаченим нормамист. 692 Цивільного кодексу Україниоплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1ст. 693 Цивільного кодексу Україниякщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно достатті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 530 Цивільного кодексу Україниякщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 49 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1ст. 50 Митного кодексу Українивідомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 51 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 52 Митного кодексу Українизаявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч. 1ст. 53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2ст. 53 Митного кодексу Українимістить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3ст. 53 Митного кодексу Україниу разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу Українипередбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3ст. 54 Митного кодексу Україниза результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6ст. 54 Митного кодексу Україниорган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1ст. 55 Митного кодексу Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1ст. 57 Митного кодексу Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч. 2-8ст. 57 Митного кодексу Україниосновним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексуза основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно достатті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Частиною 7ст. 54 Митного кодексу Українипередбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

У ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, відповідач дійшов висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.

Проте, суд вважає передчасними висновки митного органу з огляду на таке.

У рішеннях про коригування митної вартості товарів: UA110130/2023/000012/1 від 07.02.2023 року; UA110130/2023/000014/1 від 08.02.2023 року митний орган зазначив про фактично однакові підстави відмови митного оформлення:

«Товар постачається на комерційних умовах FOB Ningbo (Китай) на виконання вимог контракту №o 010716 від 01.07.2016, укладеного імпортером з компанією «Ningbo Multi Channel Co., Ltd.» (Китай).Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на умовах поставки FOB продавець здійснює передачу товару перевізнику чи іншій особі, номінованій покупцем, з моменту переходу товару крізь поручні судна в порту завантаження, покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення. В зв`язку з вищевикладеним, витрати понесені покупцем на транспортування товару (а саме фрахт) не можуть вплинути на ціну товару виставленою покупцем. Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:!, рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2. банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 3. Калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Відповідно до вимог частини 1-2 статті 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою, Рахунки на оплату транспортних послуг від 06.02.2023 № 11, від 06.10.2022 №10, від 20.01.2023 №7 містять посилання на договір від 16.09.2021 №16-09-2021 проте до митного контролю такий документ не надано. Наданий до митного контролю документ від 22.12.2022 №ASL-5А-1/2022 заявка на перевезення містить дані щодо коригування вартості послуг на за курсом НБУ на дату виставлення рахунку. Такі дані відповідають наданим до митного контролю рахункам за виключенням послуг зазначених у заявці на перевезення: оплата за демередж/зберігання, додаткові рахунки в порту призначення та страхові платежі. Дані щодо оплати таких послуг відсутні. Також до митного оформлення не надано коносамент, страхові документи та страховий договір. Платіжні документи щодо оплати таких послуг до митного контролю не надані. Враховуючи дати рахунків послуг від 06.02.2023; 06.10.2022, 20.01.2023 така оплата має бути здійсненою в повному обсязі або частково. Акти виконаних робіт до митного контролю не і надавались. Згідно транспортного документу СМR від 01.02.2023 №1568 та СМR від 03.02.2023 № 1571 в гр.5 відсутні будь-які дані щодо документів на підставі яких переміщується товар (інвойс/пакувальний лист), крім того наявний експедитор «Shevchuk Mykhailo», проте документів що регулюють відносини з даним експедитором до митного контролю не надано. Таким чином, на підставі всього вищевикладеного у митниці відсутня можливість переконатися у правильності, обчислення митної вартості декларантом та перевірити всі складові митної вартості оцінюваноїпартії товару. Документи щодо оплати вартості оцінюваної партії товару також не були надані до митного контролю».

Згідно матеріалів справи, листом ТОВ «Омега» від 28.04.2023 №28/04/2023-1 було надано до Дніпровської митниці копії таких додаткових документів, зокрема: договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.09.2021 року №16-09/2021; коносамент від 22.12.2022 №NBSL136872B; рахунок на оплату від 06.02.2023 року №10; акт надання послуг від 20.01.2023 №7; акт надання послуг від 06.02.2023 року №10; платіжна інструкція від 10.02.2023 року №8003871379; платіжна інструкція від 10.02.2023 №8003871378; платіжна інструкція від 30.01.2023 №7539551311; страховий поліс від 22.12.2022 року по коносаменту №NBSL136872B; коносамент від 22.12.2022 №NBSL136872А; акт надання послуг від 06.02.2023 №11; платіжна інструкція від 15.02.2023 №1544970470; платіжна інструкція від 15.02.2023 №1544970471; страховий поліс від 22.12.2022 по коносаменту №NBSL136872 А; додаткова угода від 10.01.2022 №3 до контракту від 01.07.2016 №010716; платіжний документ (SWIFT) від 10.04.2023; телекс-реліз коносамента від 18.12.2022 №ASG202212062/1KT760381; акт надання послуг від 18.01.2023 №6; акт надання послуг від 25.01.2023 року №8; платіжна інструкція від 15.02.2023 року №1544970473; платіжна інструкція від 15.02.2023 №1544970472; платіжна інструкція від 27.01.2023 року №33411392; електронне підтвердження до договору страхування контейнерного обладнання від 23.01.2023 року №00100037/14/192; договір добровільного страхування від 19.12.2022 року №18711/03/222; платіжний документ (SWIFT) від 20.03.2023; телекс-реліз коносамента від 18.12.2022 року №ASG2022112061/1KT760394; договір добровільного страхування від 19.12.2022 року №18712/03/222.

Також, листом ТОВ «Омега» від 28.04.2023 року №28/04/2023-1 додатково надано копію договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.09.2021 року №16-09/2021, укладеного між ТОВ «Омега» (клієнт) та ТОВ «АСЛ Групп» (експедитор).

Вказані обставини також не спростовуються і митним органом.

У відповідь товариством отримано лист вих. №7.5-2/7.5-08-15/13/2529 від 08.05.2023 року, згідно якого, митним органом повідомлено, що рішення про коригування митної вартості товарів: UА110130/2023/000012/1 від 07.02.2023 року; UА110130/2023/000014/1 від 08.02.2023 року залишаються без змін з таких підстав, зокрема: «Поставка оцінюваних товарів здійснена на підставі специфікацій від 19.12,2022 року №123 та 19.12.2022 року №122 до зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2016 року №010716, укладеного між компанією «Ningbo Multi Channel Co., Ltd.» (Китай) та TOB «Омега» (Україна).

Вказані специфікації не підписані покупцем ТОВ «Омега», що суперечить вимогам пункту 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 01. 07.2016 року №010716.

Відповідно до пункту 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2016 року № 010716, оплата здійснюється покупцем в розмірі 100% від вартості товару, вказаній у підписаній двома сторонами специфікації, протягом 90 календарних днів після відвантаження товару.

Поставка оцінюваних товарів на суму 34 968,96 дол. США (Специфікація №123) здійснена за комерційним інвойсом від 19.12.2022 №B22LE11008-5.

Поставка оцінюваних товарів на суму 32 706, 08 дол. США (Специфікація №122) здійснена за комерційним інвойсом від 19.12.2022 №B22LE11008-4.

Поставка товару на суму 34 968,96 дол. США та 32 706, 08 дол. США повинна бути оплачена до 22.03.2023 року. Банківські документи на оплату вищевказаної суми до митного органу не надано.

За порушення покупцем (ТОВ «Омега») термінів оплати за товар пунктом 8.10 зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2016№010716 передбачено сплату пені у розмірі 0,5% від несплаченої у визначений строк суми.

Враховуючи вищезазначене, у відповідності до вимог статей 54, 58 MKY, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Відповідно до товаросупровідних документів, наданих декларантом до митного оформлення, поставку оцінюваних товарів здійснено на комерційних умовах FOB Ningbo, Китай.

Відповідно до відомостей декларації митної вартості за ЕМД від 06.02.2023 №UA110130/2023/002440 (відмовлена) та ЕМД від 07.02.2023 №UA110130/2023/002538 (відмовлена) декларантом ТОВ «Гіперіон Д» до ціни товару додано витрати на транспортування - 272 668,40 грн., витрати на страхування - 5 093,88 гривень.

З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування та страхування декларантом до митного контролю надано: рахунки на оплату транспортно-експедиторських послуг від 06.02.2023року №11; від 06.02.2023 N-10, від 20.01.2023 №7; заявку від 22.12.2022 №ASL-5А-1/2022; підтвердження гарантування страхування контейнеру від 22.12.2022 по коносаменту №.NBSL 136872В та коносаменту №.NBSL 136872А.

Рахунки на оплату транспортно-експедиторських послуг від 06.02.2023 року №11; від 06.02.2023 №10, від 20.01.2023 №7, заявка від 22.12.2022 №ASL-5A- 1/2022 видані експедитором ТОВ «АСЛГрупп» на підставі договору від 16.09.2021 N16-09-2021.

Зверненням ТОВ «Омега» від 28.04.2023 №28/04/2023-1 додатково надано копію договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.09.2021 №16-09/2021, укладеного між ТОВ «Омега» (клієнт) та ТОВ «АСЛГрупп» (експедитор).

Згідно пункту 1.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.09.2021 №16-09/2021, виконання послуг з транспортно- експедиторського обслуговування здійснюється відповідно до узгодоюених сторонами заявок.

Надана заявка на транспортування та експедирування від 22.12.2022 №ASL-5A-1/2022 містить інформацію про вартість комплексної ставки за перевезення одного контейнера у розмірі 7 400 дол. США. Вказана ставка складається з наступних послуг: фрахт порт Нінгбо (Китай) порт Констанца (Румунія) 2 900 дол. США; вантаоісно-розвантажувальні роботи в порту Констанца (Румунія), ТЕО, ТІ 600 дол. США; контейнеровоз за маршрутом Констанца (Румунія)м. Дніпро (Україна) 3 900 дол. США.

Відповідно до рахунку на оплату від 20.01.2023 №7, акту надання послуг від 20.01.2023 №7, визначено наступні витрати на транспортування одного контейнеру: морське перевезення (Нінгбо Констанца) 108 586,84 грн, страхування обладнання 1 440,38 грн, страхування вантажу 3 653,50 грн, інспекція в іноземному порту 554,02 грн, пломбіровка контейнера - 184,67 грн. Загальна вартість витрат на перевезення одного контейнера становить 114 419,41 грн. Розрахована вартість на перевезення контейнерів SEKU5757351 та CMAU6f94456 складає 228 838,82 грн.

Відповідно до рахунку на оплату від 06.02.2023 N.10, акту надання послуг від 06.02.2023 №10, визначено наступні витрати на транспортування контейнеру SEKU5757351: організація транспортно-експедиторських послуг та наземного транспортування - 6 094,89 грн, вантажно-розвантажувальні роботи 23 769,59 грн., послуги з організації наземного транспортування 91 424,50 грн., комплекс ТЕО в порту Констанца 42 053,89 грн. Загальна вартість - 163342,87 грн. (без ПДВ), 164 561,85 грн. (з ПДВ).

Відповідно до рахунку на оплату від 06.02.2023 року №11, акту надання послуг від 06.02.2023 №11, визначено наступні витрати на транспортування контейнеру CMAU6494456: організація транспортно-експедиторських послуг та наземного транспортування - 6 094,89 грн., вантажно-розвантажувальні роботи - 23 769,59 грн., послуги з організації наземного транспортування - 91 424,50 грн., комплекс ТЕО в порту Констанца - 42 053,89 грн. Загальна вартість -163 342,87 грн. (без ПДВ), 164 561,85 грн. (з ПДВ).

В розділі «Додаткові послуги» заявки на транспортування та експедирування від 22.12.2022 року№ASL-5A-1/2022 зазначено, що вартість послуг зі страхування вантажу, страхування контейнерного обладнання встановлюється згідно з тарифами страхової фірми, можливі додаткові рахунки виставляються згідно рахунків від контролюючих органів в порту призначення.

Враховуючи вищевказане, числові значення страхування обладнання у розмірі 1440,38 грн., страхування вантажу у розмірі 3 653,50 грн., інспекції в іноземному порту у розмірі 554,02 грн., пломбіровки контейнера у розмірі 184,67 грн. не підтверджено документально. Наданий додатково страховий поліс від 22.12.2022 по коносаменту №NBSL136872В та від 22.12.2022 року по коносаменту №NBSL136872A не містить відомостей щодо тарифів страхової фірми (компанії) на контейнерне обладнання, а містить лише підтвердження гарантування отримання морською лінією винагороди в разі втрати контейнеру. Відповідно до частини 2 статті 53 MKY, документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, с, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також: документи, що містять відомості про вартість страхування.

Надані зверненням ТОВ «Омега» від 28.04.2023 року №28/04/2023-1 платіжна інструкція від 10.02.2023 року №8003871379 на оплату 157 247,97 грн., платіжна інструкція від 10.02.2023 року №8003871378 на оплату 7 313,88 грн., платіжна інструкція від 30.01.2023 року №7539551311 на оплату 228838,82 грн., оформлені без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних Інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. А саме: вищезазначені платіжні документи не містять підписи платника, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком».

Суд не погоджується із такими висновками митного органу, враховуючи наведені обставини.

Так, 01.07.2016 року між ТОВ «Омега» та Ningbo Multi Channel Co, Ltd було укладено Контракт №010716.

Відповідно до п.1.1 Контракту продавець зобов`язується у порядку та на умовах, встановлених сторонами виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити товари, які зазначені в специфікації.

Пунктом 4.2 Контракту сторони погодили, що товар має бути поставлений на умовах FOB Нинбо, Китай, згідно з умовами Інкотермс 2010, якщо інше не погоджено в специфікації та інвойсі.

У специфікації №123 та №122 до Контракту та в інвойсі від 19.12.2022 року №B22LE11008-5 та інвойсі від 19.12.2022 року №B22LE11008-4 інші умови поставки не погоджено сторонами.

Згідно до п.2.1 Контракту ціни на товар встановлюються в специфікаціях до цього Контракту в долларах США та включають в себе вартість товарів, упаковки, тари, маркування, стикерування, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотерм 2010, а також витрати по митному оформленню товарів в країні продавця та видачі товаросупроводжуючих документів, вказаних в п.4.8 цього Контракту.

Відповідно до п.3.1 зовнішньоекономічного контракту від 01.07.2016 №010716, оплата за товар у розмірі 100% на підставі специфікації здійснюється протягом 90 календарних днів після відвантаження товару. Ідентичні умови оплати вартості за товар зафіксовані і в інвойсі від 19.12.2022 року NoB22LE11008-5 та інвойсі від 19.12.2022 року №B22LE11008-4.

У коносаменті №NBSL136872A від 22.12.2022 року та у коносаменті №NBSL136872B від 22.12.2022 року зазначено, що товар відвантажено 22.12.2022 року.

Отже, на момент митного оформлення товару - 06.02.2023 року та 07.02.2023 року строк оплати за товар фактично ще не настав і відповідно ці документи не надавалися товариством до митного органу.

Товар за інвойсом від 19.12.2022 року №B22LЕ11008-5 було оплачено у повному обсязі лише - 26.05.2023 року, а за інвойсом від 19.12.2022 року №B22LЕ11008-4 було оплачено - 03.05.2023 року, що підтверджується відповідними свіфтами.

Вищезазначене матеріали у повній мірі дає можливість ідентифікувати за який товар було здійснено платіж.

Лише той факт, що Специфікації №122 та 123 не були підписані Покупцем, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні та коригуванні митної вартості товарів, через те, що вартість товарів була передбачена не тільки Специфікаціями, а також інвойсами від 19.12.2022 року №B22LЕ11008-5 та від 19.12.2022 року №B22LЕ11008-4 до яких йдуть пакувальні листи.

У пакувальному листі до інвойсу №B22LЕ11008-5 від 19.12.2022 року передбачено кількість товару 433 упаковок, контейнер SEKU 5757351 та пломба С5837589.

У пакувальному листі до інвойсу №B22LЕ11008-4 від 19.12.2022 року передбачено кількість товару 682 упаковки, контейнер SMAU6494456 та пломба С5836208.

Відповідно до даних коносаментів: № NBSL136872А від 22.12.2022 року; №NBSL136872В від 22.12.2022 року та ЦМР: №1568; № 1571 Покупцю було поставлено такий самий товар та в погодженій кількості.

Згідно відомостей декларації митної вартості за ЕМД від 06.02.2023 року №UA110130/2023/002440 року (відмовлена) та ЕМД від 07.02.2023 року №UA110І30/2023/002538 (відмовлена) декларантом ТОВ «Гіперіон Д» до ціни товару додано витрати на транспортування - 272 668,40 грн., витрати на страхування - 5 093,88 гривень.

З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування та страхування декларантом до митного контролю надано: договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.09.2021 року №16-09/2021 укладений між ТОВ «Омега» (клієнт) та ТОВ «АСЛ Групп» (експедитор); рахунок від 06.02.2023 року №11; акт надання послуг від 06.02.2023 року №11; рахунок від 06.02.2023 року №10; акт надання послуг від 06.02.2023 року №10; рахунок від

20.01.2023 року №7; акт надання послуг від 20.01.2023 року №7; заявку від 22.12.2022 року №ASL-5A-1/2022 видані експедитором ТОВ «АСЛГрупп» на підставі договору від 16.09.2021 року №16-09-2021; платіжну інструкцію від 10.02.2023 року №8003871379 на оплату 157 247,97 грн., платіжну інструкцію від 10.02.2023 року №8003871378 на оплату 7 313,88 грн., платіжну інструкцію від 30.01.2023 року №7539551311 на оплату 228 838,82 грн.; платіжну інструкцію №1544970470 від 15.02.2023 року на суму 157 247, 97 грн.; платіжну інструкцію №1544970471 від 15.02.2023 року на суму 7 313,88 грн.; коносамент №NBSL136872A від 22.12.2022 року; страховий поліс по коносаменту №NBSL136872A від 22.12.2022 року; №NBSL136872B від 22.12.2022 року; страховий поліс по коносаменту №NBSL136872B від 22.12.2022 року.

16.09.2021 року між ТОВ «Омега» (далі-Клієнт) та ТОВ «АСЛ ГРУПП», (далі-Експедитор) було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг від №16-09/2021 (далі - Договір перевезення).

Експедитор зобов`язався за рахунок і за плату (винагороду) Клієнта у відповідності до умов цього Договору та узгоджених Сторонами Заявок, що в свою чергу є невід`ємною частиною Договору, виконати комплекс послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню (ТЕО), організувати міжнародні та або внутрішньодержавні перевезення та/або t мультимодальні перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу, а також надавати інші послуги погоджені Сторонами (п.1.1 Договору перевезення).

Вид. об`єм, строки, вартість послуг Експедитора за даним Договором визначаються окремо для кожного перевезення у відповідності до узгоджених Заявок Клієнта, що регламентуються даним Договором або в Додатках до нього (додаткових угодах, тощо). Узгоджені Заявки являють собою домовленість Сторін стосовно істотних умов перевезення вантажу Клієнта у рамках цього Договору і, за умови належного оформлення (містять підписи уповноважених представників Сторін і печатки Сторін), є його невід`ємною частиною (п.3.1 Договору перевезення).

Вартість транспортно-експедиційного обслуговування визначається у Заявках і включає в себе оплату послуг Експедитора, а також, витрати, понесені Експедитором на оплату послуг інших осіб, залучених до виконання його зобов`язань за цим Договором, а також інші витрати Експедитора, що мали місце в процесі виконання цього Договору і передбачені ним (п.5.6 Договору перевезення).

Отже, вартість послуг у Заявці є остаточною і включає в себе вартість послуг інших осіб залучених Експедитори до перевезення, таким чином не надання договору' з експедитором «Shevchuk Mykhailo», на які є посилання в ЦМР жодним чином не перешкоджає числовому визначенню транспортних витрат.

Сторонами заявкою №ASL-5А-1/2022 від 22.12.2022 року було погоджено транспортно-експедиційні послуги з вивозу 40 фут. контейнера за маршрутом перевезення: порт Нинбо (Китай) - порт Constanta (Румунія) - м.Дніпро Україна. Доставка контейнерів: CMAU6494456; SEKU5757351, згідно коносаментів: NBSL136872A; NBSL136872В.

На виконання умов Заявки Експедиторм було надано коносаменти NBSL136872A; NBSL136872B.

Відповідно до умов Заявки була погоджена вартість морського перевезення 1 контейнера 2900 доларів США. Оплата за фрахт має здійснюватися передоплатою на момент заходу контейнерів до порту прибуття, при цьому застосовується курс покупки іноземної валюти експедитором.

Відповідно до виставленого рахунку №7 від 20.01.2023 року Експедитором було виставлено вартість морського перевезення з урахуванням використаного ним курсу доллара за 2 контейнера у розмірі 217 173, 60 гривень.

Відповідно до умов Заявки була погоджена вартість перевезення 1 контейнера з порту Constanta (Румунія) - м.Дніпро Україна з ТЕО у розмірі 4500 долларів США.

Відповідно до рахунку на оплату від 06.02.2023 року №10, акту надання послуг від 06.02.2023 року №10, визначено такі витрати на транспортування контейнеру SEKU5757351: організація транспортно-експедиторських послуг та наземного транспортування 6 094,89 грн., вантажно-розвантажувальні роботи 23 769,59 грн., послуги з організації наземного транспортування 91 424,50 грн., комплекс ТЕО в порту Констанца 42 053,89 грн. Загальна вартість - 163 342,87 грн. (без ПДВ), 164 561,85 грн. (з ПДВ).

Враховуючи що, у рахунку №10 від.06.02.2023 року не було розподілено доставку товару транспортом до митного кордону України та по території України до транспортних витрат в митній декларації було заявлено повну вартість доставки товару.

Згідно рахунку на оплату від 06.02.2023 року №11, акту надання послуг від 06.02.2023 року №11, визначено такі витрати на транспортування контейнеру CMAU6494456: організація транспортно-експедиторських послуг та наземного транспортування 6 094,89 грн., вантажно-розвантажувальні роботи 23 769,59 грн., послуги з організації наземного транспортування - 91424,50 грн., комплекс ТЕО в порту Констанца 42 053,89 гривень. Загальна вартість 163 342,87 грн. (без ПДВ), 164 561,85 грн. (з ПДВ).

Враховуючи що, у рахунку №11 від 06.02.2023 року не було розподілено доставку товару транспортом до митного кордону України та по території України до транспортних витрат в митній декларації було заявлено повну вартість доставки товару.

Відповідно до умов Заявки зазначено, що вартість послуг зі страхування вантажу та контейнерного обладнання встановлюється згідно тарифів страхової компанії.

На виконання умов заявки Експедитором було виставлено рахунок №7 від 20.01.2023 року на 2 контейнери на суму 2 880, 76 грн. за компенсацію вартості страхування вантажу; на суму 7307 грн. за компенсацію страхування вантажу; інспекцію в іноземному порту 1 108,04 грн. та пломбтровку контрейнера у розмірі 369, 34 грн. Дані рахунку були розподілені порівну.

На підтвердження факту здійснення страхування експедитором було надано страхові поліси від 22.12.2022 року по коносаменту № NBSL136872A та NBSL136872B, які також були надані до митного оформлення.

Вартість страхування підтверджується Договором перевезення, Заявкою та рахунком №7 від 20.01.2023 року.

На виконання умов Договору перевезення Клієнтом було оплачено транспортні послуги згідно платіжної інструкції від 10.02.2023 року №8003871379; платіжної інструкції від 10.02.2023 року №8003871378; платіжної інструкції від 10.01.2023 року №7539551311; платіжної інструкції від 15.02.2023 року №1544970470; платіжної інструкції від 15.02.2023 №1544970471.

Також, між сторонами на підтвердження надання транспортних та страхових витрат було підписано акт надання послуг від 20.01.2023 року №7; акт надання послуг від 06.02.2023 року №10; акт надання послуг від 06.02.2023 року №11.

Отже, враховуючи наведені обставини, надані товариством у сукупності документи не містять розбіжностей, мають посилання один на одного та надають у повній мірі можливість здійснити розрахунок транспортних витрат.

Стосовно доводів відповідача, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає про таке.

Відповідно до частин 3, 4ст. 53Митного кодексу України, право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положеньМитного кодексу Українивикладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Однак, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим, суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між рівнем заявленої Декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку Митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку Декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі №815/3400/17.

Крім того, суд звертає увагу, що застосована митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначеною митним органом за резервним методом.

Вищевказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №810/2839/17, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, від 23.07.2019 року у справі №1140/3242/18, від 21.08.2019 року у справі №520/9022/18.

При цьому наданими до Дніпровської митниці та до матеріалів справи документами підтверджено заявлену вартість товару, а також сплату відповідно до умов контракту та поставки.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд робить висновок про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченіст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положеньМитного кодексу Українив редакції від 13 березня 2012 року , у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6ст. 54 Митного кодексу Українивстановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3ст. 53 Митного кодексу Україниу разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

Крім того, як встановлено судом, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказав про те, що:

- митну вартість товару №5 скориговано за інформацією попередніх митних оформлень до рівня товару за ЕМД від 06.02.2023 №UA209230/2023/011483 - 5,52 дол.США за кг.;

- митну вартість товару №8 скориговано за інформацією попередніх митних оформлень до рівня товару за ЕМД від 02.02.2023 №UA100230/2023/002334 - 4,273402 дол.США за кг;

- митну вартість товару №4 скориговано за інформацією попередніх митних оформлень до рівня товару за ЕМД від 04.02.2023 №UA209230/2023/011017 - 4,0199 дол.США за кг.;

- митну вартість товару №8 скориговано за інформацією попередніх митних оформлень до рівня товару за ЕМД від 09.11.2022 №UA205030/2022/030022 - 2,9098 дол.США за одиниц, тощо.

При цьому, відповідач не зазначив, яким саме за якісними характеристиками (подібним чи аналогічним) є товар, митне оформлення якого вже здійснене.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 6 Господарського кодексу Українизагальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст. ст.179,189,190 Господарського кодексу Українипри укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3ст. 318 Митного кодексу Українимитний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно ізЗаконом України від 15.02.2011 №3018-VIПро внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними уст.8 Митного кодексу Українипринципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, слід дійти до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

За таких обставин, спірні рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява підлягає задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не було доведено належними доказами правомірність своїх рішень.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5368,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 6000,00 грн., суд зазначає про таке.

Позивачем заявлено до відшкодування витрат на правничу допомогу в загальній сумі 6000,00грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під часздійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VIінші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку погодинної вартості правової допомоги є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії:

- договору про надання правової (правничої) допомоги №63 від 20.06.2023 р.;

- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №3977 виданого Васильченко Олені Миколаївні від 20 листопада 2018 року;

- довіреності № 1 від 20.06.2023 року

Судом досліджені документи, надані позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу. Позивачем при заявлені вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу не надано доказів на підтвердження фактично понесених витрат у зв`язку з оплатою надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої палати у складі Верховного суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у поданих документах не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість наданих правових послуг з урахуванням їх обсягу відповідно до умов Договору, акту наданих послуг пропорційно до Договору, та не доведено фактичного понесення цих витрат. Розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним із складністю справи, обґрунтованим та пропорційним виконаним адвокатом робіт та пов`язаним з розглядом справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява №19336/04).

Відповідний висновок Європейським судом з прав людини зроблений і у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, де Суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вказане, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110130/2023/000012/1 від 07.02.2023 року; №UA110130/2023/000014/1 від 08.02.2023 року.

Стягнути з Дніпровської митниці за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» судові витрати з оплати судового збору в сумі 5368,00 гривень. В частині судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега» (49041, м.Дніпро, вул. Панікахи, 15, код ЄДРПОУ 30982361).

Відповідач: Дніпровська митниця (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 27.09.2023 року.

Суддя В.В. Ільков

Часті запитання

Який тип судового документу № 113761401 ?

Документ № 113761401 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 113761401 ?

Дата ухвалення - 27.09.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 113761401 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 113761401 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 113761401, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 113761401, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 27.09.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 113761401 відноситься до справи № 160/17507/23

Це рішення відноситься до справи № 160/17507/23. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 113761400
Наступний документ : 113761402