Рішення № 113760816, 27.09.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 вересня 2023 р. Справа № 120/7799/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, зобов"язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2022 року у справі №120/15998/21 Адміністрацією Державної прикордонної служби України надано до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідні документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 14.04.2023 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На переконання позивача, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки його вислуга років становить 26 років 11 місяців 11 днів, а тому він має право на призначення пенсії відповідно до пункту "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 12.06.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.06.2023 позивачем подано до суду заяву на виконання вимог ухвали суду від 12.06.2023 із позовною заявою в новій редакції. Відтак позивачем недоліки позовної заяви усунуті, у зв`язку з чим ухвалою суду від 27.06.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо позовних вимог. В обґрунтування зазначає, що обов`язковими умовами призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України №2262, на чому наполягає позивач, є: звільнення зі служби; наявність необхідної календарної вислуги років (стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на підставі Закону №2262) на дату звільнення з військової служби (у випадку позивача 25 календарних років і більше ).

Відповідач вказує, що зазначеною нормою чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років. Зауважує, що в Законі 32262 не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати при наявності менше 25 календарних років вислуги, обчисленої на пільгових умовах.

Тобто, позивачу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону 2262 необхідно мати - 25 років календарної вислуги, а у нього наявна календарна вислуга лише 18 років 10 місяців 22 дні, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років. Таким чином, відповідач вважає, що у нього відсутні законні підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

На підтвердження своїх доводів відповідач покликається на висновки, викладені Верховним Судом у постановах в справах №295/6301/17, №725/1959/17, №295/7220/16 тощо.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи та надані докази, встановив наступне.

Наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14.05.2021 року №233-ОС підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за п.п. "а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" ( у зв`язку із закінченням строку контракту).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Державної прикордонної служби України від 16.06.2021 року №239-ОС припинено ( розірвано ) контракт, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 16.06.2021 року становить:

календарна - 18 років 10 місяців 22 дні;

пільгова - 08 років 00 місяців 19 днів

Всього: 26 років 11 місяців 11 днів.

Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 16 червня 2021 року (а.с. 7 ).

09.09.2021 року позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із рапортом, в якому просив скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області клопотання про призначення йому пенсії за вислугу років. Зазначив, що станом на дату виключення його зі списків особового складу (16.06.2021 ) загальна вислуга років складає 26 років 11 місяців 11 днів.

За результатами розгляду рапорту позивача Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 29.10.2021 року №115/Г-12681-8015 повідомила про відсутність підстав для вчинення таких дій, оскільки на дату виключення позивача зі списків особового складу військової частини станом на 16.06.2021 року його вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні становить лише 18 років 10 місяців 22 дні, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Не погоджуючись з такою відмовою Адміністрації Державної прикордонної служби України, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2022 року у справі № 120/15998/21-а зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України скласти та подати до Головного управління ПФУ у Вінницькій області клопотання про призначення пенсії ОСОБА_1 .

В подальшому, на виконання вказаного рішення суду, Адміністрацією Державної прикордонної служби України надано до Головного управління ПФУ у Вінницькій області відповідні документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Крім того, 27.09.2022 року позивач особисто звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України і Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 14.04.2023 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідної вислуги років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При цьому зазначено, що згідно з поданими документами вислуга років в календарному обчисленні становить лише 18 років 10 місяців 22 дні, крім того пільгова вислуга - 08 років 00 місяців 19 днів. Також зазначено, що в резолютивній частині рішення від 14.04.2023 р. не зобов`язано Головне управління призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, таким, що порушує його конституційне право на належний соціальний захист, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Пунктом «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-Х1І (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Пунктом "а" ч. 1 ст. 17 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" ст. 1 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується військова служба.

Частиною другою статті 17 Закону №2262-XII встановлено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ передбачено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Водночас, ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, ст. 17 Закону № 2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а ст. 17-1 цього ж Закону зауважено, що саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відтак, Закон №2262-ХІІ сам по собі не встановлює порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом. Пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років встановлюються Урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Таким нормативним актом є постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 року №393 (далі - Постанова №393).

Даною постановою № 393 визначено, серед іншого, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років військовослужбовцям - особам офіцерського складу. Зазначена постанова є підзаконним нормативно-правовим актом мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:

- один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції (абзац 7 підпункту "а");

- один місяць служби за півтора місяця на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України (абзац 10 підпункту "в").

З вказаної постанови слідує, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується пільговий стаж роботи на встановлених цим Порядком посадах. При цьому, пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" статті 12 Закону N 2262-XII.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, які ухвалені за подібних правовідносин. При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 року у справі №295/6301/17. Верховний Суд зазначив про необґрунтованість висновку про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

При цьому, Верховний Суд вказав на правовий висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а щодо застосування статей 12, 17 Закону №2262-XII, у якій наголошено на необхідності врахування приписів підзаконних нормативно-правових актів при обчисленні вислуги років для призначення пенсії; цей висновок враховано під час зарахування позивачу пільгового стажу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а наголосив на необхідності застосування до спірних правовідносин принципу юридичної визначеності. Зазначений принцип встановлює гарантування необхідності стабільного та несуперечливого правового статусу особи. У контексті спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає, що особа, реалізовуючи своє конституційне право на працю, обираючи певний вид професійної діяльності, повинна бути обізнана із умовами праці та привілеями, які вона отримує при цьому. Законні очікування особи полягають у тому, щоб у випадках, коли особа, спираючись на конституційні приписи, очікує, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до цих норм, законні очікування будуть реалізовані та захищені.

Таке правове регулювання та наведені вище правові висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють дійти до переконання, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-XII і положенням цього Закону не суперечить.

Статтею 1 Закону №2262-XII передбачено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Таким чином, Закон №2262-XII як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі №2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом №2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.

За наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 року зробив наступні правові висновки:

1. В цілях Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

Судом встановлено, що вислуга років позивача станом на 16.06.2021 року ( дата закінчення проходження військової служби ) становить:

календарна - 18 років 10 місяців 22 дні;

в пільговому обчисленні - 08 років 00 місяців 19 днів;

всього: 26 років 11 місяців 11 днів (а.с. 7 ).

При цьому, період часу 08 років 00 місяців 19 днів (пільгова вислуга) є календарною одиницею виміру та повинен бути врахований до "вислуги років", яка підлягає обчисленню та застосуванню в порядку статей 12, 17 та 17-1 Закону №2262-XII та Постанови №393, разом із визначеним ( визнаним відповідачем ) періодом часу - 18 років 10 місяців 22 дні.

Отже, на дату звільнення з військової служби 16.06.2021 року позивач мав вислугу більше 25 календарних років, а саме 26 років 11 місяців 11 днів, що вказує на те, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII.

Вказана вислуга років та право позивача на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII встановлено рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2022 року в справі №120/15998/21, яке набуло законної сили 28.11.2022 року.

Таким чином, на переконання суду, відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача станом на час звільнення з військової служби необхідного стажу для призначення пенсії за вислугою років згідно з п. "а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ, відтак рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 14.04.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Визначаючи щодо дати, з якої необхідно здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за вислугу років, суд зазначає таке.

Порядок призначення пенсій згідно з Законом України № 2262 врегульовано в розділі VI.

Так, статтею 48 вказаного закону визначено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз`яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.

Статтею 49 Закону №2262 визначено органи, які призначають пенсію, та строки розгляду документів про її призначення. Так, встановлено, що пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України. Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

В свою чергу ст. 50 Закону №2262 врегульовано строки призначення пенсії відповідно до цього Закону.

Так, згідно з п. "б " ч. 1 пенсії призначаються: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення;

Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Відповідно до пп. 6, 17, 18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз`яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.

В свою чергу, згідно з пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 N 3-1 , заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12 ), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

При цьому, суд зауважує, що факт звернення позивача до відповідача через уповноважений структурний підрозділ Державної прикордонної служби України із заявою про призначення пенсії 09.09.2021 року встановлений у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2022 року в справі № 120/15998/21-а.

Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у спірних правовідносинах із заявою при призначення пенсії за вислугу років позивач першочергово звернувся через Адміністрацію Державної прикордонної служби України 05.09.2021 року. Відтак, право на призначення пенсії позивач реалізував саме з цього моменту, подавши у встановлений спосіб відповідну заяву саме цього числа.

Непризначення пенсії за заявою позивача від 09.09.2021 року протягом тривалого часу зумовлене протиправними діями Адміністрації Державної прикордонної служби України з ненаправлення матеріалів до органу Пенсійного фонду, а також протиправністю рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, що встановлені судовим рішенням.

Таким чином, суд констатує, що в силу вимог п. "б" ч. 1 та ч. 3 ст. 50 Закону України пенсія має бути призначена з наступного дня після звільнення зі служби, але не раніше того дня, по який сплачено грошове забезпечення. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Відповідно до досліджених судом доказів, остаточною датою закінчення проходження військової служби вважається 16 червня 2021 року, а з заявою про призначення пенсії позивач звернувся 09.09.2021.

Отже, вимога позивача щодо призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 12 Закону України №2262-ХІІ з 16 червня 2021 року підлягає частковому задоволенню, у спосіб зобов"язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років згідно з ст.12 Закону України №2262-ХІІ з дня виникнення права на пенсію - з 17.06.2021 року.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову відповідно до вищевикладених мотивів.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і відповідних витрат не поніс, питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.04.2023 р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років згідно з ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати з 17 червня 2021 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно з ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна